Рішення № 16981199, 21.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

21 червня 2011 року справа № 5020-693/2011 За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

(вулиця Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99011)

про стягнення 6122,77 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

За участю представників:

позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.01.2011,

відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за період з серпня 2010 року по 24.10.2010 у сумі 2824,30грн, 3% річних у розмірі 48,15грн, пені у розмірі 215,87грн, штрафу у розмірі 3034,45грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконуються договірні зобовязання щодо оплати орендної плати по договору оренди № 446-06 від 20.07.2006.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належною адресою.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового звязку з позначками „за зазначеною адресою не проживає ”, „за закінченням терміну зберігання” можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №446-06 (далі Договір) (арк. с. 8-9), згідно з умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху пятиповерхового будинку, загальною площею 35,26 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та перебувають на балансі РЕП-6.

За умовами договору приміщення передавались в оренду для розміщення продовольчого магазина (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору передача майна в оренду не тягне передачі Орендарю права власності на це майно.

Згідно з пунктом 2.2 Договору обєкт оренди залишається на балансі РЕП-6 із зазначенням, що майно передано в оренду та оплачується орендарем у сумі 372,65 грн. на розрахунковий рахунок орендаря щомісячно. Амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються балансоутримувачем. Амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна є власністю орендодавця.

Згідно з пунктом 4.4 обовязком орендаря є своєчасне внесення орендної плати та інших платежів, повязаних з використанням обєкта оренди.

Орендодавець має право відмовиться від договору оренди та вимагати повернення майна у випадку несплати орендної плати протягом трьох місяців (пункт 5.3 Договору).

Цей договір діє з моменту підписання до 20.07.2011 (пункт 7.1 Договору).

Відповідно до пунктів 7.2-7.3 Договору зміна чи розірвання договору може мати місце за згодою сторін.

Договір може бути зміненим або розірваним на вимогу однієї зі сторін, за рішенням господарського суду у випадку невиконання сторонами своїх обовязків та в інших випадках, встановлених законодавством України.

Відповідно до пункту 7.5 Договору дія договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, рішення господарського суду.

Рішенням господарського суду міста Севастополя у справі № 5020-4/161 від 05.10.2010, яке набрало законної сили 22.10.2010, розірвано договір № 446-06 від 20.07.2006, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, та зобовязано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху пятиповерхового будинку, загальною площею 35,26 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, і передати його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Відповідно до пункту 2.3 Договору вартість майна обєкту оренди, яке Орендар повертає Орендодавцю, визначається на підставі передаточного балансу та акту оцінки, складеного з актом прийому-передачі обєкту в оренду з урахуванням зносу.

Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі обєкту оренди.

Акт приймання-передачі, за яким Орендар повернув Орендодавцю майно, підписаний сторонами 02.03.2011.

Проте, відповідач не сплати орендну плату за період з серпня 2010 року по 24.10.2010 у розмірі 2824,30 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно пункту першому статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за період з серпня 2010 року по 24.10.2010 у розмірі 2824,30 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 48,15 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити 3 % річних у розмірі 215,87 грн.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Згідно з пунктом 3.5 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 215,87грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства та пеня у розмірі 215,87 грн. підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3034,45 грн. за неналежне виконання зобовязання (відповідно до пункту 6.1 Договору).

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, тобто відповідні фінансові санкції. Неустойка в розумінні коментованої статті - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.

Відповідно до пункту 6.1 Договору штраф за невиконання або неналежне виконання умов договору дорівнює пятикратному розміру місячної орендної плати за договором.

Рішенням суду господарського суду міста Севастополя у справі № 5020-4/161 від 05.10.2010, яке набрало законної сили 22.10.2010 вже стягувався штраф у розмірі 3034,45грн. за невиконання умов договору № 446-06 від 20.07.2006 щодо своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

На підставі викладеного, суд вважає що позовні вимого щодо сплати штрафу у розмірі 3034,45 грн. не підлягають задоволенню, оскільки за одне й теж порушення ніхто не може бути притягнутий двічі до відповідальності.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3 ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ЄДРПОУ 23895637) заборгованість по орендній платі у розмірі 2834,30 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять чотири грн. 30 коп.), пеню у розмірі 215,87 грн. (двісті п'ятнадцять грн. 87 коп.), 3% річних у розмір 48,15 грн. (сорок вісім грн. 15 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3 ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5, ідентифікаційний код 25750044, місцевий бюджет міста Севастополя, р/р 37188003000416 в ГУ ДКУ у місті Севастополі, МФО 824509) витрати по сплаті державного мита у сумі 51,45 грн. (пятдесят одна грн. 45 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 119,04 грн. (сто девятнадцять грн. 04 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя підписН.Г. Шевчук

Рішення підписано 29.06.2011.

Згідно з оригіналом

Помічник судді Ю.С. Лівінська

04.07.2011