Рішення № 1701760, 29.05.2008, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2008 р. Справа № 17/47

Господарський суд Рівненської області у складі судді Петухова М.Г. розглянувши справу

за позовом Фірми SIA «IECAVNIEKS » Латвія м.Рига

до відповідача Приватного підприємства «Мавіотос»

про стягнення в сумі 42750 доларів США

за участю представників сторін:

позивача: Жолудь І.О.

відповідача: Хомюк В.Я.

статті 20, 22 ГПК України роз'яснені

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в господарський суд з позовом в якому просить стягнути з відповідача 42750 дол. США попередньої оплати за пиломатеріали. Вимоги обгрунтовує тим, що на основі контракту № 5 від 30.11.2005р., згідно виставленого відповідачем рахунку, вказана сума була сплачена 07.12.2005р., однак відповідач від поставки пиломатеріалів ухиляється, претензія направлена на адресу відповідача залишена ним без реагування. З підстав зазначених у позові та нормативниму обгрунтуванні просить позов задоволити.

Відповідач у відзиві на позов, письмових поясненнях та у судовому засіданні через свого представника факт надходження грошових коштів у сумі 42750 дол. США від позивача підтвердив, зазначає, що позовна заява підписана представником позивача на підставі довіреності, яка не легалізована в Україні у встановленому порядку, тому підписана паредставником який не має на це повноважень. Крім цього, представник відповідача у письмових поясненнях вказує, що позивачем не надано документу, який свідчить про реєстрацію позивача, як юридичної особи за законодавством Латвії. Просить залишити позов без розгляду.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 11:00 год. 28.05.2008р. до 10:10 год. 29.05.2008р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та всі обставини справи у їх сукупності, давши їм належну оцінку, суд прийшов до висновку, що позову слід задоволити.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекномічну діяльність", спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні підприємства і організації мають право звертатися до господарських згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Іноземні підприємства організації мають процесуальні права і обов'язки нарівні з підприємствами і органа України.

Згідно ст. 124 ГПК України, господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій.

Частиною 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Відповідно до п. 11 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках визначених законом України та міжнародним договором України.

Статтею 1 Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, ратифікованого Законом України N 452/95-ВР від 22.11.95р. встановлено :

"1. Громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території другої Договірної Сторони стосовно своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і громадяни цієї Договірної Сторони.

Це відноситься також і до юридичних осіб, які створені відповідно до законодавства однієї з Договірних Сторін.

2. Громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно звертатись до судів, прокуратури, установ нотаріату (які надалі іменуються "установи юстиції") та до інших установ другої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні (в тому числі трудові, житлові), сімейні та кримінальні справи, можуть виступати в них, порушувати клопотання, подавати позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, як і власні громадяни."

Згідно з ч. 1 ст. 20 Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, якщо даний Договір не встановлює іншого, суди кожної з Договірних Сторін компетентні розглядати цивільні, сімейні та трудові справи, якщо відповідач має на її території місце проживання. За позовами до юридичних осіб суди компетентні, якщо на території даної Договірної Сторони знаходиться орган управління, представництво або філія юридичної особи.

З врахуванням вищевказаних норм законів України та міжнародного договору, дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Рівненської області із застосуванням матеріального права України.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекномічну діяльність" перебачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений контракт № 5 від 30.11.2005р. (а.с.7-10), згідно умов якого відповідач продає, а позивач купує пиломатеріали вказані в додатках до контракту в кількості 150 м.куб.. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом відповідача на умовах EXW, смт. Клесів, Сарненського району. Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 контракту № 5 від 30.11.2005р. за згодою сторін покупець може провести попередню оплату на одну чи декілька партій товару. Продавець повідомляє по факсу, телефону чи електронною поштою покупця про готовність до відвантаження партії товару, яка буде постачатися.

Відповідачем факсом направлено позивачу рахунок –фактуру № 14 від 05.12.2005р., який підписано директором та головним бухгалтером ПП "Мавіотос" та скріплено печаткою підприємства (а.с. 11). На основі контракту та рахунку відповідача, платіжним дорученням від 07.12.2005р. позивач перерахував відповідачу 42750 дол. США (а.с.12). Вказані обставини підтверджені представниками сторін у судовому засіданні.

Згідно п. 9.5 контракту № 5 від 30.11.2005р. вантаж має бути виготовлено на протязі трьох місяців з дати перерахування коштів на рахунок продавця. В іншому випадку він повинен повернути гроші на протязі трьох місяців.

Оплачені позивачем пиломатеріали відповідач не поставив, грошові кошти в іноземній валюті на рахунок позивача не повернув, в зв'язку з чим позивач направив відповідачу письмову претензію № 23-юр від 11.02.2008р. про повернення попередньої оплати (а.с. 16), яка залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Згідно з Офіційнми правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "ІНКОТЕРМС" (в ред.2000р.) термін EXW - "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

Продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

Відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

Наданий відповідачем лист з повідомленням позивача про готовність поставки товару від 20.05.2008р. (а.с.43), не може бути прийнятий суд в якості доказу, що підтверджує можливість поставки, оскільки він направлений відповідачу після звернення позивача до суду, а саме , через місяць після прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі.

Частинами 1, 5 ст.4 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено:

"1. Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні.

5. Визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм. "

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про міжнародне приватне право", якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Статтею 32 Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах встановлено :

"1. Договірні відносини визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої був укладений договір, якщо учасники цього договору не підкоряються обраному законодавству.

2. У справах, що згадані в пункті 1 цієї статті, компетентний суд тієї Договірної Сторони, на території якої відповідач має місце проживання або місцезнаходження. А також, компетентний суд тієї Договірної Сторони, на території якої позивач має місце проживання або місцезнаходження, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно позивача. "

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено:

"1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

3. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. "

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідач в порушення вищевказаних норм закону, пиломатеріали на умовах контракту № 5 від 30.11.2005р. позивачу не поставив.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позов та у письмових поясненнях, то суд не бере їх до уваги як необгрунтовані виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" , документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про міжнародне приватне право", цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи (ст. 25 Закону).

Статтею 34 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.

Як зазначалося вище, між Україною та Латвійською Республікою укладено Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, що ратифікований Законом України N 452/95-ВР від 22.11.95р. та розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами.

Статтею 13 Договору встановлено :

"1. Документи, що були на території однієї з Договірних Сторін складені або засвідчені офіційною особою (нотаріусом, офіційним перекладачем, експертом, тощо) в межах компетенції та за встановленою формою і засвідчені печаткою, приймаються на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення.

2. Документи, що на території однієї Договірної Сторони розглядаються як офіційні, користуються і на території другої Договірної Сторони доказовою силою офіційних документів. "

Відповідно до ч.2 ст. 21 Договору, правоздатність юридичної особи визначається за законом Договірної Сторони, на території якої вона заснована.

Крім цього, 22.12.2003 року Україна приєдналася до Гаазької конвенції, яка скасовує вимогу легалізації офіційних іноземних документів і встановлює вимогу проставляння апостиля.

Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 5 грудня 2003 року N 237/803/151/5 затверджено Правила проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав і стаття 2 цих визначає перелік документів на яких простеляється апостіль, а саме:

2. Апостиль проставляється:

на документах, які виходять від органів судової влади України;

на документах, які виходять від органів прокуратури України, органів юстиції;

на адміністративних документах;

на документах про освіту та вчені звання;

на документах, оформлених державними і приватними нотаріусами;

на офіційних свідоцтвах, виконаних на документах, підписаних особами у їх приватній якості, таких як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційних і нотаріальних засвідченнях підписів.

Стаття 3 Правил визначає перелік документів на які ці правила не поширюються:

3. Ці Правила не поширюються:

на документи, видані закордонними дипломатичними установами України;

на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій.

Апостиль не проставляється на оригіналах, копіях та фотокопіях паспортних документів, військових квитків, трудових книжок, дозволів на носіння зброї, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (технічних паспортів), посвідчень особи, нормативно-правових актів, роз'яснень та правових висновків щодо їх застосування, документів, що мають характер листування.

Позивачем додано до позову та у судовому засіданні довіреності на представлення інтересів позивача громадянином Жолудем Ігорем Олександровичем, оформлені відповідно до вимог Цивільного кодексу Укаїни, та посвідчення про реєстрацію комерсанта позивача в реєстрі підприємств Латвійської республіки (а.с.13,28-30,44).

Таким чином, системний аналіз вказаних норм Закону, Договору та Наказу вказує на те, що наявні в матеріалах справи довіреності представника позивача та посвідчення про реєстрацію комерсанта позивача не потребують легалізації в Україні.

Враховуючи вищевикладне, та на основі ст. 509, 525 - 527, 530 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського Кодексу України, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 42 750 доларів США підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі та контракті і підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити. Стягнути з Приватного підприємства "Мавіотос", юридична адреса 34550 Рівненська область, Сарненський район, смт.Клесів, вул. Дзержинського, 12А, фактична адреса 34550 Рівненська область, Сарненський район, смт.Клесів, вул.Торгова, 4, код 30132625 на користь Фірми SIA "IECAVNIEKS", Латвія, P.Bieza 17 - 16 Riga IV - 1045, код LV 40003476612 - 42 750 доларів США, 427 доларів 50 центів США витрат по держмиту та 118 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

2. Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Повний текст рішення оформлено та підписано 31.05.2008р.

Суддя М.Г. Петухов.