Рішення № 16981201, 04.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

04 липня 2011 року справа № 5020-928/2011 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(18000, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум”

(99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, буд. 58, кВ. 74,

ідентифікаційний код 31005009)

про стягнення 22399,44 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ФОП ОСОБА_1) не зявився;

Відповідач (ТОВ "Максимум") не зявився.

Сутьспору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” про стягнення 22399,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача прийнятих на себе зобовязань за договором поставки в частині оплати придбаного товару.

Ухвалою від 15.06.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 04.07.2011.

У судове засідання 04.07.2011 сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини незявлення не сповістили.

До початку судового засідання відповідач у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що визнає позовні вимоги в повному обсязі у розмірі 22399,44 грн.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а незявлення їх представників не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

В С Т А Н О В И В:

27.09.2011 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум” (покупець) був укладений Договір №П-171 поставки продукції в межах довготривалих господарських звязків, за змістом якого постачальник надає продукцію під реалізацію покупцю, а покупець приймає продукцію під реалізацію через власну торгову точку або торгівельну мережу.

Найменування, розгорнутий асортимент, ціна одиниці продукції зазначені в прас-листах постачальника. Ціна одиниці продукції визначається постачальником та може змінюватись ним в односторонньому порядку. Ціна одиниці продукції, яка передана постачальником під реалізацію покупцю, але яка не реалізована, також може бути змінена постачальником в односторонньому порядку (п. 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 1.6 Договору підпис уповноваженої особи покупця в накладній на отримання продукції є одночасно підтвердженням згоди покупця на отримання від постачальника продукції в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в накладній; підтвердженням факту прийому від постачальника продукції по її кількості та якості в тарі та упаковці; підтвердженням факту отримання від постачальника сертифікатів відповідності Держстандартам України на всю продукцію, зазначену в накладній.

Відповідно до пунктів 4.1-4.3 Договору, покупець оплачує поставлену постачальником продукцію, що є предметом цього договору за визначеною постачальником ціною, зазначеною в прас-листах постачальника (Додаток 1). Покупець здійснює оплату по факту реалізації продукції двічі на місяць: 10 числа місяця та 25 числа місяця. Усі розрахунки, передбачені цим Договором здійснюються з використанням національної валюти України гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 5.7 Договору, покупець зобовязується на письмову вимогу постачальника повернути протягом 10 календарних днів всю нереалізовану продукцію, яка не повинна мати зовнішніх та прихованих дефектів та мати товарний вигляд.

Договір діє з моменту його підписання до 31.12.2009 (п. 9.1-9.2 Договору). Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

12.08.2009 сторонами був укладений Протокол узгодження розбіжностей до Договору №П-171 поставки продукції в межах довготривалих господарських звязків від 29.07.2009 (арк.с. 16-18).

У виконання умов договору за період з 03.07.2009 по 16.12.2009 позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 56954,76 грн, що підтверджується накладними №РН -0000042 від 03.09.2009 на суму 54254,76 грн. (арк.с. 20) та №РН 0000058 від 16.12.2009 на суму 2700,00 грн.(арк.с. 21).

Відповідачем було повернуто товару на суму 27055,32 грн., означене підтверджується поворотними накладними (арк.с. 22-25).

За отриману продукцію відповідач розрахувався не в повному обсязі ним було оплачено лише 7500,00 грн.

Враховуючи означене, заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням часткової оплати та повернення товару склала 22399,44 грн.

03.11.2010 та 10.03.2011 позивач звертався до відповідача з вимогами здійснити розрахунок за отриманий товар (арк.с. 28-29).

Однак, відповідачем сума заборгованості в повному обсязі погашена не була.

Несплата заборгованості за отриманий товар і стала причиною для звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 22399,44 грн.,

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором Товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав товар відповідачеві належним чином, проте, вартість отриманого товару в повному обсязі не була сплачена відповідачем і по теперішній час.

Отже, наявна заборгованість відповідача вів сумі 22399,44 грн. підтверджується матеріалами справи.

Крім того, відповідач в повному обсязі визнав позовні вимоги, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22399,44 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 223,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, буд. 58, кВ. 74, ідентифікаційний код 31005009) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 22399,44 грн. (двадцять дві тисячі триста девяносто девять грн. 44 коп.).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, буд. 58, кВ. 74, ідентифікаційний код 31005009) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита в сумі 223,99 грн. (двісті двадцять три грн. 99 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддяпідпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 06.07.2011