Постанова № 1701060, 14.05.2008, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 09/4659а

"14" травня 2008 р., 13 год. 55 хв. м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Мирошниченко Б.В.

за участю представників сторін: позивача –Косенкова Н.Ф., Мерзлікін А.О. за довіреностями, відповідача –Савенко Ю.Н., Мальченко Т.С. за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Вербена –ТП», м. Черкаси до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та акту про результати виїзної планової перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

Подано адміністративний позов, у якому позивач просить визнати недійсними: податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси (відповідач) від 08.02.2007 року №000812301/0 про визначення ПП «Вербена»суми податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств усього: 643 272 грн., у тому числі: основний платіж – 299519 грн., штрафні (фінансові) санкції 343 753 грн. та акт про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 30.01.2007 року №156/23-2/300070805.

Доповненнями до позовної заяви від 16.11.2007 року позивач подав додаткові обґрунтування позовних вимог та просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси від 08.02.2007 року №000812301/0, яке ґрунтується на Акті від 30.01.2007 року №156/23-2/300070805 про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2003 року по 01.10.2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств та застосування штрафних санкцій на загальну суму 643 272,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- основним видом діяльності підприємства є –будівництво житлових будинків, підземних гаражів, з 2004 року підприємство є як забудовником, так і генеральним підрядником по будівництву житлового будинку;

- при веденні податкового обліку на підприємстві п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями, (далі вживається скорочено –ЗУ «Про оподаткування прибутку») використовувався з урахуванням специфіки незавершеного будівництва;

- у перевіреному періоді відповідач, керуючись п.5.9 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку», нараховував податок на матеріали, що були використані в незавершеному будівництві, не звертаючи увагу на особливості ведення податкового обліку при незавершеному будівництві та робить неправомірний висновок про те, що підприємством неправильно визначений приріст (убуток) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів (далі –запасів) на складах у незавершеному будівництві та залишках готової продукції, витрати на придбання, зберігання яких включаються до складу валових витрат;

- в таблиці 7 на стор.13 акту перевірки наведений розрахунок матеріальних запасів у незавершеному виробництві за 4-й квартал 2003 року (920,9 тис. грн..), що не відповідає даним головної бухгалтерської книги підприємства, також в таблиці №9 визначено приріст 409,5 тис. грн. в противагу даним підприємства –5,5 тис. грн., також підприємство не погоджується з даними наведеними і в інших таблицях та розрахунках, оскільки жодна цифра, приведена інспектором, не співпадає з даними податкового обліку підприємства;

- підприємство веде будівництво за рахунок пайових внесків по собівартості житла;

- в акті перевірки та розрахунку штрафних (фінансових) санкцій завищено суму штрафних санкцій на 44 234,00 грн., згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі скорочено –ЗУ №2181), які застосовує відповідач, сума штрафних (фінансових) санкцій не може перевищувати 50% від суми заниження податкового зобов’язання;

- відповідачем неправильно застосовані санкції, передбачені п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181. Так, для того, щоб застосувати положення п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181 необхідно щоб сума недоплати в бюджет перевищувала в 3000 разів встановлений неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

- відповідно до п.п.22.5 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889-ІУ (далі вживається скорочено –ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»), якщо норми інших законів не містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для мети застосування закону використовується сума в розмірі 17 грн., окрім норм адміністративного і кримінального законодавства в частині кваліфікації злочину або адміністративного правопорушення, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, встановленої п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 цього Закону; податкова соціальна пільга на 2007 рік встановлена 740,00 грн., отже сума, яку слід вважати сумою «в особливо великих розмірах», становить 2 200 000,00 грн. і тільки при виявленні такої недоплати в бюджет підлягає застосуванню п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181;

- всі висновки податкової інспекції ґрунтуються на даних аналітичного бухгалтерського обліку, тобто в якості доказів наводяться приклади відображення операцій в бухгалтерському обліку, однак акт перевірки не містить жодної посилки на норми діючого законодавства, де б вказувалось, що розрахунок податків здійснюється на підставі записів бухгалтерських записів, тобто відповідач вважає, що податковий та бухгалтерський облік є пов’язаними, однак це не відповідає нормам податкового законодавства, оскільки норми податкового законодавства носять зобов’язальний характер, тобто їх необхідно виконувати як передбачено законом і не інакше, в той я час як правила бухгалтерського обліку визначають межі, в яких має діяти підприємство і при цьому підприємству надається свобода вибору в кваліфікації операцій, порядку нарахування амортизації, списання витрат, створення резервів, тощо;

- висновки відповідача зроблені без врахування податкового роз’яснення, викладеного в наказі ДПА України від 15.02.2002 року №74, яким затверджено Податкове роз’яснення щодо застосування п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1, 5.2.14, п.5.2 ст.5, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 ЗУ «Про оподаткування прибутку», та роз’яснено, що при здійсненні платниками податку на прибуток операцій з об’єктами незавершеного будівництва, об’єкти незавершеного будівництва підлягають відображенню в обліку, як невиробничі фонди, отже з однієї сторони позивач не мав права відносити до складу валових витрат витрати, пов’язані з придбання товарно-матеріальних цінностей, з другої сторони - вартість придбаних запасів не повинна була приймати участь в розрахунку приросту убутку згідно п.5.9 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку», отже правопорушення, на яке вказує відповідає, просто не існує;

- ЗУ «Про оподаткування прибутку»не містить прямих норм, які встановлюють порядок відображення в обліку операцій з незавершеними будівництвом; для того щоб визначити ці правила, необхідно визначити, до яких активів воно відноситься. В даному випадку ЗУ «Про оподаткування прибутку»не містить прямих вказівок, однак ці вказівки є в Законі України «Про податок на додану вартість», зокрема, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, з якого слідує, що незавершене будівництво слід віднести до основних фондів, відповідно, всі операції необхідно здійснювати в порядку, передбаченому ст.8 ЗУ «Про оподаткування прибутку», тому вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей не підлягає перерахунку згідно п.5.9 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку».

Відповідач у письмових запереченнях на позов, позовні вимоги не визнав повністю, мотивуючи наступним:

- в ході перевірки встановлено, що на протязі періоду, який перевірявся, позивач здійснював будівництво житлових будинків та підземних гаражів, будучи при цьому забудовником і генеральним підрядником;

- в порушення п.5.9 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку»позивач не вів приріст (убуток) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі –запасів) на складах у незавершеному будівництві та залишках готової продукції, що призвело до недоплати податку на прибуток в загальній сумі 299 519,00 грн.;

- санкції застосовані в загальній сумі 343 753,00 грн. (255 303,00 грн. + 88 450,00 грн.), з яких: 255 303,00 грн. за недоплату та несвоєчасну сплату податку, штраф відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181; 88 450,00 грн. додатково штраф згідно п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181, оскільки в ході перевірки встановлено, що за підсумками 2003 року було виявлено недоплату податку на прибуток у розмірі 176 900,00 грн., що перевищує встановлений законодавством великий розмір;

- відповідно до Кримінального кодексу України у 2003 році під великим розміром коштів слід було розуміти суми податків, зборів обов’язкових платежів, які в три тисячі і більше перевищують встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (3000 х 17 = 51 000,00 грн., де 17 грн. –неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Ухвалою суду від 19.11.2007 року, за клопотанням представника позивача у справі призначена комплексна судова експертиза, у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено.

На вирішення експертизи поставлені наступні запитання:

1. Чи правильно відображені валові доходи та валові витрати ПП «Вербена-ТП»у деклараціях з податку на прибуток підприємства за період з 01 жовтня 2003 року по 31 вересня 2006 року?

2. Чи правильно визначений приріст (убуток) балансової вартості товарів, відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ПП «Вербена-ТП»та ДПІ у місті Черкаси за період з 01 жовтня 2003 року по 31 вересня 2006 року?

3. Чи правильно визначений оподатковуваний прибуток ПП «Вербена-ТП»за період з 01 жовтня 2003 року по 31 вересня 2006 року у зв’язку із застосуванням пункту 5.9 ст.5 та ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»?

4. Чи правильно ПП «Вербена-ТП»відобразило у бухгалтерському та податковому обліку фінансово-господарські операції будівництва об’єктів нерухомості, згідно з вимогами діючих нормативних актів за період з 01 жовтня 2003 року по 31 вересня 2006 року?

24 березня 2008 року до суду надійшли матеріали справи з висновком №151-Б судово-бухгалтерської експертизи, у зв’язку з чим провадження у справі поновлено.

Представники відповідача, не погоджуючись з висновками експертизи, подали письмові заперечення на висновки експертизи, у яких вказали, що всі доводи експерта зводяться до висновку, що при одержанні коштів від дольовиків для фінансування будівництва житлового будинку у ПП «Вербена»виникають боргові зобов’язання перед дольовиками, оподаткування яких врегульоване п.7.9 ст.7 ЗУ «Про оподаткування прибутку»і ці зобов’язання погашаються підприємством лише з передачею дольовикам, після завершення будівництва, документів для оформлення права власності на відповідну частину житлового будинку, також експерт зазначає, що підприємством порушено наказ від 03.01.2003 року №1 «Про облікову політику на підприємстві», яким передбачено віднесення господарських операцій з борговими зобов’язаннями. Однак експерт не врахував, що підприємство за самостійним рішенням обрало іншу норму ЗУ «Про оподаткування прибутку»визначення валового доходу, а саме: п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 та валових витрат, а саме: п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11, що вимагає застосування п.5.9 ст.5 вказаного Закону.

У судовому засіданні:

- представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, спростовуючи доводи відповідача та його представників, посилались на правильність ведення позивачем податкового обліку;

- представники відповідача просили у позові відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, спірне рішення вважали законним та обґрунтованим з підстав, викладених у акті перевірки та рішеннях про розгляд скарг позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач створений громадянкою України Зеленою Т.П., Статут затверджений засновником, зареєстрований 13 липня 1998 року, реєстраційний 7171.

У період з 10.01.2007 року по 24.01.2007 року відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 01.10.2006 року, за результатами якої складений акт від 30.11.2007 року № 2204/23-2/33018271 (далі –акт перевірки).

У періоді, що перевірявся, підприємство здійснювало будівництво житлового будинку, гаражів за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, б.53, є платником податку на прибуток підприємства, ним подавались до ДПІ у місті Черкаси декларації з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до висновків акту перевірки (розділ 4) перевіркою встановлені наступні порушення, з якими не погоджується позивач:

1. п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3, п.5.9 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку», в результаті чого встановлено недоплату податку на прибуток на загальну суму 299,5 тис. грн., у тому числі по періодах: 4 кв.2003 року на суму 176,9 тис. грн.; 3 кв.2006 року на суму 122,6 тис. грн. та несвоєчасну сплату податку на прибуток за період: 1 кв. 2004 року на суму 112,3 тис. грн.; 1 кв.2006 року на суму 221,4 тис. грн.

Згідно з підпунктом «б», підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 ЗУ №2181 та згідно п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку» на підставі вказаного акту перевірки відповідно до п.п.17.1.3 та п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 08 лютого 2007 року №000812301/0 (далі - спірне рішення), за яким позивачу визначено суми податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств усього: 643 272 грн., у тому числі: основний платіж –299519 грн., штрафні (фінансові) санкції 343 753 грн.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 ЗУ №2181 позивач оскаржив спірне податкове повідомлення-рішення до контролюючого органу:

- рішенням ДПІ у місті Черкаси від 25.04.2007 року №9331/25-009 «Про результати розгляду первинної скарги»скарга позивача залишена без задоволення, спірне рішення без змін;

- рішенням ДПА в Черкаській області від 25.07.2007 року №11163/25-010 «Про результати розгляду повторної скарги»скарга позивача залишена без задоволення, спірне рішення без змін;

- рішенням Державної податкової адміністрації України (ДПА України) від 11.09.2007 року №8776/6/25-0115 «Про результати розгляду повторної скарги» скарга позивача залишена без задоволення, спірне рішення без змін.

Згідно висновків судово-бухгалтерської експертизи, проведеної експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту:

- по першому питанню: валові доходи та валові витрати ПП «Вербена»у деклараціях з податку на прибуток підприємства за період з 01.10.2003 року по 30 вересня 2006 року відображені неправильно, не відповідають приписам п.7.9 ст.7 ЗУ «Про оподаткування»;

- по другому питанню: вимоги п.5.9 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку»підприємство не повинно було застосовувати;

- по третьому питанню: оподатковуваний прибуток ПП «Вербена»визначено неправильно;

- по четвертому питанню: ПП «Вербена»відобразило у бухгалтерському та податковому обліку фінансово-господарські операції будівництва об’єктів нерухомості згідно з вимогами діючих нормативних актів, не правильно.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з даними декларацій з податку на прибуток за відповідні періоди 2003 року, що перевірені відповідачем, ПП «Вербена»(позивач) вело приріст (убуток) балансової вартості запасів з відображенням в таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів»додатку К1/1 декларації.

В подальшому підприємство припинило відображати у рядку А додатку К 1/1 декларації з податку на прибуток приріст (убуток) балансової вартості запасів.

Перевіркою відповідача за період з жовтня 2003 року по 01 жовтня 2006 року при визначенні вартості матеріальної складової у залишках незавершеного будівництва враховувалась вартість матеріальних запасів, що обліковувались на рахунках 205 «Будівельні матеріали», 209 «Інші матеріали», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». Вартість матеріальної складової запасів у виробництві перевіркою визначена пропорційно загальної вартості матеріальних витрат у виробництві (рахунок 23) до загального обороту по дебету рахунку 23 «Незавершене виробництво».

Перевіркою визначено завищення убутку балансової вартості запасів за 2003 рік на 5,5 тис. грн. та заниження приросту за 2003 рік на 409,5 тис. грн.. заниження убутку балансової вартості запасів за 2004 на 868 тис. грн. і заниження приросту балансової вартості запасів за 2005 рік на 1778,6 тис. грн. та за 3 квартали 2006 року на 829,7 тис. грн. (розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів наведено в акті перевірки на аркушах 14-22).

Згідно з даними декларацій з податку на прибуток, поданих позивачем до ДПІ у місті Черкаси, протягом 2003 року, підприємством вівся податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів відповідно до вимог п.5.9 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку».

Згідно п.5.9 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку», на яку посилається відповідач, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Згідно з Порядком складання декларацій з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29 березня 2003 року №143, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за №271/7592 показники рядків 01.2 К1 «Приріст балансової вартості запасів»і 04.2 К1 «Убуток балансової вартості» декларації з податку на прибуток підприємства заповнюється на підставі п.5.9 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

При будівництві об’єктів, яке триває протягом кількох звітних періодів, у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти» (далі - (П(С)БО18) застосовується обліковий процес у вигляді проміжних розрахунків за обсяг робіт, виконаних у звітному періоді, не очікуючи терміну закінчення всього будівництва. Оцінка і облік незавершених робіт з будівельних контрактів здійснюється відповідно до норм (П(С)БО18 у залежності від ступеня завершеності робіт (норми (П(С)БО 9 і П(С)БО 16 на відміну від незавершеного виробництва тут не застосовуються). Вартість виконаних будівельних робіт, пред’явлених до оплати замовникові, враховується по дебету субрахунку 238 «Завершені етапи по незакінчених будівельних контрактах»і кредиту субрахунку 239 «Проміжні рахунки». Інформація по вказаних субрахунках накопичується в регістрі аналітичного обліку або Головній книзі, наростаючим підсумком з початку виконання робіт з контракту. Після завершення будівництва і здачі об’єкта замовнику дані субрахунку закриваються зворотною проводкою. Одержання економічної вигоди від сум, врахованих на цих субрахунках, не очікується, тому ні активами, ні кредиторською заборгованістю вони не визнаються і у Балансі підприємства не відображаються.

При перевірці встановлено, що згідно даних Головної книги ПП «Вербена»жодний з наведених принципів оцінки та обліку незавершених робіт з будівельних контрактів на підприємстві протягом періоду, що перевірявся, не застосовувався, не велися і відповідні рахунки бухгалтерського обліку по будівельних контрактах. Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві здійснювалося з використанням (П(С)БО 9, відповідно до якого до незавершеного будівництва відноситься також фактична вартість незакінчених будівельно-монтажних робіт, по яких на дату балансу дохід не визначений. Тобто у звітних періодах здійснювалися витрати, інформація про які відповідно до даних Головної книги підприємства відображалася по дебету рахунку 23 «Виробництво»( у Головній книзі підприємства –«Незавершене будівництво»).

Порушення позивачем ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та власного наказу про облікову політику встановлено також при проведенні судово-бухгалтерської експертизи, проведеної кваліфікованими експертами Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Термін «довгостроковий договір (контракт)» в розумінні ЗУ «Про оподаткування прибутку», визначений п.7.10.2 п.7.10 ст.7 цього Закону, згідно якого під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інженіринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Таким чином, доводи позивача про те, що ним здійснювалась діяльність із застосовуванням (П(С)БО18 «Будівельні контракти»не відповідає даним його бухгалтерського обліку, його фактична діяльність не підпадає під ознаки «довгостроковий договір (контракт)»в розумінні ЗУ «Про оподаткування прибутку».

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача щодо визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства в сумі основного платежу 299519 грн.

За спірним рішенням відповідачем також застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі п.п.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181.

Підпунктом 17.1.3 п.17 ст.17 ЗУ №2181, на підставі якого відповідач застосував штрафні (фінансові) санкції, встановлено наступне: «У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули».

Згідно із зазначеними нормами ЗУ №2181, п. 6.1.3 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року за №268/5459, із змінами, відповідачем обґрунтовано визначений розмір штрафної санкції із донарахованих сум податку на прибуток у відповідному звітному періоді в загальній сумі 255 303 грн., при цьому відповідачем застосовано, встановлене п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181 обмеження розміру штрафних санкцій - не більше п'ятдесяти відсотків недоплати.

Підпунктом 17.1.6 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181, на підставі якого відповідач застосував додатковий штраф, встановлено наступне: «У разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України».

Згідно розрахунку відповідача сума штрафних санкцій по п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181 становить 88450 грн. (176900 грн. х 50%). Тобто заниження податкового зобов'язання у великих розмірах визначено відповідачем від суми недоплати у розмірі 176 900 грн., яка припадає на 1 квартал 2004 року (див. розрахунок розміру штрафних санкцій, додаток до акту перевірки).

Стаття 212 Кримінального кодексу України (КК України) встановлює, що під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, обов’язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно п.22.5 ст.22 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»якщо норми законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»для відповідного року (з урахуванням положень п.22.4 цієї статті).

Розмір податкової соціальної пільги встановлений п.22.4 ст.22 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»у 2004 році складав 30% суми податкової соціальної пільги, визначеної у п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п.п. 6.1.1 п.6.1 ст.6 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»розмір податкової соціальної пільги, встановленої цим підпунктом, дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленої Законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Статтею 89 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»встановлено, що з 01.01.2004 року розмір мінімальної заробітної плати становить 205 гривень на місяць.

Таким чином, для цілей визначення великого розміру коштів згідно зі ст.212 КК України у 2004 році, розмір податкової соціальної пільги становитиме 61,50 грн. з розрахунку: 205,00 грн. (мінімальна заробітна плата) х 30%. Отже великий розмір коштів у 2004 році становив 184 500 грн. (61,50 грн. х 3000).

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, відповідач застосував додатковий штраф в сумі 88450 грн. від суми великого розміру 176900 грн., який припадає на 1 квартал 2004 року, що не відповідає вищенаведеним нормам діючого у вказаному періоді законодавства.

З огляду на викладене, спірне рішення в цій частині застосування штрафних (фінансових) санкцій суд вважає протиправним.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України (ГК України) позивач, як суб’єкт господарювання, має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вимоги, які може містити адміністративний позов, визначені ч.3 ст.105 КАС України. Окрім вимог, зазначених у ч.3 ст.105 КАС України, позовна заява може містити інші вимоги на захист прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, вимога позивача про визнання спірних рішень недійсними відповідає встановленому законом матеріально-правовому способу захисту порушеного права.

Акт перевірки відповідача, на підставі якого прийняте спірне рішення, не є актом в розумінні ст.20 ГК України та ст.12 ГПК України, отже позовні вимоги про визнання його недійсним задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, спірне рішення суд вважає необґрунтованим, прийнятим без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, стосовно застосування додаткового штрафу в сумі 88450 грн., тому в цій частині спірне рішення підлягає визнанню недійсним. В іншій частині, а саме: щодо визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток основного платежу в сумі 299 519 грн. та штрафних (фінансових) санкцій від суми недоплати в розмірі 255 303 грн. спірне рішення суд вважає обґрунтованим та правомірним.

Відповідно до ст. 94 Прикінцевих та перехідних положень КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі, встановленому КАС України, тобто 3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Черкаси від 08 лютого 2007 року №000812301/0 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 88450,00 грн.

Відмовити в решті позовних вимог.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Черкаській області, м. Черкаси, бул. Шевченка, 185, ідентифікаційний код 22808168 на користь приватного підприємства «Вербена –ТП», м. Черкаси, бул. Шевченка , 287 (нова адреса: м. Черкаси, вул. Гоголя, 290, кв. 3) –3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ Н.М.Курченко

Постанова виготовлена в повному обсязі 27 травня 2008 року.