Рішення № 170144, 24.07.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-6495/2006 Головуючий у 1 інстанції Дністрян О.М.

Категорія 40 Доповідач Звягінцева О.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І. при секретарі Пометун C.M. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Донецька залізниця" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди і

встановив:

в апеляційній скарзі представник відповідача за довіреністю Ніколаєв О.С оспорює обгрунтованість рішення суду, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, і ставить питання про його скасування і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову за порушенням судом норм матеріального і процесуального права.

В засіданні апеляційного суду представники відповідача за довіреністю Ніколаєв О.С, Мякінченко О.С, представник 3-ї особи за довіреністю ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просили про її задоволення, скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, а позивач ОСОБА_1 заперечував проти доводів скарги, просив про її відхилення та залишення без зміни судового рішення.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

23.02.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що з 4.09.1996 р. до 24.01.2006 р. він працював на залізничній станції „Сердита" Донецької залізниці. 24.01.2006 р. відповідачем був виданий наказ НОМЕР_1 про його звільнення за прогул за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

26.12.2005 р. о 15 годині ЗО хвилин лікувальною установою був закритий лікарняний, до с. Сердите повернувся приблизно о 20 годині. Тому не зміг сповістити начальника станції Єрмакову Л.І. про це. 27.12.2005 р. він вийшов на роботу, однак начальника станції не було, він не зміг з'ясувати, у яку зміну йому виходити. В цей день у першу зміну працював черговим по станції ОСОБА_2, який сказав, що начальника сьогодні не буде, оскільки вона знаходиться в

Управлінні Донецької залізниці, і щоб він приходив завтра, він пішов додому. А 28.12.2005 р. він прийшов до начальника станції Єрмакової Л.І. і з'ясував, що приступити до роботи йому необхідно вночі з 20 години 28.12.2005 p., про що є запис в журналі прийому та здачі чергувань. З 28.12.2005 р. до 24.01.2006 р. він працював, а 24.01.2006 р. його раптово викликали на засідання ПК і повідомили про його звільнення з роботи за прогули без поважних причин. У відділі кадрів йому видали трудову книжку. Звільнення мало сильний вплив на його стан здоров'я та призвело до моральних страждань.

Тому просив ухвалити рішення про поновлення його на роботі черговим по станції Сердита Доненцької залізниці, стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

В суді позивач доповнив свої вимоги, просив стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, його поновлено на роботі черговим по станції Сердита станції Іловайськ Донецької залізниці з 24 січня 2006 р. Стягнуто з ДП „Донецька залізниця" на користь Япрошевича I.I. середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.01.2006 р. до 28.04.2006 р. в сумі 3488грн. 10коп., у відшкодування моральної шкоди- 100 грн., на користь держави судові витрати в сумі 59 грн.50 коп., витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи-30 грн., в решті позову відмовлено. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі піддано негайному виконанню.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, рішення суду-скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено позовні вимоги щодо незаконності його звільнення відповідачем за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

В процесі розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 з 4.09.1996 р. працював на посаді чергового по станції, безпосередньо черговим по станції Сердита станції Іловайськ Донецької залізниці -з 1.09.2001 р.

Згідно з листком непрацездатності НОМЕР_2, виданого Шахтарською центральною міською лікарнею, позивач перебував на амбулаторному лікуванні з 19.11.2005 р. до 26.12.2005 р. включно, до роботи йому необхідно було стати з 27.12.2005 р. Але до роботи в цей день він не приступив.

Наказом НОМЕР_1 від 24.01.2006 р. ОСОБА_1 було звільнено за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогул 27 грудня 2005 р. без поважної причини, звільнення проведено за попередньою згодою профспілкового комітету станції Іловайськ ( протокол НОМЕР_3).

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 і раніше порушував трудову дисципліну. Зокрема, останнє порушення трудової дисципліни він зробив перед звільненням 29 жовтня 2005 року. В цей день його було відсторонено від роботи за

знаходження на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння, а ЗО жовтня 2005 р. він взагалі не вийшов на роботу в нічну зміну.

В засіданні суду апеляційної інстанції позивач не заперечував, що 29.10.2005 р. за 2 години до закінчення другої зміни він випив горіхову спиртову настойку через біль у шлунку, не заперечував і той факт, що у нього з керівництвом станції склались нормальні стосунки, немає неприязні, чому на нього наговорюють; Що він є порушником трудової дисципліни, не знає.

З цього приводу начальник станції Іловайськ звертався до профспілкового комітету з поданням про надання згоди на звільнення позивача, але він повідомив про знаходження на лікарняному, і тому питання щодо звільнення не було до кінця вирішено.

Незважаючи на це, всупереч п. 5.12 Правил внутрішнього трудового розпорядку робітників станції Іловайськ, що передбачає обов'язок працівника повідомити безпосередньо керівника або іншу посадову особу, відповідальну за ведення графіків змін, про останній день своєї відпустки або хвороби, з якими позивач ознайомився під розпис, 26 грудня 2005 року він не сповістив керівника про те, що 27.12.2005 р. виходить на роботу. Тому і не був внесений до графіку на 27.12.2005 p., хоча 3 працівника залишались на роботі, під час лікарняного мали багато відпрацьованого за нього надурочного часу.

Позивач 27.12.2005 р. вийшов на роботу після початку першої зміни і, почувши, що начальник станції Сердита знаходиться на технічних заняттях в м. Донецьку, пішов додому, не вживши заходів для роботи в цей день, хоча цей день для нього був робочим, не звернувся до начальника станції Іловайськ, щоб бути поставленим у графік у другу зміну -з 19 год. 30 хвил.

За вказаних обставин висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не скоїв 27 грудня 2005 року прогулу, оскільки 27.12.2005 р. не був для нього робочим днем, не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім цього, апеляційний суд вважає, що у відповідача були підстави для застосування крайньої міри дисциплінарного стягнення- звільнення, оскільки ОСОБА_1 не тільки допускав прогули, але і знаходився на робочому місці 29.10.2005 р. у стані алкогольного сп'яніння, що є неприпустимим, оскільки від його роботи залежить безпека руху поїздів.

Відповідно до вимог п.З ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Відповідно до вимог ч.З ст.81 ЦПК України витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 грн.50 коп. підлягають стягненню з позивача на користь ДП „Судовий інформаційний Центр".

Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.З ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ:

апеляційну скаргу представника ДП „Донецька залізниця" за довіреністю Ніколаєва О.С. задовольнити, рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2006 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства „Донецька залізниця" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний Центр" витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 грн.50 коп. (р/р № 26001014180002, ВАТ "Банк універсальний " м. Львів, код ЄДРПО 30045370, МФО 325707).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.