Рішення № 1701759, 29.05.2008, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2008 р. Справа № 17/46

Господарський суд Рівненської області у складі судді Петухова М.Г. розглянувши справу

за позовом Фірми SIA «IECAVNIEKS » Латвія м.Рига

до відповідача Приватного підприємства «Мавіотос»

про стягнення в сумі 45700 доларів США

за участю представників сторін:

позивача: Жолудь І.О.

відповідача: Хомюк В.Я.

статті 20, 22 ГПК України роз'яснені

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в господарський суд з позовом в якому просить стягнути з відповідача 45700 дол. США попередньої оплати за пиломатеріали. Вимоги обгрунтовує тим, що вказана сума була сплачена 29.05.2006р. згідно виставленого відповідачем рахунку, однак останній від поставки пиломатеріалів ухиляється, претензія направлена на адресу відповідача залишена ним без реагування. З підстав зазначених у позові та нормативниму обгрунтуванні просить позов задоволити.

Відповідач у відзиві на позов, письмових поясненнях та у судовому засіданні через свого представника факт надходження грошових коштів у сумі 45700 дол. США від позивача підтвердив, зазначає, що позовна заява підписана представником позивача на підставі довіреності, яка не легалізована в Україні у встановленому порядку, тому підписана паредставником який не має на це повноважень. Крім цього, представник відповідача у письмових поясненнях вказує, що позивачем не надано документу, який свідчить про реєстрацію позивача, як юридичної особи за законодавством Латвії. Просить залишити позов без розгляду.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 10:50 год. 28.05.2008р. до 10:00 год. 29.05.2008р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та всі обставини справи у їх сукупності, давши їм належну оцінку, суд прийшов до висновку, що позову слід задоволити.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекномічну діяльність", спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні підприємства і організації мають право звертатися до господарських згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Іноземні підприємства організації мають процесуальні права і обов'язки нарівні з підприємствами і органа України.

Згідно ст. 124 ГПК України, господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій.

Частиною 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Відповідно до п. 11 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках визначених законом України та міжнародним договором України.

Статтею 1 Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, ратифікованого Законом України N 452/95-ВР від 22.11.95р. встановлено :

"1. Громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території другої Договірної Сторони стосовно своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і громадяни цієї Договірної Сторони.

Це відноситься також і до юридичних осіб, які створені відповідно до законодавства однієї з Договірних Сторін.

2. Громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно звертатись до судів, прокуратури, установ нотаріату (які надалі іменуються "установи юстиції") та до інших установ другої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні (в тому числі трудові, житлові), сімейні та кримінальні справи, можуть виступати в них, порушувати клопотання, подавати позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, як і власні громадяни."

Згідно з ч. 1 ст. 20 Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, якщо даний Договір не встановлює іншого, суди кожної з Договірних Сторін компетентні розглядати цивільні, сімейні та трудові справи, якщо відповідач має на її території місце проживання. За позовами до юридичних осіб суди компетентні, якщо на території даної Договірної Сторони знаходиться орган управління, представництво або філія юридичної особи.

З врахуванням вищевказаних норм законів України та міжнародного договору, дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Рівненської області із застосуванням матеріального права України.

Судом встановлено, що відповідачем факсом направлено позивачу рахунок –фактуру № 19 від 29.05.2006р., який підписано директором та головним бухгалтером ПП "Мавіотос" та скріплено печаткою підприємства (а.с. 6). На основі рахунку відповідача, платіжним дорученням від 29.05.2006р. позивач перерахував відповідачу 45700 дол. США (а.с.7). Вказані обставини підтверджені представниками сторін у судовому засіданні.

Оплачені позивачем пиломатеріали відповідач не поставив, грошові кошти в іноземній валюті на рахунок позивача не повернув, в зв'язку з чим позивач направив відповідачу письмову вимогу № 24-юр від 11.02.2008р. про поставку товару, або повернення попередньої оплати (а.с. 9), яка залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Контракт № 18 від 03.01.2006р. наданий суду відповідачем та на який у позові посилається позивач не може бути прийнятий судом в якості належного доказу по даній справі, оскільки з преамбули контракту вбачається, що він укладений не між сторонами у справі, а між ПП "Мавіотос" та фізиченою особою Дайнісом Лаздіншом (Латвія) (а.с.40-42).

Наданий відповідачем лист з повідомленням позивача про готовність поставки товару від 20.05.2008р. (а.с.52), не може бути прийнятий суд в якості доказу, що підтверджує можливість поставки, оскільки контракт № 18 від 03.01.2006р. на який посилається відповідач між сторонами не укладався, а сам лист направлений відповідачу після звернення позивача до суду, а саме , через місяць після прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекномічну діяльність" встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Дана норма не визнає за суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності права самостійно визначати форму та порядок підписання зовнішньоекономічного договору, а покладає на них обов'язок керуватися вимогами законів або міжнародних договорів України, що також випливає з рішення Конституційного суду України від 26.11.1998р. у справі №1-17/98.

Оскільки сторонами не дотримано вимог щодо укладання зовнішньоекономічного договору у письмовій формі, відповідно грошові кошти в ішоземній валюті перераховані позивачем відповідачу в сумі 45700 дол. США набуті останнім без достатніх правових підстав.

Згідно ст. 48 Закону України "Про міжнародне приватне право", до зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49 - 51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Статтею 51 Закону України "Про міжнародне приватне право", передбачено, що до зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 193 Цивільного кодексу України передбачено, що види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом.

Згідно ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про ситему валютного регулювання і валютного контролю" до валютних цінностей віднесено в тому числі :

- іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

Таким чином, отримавши на свій валютний рахунок від позивача 45700 дол. США без достатніх правових підстав, відповідач зобов'язаний був повернути їх відповідачу самостійно, але не зробив цього, ні після письмової вимоги позивача, ні після подачі позову до суду.

Щолдо заперечень відповідача викладених у відзиві на позов та у письмових поясненнях, то суд не бере їх до уваги як необгрунтовані виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" , документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про міжнародне приватне право", цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи (ст. 25 Закону).

Статтею 34 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.

Як зазначалося вище, між Україною та Латвійською Республікою укладено Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, що ратифікований Законом України N 452/95-ВР від 22.11.95р. та розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами.

Статтею 13 Договору встановлено :

"1. Документи, що були на території однієї з Договірних Сторін складені або засвідчені офіційною особою (нотаріусом, офіційним перекладачем, експертом, тощо) в межах компетенції та за встановленою формою і засвідчені печаткою, приймаються на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення.

2. Документи, що на території однієї Договірної Сторони розглядаються як офіційні, користуються і на території другої Договірної Сторони доказовою силою офіційних документів. "

Відповідно до ч.2 ст. 21 Договору, правоздатність юридичної особи визначається за законом Договірної Сторони, на території якої вона заснована.

Крім цього, 22.12.2003 року Україна приєдналася до Гаазької конвенції, яка скасовує вимогу легалізації офіційних іноземних документів і встановлює вимогу проставляння апостиля.

Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 5 грудня 2003 року N 237/803/151/5 затверджено Правила проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав і стаття 2 цих визначає перелік документів на яких простеляється апостіль, а саме:

2. Апостиль проставляється:

на документах, які виходять від органів судової влади України;

на документах, які виходять від органів прокуратури України, органів юстиції;

на адміністративних документах;

на документах про освіту та вчені звання;

на документах, оформлених державними і приватними нотаріусами;

на офіційних свідоцтвах, виконаних на документах, підписаних особами у їх приватній якості, таких як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційних і нотаріальних засвідченнях підписів.

Стаття 3 Правил визначає перелік документів на які ці правила не поширюються:

3. Ці Правила не поширюються:

на документи, видані закордонними дипломатичними установами України;

на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій.

Апостиль не проставляється на оригіналах, копіях та фотокопіях паспортних документів, військових квитків, трудових книжок, дозволів на носіння зброї, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (технічних паспортів), посвідчень особи, нормативно-правових актів, роз'яснень та правових висновків щодо їх застосування, документів, що мають характер листування.

Позивачем додано до позову та у судовому засіданні довіреності на представлення інтересів позивача громадянином Жолудем Ігорем Олександровичем, оформлені відповідно до вимог Цивільного кодексу Укаїни, та посвідчення про реєстрацію комерсанта позивача в реєстрі підприємств Латвійської республіки (а.с.8,23-25,49).

Таким чином, системний аналіз вказаних норм Закону, Договору та Наказу вказує на те, що наявні в матеріалах справи довіреності представника позивача та посвідчення про реєстрацію комерсанта позивача не потребують легалізації в Україні.

Враховуючи вищевикладне, позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі і підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити. Стягнути з Приватного підприємства "Мавіотос", юридична адреса 34550 Рівненська область, Сарненський район, смт.Клесів, вул. Дзержинського, 12А, фактична адреса 34550 Рівненська область, Сарненський район, смт.Клесів, вул.Торгова, 4, код 30132625 на користь Фірми SIA "IECAVNIEKS", Латвія, P.Bieza 17 - 16 Riga IV - 1045, код LV 40003476612 - 45 700 доларів США, 457 доларів США витрат по держмиту та 118 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

2. Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Повний текст рішення оформлено та підписано 31.05.2008р.

Суддя Петухов М.Г.