Рішення № 17067649, 20.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2011 р. Справа № 36/343/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гембл Емпаєр», м. Київ;

до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», м. Київ;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області, смт.Пісківка;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м. Київ;

про усунення перешкод в користуванні майном

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Постановський І.А. (директор, протокол № 1 від 29.01.2009 р.);

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність № 33 від 29.12.2009 р.);

від третіх осіб: не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гембл Емпаєр» (надалі позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(надалі відповідач) про усунення перешкод в користуванні майном.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником ангарних приміщень літер «О», «Т», «Ц», на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 148 від 20.102.2003р., зареєстрованого Бородянським районним бюро технічної інвентаризації за № 422318, які знаходяться по вул. Н.Сосніної в смт. Пісківка Бородянського району Київської області. Починаючи з 06.04.2010 р. співробітники відповідача безпідставно та протиправно перешкоджають здійсненню підприємством господарської діяльності у вказаних приміщенням шляхом недопущення працівників позивача та транспортних засобів до майна товариства.

Ухвалою від 22.09.2010 р. господарський суд м. Києва, на підставі ст.ст. 16, 17 ГПК України, надіслав матеріали справи № 36/343 за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою від 13.10.2010 р. справу прийнято до провадження суддею Карпечкіним Т.П., та присвоєно їй № 36/343/19.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

До початку розгляду справи по суті, на підставі ст. 22 ГПК України, у судовому засіданні 15.11.2010 р. позивач подав заяву про зміну предмету позову. У своїй заяві позивач просить: 1. визнати протиправною діяльність відповідача щодо обмеження вільного проїзду та проходу позивача до його власного мана через земельну ділянку, яка раніше знаходилася в постійному користуванні «Деревообробний комбінат № 22»; 2. визнати за позивачем право вільного пересування земельною ділянкою, що межує із майном відповідача для реалізації ним права володіння, користування та розпорядження власним майном, щодо якої відповідач помилково вважає, що вона належить йому на праві постійного користування; 3. зобов'язати відповідача припинити та не вчиняти будь-які дії та усунути перешкоди, які б заважали позивачу володіти та користуватися а також розпоряджатися належним позивачу на праві власності майном, яке знаходиться за адресою: 07820, вул. Н. Сосніної в смт. Пісківка Бородянського району Київської області, дорогою загального користування, земельною ділянкою, яка знаходиться за вказаною вище адресою (для проходу, проїзду, доставки до приміщень позивача матеріалів, відвантаження готової продукції і т.п.).

Ухвалою від 15.11.2010 р., на підставі ст. 27 ГПК України, суд залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Пісківську селищну раду Бородянського району Київської області (надалі - третя особа 1).

Також, ухвалою від 04.04.2011 р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України (надалі третя особа 2).

Під час розгляду справи, позивач тричі подавав уточнення позовних вимог від 24.03.2011 р., від 11.04.2011 р. та від 02.06.2011 р.

Згідно останнього клопотання б/н від 02.06.2011 р., яке надійшло на адресу господарського суду 06.06.2011 р., позивач просить задовольнити наступні позовні вимоги: 1. визнати за позивачем право вільного пересування земельною ділянкою, що межує із майном позивача (ангарні приміщення літер «О», «Т», «Ц») і раніше перебувала в постійному користуванні Київської квартирно-експлуатаційної частини району для розміщення Деревообробного комбінату № 22 згідно державного акту В № 025601 від 1991 року, площею 16,8 га, яка розташована за адресою: 07820, вул. Н. Сосніної в смт. Пісківка Бородянського району Київської області для реалізації ним права володіння, користування та розпорядження власним майном (на період до набуття права власності або користування на зазначену земельну ділянку фізичними чи юридичними особами); 2. зобов'язати відповідача припинити та не вчиняти будь-які дії та усунути перешкоди щодо вільного проходу та проїзду позивача до його власного майна (ангарні приміщення літер «О», «Т», «Ц»), яке знаходиться за адресою: 07820, вул. Н. Сосніної, 2 в смт. Пісківка Бородянського району Київської області, земельною ділянкою, яка знаходиться за вказаною вище адресою і раніше перебувала в постійному користуванні Київської квартирно-експлуатаційної частини району для розміщення Деревообробного комбінату № 22 (для проходу, проїзду, доставки до приміщень позивача матеріалів, відвантаження готової продукції і т. п.) на період до набуття права власності або користування на зазначену земельну ділянку фізичними чи юридичними особами.

Присутній у судовому засіданні 20.06.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням клопотання від 02.06.2011 р.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач у судовому порядку намагається встановити земельний сервітут на безоплатній основі, що суперечить приписам чинного законодавства.

Представники третіх осіб у судове засідання не зявились, про причини неявки своїх представників господарський суд не повідомили.

Суд вважає, що відповідно до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній документами, яких достатньо для винесення рішення по суті, без участі представників третіх осіб.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У судовому засіданні, згідно ст. 85 ГПК України, були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, зібрані докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є власником ангарних приміщень літер «О», «Т», «Ц»на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 148 від 20.10.2003р., зареєстрованого Бородянським районним бюро технічної інвентаризації за номером 422318, які знаходяться по вул. Н. Сосніної в смт. Пісківка Бородянського району Київської області.

Як зазначено в позовній заяві, відповідач безпідставно та протиправно перешкоджає здійсненню позивачем господарської діяльності у вказаних приміщенням шляхом недопущення співробітників позивача та транспортних засобів до майна товариства.

На підтвердження даних обставин позивачем в якості доказів надано до матеріалів справи Акт № 1 від 23.04.2010 р., Акт № 2 від 04.06.2010 р., Акт № 10/11-1 від 10.11.2010 р. та відеозапис від 10.11.2010 р.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Крім того, як вбачається з відзиву на позовну заяву за вих. № 521/юр від 22.09.2010 р. та додаткових пояснень від 15.112010 р. відповідач не заперечує той факт, що обмежує доступ автомобілів позивача до його майна, а саме: ангарних приміщень літер «О», «Т», «Ц». При цьому, відповідач посилається на те, що земельна ділянка, на якій розташоване майно позивача, відноситься до земель оборони та перебуває в постійному користуванні ДОК 22 філії Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»з 1991 року, що підтверджується Державним актом на право користування землею В № 025601.

Також, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що обмежує доступ автомобілів позивача до його майна, на тій підставі, що асфальтована дорога, яка веде до приміщень позивача, належить йому на праві повного господарського відання і перебуває на його балансі, а тому ним встановлений пропускний режим по цій дорозі.

Згідно з ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»передбачено, зокрема, обов'язковість державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України.

Згідно зі ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, Державний акт на право користування землею В № 025601 від 1991 року був виданий Київській квартирно-експлуатаційній частині району в безстрокове користування, площею 16,8 га для Деревообробного комбінату № 22.

В подальшому, на підставі Директиви начальника Генерального Штабу Збройних Сил України № 115/1/3440 від 12.04.1994 р. Київську квартирно-експлуатаційну частину району було розформовано та на її фондах сформовано квартирно-експлуатаційний відділ (м. Київ).

Відповідно до пояснень третьої особи 2 Квартирно-експлуатаційний відділ було переформовано в Київське квартирно-експлуатаційне управління.

Проте, доказів, що Київська квартирно-експлуатаційне управління є правонаступником прав і обовязків Київської квартирно-експлуатаційної частини району суду надано не булло.

Також судом встановлено, що відповідач по справі Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», як юридична особа, було створено тільки 29 січня 1998 р., про що свідчить Статут вказаного підприємства доданий до матеріалів справи.

Крім того, згідно з наказом генерального директора Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»№ 6 від 21.05.1998 р. було створено філію Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» «22 деревообробний комбінат»на фондах 22 деревообробного комбінату Головного управління військового будівництва Міністерства оборони України.

Однак, як вбачається зі Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»та Положення про філію Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»«22 деревообробний комбінат», доданих до справи, зазначені підприємства не є правонаступниками прав і обовязків Київської квартирно-експлуатаційної частини району, якій безпосередньо було видано Державний акт на право користування землею В № 025601 від 1991 року.

Також, судом було встановлено, що фактична площа земельної ділянки, якою користується на даний час філія Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»«22 деревообробний комбінат»та за яку сплачується земельний податок, складає 6,2106 га, оскільки рішеннями Пісківської селищної ради від 28.02.2006 р. та від 15.01.2009 р. були вилучені земельні ділянки площею 0,7894 та 9,8 га відповідно. Дані обставини не заперечується відповідачем, що вбачається з пояснень від 10.03.2011 р., наданих суду по даній справі (т. ІІ, а. с. 102-104).

Проте, відповідач, не надав суду належних доказів, в розумінні ст. 33 ГПК України, що підтверджують право Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 6,2106 га, яка розташована по вул. Н. Сосніної в смт. Пісківка Бородянського району Київської області.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, які передані в користування державним, в тому числі казенним, підприємствам, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як зазначено у відзиві на позовну заяву Пісківської селищної ради вих. № 22 від 17.01.2011 р., рішення щодо передачі у власність або в постійне користування земельної ділянки за адресою смт. Пісківка, вул. Н. Сосніної, 2 відповідачу не приймалося.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою припиняється зокрема в результаті припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій (п. «в»ст. 141 ЗК). Припиненням юридичної особи є його реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення), або ліквідація (ст. 104 ЦК України, ст. 59 ГК України). Такі самі норми щодо припинення права користування земельною ділянкою містилися в ст. 27 Земельного кодексу Української PCP від 18 грудня 1990 року N 562-ХІІ.

Припинення діяльності юридичної особи відбувається шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації (ст. 104 Цивільного кодексу України). В результаті припинення діяльності юридичної особи шляхом реорганізації відбувається передання всього її майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам або шляхом ліквідації без правонаступництва.

Земельним кодексом України (ст. 141) не передбачений факт правонаступництва права постійного користування на земельну ділянку реорганізованої юридичної особи. Навпаки, встановлена норма, згідно якої право постійного користування припиняється разом із припиненням юридичної особи, якій це право було надане. Тобто, діє норма, згідно якої наявність особи передбачає наявність права, припинення особи - припиняє право постійного користування. Для набуття права користування земельною ділянкою (постійного користування), новостворена юридична особа повинна дотримати норми права закріплені Земельним кодексом, зокрема звернутися із заявою до відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування, компетентного приймати рішення щодо передачі земельних ділянок в користування громадянам та юридичним особам (ст. 116 ЗК України).

Таким чином, на даний час відповідач безпідставно стверджує, що правомірно користується земельною ділянкою, загальною площею 6,2106 га, яка розташована по вул. Н. Сосніної в смт. Пісківка Бородянського району Київської області, оскільки в нього відсутні документи, передбачені ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, які посвідчують право постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

Отже, відповідачем неправомірно чиняться перешкоди позивачу щодо вільного пересування земельною ділянкою, що межує із майном позивача (ангарні приміщення літер «О», «Т», «Ц») і яка раніше перебувала в постійному користуванні Київської квартирно-експлуатаційної частини району для розміщення деревообробного комбінату № 22, згідно Державного акту на право користування землею В № 025601 від 1991 року, площею 16,8 га, яка розташована за адресою: 07820, вул. Н. Сосніної в смт. Пісківка Бородянського району Київської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Приписами статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині усунення перешкоди щодо вільного проходу та проїзду Товариства з обмеженою відповідальністю «Гембл Емпаєр»до його власного майна (ангарні приміщення літер «О», «Т», «Ц»), яке знаходиться за адресою: вул. Н.Сосніної, 2 в смт. Пісківка Бородянського району Київської області, що, в свою чергу, повязано з реалізацією права власності позивача на вказане майно.

Втім, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки фактично повязані з встановленням земельного сервітуту.

Проте, за змістом ст. 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Однак, судом встановлено, що ані позивач, ані відповідач не є власниками або належними землекористувачами земельної ділянки, яка розташована за адресою: 07820, вул. Н. Сосніної в смт. Пісківка Бородянського району Київської області, що не дає їм права вимагати встановлення платного або безоплатного земельного сервітуту.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гембл Емпаєр» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобовязати Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, 54-а; код ЄДРПОУ 24308300) усунути перешкоди щодо вільного проходу та проїзду Товариства з обмеженою відповідальністю «Гембл Емпаєр»(04209, м. Київ, вул. Озерна, 24, к. 57; код ЄДРПОУ 31904813) до його власного майна (ангарні приміщення літер «О», «Т», «Ц»), яке знаходиться за адресою: вул. Н.Сосніної, 2 в смт. Пісківка Бородянського району Київської області.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, 54-а; код ЄДРПОУ 24308300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гембл Емпаєр»(04209, м. Київ, вул. Озерна, 24, к. 57; код ЄДРПОУ 31904813) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.П. Карпечкін

Рішення підписано 30.06.2011 р.