Рішення № 17067718, 30.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2011 р. Справа № 4/089-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Управління житлово - комунального господарства», м. Славутич

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Славутич

про стягнення 17 799,40 грн.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_2 предст.,дор. № 01-07/1366 від 07.09.2010р.

відповідач не зявився;

Обставини справи:

Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства»(позивач) звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 17 799,40 грн., які складаються з заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 60-09-Т від 01.01.2009р. в сумі 16941,97 грн., 437,99 грн. інфляційні втрати, 68,02 грн. 3% річних, 351, 42 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2011р. було порушено провадження у справі, розгляд призначено на 30.06.2011р.

29.06.2011р. на адресу господарського суду Київської області від відповідача надійшов письмовий відзив на позов № 20/06-11 від 20.06.2011р., відповідно до якого відповідач просить суд припинити провадження у справі, оскільки сума основного боргу в розмірі 16941,97 грн. ним була сплачена в повному обсязі. В якості доказу останнім подано копії платіжних доручень.

Присутній в судовому засіданні представник позивача також зазначив, що сума основного боргу була погашена відповідачем, про що свідчать виписки з банківських рахунків позивача. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача суму інфляційних втрат, 3% річних, пені, а також судові витрати, оскільки позов подано з вини відповідача.

Відповідач в судове засідання 30.06.2011р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

В С Т А Н О В И В:

01 січня 2009 року між Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства»(енергопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір № 60-09-Т про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах на обєкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Договір купівлі-продажу від 26.11.2004р.), а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно додатку №1 у вигляді гарячої води на такі потреби: гаряче постачання протягом року, опалення та вентиляція в період опалювального сезону.

Вартість теплової енергії в гарячій воді визначається відповідно до затверджених уповноваженим державним органом тарифів. Тариф на теплову енергію згідно Рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради № 769 від 03.12.2008р. з 01.12.2008р. складає 437,71 грн./Гкал з ПДВ (п. 6.1, 6.2 договору).

Згідно п. 6.7 договору, споживач щомісячно до 1 числа поточного місяця перераховує на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації попередню оплату в розмірі 70% від суми послуг з постачання теплової енергії за поточний місяць, відповідно до заявлених обсягів постачання та затверджених тарифів на теплову енергію.

Однак, відповідач в порушення умов договору, повністю за отримані послуги не розрахувався, у звязку з чим станом на 13.05.2011р. (дата складання позову) розмір заборгованості за останнім склав 16941,97 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач подав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що кошти в розмірі 16941,97 грн. було погашено в повному обсязі, про що також зазначає позивач, що підтверджується платіжним дорученням № 93 від 03.06.2011р. на суму 3190,00 грн., № 94 від 06.06.2011р. на суму 13751,97 грн. (копії в матеріалах справи), а тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відсутністю предмету спору.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обовязку за Договором в частині своєчасного погашення боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 351,42 грн. пені, нарахованої за період з 16.03.2011р. по 10.05.2011р.

Відповідно до п. 7.3.3. договору, у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію передбачених п. 6.7 договору, споживач зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 438,80 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 351,42 грн. пені підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 437,99 грн. інфляційних втрат та 68,02 грн. 3% річних (п. 7.3.3).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено власний розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, а тому вимога про стягнення 437,99 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 98,02 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача 351,42 грн. пені, 437,99 грн. інфляційних втрат, 68,02 грн. 3% річних підлягають задоволенню. В частині стягнення 16941, 97 грн. суми основного боргу провадження у справі підлягає припиненню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, так як заборгованість була погашена відповідачем після подання позивачем позовної заяви до господарського суду Київської області, про що свідчить відтиск штампу органу поштового звязку датованого 02.06.2011р., а проплати відповідачем були здійснені 03.06.2011р. та 06.06.2011р., що підтверджується платіжними дорученнями № 93 та № 94 відповідно).

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07100, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»(07100, Київська обл., м. Славутич, вул.. Військових будівельників, 8, код 31476318) 351 (триста пятдесят одну) грн. 42 коп. пені, 437 (чотириста тридцять сім) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 68 (шістдесят вісім) грн.. 02 коп. 3% річних, 178 (сто сімдесят вісім) грн.. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Припинити провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 16941,97 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 04.07.2011р.