Рішення № 17038854, 30.06.2011, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 2-323/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.06.2011 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Рубан Т.М.,

з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” про стягнення суми вкладу і просторочених відсотків та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

В лютому 2011 року позивачка звернулася в суд з цим позовом до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” (надалі ПАТ„Райффайзен Банк Аваль”), посилаючись на порушення її прав відповідачем / а.с. 3 6 /.

Під час розгляду справи по суті позивачка ОСОБА_2, так само, як і її представник адвокат ОСОБА_1 / а.с. 51, 52, 53 /, заявлений позов підтримали, просили задовольнити його, пояснивши, що 25 грудня 2008 року між банком відповідачем, в особі начальника його Миргородського відділення Толмачової Л.М. та позивачем ОСОБА_2 був укладений договір на вклад Універсальний, за яким позивачка передала банку готівкою 33700 доларів США строком на 3 місяці з відсотковою ставкою по вкладу 24 % річних. На підтвердження отримання та зарахування коштів позивачці було видано відповідний прибутковий валютний ордер. З пояснень сторони позивача вбачається, що звернення ОСОБА_2 до керівництва і обласної дирекції відповідача про повернення суми вкладу і прострочених відсотків, після закінчення строку дії договору, не було задоволено.

Представник відповідача ОСОБА_6, який діяв на підставі відповідної довіреності / а.с. 25 /, заявлений позов не визнав. По суті заявлених вимог пояснив, що договір, на який посилається сторона позивача, між банком та ОСОБА_2 фактично не укладався, не зареєстрований і не обліковується в установі банку. Договір банківського вкладу має укладатися в письмовій формі і така форма вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено видачею документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно правовими актами у сфері банківської діяльності чи банківськими правилами. Такого документу стороною позивачів суду не надано, а наданий не відповідає Інструкції про касові операції в банках України. Представник Банку Толмачова Л.М. не мала повноважень на здійснення касових операцій. На момент укладення відповідного договору найвища процентна ставка за договорами на вклади у доларах США терміном 3 місяці становила 10,5 % річних. З цих підстав заявлені вимоги є безпідставними.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних обгрунтувань.

Судом встановлено, що 25 грудня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 та ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” було укладено Договір № 20/02 02/9, за умовами якого позивачка передала відповідачу банку терміном на три місяці готівкою валютні кошти в сумі 33700 доларів США з виплатою 24 % річних / а.с. 8 /.

Факт передачі позивачкою валютних коштів відповідачу на виконання умов вищезгаданого договору підтверджується прибутковим валютним ордером № 3 від 25 грудня 2008 року / а.с. 9 /.

В лютому 2010 року ОСОБА_2 зверталася до керівництва відповідача з заявою про повернення суми вкладу, однак, її звернення залишилося без задоволення / а.с. 10 /.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За змістом ст. 631 ч. 2 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Статтею 638 ч. 1 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу ( депозиту ) одна сторона ( банк ), що прийняла від другої сторони ( вкладника ) або для неї грошову суму ( вклад ), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором.

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативноправовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Суд вважає, що договір від 25 грудня 2008 року, копію якого надано стороною позивача на підтвердження заявлених вимог, відповідає вимогам згаданих норм, оскільки має просту письмову форму й містить усі істотні умови, необхідні для договору даного виду, а саме: суму вкладу, розмір відсотків за користування вкладом, порядок їх нарахування, термін дії договору.

Пункт 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції у банках України передбачає, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція, або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Надана позивачкою копія прибуткового валютного ордера № 3 від 25 грудня 2008 року / а.с. 9, 10 / відповідає вказаним вимогам Інструкції, а отже цей ордер є документом, який підтверджує внесення валютної суми до банку, тобто письмова форма договору банківського вкладу є додержаною.

Одночасно з цим договір на вклад Універсальний був підписаний від імені банку повноважною особою Толмачовою Л.М., оскільки таке повноваження начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” як укладення депозитних договорів від імені банку, передбачено довіреністю, виданою їй 27.12.2006 року / а.с. 35 /. На час укладення цього договору остання працювала на посаді начальника Миргородського відділення, відповідно до наказу і згідно своєї посадової інструкції / а.с. 32 34 / забезпечувала якісне обслуговування клієнтів, залучала та обслуговувала багатих, заможних клієнтів, забезпечувала контроль за організацією касової роботи у відділенні, за збереженням готівки, проведення касових операцій.

Частиною 4 ст. 95 ЦК України встановлено, що керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно ст. 237 ч. 1 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Статтею 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє.

При таких обставинах суд вважає додержаною письмову форму договору банківського вкладу.

Одночасно з цим суд не може прийняти до уваги посилання представника банку відповідача на невідповідність змісту згаданого прибуткового валютного ордеру № 3 від 25 грудня 2008 року вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління національного банку України від 14 серпня 2003 року №337, оскільки положення вказаної Інструкції встановлюють порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій і не встановлюють будь яких обовязкових правил поведінки для клієнтів банку. У правовідносинах позивачки ОСОБА_2 з банком касову операцію проводила працівник банку, а не сама позивачка, а тому остання і не може бути відповідальною за порушення працівниками банку положень згаданої інструкції та інших внутрішніх банківських нормативних документів. Виданий банком ОСОБА_2 прибутковий валютний ордер № 3 від 25 грудня 2008 року має підпис посадової особи, достовірність та повноваження якої засвідчені печаткою банку. Отже, цей ордер є документом бухгалтерського обліку, складений представником банку і за його відповідність вимогам нормативних актів несуть відповідальність саме працівники банку, а не вкладник позивачка.

Одночасно з цим відповідно до пункту 6.4 Договору від 25.12.2008 року банк відповідач брав на себе зобовязання нести відповідальність за дії службовця, уповноваженого приймати вклади від фізичних осіб ( в даному випадку Толмачової Л.М.), як за свої власні.

Та обставина, що Постановами Правління ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” №П-79/2 від 27.06.2008 року та АППБ „Аваль” №П-78/8 від 03.11.2004 року встановлені порядок, форми типи і види депозитних договорів не має правового значення, тому, що відповідно до ст. 57 Конституції України, кожному громадянину гарантується право знати свої права та обовязки, а тому закони та інші нормативно правові акти, які визначають права та обовязки громадян, повинні бути доведені до відому населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права та обовязки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є недійсними. Вказані нормативно правові акти офіційно не опубліковані і в Єдиний державний реєстр нормативних актів не включені.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника банку відповідача на те, що кошти від позивачки за зазначеним договором до каси банку не надходили і рахунки по згаданому депозитному договору не відкривалися, оскільки ці обставини не спростовують факту передачі позивачкою коштів відповідальному працівнику банку, тим більше, що проведення по касі отриманих коштів та відкриття рахуну не могло залежати від волі вкладника. Крім цього, за умовами згаданого договору (п. 2.2), вказаний рахунок зобовязувався відкрити банк, а у виданих вкладнику валютних ордерах банком було зазначено номер рахунку, який відповідав змісту договору.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2.3. договору вкладник має право по закінченню строку договору отримувати всі належні йому суми коштів за договором готівкою.

Стаття 1060 ЦК України встановлює що, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.

Виходячи із аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи факти, встановлені судом, ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” зобовязаний повернути позивачці, внесену останньою суму вкладу по договору, а відмова від такого повернення є неправомірною. Тому суд вважає, що вимога позивачки про стягнення суми вкладу ґрунтується на законі, а отже підлягає до задоволення.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом суд виходить із наступного.

З письмових заперечень проти позову ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” вбачається, що на дату укладення спірного договору на вклади у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” діяли максимальні розміри процентних ставок у доларах США 10,5 % річних / а.с. 26 28 /. Це ж підтверджено і представником відповідача при розгляді справи.

Даних про те, що начальник Миргородського відділення АТ „Райффайзен Банк Аваль” Толмачова Л.М. мала повноваження укладати договори по депозитним вкладам з більш високими відсотками судом не встановлено і таких доказів стороною позивача суду не надано.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що при визначенні відсоткової ставки по спірному депозитному вкладу у доларах слід виходити з розміру 10,5 % річних, а не 24 % річних, як це зазначено в договорі, оскільки стягнення більших відсотків, ніж офіційно встановив Банк, не відповідатиме положенням ст. ст. 5, 44 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

Виходячи із меж позовних вимог про стягнення на користь позивачки річних відсотків по вкладу в доларах США та, беручи до уваги положення пункту 2.4.2 Договору від 25 грудня 2008 року, суд вважає, що відсотки за користування грошовими коштами вкладника мають нараховуватися протягом дії строкового вкладу, а тому із ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” на користь ОСОБА_2, необхідно стягнути заборговані відсотки по вкладу у доларах США в загальній сумі 3538,5 доларів США ( 33700 х 10,5% ).

Позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 гривень до задоволення не підлягають, оскільки можливість відшкодування такої шкоди договором між сторонами від 25 грудня 2008 року не передбачена та не врегульована спеціальним законом, виходячи із правовідносин, що виникли.

Понесені позивачкою ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору, витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду справи та витрати по оплаті правової допомоги адвоката, які документально підтверджені / а.с. 1, 2, 17, 54 / на загальну суму 6120 гривень, підлягають до часткового відшкодування за рахунок відповідача згідно до положень ст. 88 ч. 1 ЦПК України, за якою, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При розгляді справи стороною позивачки заявлено та підтримано позовні вимоги в національній валюті України з урахуванням курсу долару США на час розгляду справи ( 798 гривень за 100 доларів США ) на загальну суму 885263, 92 гривни. Проте, до задоволення ці вимоги підлягають в загальній сумі 297163, 23 гривни. Отже, позовні вимоги щодо відшкодування понесених судових витрат підлягають до задоволення на 33,56 % від задоволених вимог, що в загальній сумі становить ( 6120 гр. х 33, 56 % : 100 % ) 2053, 87 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 62, 64, 88, 208, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 95, 203, 232, 237, 239, 244, 526, 536, 549 ч. 3, 625, 626, 631, 1058, 1059, 1060, 1061, 1074 ЦК України, пунктами 1.1, 2.1, 2.4.1, 2,4.2, 2.5, 3.1.1, 3.2.1, 3.2.2., 3.2.3, 3.3.2, 4.2, 6.4 Договору № 20/02 02/9+ на вклад Універсальний від 25 грудня 2008 року, пунктом 8 глави 2 розділу III Інструкції про касові операції у банках України, ст. 17 Загальної декларації прав людини, ст. ст. 41, 57, 99 Конституції України, суд ,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” ( юридична адреса 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909, МФО 300001 ) на користь ОСОБА_2 в рахунок повернення депозитного вкладу по Договору на вклад Універсальний № 20/02 02/9 від 25 грудня 2008 року 33700 доларів США, в рахунок відсотків по цьому вкладу 3538,5 доларів США, всього, стягнувши за даним договором 37238,5 доларів США.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті судового збору, витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду справи та витрат на правову допомогу адвоката 2053 ( дві тисячі пятдесят три ) гривни 87 копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:В. Д. Чернюк