Рішення № 17067288, 12.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2011 р. Справа № 5/049-11

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру технічної експлуатації № 2 Філії спеціалізованого електрозвязку ВАТ «Укртелеком»

до Військової частини А-0473

про стягнення 662,39 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1дов. від 15.11.2010р.

відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру технічної експлуатації № 2 Філії спеціалізованого електрозвязку ВАТ «Укртелеком»(далі Позивач) до Військової частини А-0473 (далі Відповідач) про стягнення 662,39 грн., з яких 587,86 грн. основний борг, 39,38 грн. інфляційні втрати, 12,69 грн. 3% річних та 22,46 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів звязку від 01.04.2005р. №210/21 щодо здійснення розрахунку за надані послуги.

Під час розгляду справи від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 27.04.2011р. №418, згідно якого відповідач просив здійснити в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України заміну первісного відповідача Військова частина А-0473 на належного відповідача Міністерство оборони України в обґрунтування чого послався на ч. 2 ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України»відповідно до якої, військова частина як субєкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

З довідки № 126/06 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що Військова частина А 0473 є юридичною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Положеннями ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як передбачено ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями,

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обвязку; зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Військова частина А0473, як субєкт господарювання, має право на здійснення господарської діяльності, відповідальність за наслідки якої визначена статтею 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»відповідно до ч. 1 якої за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Відповідач, уклавши з позивачем договір на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів звязку від 01.04.2005р. № 210/21, є зобовязаною перед позивачем стороною договору в частині здійснення повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги.

Таким чином, саме Військова частина А-0473, як зобовязана сторона за договором на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів звязку від 01.04.2005р. № 210/21 в частині здійснення розрахунків за надані позивачем за договором послуги, має відповідати за своєчасне та належне виконання своїх договірних зобовязань за цим договором, а відтак військова частина А-0473 є належним відповідачем у даній справі.

За таких обставин, враховуючи вище зазначене суд відмовляє в задоволені клопотання відповідача про здійснення заміни відповідача Військової частини А 0473 на належного Міністерство оборони України, як безпідставне та необґрунтоване.

Також, під час розгляду справи від Військової частини А-0473 надійшла заява від 27.04.2011р. № 423, згідно якої відповідач посилаючись на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України просить суд в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів звязку від 01.04.2005р. № 210/21 (далі договір) відповідно до умов якого споживач - відповідач здає, а виконавець позивач приймає на експлуатаційно-технічне обслуговування за актом приймання-передачі засоби і споруди звязку згідно з необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацією (п. 1.1 договору).

У відповідності до п. 3.1 договору розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків виконавця.

Договір набуває чинності з 01.04.2005р. і діє до 31.12.2005р. (п. 10.1 договору).

Згідно п. 10.4 договору якщо за 1 місяць до закінчення терміну договору жодна із сторін не заявить про її припинення, дія договору вважається продовженою на кожний наступний рік на тих же умовах.

На виконання умов договору позивач за період з червня 2010 року по грудень 2010 року надав відповідачу послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування засобів звязку, за які відповідач в порушення своїх зобовязань та умов договору не розрахувався в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість за вказаний період в розмірі 587,86 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була надіслана письмова претензія від 19.01.2011р. № 107/05 про сплату заборгованості в сумі 587,86 грн. та штрафних санкцій.

У відзиві на зазначену претензію від 08.02.2011р. № 137 відповідач вимоги позивача визнав у повному обсязі, проте повідомив, що у звязку з ненадходженням коштів для оплати послуг звязку згідно затвердженого кошторису на 2010 рік не має можливості провести розрахунок за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо проведення повного розрахунку за надані послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування засобів звязку, в результаті чого за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 587,86 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 587,86 грн. заборгованості за надані послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування засобів звязку.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення оплати наданих послуг в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 39,38 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 12,69 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

На підставі п. 3.5 договору позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобовязань пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми, що за розрахунком позивача складає 22,46 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

Проте, суд враховує, що несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за надані послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування засобів звязку у строк та розмір визначені договором сталося з причин недостатності відповідного фінансування відповідача з державного бюджету України.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Беручи до уваги те, що неналежне виконання відповідачем свої договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за надані послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування засобів звязку у строк та розмір визначені договором сталося в наслідок недостатності відповідного фінансування відповідача з державного бюджету України, враховуючи майновий стан сторін й інші інтереси сторін, надмірно великий розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій порівняно із збитками кредитора та з огляду на ступінь виконання зобовязання боржником, суд зменшує заявлену до стягнення суму пені в розмірі 22,46 грн. до 11,23 грн.

З огляду на викладене та враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, її розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 587,86 грн. боргу за надані послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування засобів звязку, 39,38 грн. інфляційних втрат, 12,69 грн. 3% річних та 11,23 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, визнані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з мотивів зазначених вище.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з військової частини А0473 (Київська область, Переяслав-Хмельницький р-н, смт Дівички-1, код ЄДРПОУ 08094087) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру технічної експлуатації № 2 Філії спеціалізованого електрозвязку ВАТ «Укртелеком»(08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. О. Богданова, 9, код ЄДРПОУ 26549551) 587 (пятсот вісімдесят сім) грн. 86 коп. заборгованості, 39 (тридцять девять) грн. 38 коп. інфляційних втрат, 12 (дванадцять) грн. 69 коп. три проценти річних, 11 (одинадцять) грн. 23 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.