Вирок № 16993915, 12.05.2011, Ставищенський районний суд Київської області

Ставищенський районний суд Київської області

Справа № 1-43/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2011 року смт.Ставище

Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Галич Ю. М.

за участю секретаря: Яременко І. Ю.,

а участю прокурора: Чугаєва В.Ю.,Кулаківського К.О.,

адвоката: ОСОБА_1, ОСОБА_2

законного представника

неповнолітнього підсуднього: ОСОБА_3,

представника служби у справах

дітей Ставищенської РДА: Даценка В.М.,

представників міліції

у справах дітей: Навроцької М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу про обвинувачення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, освіта професійно-технічна, раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_6 01 листопада 2010 року, близько 18 години, перебуваючи по вул. Лісовій в с. Розкішна Ставищенського району Київської області, зустрів ОСОБА_7, яка в цей час поверталася до місця свого проживання. В цей час між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виникла сварка, під час якої ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків наніс ОСОБА_7 один удар правою рукою в область обличчя зліва. Від вказаного удару ОСОБА_7 впала на землю, після чого ОСОБА_6 наніс ОСОБА_7 ще один удар лівою ногою в область спини чим умисно заподіяв ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження які спричинили короткочасний розлад здоровя (більше 6 днів) та не були небезпечними для життя в момент заподіяння.

В результаті нанесених ударів ОСОБА_6, згідно висновку судово-медичної експертизи № 34- Д від 17.02.2011 року, заподіяв ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді синця у скронево - щелепової області зліва, синця в області лівого ока, закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоровя (більше 6 днів) та не були небезпечними для життя в момент заподіяння.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненому злочині, передбаченому ст. 125 ч. 2 КК України, визнав, суду пояснив, що мати ОСОБА_3 перебуває в давніх неприязних стосунках із ОСОБА_7, через те, що ОСОБА_7 завжди при зустрічі із матірю, ображає її нецензурними словами, розповсюджує плітки про матір та сестру ОСОБА_8. 31 жовтня 2010 року, повернувся співмешканець матері ОСОБА_9 разом із матірю ОСОБА_3, з роботи, то остання була засмучена, і запитав, що трапилося, на запитання, остання розповіла, що коли поверталися із роботи на автобусі, то на цьому ж автобусі поверталася із роботи і ОСОБА_7. Коли вийшли з автобуса та направлялися в сторону свого домогосподарства, позаду них йшла ОСОБА_7, яка безпричинно почала ображати нецензурною лайкою матір, в свою чергу мати зупинилася та хотіла мирно зясувати стосунки, але ОСОБА_7 не заспокоїлася та нанесла удар своєю сумкою по голові матері, після цього мати прийшла додому та розповіла про вказаний конфлікт. З приводу вказаної події мати до закладів охорони здоровя та правоохоронних органів не зверталася. Після того як дізнався про конфлікт, то був обурений поведінкою ОСОБА_7. 01 листопада 2010 року, перебував за місцем свого проживання, близько 16 години, вийшов із домогосподарства та пішов прогулятися до свого приятеля, але його не було в дома, тому вирішив повертатися. Близько 18 години, по вул. Лісовій в с. Розкішна, коли йшов додому то позад зупинився легковий автомобіль ОСОБА_10, після чого підійшов до задньої правої дверки салону автомобіля та відкривши її побачив, що в салоні на задньому пасажирському сидінні знаходиться ОСОБА_9 та ОСОБА_7. Оскільки останню зустрів, то вирішив поговорити, а саме щоб остання не чіпала матір. До ОСОБА_7 сказав, щоб та вийшла з автомобіля, остання почала ображати нецензурною лайкою і у відповідь також почав ображати ОСОБА_7 нецензурною лайкою. Після цього остання виходячи із салону автомобіля продовжувала ображати і не втримався та кулаком правої руки наніс ОСОБА_7 один удар в пів сили в область обличчя з ліва. Від вказаного удару остання впала на землю правою стороною свого тіла. Потім я сказав ОСОБА_7, щоб та не чіпала матір, але остання почала знову ображати матір, а також почала ображати мене, після цього наніс ще один удар лівою ногою з невеликою силою в область спини ОСОБА_7. Під час вказаної події з автомобіля ОСОБА_10 та ОСОБА_11, не виходили, але після того як наніс удари ОСОБА_7, то з автомобіля вийшов ОСОБА_9, який сказав, що потрібно їхати додому.

У вчиненому підсудний кається просить суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини, вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2, також підтверджується:

-показами потерпілої ОСОБА_7, яка суду показала, що 01 листопада 2011 року, близько 18 години, вона на вул. Садовій в с. Розкішна зійшла з автобуса. Йшла по вул. Садовій в с. Розкішна, в цей час біля неї зупинився легковий автомобіль. Після цього зі сторони переднього пасажирського сидіння вийшла ОСОБА_11, яка почала говорити, щоб не зачіпала ОСОБА_3, а вона у свою чергу відповіла, що ОСОБА_3 не зачіпає, а потім ОСОБА_11, запропонувала їй поїхати до домогосподарства ОСОБА_3 та вияснити з тею відносини, на дану пропозицію погодилася та сівши на заднє пасажирське сидіння поїхали в напрямку домогосподарства ОСОБА_3. За кермом вказаного автомобіля перебував ОСОБА_10. Проїжджаючи по вул. Садовій в с. Розкішна, автомобіль зупинився і в салон вказаного автомобіля також на заднє пасажирське сидіння сів ОСОБА_9, співмешканець ОСОБА_3. Їдучи в автомобілі ні з ким суперечок не виникало. Доїхавши на вул. Лісову в с. Розкішна автомобіль зупинився, до правої задніх пасажирських дверей автомобіля підійшов ОСОБА_6, який відчинив двері салону, почав ображати її нецензурною лайкою та сказав, щоб вийшла з автомобіля. Коли вийшла із автомобіля то біля автомобіля знаходився ОСОБА_6 який відразу наніс один удар рукою, в область обличчя з ліва. Після вказаного удару вона впала на землю, із носа пішла кров. Крім цього коли знаходилася на землі, то ОСОБА_6 наніс ще один удар в область спини. Після цього ОСОБА_6, сів в автомобіль і вони поїхали в невідомому напрямку.

-показами свідка ОСОБА_11, яка суду показала, що 01 листопада 2010 року, близько 17 години 30 хвилин, вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_10 вирішили поїхати в с. Розкішна відвідати дочку ОСОБА_12, спершу вирішили заїхати до домогосподарства ОСОБА_3. Близько 18 години по вул. Садовій в с. Розкішна помітили ОСОБА_7, яка перебуває в давніх неприязних стосунках із ОСОБА_3. Після цього зупинилися біля ОСОБА_7, вона вийшла із автомобіля та сказала до останньої, щоб та не чіплялася до ОСОБА_3 Потім почалася розмова і вони вирішили разом із ОСОБА_7 поїхати до ОСОБА_3 та зясувати стосунки. Після цього ОСОБА_7 сіла на заднє сидіння і почали їхати в напрямку домогосподарства ОСОБА_3 Проїжджаючи по вул. Садовій в с. Розкішна помітили ОСОБА_9 і вирішили зупинитися та підвезти останнього до місця проживання. Після цього всі продовжували їхати до ОСОБА_3 Проїжджаючи по вул. Лісовій в с. Розкішна разом із чоловіком помітили ОСОБА_6, і вирішили того також підвезти. Коли зупинилися, то ОСОБА_6, підійшов до задніх дверей, відчинив їх, між ОСОБА_6 та громадянкою ОСОБА_7 виникла суперечка чи наносились комусь удари вона не бачила, забравши ОСОБА_6 в автомобіль і вони поїхали далі.

-показами свідка ОСОБА_10, який дав покази, аналогічні показам ОСОБА_11.

-показами свідка ОСОБА_9, який суду показав, що 1 листопада 2010 року, близько 18 години, повертався з роботи додому. Направляючись в сторону свого домогосподарства, по вул. Садовій в с. Розкішна зупинився легковий автомобіль в салоні якого побачив ОСОБА_10 та ОСОБА_11. Він сів у вказаний автомобіль та побачив, що окрім вищевказаних осіб в даному автомобілі на задньому сидінні сидить ОСОБА_7. Але проїхавши декілька десятків метрів на автомобілі помітив, що в напрямку дому йде ОСОБА_6 і водій зупинився, щоб підвезти того додому. Коли автомобіль зупинився то до задніх дверей підійшов ОСОБА_6, відчинив двері. Побачивши ОСОБА_7 почав ображати її нецензурною лайкою та говорити тій, щоб не чіпала матір. Після цього ОСОБА_7 вийшла з автомобіля закривши дверки, і почув звук схожий на удар. Після цього вибіг з автомобіля та побачив, що ОСОБА_7 лежить на землі, після цього ОСОБА_6 сів в автомобіль та вони поїхали.

-показами законного представника неповнолітнього підсудного ОСОБА_3, яка суду показала, що про те, що її син вдарив ОСОБА_7 дізналась від свого сина ОСОБА_6.

-оголощеними показами свідка ОСОБА_5, який суду показав, що 01.11.2010 року він заступив на чергування в хірургічне відділення Ставищенської ЦРЛ. Ввечері у відділення звернулася ОСОБА_7, із скаргами на головну біль, головокружіння, тошноту, скарги на рвоту, загальну слабкість. Повідомила, що 01.11.2010 року, близько 18 години, їй було спричинено тілесні ушкодження. При огляді ОСОБА_7 було виявлено синець у скронево-щелеповій області зліва, синець в області лівого ока, синець мяких тканин верхньої щелепи зліва. Інших тілесних ушкоджень виявлено не було. Після огляду їй було поставлено діагноз: струс головного мозку, було рекомендовано звернутися до лікаря невролога.

-показами свідка ОСОБА_4, яка суду показала, що 02 листопада 2010 року, по направленню з поліклініки Ставищенської ЦРЛ поступила ОСОБА_7 з діагнозом закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, яку почала лікувати. При огляді ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді подряпин на скулово-скроневій ділянці з лівої сторони, навколо очна гематома зліва та гематома мяких тканин верхньої щелепи зліва, а також закрита черепно мозкова травма із струсом головного мозку. Під час огляду інших частин тіла, включаючи також спину, тілесних ушкоджень виявлено не було, було виявлено травматичну невропатію другої гілки трийничного нерву зліва, тобто нерву який знаходиться на обличчі зліва під оком. ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні з 02 листопада по 23 листопада 2010 року та була виписана з поліпшенням стану здоровя.

Окрім цього вина підсудного підтверджується: письмовою заявою ОСОБА_7 від 01.11.2010 року (а.с. 9); протоколом відтворення обстановки та обставин події від 19.02.2011 року (а.с. 27-28, 29-34); протоколом відтворення обстановки та обставин події від 19.02.2011 року (а.с. 57-58, 59-62); протоколом очної ставки між потерпілою ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_11 від 01 березня 2011 року (а.с. 80-82); протоколом очної ставки між потерпілою ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_10 від 01 березня 2011 року (а.с. 83-84); протоколом очної ставки між потерпілою ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_9 від 01 березня 2011 року (а.с. 85-86); протоколом очної ставки між потерпілою ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_3 від 01 березня 2011 року (а.с. 87-88); протоколом очної ставки між потерпілою ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_6 від 01 березня 2011 року (а.с. 89-90); висновком судово-медичної експертизи № 34 Д від 17.02.2011 року, згідно якої встановлено, що у ОСОБА_7 наявні тілесні ушкодження у вигляді: синця у скронево-щелепової області зліва, синця в області лівого ока, закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоровя ( більше 6 днів) та не були небезпечними для життя в момент заподіяння (а.с. 101).

Таким чином, оцінюючи в сукупності досліджені і перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудного у вчиненні злочину доведена і його дії кваліфікує за ст. 125 ч. 2 КК України як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Вирішуючи питання про міру покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності та тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання.

Обставинами, що помякшують покарання підсудного суд визнає сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім.

Обставини, що обтяжують покарання підсудному судом не встановлено.

Суд не визнає помякшуючої покарання підсудного обставини- щире каяття, поскільки підсудний в судовому засіданні не каявся у вчиненому, а посилався на те, що на його місці кожен поступив би так як він і захистив би свою матір від образ. В останньому слові підсудний послався лише на те, що він трохи переборщив нанісши удар потерпілій тобто і в останньому слові і під час судового слідства підсудний не каявся у тому що вчинив злочин відносно потерпілої.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги, що підсудним вчинено злочин невеликої тяжкості, суд вважає, що міру покарання йому слід обрати в межах санкції статті за якою його визнано винним, у вигляді громадських робіт, оскільки на думку суду, саме така міра покарання є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи цивільний позов прокурора Ставищенського району в інтересах Ставищенської ЦРЛ про стягнення збитків, заподіяних злочином, на суму 4117, 16 грн., за лікування потерпілої ОСОБА_7 суд вважає, що він підлягає задоволенню, оскільки підтверджується розрахунком Ставищенської ЦРЛ.

По справі заявлено цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3( законного представника підсудного ОСОБА_6), про відшкодування моральної шкоди на суму 15000 гривень. В судовому засіданні потерпіла та її представник заявили клопотання про визнання ОСОБА_3 цивільним відповідачем, проте суд відмовив в задоволенні даного клопотання, поскільки підсудний ОСОБА_6- ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження на момент вчинення злочину( 01.11.2010 року) був неповнолітнім, проте на час розгляду справи в суді він уже є повнолітнім і відповідно до вимог ст.1180 ЦК України- шкода завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах. Після відхиленого клопотання, потерпіла та її представник змінили позовні вимоги та просять стягнути 15000 гривень моральної шкоди із підсуднього ОСОБА_6. Розглянувши цивільний позов суд вважає, що він підлягає частковому задоволенню, враховуючи майновий стан підсудного та його вік на суму 5000 гривень, поскільки ця сума буде відповідати розміру завданих моральних страждань потерпілій внаслідок вчиненого відносно неї злочину.

Суд обговорив питання про можливість застосування до підсудного вимог ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України проте підстав для їх застосування не знаходить.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_6 визнати винним за ст. 125 ч. 2 КК України і призначити покарання у вигляді 60 (шістдесяти) годин громадських робіт.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 - підписку про невиїзд, не змінювати до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов прокурора Ставищенського району в інтересах Ставищенської Центральної Районної Лікарні задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6, на користь Ставищенської центральної районної лікарні, смт. Ставище, вул. Радянська, 15, Київської області, р/р 35417001000511, код 01994209, 4117 (чотири тисячі сто сімнадцять) гривень 16 копійок матеріальної шкоди, завданої злочином.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 - жителя АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_7 жительки АДРЕСА_2 - 5000 ( п'ять тисяч) гривень моральної шкоди, завданої злочином. В решті позовних вимог відмовити.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

СуддяЮ. М. Галич