Рішення № 17067800, 16.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2011 р. Справа № 25/029-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Білоцерківської дослідно-селекційної станції Української Академії аграрних наук Інституту цукрових буряків, Київська область, Білоцерківський район, с. Мала Вільшанка

до Приватного орендного підприємства «Раставиця», Київська область, Білоцерківський район, с. Трушки

про стягнення 11295,82 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1. (довіреність від 16.05.2011 № 178/а);

відповідача не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Білоцерківська дослідно-селекційна станція Української Академії аграрних наук Інституту цукрових буряків (далі Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного орендного підприємства «Раставиця»(далі Відповідач) про стягнення 11295,82 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобовязання по оплаті поставленої Позивачем продукції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.05.2011 порушено провадження у справі № 25/029-11 та призначено її до розгляду на 19.05.2011.

У судове засідання 19.05.2011 представник Позивача зявився, позовні вимоги підтримав повністю, надав витребувані судом документи, Відповідач явку своїх повноважних представників не забезпечив, вимог ухвали суду від 04.05.2011 не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2011 розгляд справи відкладено на 02.06.2011.

У судове засідання 02.06.2011 представник Позивача зявився, позовні вимоги підтримав повністю, надав додатково витребувані судом документи, Відповідач явку своїх повноважних представників не забезпечив, вимог ухвал суду від 04.05.2011, 19.05.2011 не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2011 розгляд справи відкладено на 16.06.2011.

У судове засідання 16.06.2011 представник Позивача зявився, позовні вимоги підтримав повністю, надав додатково витребувані судом документи, Відповідач явку своїх повноважних представників не забезпечив, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, вимог ухвал суду від 04.05.2011, 19.05.2011, 02.06.2011 не виконав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи те, що неявка повноважного представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 16.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та повноті, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання умов домовленості між сторонами, Позивачем було поставлено товар: ячмінь «Пріма Білорусії», озимий ріпак, кукурудзу «Кулон-310»та просо «Веселоподільське», а Відповідачем отримано поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними: від30.08.2002 № 408 на суму 85,00 грн., від 11.06.2003 № 241 на суму 6144,00 грн., від 23.05.2005 № 96 на суму 1000,00 грн. та рахунком-фактурою від 07.04.1997 №350 на суму 5736,00 грн., а разом на загальну суму 12965,00 грн., що підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Повноваження уповноважених осіб Відповідача на отримання матеріальних цінностей за видатковими накладними підтверджуються Довіреностями: від 05.04.1997№212099 на отримання ячменя «Пріма Білорусії»; від30.08.2002 №053267 на отримання озимого ріпаку; від 11.06.2003 №434165 на отримання кукурудзи «Кулон-310»; від 23.05.2005 № 018903 на отримання проса «Веселоподільське», що підписані уповноваженими особами Відповідача та скріплені печаткою.

Відповідно до пояснень представника Позивача та наданих суду доказів, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що згідно з Угодою від 07.04.1997 № б/н (далі Угода) Відповідач поставляє пшеницю в кількості 20 тон, а Позивач відпускає насіння ячменю «Пріма Білорусії»в кількості 10 тон. Відповідач своє зобовязання за Угодою виконав, а Позивач отримав поставлений товар на суму 1669,18 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною від вересня 1998 року № 47823 та Звіту по рахунку № ДОЖО/8-2. Таким чином, відбувся взаємозалік частини господарських зобовязань між Позивачем та Відповідачем, у звязку з чим, сума боргу Відповідача зменшилась на 1669,18 грн. і на час розгляду справи складає 11295,82грн.

Між Позивачем та Відповідачем проведено аналіз взаєморозрахунків, за результатами якого складено Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2010, відповідно до якого загальна сума заборгованості за поставлений товар по видаткових накладних складає 11295,82 грн. Наведений Акт звірки взаємних розрахунків підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до Довідки від 18.05.2011 №870 Білоцерківської філії Публічного акціонерного товариства «ПУМБ»у період з 01.09.2010 по 18.05.2011 на розрахункові рахунки Позивача грошові кошти від Відповідача не надходили.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті32 Господарського процесуального кодексу України на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України судом беруться до уваги видаткові накладні, рахунок-фактура та довіреності у якості письмових доказів поставки Позивачем товару та належним шляхом оформленого прийняття виконання Відповідачем, Акт звірки взаємних розрахунків у якості письмового доказу того, що Відповідач борг у розмірі 11295,82 грн. визнає і станом на 18.05.2011 його не сплатив, Довідка від18.05.2011 №870 Білоцерківської філії Публічного акціонерного товариства «ПУМБ»у якості письмового доказу того, що станом на 18.05.2011 Відповідачем свої зобовязання з оплати отриманого товару не виконані.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 11, частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на обставини справи та наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем укладено у спрощений спосіб господарський договір шляхом прийняття до виконання замовлення про поставку товару.

Відповідачем не виконано зобовязання щодо оплати за поставлений товар, внаслідок чого утворилася заборгованість перед Позивачем у сумі 11295,82 грн.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем направлено на адресу Відповідача Вимогу від 21.12.2010 про сплату заборгованості протягом семи календарних днів з моменту їїотримання, а Відповідачем отримано вказану Вимогу 22.12.2010, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштової кореспонденції з відбитком штемпеля поштового відділення та підписом уповноваженої особи Відповідача.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем відправлено на адресу Відповідача Претензію від01.01.2011 № 10/06 про сплату заборгованості у сумі 11295,82 грн. з урахуванням місячного терміну на розгляд Претензії з дня її отримання. Відповідачем отримано вказану Претензію 12.01.2011, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштової кореспонденції з відбитком штемпеля поштового відділення та підписом уповноваженої особи Відповідача.

Відповідно до пояснень представника Позивача відповідей на вищевказані Вимогу від21.12.2010 та Претензію від 01.01.2011 № 10/06 Позивач не отримав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 11295,82 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, документально обґрунтованою, Відповідачем не спростованою, підтверджується поданими до суду письмовими доказами, а, відтак, підлягає задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на Відповідача.

Керуючись статтями 4, 33, 43, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного орендного підприємства «Раставиця»(09152, Київська область, Білоцерківський район, с. Трушки, пл. Центральна, буд. 4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03755398) на користь Білоцерківської дослідно-селекційної станції Української Академії аграрних наук Інституту цукрових буряків (09175, Київська область, Білоцерківський район, с.МалаВільшанка,вул.Радянська,буд.1,ідентифікаційнийкодЄДРПОУ00494427)11295(одинадцять тисяч двісті девяносто пять) грн. 82 коп. заборгованості, 112 (сто дванадцять) грн. 96коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 21.06.2011.