Рішення № 17067841, 29.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2011 р. Справа № 13/013-10

За позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону, м. Житомир

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир, м. Житомир;

2) 25 гарнізонного будинку офіцерів, м. Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми "Енерго-аудит плюс", м. Вишгород

за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМ - ЛТД", м. Київ;

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЛАЙН БРОК", м. Київ

про визнання договорів недійсними

Суддя С.Ю. Наріжний

За участю представників:

від прокурора: Кривонос В.В. - посвідчення 12 від 25.06.2011 р.;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи 1: ОСОБА_1. довіреність №2269 від 24.06.2011 р.;

від третьої особи 2: 25 гарнізонного будинку офіцерів: Вовкогон Л.В. наказ № 163 від 30.06.2006 р.;

від третьої особи 3: не зявився;

від третьої особи 4: не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Київської області порушено провадження по справі №13/013-10 за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир 2) 25 гарнізонного будинку офіцерів до Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторської фірми "Енерго-аудит плюс" за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМ - ЛТД" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЛАЙН БРОК" про визнання недійсним інвестиційного договору № 16/03-07160 від 16.03.2006 року укладеного між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном, Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Енерго - аудит плюс»та про визнання недійсним договору №16/03-07260 від 16.03.2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 16 березня 2006 року № 16/03-07160 укладеного між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном, Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Енерго-аудит плюс».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані договори укладені з чисельним порушенням норм чинного законодавства України, а саме вимог ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними на підставі ст. 215 ЦК України.

04.06.2010 р. третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "СБМ - ЛТД" подано клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи у справі №13/013-10. В обґрунтування клопотання третя особа посилається на ст. 216 ЦК України та просить суд винести на вирішення експертизи питання щодо ринкової вартості нерухомого майна приміщення "Будинок офіцерів" загальною площею 4246, м.кв., що знаходиться у м. Житомирі по вул. Пушкінській 27 на час проведення експертизи та на момент укладення оскаржуваних договорів.

16.06.2010 р. відповідачем подано клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи №13/013-10. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на той факт, що на момент розгляду справи нерухоме майно - приміщення „Будинок офіцерів”, загальною площею 4246,6 м.кв, що знаходиться у м. Житомирі по вул. Пушкінській, 27 належить ТОВ „СБМ-ЛТД” на підставі договору купівлі-продажу від 10.01.2008 року із ТОВ „ФК Лайн Брок” (продавцем), посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2. та зареєстрованим в реєстрі за №19. Отже, в разі задоволення позову, майно, отримане сторонами за спірним договором не можливо повернути в натурі і відповідно до положень ст.216 ЦК України сторони повинні відшкодувати вартість того, що одержали за цінами, які існують на момент відшкодування.

На вирішення експертизи відповідач просить суд винести наступні питання:

1)Якою на час проведення даної судової експертизи є ринкова вартість нерухомого майна - приміщення «Будинок офіцерів», загальною площею 4246,6 м.кв, що знаходиться у м. Житомирі по вул. Пушкінській, 27?

2)Якою була ринкова вартість нерухомого майна - приміщення «Будинок офіцерів», що знаходиться у м. Житомирі по вул.Пушкінській, 27 на час укладання Інвестиційного договору № 16/03-07160 від 16.03.2006 року, Договору №16/03-07260 від 16.03.2006р.?

Проведення експертизи позивач просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Також у клопотанні Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Енерго-аудит плюс»зазначає, що не погоджується з доводами позову, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а оскаржувані у справі договори такими, що укладені з додержанням вимог закону.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2010 р. у справі №13/013-10 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі №13/013-10 до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновків експерта.

09.06.2011р. до господарського суду Київської області з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи №5632/10-15 від 08.06.2011 р. та матеріалами справи №13/013-10.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2011 року по справі №13/013-10 поновлено провадження по справі та розгляд справи призначено на 29.06.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 14.06.2011 р. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. Враховуючи тривалий строк розгляду справи та згідно зі ст.75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

В судове засідання повноважний представник третьої особи 3 не зявився, проте до суду було подано клопотання ТОВ „СБМ-ЛТД” від 29.08.2010 р. про відкладення розгляду справи. Розглянувши зазначене клопотання суд вважає, що причини неявки представника третьої особи 3 у судове засідання не є поважними, оскільки відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Враховуючи вищенаведене, та достатність наявних матеріалів справи для проведення судового засідання без участі представника третьої особи 3, клопотання залишається судом без задоволення.

Третя особа 4 в судове засідання не зявилась, пояснення по справі не надала.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представників третіх осіб на стороні позивача судом встановлено наступне.

16 березня 2006 року між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном, Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" ОСОБА_3 та ТОВ «Аудіторська фірма «Енерго - аудіт плюс»укладений договір № 16/03-07160 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 4 (м. Житомир, вул. Пушкінська, 27), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

Згідно п. 2.5 предметом договору є спільна діяльність по проектуванню та будівництву (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: військове містечко № 4 (м. Житомир, вул. Пушкінська. 27). Площа території становить 3897 метрів квадратних.

Пайовим внеском Міністерства оборони України за договором складали об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на території будівельного майданчика, перелік яких наведено в п. 2.6 Договору. Загальна вартість, наведеного майнового комплексу становить 5857000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до підпункту «б»п. 6.1. договору позивач передає відповідачу пайовий внесок у спільну діяльність для цілей цього договору.

У п. 5.1 та підпункту «а»п. 6.1 договору зазначено, що Міністерство оборони України забезпечує оформлення землевпорядної документації стосовно користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво об'єкту і передає будівлі та споруди військового містечка № 4.

Також, відповідно до п. 6.5 Договору передбачено, що відповідач здійснює реєстрацію нерухомого майна та перереєстрацію земельної ділянки, що підлягає забудові за цим договором.

Пунктами 10.1., 10.2 договору передбачено право відповідача здійснити достроковий викуп вартості пайової участі (паю) Міністерства оборони України, що полягає в укладені цивільно-правових угод за якими буде здійснено перехід права власності на майно у цьому Договорі. Передача нерухомого майна, що складає розмір паю здійснюється шляхом підписання актів прийому-передачі.

16.03.2006 року відповідно до наведених вище пунктів Договору, між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном, Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд"' ОСОБА_3 та ТОВ «Аудиторська фірма «Енерго - аудіт плюс»укладений договір про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 16 березня 2006 року № 16/03-07160 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 44 (м. Житомир, вул. Пушкінська, 27), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін за номером

З листа Департаменту Будівництва МОУ від 23.03.2010 р. на запит Військової прокуратури Житомирського гарнізону вбачається, що 14.03.2008 р. за договором від 16.03.2006 р. №16/03-07160 від відповідача надійшли кошти в сумі 4880833,34 грн.

Прокурор зазначає, що дані договори не відповідають вимогам закону, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсним повністю з моменту укладення у зв'язку з тим, що в даному випадку із укладанням сторонами оспорюваних договорів № 16/03-07160 від 16.03.2006 року та № 16/03-07260 від 16.03.2006 року відбулось незаконне виведення з власності Міністерства оборони України нерухомого військового майна, а саме приміщення „Будинок офіцерів”, загальною площею 4246,6 м.кв, що знаходиться у м. Житомирі по вул. Пушкінській, 27, що суттєво вплинуло на боєздатність збройних сил України, оскільки в будівлі розташованій за адресою: м. Житомир, вул. Пушкінська, 27 розташована військова установа - 25 гарнізонний будинок офіцерів.

В подальшому ТОВ «Аудиторська фірма «Енерго-Аудит-Плюс»було здійснено відчуження нерухомого майна - приміщення «Будинок офіцерів», що знаходиться у м. Житомирі по вул. Пушкінській, 27 за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 08.01.2008р. на користь ТОВ «ФК Лайн Брок». В свою чергу 10.01.2008 року ТОВ «ФК Лайн Брок»здійснило відчуження нерухомого майна - приміщення «Будинок офіцерів», загальною площею 4246,6 м. кв., що знаходиться у м. Житомирі по вул. Пушкінській, 27 на користь ТОВ «СБМ-ЛТД», яке є власником зазначеного майна.

Таким чином судом встановлено, що на день розгляду справи нерухоме майно - приміщення „Будинок офіцерів”, загальною площею 4246,6 м.кв, що знаходиться у м. Житомирі по вул. Пушкінській, 27 належить ТОВ „СБМ-ЛТД” на підставі договору купівлі-продажу від 10.01.2008 року із ТОВ „ФК Лайн Брок” (продавцем), посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2. та зареєстрованим в реєстрі за №19.

Статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що майно військових частин Збройних Сил України є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" встановлено, що військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Стаття 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" зазначає, що з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Органами, які здійснюють управління військовим майном, згідно з ст.2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України. При цьому до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також прийняття рішень щодо його вилучення і передачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади. Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює, відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Згідно з пунктом 2 Положення про Міністерство оборони України (далі Положення), затвердженого Указом Президента України від 21.08.1997 № 888 (у редакції чинній на момент укладання оспорюваних правочинів) Міноборони України у своїй діяльності керується виключно Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також Положенням про Міністерство оборони України.

Відповідно до цього Положення на Міністерство оборони України як на центральний орган управління Збройних Сил України покладено завдання щодо управління майном державних підприємств, які належать до його сфери управління. При цьому завдання з управління державним майном Міноборони зобов'язано здійснювати лише відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.1979 року рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів № 605 «Про підтвердження права користування КЕЧ ПрикВО земельними площами в межах міста Житомира»було підтверджено право користування військових частин, установ та організацій земельними площами в межах м. Житомира, в тому числі і земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Пушкінська, 27 яка закріплена відповідно за 25 гарнізонним будинком офіцерів.

10.11.1994 року рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів № 603 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель Міністерства оборони України»було підтверджено право користування військових частин, установ та організацій земельними площами в межах м. Житомира, в тому числі і земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Пушкінська, 27.

На підставі Директиви Міністерства оборони України № Д322/1/010 від 20.04.2005 року Житомирська квартирно - експлуатаційна частина району переформована в квартирно - експлуатаційний відділ м. Житомир з 10.11.2005 року.

З метою впорядкування обліку земель військового містечка № 4 на підставі акту прийому-передачі від 16.11.2007 року земельна ділянка за адресою: м. Житомир, вул. Пушкінська, 27, загальною площею 0,45 га була передана на бухгалтерський облік від 25 гарнізонного будинку офіцерів до квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомир.

Таким чином станом на 30.03.2010 року на обліку в КЕВ м. Житомир перебуває земельна ділянка військового містечка № 4 (м. Житомир, вул. Пушкінська, 27) загальною площею 0,81 га, на якій дислокується 25 гарнізонний будинок офіцерів та сама будівля 25 гарнізонного будинку офіцерів.

Суд також враховує пояснення прокурора, що 16.05.2008 року представниками Управління земельних ресурсів у м. Житомирі, Управління регулювання земельних відносин Житомирської міської ради, Житомирської облдержземінспекції, КЕВ м. Житомир проведено перевірку ефективності і цільового використання земельної ділянки по вул. Пушкінський, 27 (25 гарнізонний будинок офіцерів) та підтверджено, що зазначена земельна ділянка з числа земель військового містечка № 4 використовується КЕВ м. Житомир за призначенням як землі оборони.

З урахуванням викладеного судом встановлено, що власником спірного військового майна, що розташоване па території військового містечка № 4 є держава уповноваженим органом управління яким є Міністерство оборони України.

Порядок відчуження військового майна встановлений ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (далі - Закон) та постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 "Про затвердження Положення про порядок відчуження військового майна Збройних Сил".

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна і використовується лише за своїм цільовим та функціональним призначенням.

Особливості статусу військового майна полягають також і в тому, що його облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та відчуження здійснюються в спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України від 28.12.2000 №1919 "Про затвердження Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил" (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення відчуження військового майна - це, зокрема, вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації).

Згідно з пунктом 6 Положення рішення про порядок відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за погодженням з Мінекономіки переліку такого майна, а абзацом 2 пункту 12 Положення встановлено, що реалізація військового майна проводиться уповноваженими підприємствами (організаціями).

З наведених вище нормативних актів вбачається, що відчуження військового майна здійснюється у спеціальному порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, при цьому Міністерство оборони України та Філія Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" не уповноважені на реалізацію військового нерухомого майна.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені ст. 215 ЦК України, за якою підставою недійсності угоди є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог встановлених ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Таким чином, зміст договорів № 16/03-07160 від 16.03.2006 року та № 16/03-07260 від 16.03.2006 року прямо суперечить чинному законодавству України з питань реалізації військового майна, а тому наявні підстави для визнання його недійсним з підстав визначених у п. 1 ст. 215 ЦК України.

Крім того, згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Частиною 1 ст. 1134 ЦК України встановлено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Таким чином, враховуючи норми Цивільного кодексу України, за спірним договором учасники об'єднують свої вклади, після чого ці вклади набувають статусу спільного майна та використовуються в інтересах усіх учасників договору.

Судом встановлено, що 16.03.2006 р. на виконання п. 6.1 Договору № 16/03-07160 від 16.03.2006 року, Міністерство оборони України за актом прийому передачі розміру пайової участі передало ТОВ "Аудіторська фірма «Енерго - аудіт плюс" у спільну діяльність майно що знаходиться на території військового містечка № 4.

На підставі вказаного акту прийому передачі відбулась фактична зміна правового статусу військового майна (будівель та споруд військового містечка № 4), чим було порушено порядок відчуження державного майна визначений Кабінетом Міністрів України оскільки Міністерство оборони України не мало обсягу повноважень щодо передачі майна у спільну власність, а відповідний договору суперечить вимогам актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 якого уповноважено діяти довіреністю Міністра оборони України від 09.03.2006 N 610 (ВСР N 232423) вийшов за межі своїх повноважень оскільки зазначені вище оспорювані договори ОСОБА_3 як директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони «Укроборонбуд»мав право укладати лише за погодженням з Міністром оборони України.

Міністерством оборони України таке погодження не надавалось.

Таким чином, при укладенні оспорюваних договорів у березні 2006 року ОСОБА_3 не мав належного обсягу повноважень.

Згідно вимог ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект є інвестиціями.

Таким чином, згаданий правочин є за своєю правовою природою інвестиційним договором.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 4 (Об'єкти інвестиційної діяльності) Закону України "Про інвестиційну діяльність" об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Закон України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" містить загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, зокрема у ст. ст. 1, 11, 14, 16 Закону.

Разом з тим, в порушення вимог вказаних Законів, положення оспорюваного договору №16/03-07160 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 4 (м. Житомир, вул. Пушкінська, 27) не містять механізму залучення коштів інвесторів у будівництво житла, а тому зміст договору суперечить вимогам закону та з підстав визначених у п. 1 ст. 215 ЦК України є недійсним.

Враховуючи наведені вище обґрунтування суд дійшов до висновку, що Міністерство оборони України не наділено повноваженнями відчужувати спірне майно, шляхом передачі його як внесок у спільну власність.

Договори № 16/03-07160 від 16.03.2006 року та № 16/03-07260 від 16.03.2006 року спрямовані на незаконне заволодіння державним майном, порушують публічний порядок і мають ознаки нікчемності.

Так, відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на знищення, пошкодження майна держави, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Нікчемний правочин згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України це правочин, який є недійсним відповідно до закону.

Згідно вимог ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожен має право на захист своїх прав та інтересів, які відповідно до ст. 16 ЦК України захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними правочинів.

Таким чином, при укладенні спірних договорів позивачем та відповідачем не були додержані в момент вчинення правочину вимоги, встановлені ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, іншими вищезазначеними актами цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, а тому вони підлягають визнанню недійсними з підстав, передбачених ч. 1, 2 ст.215 ЦК України.

Також при оцінці обставин справи суд враховує, що відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно листа Верховного Суду України від 24.11.2008р. "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. Тому належне вирішення цього питання має велике значення не тільки для учасників таких правовідносин, а й для третіх осіб. оскільки у ст. 216 ЦК зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому для захисту майнового права, з урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, наслідки, визначені в законі, повинні застосовуватися незалежно від того, чи наведені вони у позовній заяві.

Аналогічна позиція міститься у п. 7. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідач зазначає, що оскільки у випадку задоволення позову майно, отримане відповідачем за спірними договорами не можливо повернути в натурі оскільки воно знаходиться у третіх осіб, відповідно до положень ст. 216 ЦК України сторони повинні відшкодувати вартість того, що одержали за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що встановлення обставини щодо ринкової вартості нерухомого майна - приміщення «Будинок офіцерів», загальною площею 4246,6 м.кв, що знаходиться у м. Житомирі по вул. Пушкінській, 27 має значення для всебічного, повного розгляду справи, оскільки при прийнятті рішення за даними вимогами суд, зокрема, також повинен мати докази про вартість такого спірного майна в контексті ст. 216 ЦК України.

Оскільки питання щодо ринкової вартості нерухомого майна - приміщення «Будинок офіцерів», загальною площею 4246,6 м.кв, що знаходиться у м. Житомирі по вул. Пушкінській, 27 станом на час розгляду справи вимагає спеціальних знань суд за клопотанням відповідача призначив по справі судову експертизу.

В силу ст.121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Так, відповідно до ст.361 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Однією з форм представництва, що визначено ч.3 вказаної норми, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. При цьому, відповідно до ч.5 ст.361 Закону, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Приймаючи до уваги, що із укладанням сторонами оспорюваних договорів № 16/03-07160 від 16.03.2006 року та № 16/03-07260 від 16.03.2006 року відбулось незаконне виведення з відання Міністерства оборони України нерухомого військового майна, що суттєво вплинуло на боєздатність Збройних Сил України, оскільки в будівлі розташованій за адресою: м. Житомир, вул. Пушкінська, 27 розташована військова установа 25 гарнізонний будинок офіцерів позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та судової експертизи відповідно до ст.49 ГПК України та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір № 16/03-07160 від 16.03.2006 року про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 4 (м. Житомир, вул. Пушкінська, 27), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном. Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд"' ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Енерго-аудит плюс» (Київська обл., м. Вишгород, вул. Київська 10, код 33293897).

3.Визнати недійсним договір 16/03-07260 від 16.03.2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 16 березня 2006 року № 16/03-07160 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 44 (м. Житомир, вул. Пушкінська, 27), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном, Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд'' Мельник B.Л. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Енерго-аудит плюс»(Київська обл., м. Вишгород, вул. Київська 10, код 33293897).

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Енерго-аудит плюс»(Київська обл., м. Вишгород, вул. Київська 10, код 33293897) в доход державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Ю. Наріжний

Дата виготовлення та підписання рішення 01.07.2011р.