Рішення № 16994452, 12.07.2011, Сніжнянський міський суд Донецької області

Справа № 2-869/11

РІШЕННЯ

іменем України

"12" липня 2011 р.

Сніжнянський міський суд Донецької області

в складі:

головуючого судді - Радченка В.Є.

при секретарі - Шагіній О.В.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Волошина М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сніжне Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш»про стягнення недоплаченої заробітної плати, про стягнення доплати за листком непрацездатності, про стягнення доплати до компенсації за невикористану відпустку, про визнання наказу недійсним і поновлення на роботі, про зобовязання внести зміни до трудової книжки, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, про стягнення моральної шкоди, про покладання обовязку на генерального директора відшкодувати шкоду, заподіяну заводу своїми незаконними діями, про винесення окремих ухвал

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 26.04.2011 р. звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш»про стягнення недоплаченої заробітної плати за листопад 2010 р. в розмірі 59,40 грн., за грудень 2010 р.-березень 2011 р. в розмірі 840 грн., про стягнення доплати за листком непрацездатності в розмірі 1083,39 грн., про стягнення доплати до компенсації за невикористану відпустку в розмірі 21870,72 грн., про визнання наказу № 35 кл від 24.03.2011 р. недійсним і поновлення на роботі на посаді начальника юрбюро, про зобовязання внести зміни до трудової книжки, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн, про покладання обовязку на генерального директора ОСОБА_3 відшкодувати шкоду, заподіяну заводу своїми незаконними діями, про винесення окремих ухвал. Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним: Наказом № 35 кл від 24.03.2011 р. позивач звільнений з посади начальника юридичного бюро за прогули на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Дозвіл профспілкової організації на звільнення відповідачем не отриманий. При звільненні несплачена компенсації за невикористану відпустку в розмірі 21870,72 грн. і заподіяна моральна шкода в розмірі 20000 грн. Відповідач незаконно, без попередження змінив розмір зарплати позивача.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що позивач говорить неправду. Він не був членом профспілки на момент звільнення, з нього не утримувались профспілкові внески. Про знаходження позивача на лікарняному відповідачу на момент звільнення було невідомо, т.я. позивач відмовився надавати пояснення з приводу відсутності на роботі.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх часткового задоволення з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні позивач з 26.01.1998 року працював на підприємстві відповідача юрисконсультом, з 04.04.2002 р. начальником юридичного бюро (а.с. 58). Наказом № 35 кл від 24.03.2011 р. позивач звільнений з посади начальника юридичного бюро за прогули на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 6). При цьому, в період з 21.03.11 р. по 02.04.2011 р. включно позивача був звільнений від роботи згідно з листком непрацездатності серії АБЯ №288827.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. В порушення цих вимог позивач був звільнений в період його тимчасової непрацездатності і тому підлягає поновленню судом на роботі.

Доводи позивача про визнання наказу про звільнення недійсним є необґрунтованими з наступних підстав. Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способом захисту субєктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів зазначений в ст.16 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З вищезазначеного вбачається, що недійсними може бути визнаний правочин. Визнання наказу недійсним, який за своєю правовою природою не є правочином не передбачено як спосіб захисту цивільних прав. Тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання наказу недійсним необхідно відмовити.

Позовні вимоги про стягнення недоплаченої заробітної плати за грудень 2010 р.-березень 2011 р. в розмірі 840 грн. підлягають задоволенню з наступних підстав. Оклад позивача згідно з розрахунковими листками за серпень 2009 р. та вересень 2009 р. складав 2310 грн. (а.с.9). Наказом відповідача № 209 від 26.11.2010 р. оклад позивача встановлений в розмірі 2100 грн. (а.с. 32, 8). Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці (в.ч. розміру оплати праці) працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Відповідач не надав суду жодного доказу про повідомлення позивача щодо зміни розміру оплати праці. В звязку позивачу незаконну зменшений оклад з 2310 грн. до 2100 грн. за період грудень 2010 р.-березень 2011 р. і позивачу незаконно недоплачена заробітна плата в розмірі: (2310 грн. 2100 грн.) х 4 = 840 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 на користь позивача з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 24.03.2011 р. по день винесення рішення судом 12.07.2011 р.:

20 відпрацьованих днів в лютому 2011 р. (а.с. 8, 57) + 6 відпрацьованих днів в березні 2011 р. (а.с. 57) = 26 відпрацьованих днів за два останні місяці роботи;

2019,05 грн. заробітної плати позивача за фактично відпрацьовані дні у лютому 2011 р. (а.с. 8, 57) + 480 грн. заробітної плати позивача за фактично відпрацьовані дні у березні 2011 р. (а.с. 57) = 2499 грн. 05 коп. заробітної плати за два останні місяці роботи;

Також до заробітної плати за два останні місяці роботи необхідно додати суму заробітної плати, яка недоплачена через незаконну зміну істотних умов праці.

Як зазначено вище, недоплачена сума заробітної за лютий 2011 р. складає 210 грн.

За 6 відпрацьованих днів в березні 2011 р. ця сума складає:

210 грн. : 22 дні х 6 днів =57,30 грн.

Разом розмір заробітної плати за два останні місяці роботи складає:

2499 грн. 05 коп. + 210 грн. + 57,30 грн. = 2766,35 грн.

2766,35 грн. заробітної плати за два останні місяці роботи : 26 відпрацьованих днів за два останні місяці роботи = 106 грн. 40 коп. середньоденної зарплати позивача перед звільненням;

106 грн. 40 коп. (середньоденна зарплата позивача перед звільненням) х 73 робочих днів вимушеного прогулу = 7767 грн. 20 коп. і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у вигляді середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з дня звільнення позивача по день винесення рішення судом.

Згідно з п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення в частині присудження позивачу заробітної плати за один місяць в розмірі 2229 (дві тисячі двісті двадцять девять) гривень 05 коп. та про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь відповідача моральної шкоди суд виходив з наступного. Відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд прийшов до висновку що незаконним звільненням відповідач грубо порушив конституційне право позивача на працю. Усвідомлення факту незаконного звільнення, позбавлення роботи та заробітку відбивається на його психологічному стані, пригнічує, вивело з сталого укладу життя, він змушений додавати додаткові зусилля для організації свого життя в сімї та суспільстві. Визначаючи розмір суми моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд керується конкретними обставинами справи. Заявлена позивачем вимога щодо відшкодування моральної шкоди обґрунтована і підлягає частковому задоволенню. Враховуючи глибину заподіяної моральної шкоди, ступеня вини відповідача, вимоги розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлена в позові сума в розмірі 20000 грн. є завищеною. З урахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 500 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги про стягнення доплати до компенсації за невикористану відпустку в розмірі 21870,72 грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивач цим рішенням суду поновлюється на посаді і вважається не звільненим. Тоді як грошова компенсація за невикористану відпустку сплачується у разі звільнення працівника (ст. 83 КЗпП України)

Позовні вимоги про зобовязання внести зміни до трудової книжки не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно з вимогами ч. 2 ст. 27 ЦПК України всі наявні докази для підтвердження своїх вимог та заперечень сторони повинні надати до початку розгляду справи по суті. В ст. 137 ЦПК України зазначено, що у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. В порушення цих вимог позивач не надав суду трудову книжку та інші докази неправильності внесення записів до неї.

З цих самих підстав суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення недоплаченої заробітної плати за листопад 2010 р. в розмірі 59,40 грн. та про стягнення доплати за листком непрацездатності, оскільки позивач не довів ці обставини в судовому засіданні.

Суд не має правових підстав для покладання обовязку на генерального директора ОСОБА_3 відшкодувати шкоду, заподіяну заводу своїми незаконними діями, оскільки останній не зазначений в позовній заяві відповідачем. Він зазначений в позовній заяві в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору і тому не може зобовязуватись судом до виконання будь-яких дій. Замінити відповідача або залучити до участі в справі іншого відповідача суд має право лише за клопотанням позивача (ст. 33 ЦПК України). Такого клопотання позивач не заявляв.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Судом не встановлені такі порушення закону, які б стали підставою для винесення окремих ухвал. Під час розгляду справи встановлено, що позивач відмовився давати пояснення з приводу відсутності на роботі, не надав своєчасно інформацію відповідачу про перебування на лікарняному. Відповідач на момент звільнення позивача не був повідомлений про хворобу позивача і тому на момент звільнення позивача роботодавець був впевнений в законності своїх дій. Доказів порушень закону з боку голови профспілкової організації позивач суду не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Через це суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 86 гривень 07 коп. (1% від суми задоволених позовних вимог), а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш»про стягнення недоплаченої заробітної плати, про стягнення доплати за листком непрацездатності, про стягнення доплати до компенсації за невикористану відпустку, про визнання наказу недійсним і поновлення на роботі, про зобовязання внести зміни до трудової книжки, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, про стягнення моральної шкоди, про покладання обовязку на генерального директора відшкодувати шкоду, заподіяну заводу своїми незаконними діями, про винесення окремих ухвал задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника юридичного бюро відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш».

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш»на користь ОСОБА_1 7767 (сім тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 20 коп. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, з яких підлягає утриманню прибутковий податок й інші обов'язкові платежі.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш»на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень, з яких підлягає утриманню прибутковий податок й інші обов'язкові платежі.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 (пятсот) гривень.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш»- відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш»на користь держави судовий збір в розмірі 86 (вісімдесят шість) гривень 07 коп.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш»витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень на рахунок: 31219259700078; Банк: ГУ ДКУ в Донецькій області; отримувач: Державний бюджет Ворошилівського району м. Донецьк, МФО: 834016 ЄДРПОУ: 34686453, код класифікації 2205001, призначення платежу: „інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Сніжнянському міському суді (код суду 0545)).

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника юридичного бюро відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш».

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 2229 (дві тисячі двісті двадцять девять) гривень 05 коп., з яких підлягає утриманню прибутковий податок й інші обов'язкові платежі.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:В. Є. Радченко