Рішення № 17048784, 07.07.2011, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 2-3220/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2011 року           Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді - Музичук Н.Ю.

при секретарі - Ярема Г.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Топогеодезичне бюро», третя особа Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

В березні 2011 року в суд надійшов заявою від 07 липня 2011 року уточнений позов ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Топогеодезичне бюро», третя особа Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, про стягнення заборгованості по заробітній платі, а саме 9618,81 грн. невиплачених грошових сум при звільненні; стягнення коштів у вигляді середньомісячного заробітку з дня звільнення по день фактичного розрахунку, що на момент розгляду справи в суді 07 липня 2011 року становить 15483,60 грн.; компенсації втрати частини заробітної плати, у зв’язку із порушенням термінів її виплати, згідно Положення про порядок компенсації працівниками втрати частини заробітної плати, у зв’язку із порушенням термінів її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1427, що на момент розгляду справи в суді 07.07.2011 року становить 181,86 грн.; відшкодування моральної шкоди в сумі 1000,00 грн.

В позовній заяві зазначено, що позивач, перебувала в трудових стосунках з відповідачем та працювала на підставі укладеного контракту і наказу №94/1-1 від 01 листопада 2004 року на посаді головного бухгалтера комунального підприємства із 01.11.2004 року по 31.12.2010 року. 15 Грудня 2010 року вона звернулася із заявою про звільнення із роботи на підставі ст. 39 КЗпП України, внаслідок порушення законодавства про працю та умов колективного і трудового договорів через невиплату заробітної плати протягом останніх чотирьох місяців, видачу графіку скороченої роботи на грудень 2010 року. Будучи звільненою наказом УКБ за №148 від 16.12.2010 року за ч.1 ст.39 КЗпП України, за порушення власником або уповноваженим органом законодавства про працю, колективного або трудового договору, із вказівкою проведення повного розрахунку, в порушення ст.116 КЗпП України, станом на час звернення до суду 11.03.2011 року не отримала заробітну плату за серпень –грудень 2010 року в розмірі 13 291, 59 грн., грошову компенсацію за 48 днів невикористаної щорічної відпустки в сумі 3829,44 грн., вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, що становить 7343, 33 грн., що в загальній сумі повинно становити 24 464,36 грн. Згідно ст.117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку, з розрахунку середньоденного заробітку за весь час затримки розрахунку. Крім того, у зв’язку із неправомірними діями відповідача по затримці виплати розрахункових коштів позивачу призведено до втрати нормальних життєвих стосунків через неможливість фінансово та матеріально забезпечити себе і родину, зокрема сина - студента, що призвело до необхідності вживати додаткових зусиль для організації свого життя, чим заподіяна моральна шкода. Компенсацію моральної шкоди, яка необхідна для поновлення попереднього стану оцінює на 10 000 грн.

Письмових заперечень відповідача на позовну заяву суду не надано.

Представник позивача підтримав повністю уточнені позовні вимоги в суді. Додатково пояснив, що підприємство мало можливість виплати її розрахунку у встановлені законом строки, з часу складення платіжної відомості №19 від 08.11.2010 року здійснювало виплати їй коштів за відомостями №22 від 20.02.2011 року, №25 від 23.03.2011 року, №34 від 06.06.2011 року, тобто гроші працівникам підприємства виплачувались 10 разів, а існуюча заборгованість умисно не погашалась. Посилання відповідача на те, що належні при розрахунку суми не виплачені, у зв’язку із неможливістю працювати, укладати договори та виконувати роботи через відсутність ліцензії на землевпорядні роботи є безпідставними, оскільки дія такої ліцензії закінчилась 07.08.2010 року а заборгованість виникла із квітня т. р., ніхто не заважав підприємству виконати вчасно вимоги Наказу ДКУ із земельних ресурсів від 05.08.2009 року № 423 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, земле оціночних робіт», отримання такої ліцензії 30.12.2010 року мало місце через безвідповідальність підприємства, крім того в КП була наявна ліцензія на виконання топографо-геодезичних робіт за наявності якої підприємство мало і має можливість виконувати інші роботи крім землевпорядних. Наданий суду наказ по УКБ №157 від 29.12.2010 року не може бути взятий до уваги, оскільки наказ про звільнення №148 від 16.12.2010 року не оспорювався відповідачем, такий наказ в копії не вручений позивачу, не створює ніяких правових наслідків для позивача, так як виданий через 2 тижні після звільнення з припиненням трудових відносин із відповідачем, врегулювання трудових відносин між сторонами заднім числом неможливе, а прийом і звільнення із роботи здійснюється керівником УКБ. В центрі зайнятості на обліку вона не перебуває і не перебувала, ніде не працює, доходів не отримує. Уточнив, що станом на час розгляду справи не виплачені при звільненні грошові кошти становлять в сумі недоплачену заробітну плату за грудень 2010 року і недоплачена компенсація за невикористану відпустку та вихідну матеріальну допомогу при звільненні /2275,48 грн. + 7343,33 грн./; компенсація втрати частини доходів у зв’язку із порушенням термінів її виплати на вказану суму 181,86 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку відповідно ст. 117 КЗпП України на час розгляду справи становить 15483,60 грн. З огляду на порушення вимог ст.116 КпАП України, відповідно ст. 117 КЗпП України, вважає позовні вимоги обґрунтованими. Крім того, підтримує вимоги про моральну шкоду, яка заподіяна нервовими потрясіннями внаслідок затримки виплати належних позивачу коштів. Просить повністю задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Пояснили, що причиною несвоєчасної виплати заборгованої заробітної плати та розрахункових коштів для позивача стало закінчення дії ліцензії на проведення землевпорядних робіт, за рахунок яких відповідач отримує кошти на підставі укладених договорів, після 07.08.2010 року такі договори не могли бути укладені до поновлення ліцензії, у зв’язку із чим не надходили кошти. Поновлення ліцензії входило в обов’язок попереднього керівника. За весь означений період КП по іншій ліцензії укладені договори та надійшли кошти в сумі 21766,00 грн. Нарахована та не виплачена позивачу заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку за 32 календарні дні, а також компенсація втрати частини доходів у зв’язку із порушенням термінів виплати виплачені частинами остаточно 06 червня 2011 року. За грудень 2010 року, відповідно до наказу керівника 21-1-К від 16.12.2010 року та відповідного графіку роботи на період тяжкого матеріального стану підприємства встановлений скорочений робочий тиждень і день. Позивачу в грудні нараховано 32 години робочого часу і 497,63 грн. заробітної плати. За таким графіком працювали, відповідно складений табель обліку робочого часу, відповідно колектив працює по теперішній час. Наказ ніхто не оспорював, не скасований, не змінений. На підставі особової карточки позивача визначена кількість днів невикористаної позивачем відпустки, звірити із розрахунком відповідача неможливо, особова карточка в судовому засіданні відсутня, оцінити на достовірність надану позивачем копію та спростувати її неможливо. Виплата вихідної матеріальної допомоги при звільненні позивачу не передбачена і не проведена, оскільки відповідна підстава у вигляді наказу №148 від 16.12.2010 року про звільнення позивачки за ч.1 ст.39 КЗпП України скасований Наказом по УКБ №157 від 29.12.2010 року. Крім того з приводу виплати відповідачем середнього заробітку за час затримки розрахунку, згідно ст.117 КЗпП України, позовні вимоги не визнали, за відсутністю вини власника чи уповноваженого на те органу, оскільки відповідач пережив тяжкий період фінансової кризи внаслідок відсутності замовлень та платоспроможності населення, окремі працівники звільнені, всі працюючі переведена на неповний робочий день і тиждень, мають затримку виплат заробітної плати, заборгованість працюючих станом на час розгляду справи 25 тис. грн. на 5 працівників. Вимогу в частині відшкодування моральної шкоди вважають не доведеною доказами, такою, що не підлягає до задоволення. Моральні страждання позивача не вважає доведеними, докази додаткових зусиль організації життя позивача не надані. Просить відмовити в позові в повному обсязі .

Представник третьої особи в справі вважає позовні вимоги такими, що до задоволення не підлягають. Пояснив, що внаслідок скасування Наказом по УКБ №157 від 29.12.2010 року наказу про звільнення позивача за ч.1 ст.39 КЗпП України підстав для виплати вихідної матеріальної допомоги при звільненні не має. Запис в трудовій книжці позивача про звільнення вчинений не УКБ, а відповідачем, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Наказ по УКБ №157 від 29.12.2010 року прийнятий із тих підстав, що УКБ не може втручатись в діяльність відповідача, контролювати та давати оцінку наявності порушень чинного трудового законодавства, усугубляти тяжкий фінансовий стан підприємства виплатою такої допомоги для позивача. Стосовно виплати позивачу середньомісячного заробітку по день фактичного розрахунку підстав не вбачає так як наказ про звільнення скасований через два тижні після його видання. УКБ вважає, що відповідач може врегулювати трудові стосунки із позивачем. Вимоги про стягнення моральної шкоди вважає недоведеними в частині наявності протиправних дій та заподіяних у цьому зв’язку моральних страждань та водночас завищеними. В частині стягнення недоплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку вважає вирішити спір на підставі оцінки доказів згідно закону.

Оцінюючи пояснення, дослідженні надані в справі докази, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено сукупністю досліджених в справі доказів, зокрема копією контракту від 01 листопада 2004 року між сторонами копією трудової книжки позивача ОСОБА_5, виданою 09.07.1961 року, копії особової картки позивача, яка не спростована відповідачем, копією Наказу по УКБ №148 від 16.12.2010 року про звільнення позивача за ч.1 ст.39 КЗпП України, копією Наказу по УКБ №157 від 29.12.2010 року про відміну попереднього наказу із моменту його прийняття , що позивач перебувала в трудових стосунках з відповідачем та працювала на підставі укладеного контракту і наказу №94/1-1 від 01 листопада 2004 року на посаді головного бухгалтера комунального підприємства «Топогеодезичне бюро», заснованого Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, із 01.11.2004 року по 16.12.2010 року. Була звільненою наказом по УКБ за №148 від 16.12.2010 року за ч.1 ст.39 КЗпП України, за порушення власником або уповноваженим органом законодавства про працю, колективного або трудового договору, із вказівкою проведення повного розрахунку. В порушення положень ст.ст.47, 116 КЗпП України відповідач не повідомив письмово позивача про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, виплату всіх сум заборгованості заробітної плати та розрахункових, що належать йому підприємства в день звільнення не провів, що підтверджується наданими копіями відомостей зарахувань на картрахунки працівників №34 від 06.06.2011 року, №33 від 06.06.2011 року, №25 від 23.03.2011 року, № 22 від 10.02.2011 року та не заперечується відповідачем. Наказом по УКБ №157 від 29.12.2010 року про відміну попереднього наказу із моменту його прийняття наказ №148 від 16.12.2010 року про звільнення ОСОБА_5 із рекомендацією КП «Топогеодезичне бюро»врегулювання трудових відносин відповідно до чинного законодавства. Такий наказ був направлений позивачу поштою, прийняті міри до безпосереднього вручення копії наказу позивачу, проте позивач не була ознайомлена із наказом під розписку до 07 червня 2011 року. Станом на час розгляду справи судом такий наказ не ос порений не скасований, не змінений, а трудові стосунки між сторонами в справі ОСОБА_5 не врегульовані.

Відповідно до положень ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нарахуванні сум, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В порушення вищенаведених положень чинного законодавства позивач, будучи звільненою із роботи 16 грудня 2010 року, не отримала нараховані їй при звільненні заборгованість по заробітній платі та розрахункові кошти у вигляді компенсації невикористаної відпустки за 32 робочі дні з врахуванням компенсації втрати частини заробітку, у зв’язку із затримкою його виплати, в загальній сумі /9386,49 грн. + 497,63 грн.+ 2531,52 + 162,15/ 12342,23 грн. до 06 червня 2011 року, що представниками відповідача не оспорюється. Крім того, на підставі відомості зарахувань на картрахунки працівників №37 від 07.07.2011 року позивачу виплачена компенсація втрати частини заробітку, у зв’язку із затримкою його виплати в сумі 53,64 грн. за червень.

Вимога позивача про стягнення заробітної плати за 12 робочих днів періоду із 01 по 16 грудня 2010 року на суму 1484,83 грн. може бути розглянута в частині, з урахуванням нарахованої та виплаченої відповідачем заробітної плати за 12 відпрацьованих годин 497,63 грн., що становить 987,20 грн. При цьому суд враховує, що наказом керівника КП «Топогеодезичне бюро»21-1-К від 16.12.2010 року та відповідним графіком роботи на грудень 2010 року на період тяжкого матеріального стану підприємства встановлений скорочений робочий тиждень і день. За змістом наказу по УКБ за №148 від 16.12.2010 року за ч.1 ст.39 КЗпП України, про звільнення позивача вбачається, що в заяві на звільнення позивач вказує графік роботи на грудень 2010 року, за яким передбачений12-годинний робочий тиждень в порушення Колективного договору. Таким чином, позивач підтвердила своє ознайомлення із наказом 21-1-К від 16.12.2010 року та графіком роботи на грудень 2010 року, якого не оспорила у встановленому законом порядку у встановлений законом строк, який є чинним до теперішнього часу та застосованим на підприємстві до працюючих співробітників. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення недоплаченої заробітної плати за грудень 2010 року безпідставні, до задоволення не підлягають.

Вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку в сумі 3829,44 грн. згідно розрахунку кількості днів такої невикористаної відпустки на підставі копії наданої позивачем особової картки, що становить 48 днів, не спростовані стороною відповідача належними допустимими доказами в справі. Середня заробітна плата для такого розрахунку позивачем застосована вірно на підставі довідки відповідача, не заперечується відповідачем. Згідно розрахунку відповідача така компенсація виплачена позивачу за 32 невикористані дні відпустки в сумі 2531,52 грн. Таким чином, позовні вимоги в цій частині вважаються доведеними обґрунтованими, таким, що підлягають до задоволення на суму компенсації за невикористану відпустку / 3829,44 грн. - 2531,52 грн./ 1297,92 грн. Така компенсація підлягає виплаті із нарахуванням компенсації втрати частини заробітку за затримку виплати коштів станом на день їх виплати.

Вирішуючи вимоги позивача в частині стягнення вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку, що становить 7343, 33 грн., на підставі ст. 44 КЗпП України, суд приймає до уваги, що наказом по УКБ №157 від 29.12.2010 року про відміну попереднього наказу про звільнення позивача за ч.1 ст.39 КЗпП України №148 від 16.12.2010 року із моменту його прийняття. Такий наказ, позивач фактично ознайомлена з наказом 07.06.2011 року, є чинним, не оспореним, не скасованим, питання звільнення позивача не врегульоване. Доводи позивача про те, що наказ не породжує юридичні наслідки не можуть бути прийняті до уваги, наказ не є предметом оцінки в справі, оскільки вимоги позивача щодо наданого наказу не ставились. За наведених обставин, суд приходить до висновку про безпідставність позовної вимоги, яка могла бути задоволена при умові чинного звільнення позивачки з підстав, передбачених ч.1 ст.39 КЗпП України.

Згідно ст.117 КзПП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд приймає до уваги надані суду докази щодо об’єктивних причин закінчення дії ліцензії на проведення землевпорядних робіт 07.08.2010 року та її відсутність до 30.12.2010 року, за рахунок яких відповідач отримує кошти на підставі укладених договорів, після 07.08.2010 року, відсутності таких договорів, які не могли бути укладені до поновлення ліцензії, у зв’язку із чим не надходили кошти. Надані і не спростовані позивачем докази переліку укладених договорів за весь означений період КП по іншій ліцензії та надходження коштів на загальну суму 21766,00 грн. Наявна у цьому зв’язку заборгованість працюючих співробітників підприємства, прийняті в цьому зв’язку заходи у вигляді скорочення робочого дня і тижня. Вказані обставини є доказами тяжкого фінансового стану комунального підприємства, що вказує на об’єктивні причини та відсутність вини власника або уповноваженого ним органу у невиплаті належних звільненому працівникові сум. Крім того, при наявності наказу по УКБ №157 від 29.12.2010 року про відміну попереднього наказу про звільнення позивача за ч.1 ст.39 КЗпП України №148 від 16.12.2010 року із моменту його прийняття, питання звільнення позивачки залишається остаточно не врегульованим.

Таким чином, оцінкою наданих в справі доказами суд приходить до висновку про відсутність передбачених ст. 117 КЗпП України підстав для стягнення працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до положень ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оцінюючи наведені позивачем доводи та докази щодо неправомірних дій відповідача по затримці виплати розрахункових коштів позивачу чим призведено позивача до втрати нормальних життєвих стосунків через неможливість фінансово та матеріально забезпечити себе і родину, зокрема сина - студента, докази його утримання в місті Києві в період 2010 року, що призвело до необхідності вживати додаткових зусиль для організації свого життя, чим заподіяна моральна шкода на суму 10 000,00 грн., суд прийшов до висновку, що такі частково підтверджені належними допустимими доказами в порядку ст.ст. 57-60 ЦПК України .

Відповідно до положень ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Оцінюючи вищенаведені докази і встановлені обставини, що стосуються характеру порушення, характеру, обсягу і глибини фізичних та душевних страждань, внаслідок затримки виплати розрахункових коштів, характеру немайнових втрат та зусиль необхідних для відновлення попереднього стану позивачки, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає доцільним часткове задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь позивача грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі 1500 гривень.

Судові витрати в справі за позовом звільненого від таких витрат позивача, у відповідності ст.88 ЦПК України, компенсуються за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, ст. ст. 44,47,116,117, 232,233, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10,11,57-60,88,208,209,212-215,218,223, 292,294,367 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути із Комунального підприємства «Топогеодезичне бюро», ідентифікаційний код 31765689, на користь ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, недоплачену компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1297 грн.92 коп. із нарахуванням компенсації втрати частини заробітку за затримку коштів станом на день їх виплати, відшкодування моральної шкоди на суму 1500 грн., в всього кошти на загальну суму 2797 грн. 92 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5, вимог про стягнення недоплаченої заробітної плати за грудень 2010 року, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку відмовити за безпідставністю.

Стягнути із Комунального підприємства «Топогеодезичне бюро», ідентифікаційний код 31765689, судовий збір в сумі 51грн. в дохід місцевого бюджету міста Рівне, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Рівненським міським судом в сумі 120 грн. на користь державного бюджету.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук