Рішення № 16981122, 22.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 червня 2011 року справа № 5020-3/209 За позовомВідкритого акціонерного товариства

„Енергетична компанія „Севастопольенерго”,

ідентифікаційний код 05471081

(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

доКомунального підприємства „Енергосервіс”

Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 13789271

(99003, м. Севастополь, вул. Івана Голубця, 5)

про стягнення заборгованості в сумі 434340,78 грн.

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго”) ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність № 20863/0/2-10 від 31.12.2010;

відповідач (КП „Енергосервіс” СМР) ОСОБА_2, начальник юридичного відділу, довіреність № 21 від 11.01.2011.

Обставини справи:

16.12.2010 Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (далі позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовами до Комунального підприємства „Енергосервіс” Севастопольської міської Ради (далі відповідач) про стягнення 310688,75 грн за договором № 5159 від 27.03.2006 (справа № 5020-3/209) та 123652,03 грн за договором № 5159 від 25.05.2006 (справа № 5020-3/210).

Ухвалою від 02.02.2011 справу № 5020-3/209 було обєднано зі справою № 5020-3/210 в єдине провадження для спільного розгляду; обєднаній справі присвоєно № 5020-3/209.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договорами на постачання електричної енергії № 5159 від 27.03.2006 та № 5159 від 25.05.2006 в частині належної та своєчасної оплати спожитої електроенергії. Позивач просить стягнути з відповідача вартість спожитої активної електроенергії за періоди з 19.06.2009 по 15.11.2010 у сумі 310688,75 грн та з 19.06.2009 по 16.11.2010 у сумі 123652,03грн відповідно до вищевказаних договорів.

Ухвалою від 01.03.2011 у справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі зупинено /том 3, арк. с. 110-112/.

06.06.2011 справа № 5020-3/209 повернулася до суду із повідомленням Кримського НДІСС про неможливість дачі висновку через неоплату проведення експертизи /том 3, арк.с.115-116/.

Ухвалою від 10.06.2011 провадження у справі поновлено; розгляд справи призначений на 22.06.2011.

В судовому засіданні 22.06.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові; надав для долучення до матеріалів справи заяву про зміну найменування позивача на „Публічне акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго”, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 413489 зі змінами від 07.04.2011; Статут ПАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (нова редакція) та Довідку управління статистики у м.Севастополі АА № 381556.

На підставі наданих документів, суд вважає за необхідне змінити назву позивача у справі на „Публічне акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго”.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у позові повністю з підстав, викладених у відзиві на позов /том 3, арк. с. 96-99/; вважає додаткові угоди, укладені між сторонами до договору № 5159 від 27.03.2006 та договору № 5159 від 25.05.2006 неукладеними та такими, що не породжують для відповідача господарських зобовязань.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.03.2006 між Відкритим акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго”, яке під час розгляду справи змінило назву на „Публічне акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (Постачальник), та Комунальним підприємством „Енергосервіс” Севастопольської міської Ради (Споживач) був укладений договір №5159 (Нахімовський район) на постачання електричної енергії /том 1, арк. с. 8-14/; 25.05.2006 між тими ж сторонами укладений аналогічний договір №5159 (Балаклавський район) на постачання електричної енергії /том 2, арк. с. 8-14/ (далі Договори).

Строк дії договорів з моменту їх підписання до 31.12.2006, який відповідно до пункту 9.4 Договорів був продовжений на наступні періоди.

Предметом обох Договорів є продаж електричної енергії Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 65 кВт (за договором №5159 (Нахімовський район)) і 25 кВт (за договором №5159 (Балаклавський район)).

Розділом 2 Договорів визначені обовязки сторін.

Зокрема, Постачальник зобовязався постачати Споживачу електричну енергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору, згідно з категорією струмоприймачів Споживача та гарантованим рівнем надійності схем електропостачання, визначених у додатку „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”, із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами (пункт 2.2.2 Договорів).

Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії відповідно до умов додатків „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показників обліку електричної енергії”; здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної енергії між електромережею та електроустановками Споживача згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії” (пункти 2.3.3-2.3.4 Договорів).

Пунктом 7.1 Договорів передбачено, що облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, які приєднані до електричних мереж споживача, здійснюється відповідно до вимог Правил користування електричною енергією. У випадку порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів відносно влаштування та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються для розрахунків за спожиту електроенергію, а обсяг споживання визначається постачальником шляхом розрахунків, згідно з вимогами додатку „Порядок розрахунків”.

Згідно з пунктом 9.3 Договору спірні питання стосовно виконання умов договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до порядку розрахунків (Додаток № 6 до обох Договорів), розрахунковим періодом є період з 03 числа попереднього розрахункового календарного місяця до такого ж числа поточного місяця; датою остаточного розрахунку є 08 число поточного місяця.

Платник здійснює оплату спожитої електричної енергії в строк до 5 операційних днів з дати виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку (пункт 3 Додатку № 6 до Договорів).

В якості доказів наявності заборгованості відповідача за договором №5159 (Нахімовський район) від 27.03.2006 позивач надав суду акти про використання електричної енергії /том 1, арк. с. 21-54/, а також рахунки-акти виконаних робіт № 33353 від 03.07.2009 на суму 2223,73 грн; № 38757 від 03.08.2009 на суму 28496,84 грн; № 44291 від 03.09.2009 на суму 8412,12 грн; № 44371 від 04.09.2009 на суму -30354,00 грн; № 50126 від 05.10.2009 на суму 26033,69 грн; № 52323 від 14.10.2009 на суму -1356,23 грн; № 55468 від 03.11.2009 на суму 29447,76 грн; № 61061 від 03.12.2009 на суму 10758,64 грн; № 372 від 04.01.2010 на суму 22464,79 грн; № 6115 від 03.02.2010 на суму 38593,16 грн; № 12325 від 03.03.2010 на суму 37408,54 грн; № 18368 від 02.04.2010 на суму 19554,16 грн; № 23612 від 30.04.2010 на суму -1129,04 грн; № 24001 від 05.05.2010 на суму 19841,74 грн; № 29733 від 03.06.2010 на суму 5449,39 грн; № 35558 від 05.07.2010 на суму 11172,60 грн; № 41355 від 03.08.2010 на суму 4763,60 грн; № 47487 від 03.09.2010 на суму 73637,08 грн; № 53545 від 04.10.2010 на суму 7903,57 грн; № 59864 від 03.11.2010 на суму 425,58 грн /том 1, арк. 55-74/.

З урахуванням часткового погашення заборгованості за даними рахунками в сумі 3058,97 грн (відповідно до акта звірення взаєморозрахунків /том 1, арк. с. 75/) борг відповідача за активну електроенергію склав 310688,75 грн.

В якості доказів наявності заборгованості відповідача за договором №5159 (Балаклавський район) позивач надав суду акти про використання електричної енергії /том 2, арк. с. 21-36/, а також рахунки-акти виконаних робіт № 33217 від 03.07.2009 на суму 2883,46грн; № 41119 від 03.08.2009 на суму 4239,71 грн; № 44275 від 03.09.2009 на суму 4158,65 грн; № 49983 від 05.10.2009 на суму 3873,06 грн; № 55415 від 03.11.2009 на суму 5573,10 грн; № 60907 від 03.12.2009 на суму 7602,84 грн; № 301 від 04.01.2010 на суму 11835,67 грн; № 6033 від 03.02.2010 на суму 12974,34 грн; № 12127 від 03.03.2010 на суму 13759,94 грн; № 18060 від 06.04.2010 на суму 13166,94 грн; № 23924 від 05.05.2010 на суму 9826,84 грн; № 29607 від 03.06.2010 на суму 8817,56 грн; № 35503 від 05.07.2010 на суму 6625,86 грн; № 41265 від 03.08.2010 на суму 7794,37 грн; № 47405 від 03.09.2010 на суму 6686,54 грн; № 53430 від 04.10.2010 на суму 5411,45 грн; № 59213 від 03.11.2010 на суму 11894,38 грн /том 2, арк. 37-53/.

З урахуванням часткового погашення заборгованості за даними рахунками в сумі 13472,68 грн (відповідно до акта звірення взаєморозрахунків /том 2, арк. с. 59/) борг відповідача за активну електроенергію склав 123652,03 грн.

Таким чином, позивач виконав свої зобовязання за Договорами на постачання електричної енергії. Натомість, відповідач умови Договорів порушив: за спожиту електричну енергію розрахувався не в повному обсязі, у звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем склала 434340,78 грн.

Наведене спричинило звернення позивача до суду із відповідними позовами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобовязальними, які виникли з договору купівлі-продажу електричної енергії, тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також спеціального законодавства в сфері електроенергетики, а саме: Закону України „Про електроенергетику” та інших нормативно-правових актів.

Згідно зі статтею 26 Закону України „Про електроенергетику” та пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обовязків сторін.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст.714 ЦК України).

Відповідно до частин другої, третьої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У спірних Договорах та додаткових угодах /том 3, арк. с. 25-66/ сторони погодили всі істотні умови; ознак недійсності, встановлених статтею 215 Цивільного кодексу України, укладені правочини не мають, тому доводи відповідача щодо нечинності додаткових угод є необґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач сплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договорів. Точки продажу електричної енергії визначені у додатку № 2 „Акт розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності сторін”.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За умовами Договорів відповідач був зобовязаний оплатити вартість спожитої електричної енергії не пізніше 8 числа поточного місяця, тобто останні рахунки № 59864 від 03.11.2010 на суму 425,58 грн та № 59213 від 03.11.2010 на суму 11894,38 грн мали бути сплачені відповідачем принаймні 08.11.2010.

Станом на день прийняття рішення у справі належні та допустимі докази оплати відповідних рахунків-актів відповідачем не надані.

Посилання відповідача на те, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які свідчать, що Постачальник передав, а Споживач прийняв саме той обєм електричної енергії, за який ПАТ „ЕК „Севастопольенерго” вимагає оплати, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Так, пунктами 2 Додатків № 6 до Договорів передбачено, що щомісячно 03 числа представник Споживача надає в службу Енергозбуту Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” звіт про спожиту електричну енергію Споживачем та його субспоживачами за розрахунковий період. На підставі наданих даних Постачальником електричної енергії формується рахунок за споживання електричної енергії, який видається під підпис споживачу або надсилається поштою рекомендованим листом. Якщо Постачальник не отримав у вказаний строк дані про обєми спожитої Споживачем електричної енергії, визначення обєму спожитої електроенергії здійснюється за контрольними показниками або розрахунковим шляхом за середньодобовим обсягом споживання за попередні розрахункові періоди з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

На виконання наведених положень представник Споживача надавав до служби Енергозбуту ВАТ „ЕК „Севастопольенерго” звіти про спожиту електричну енергію Споживачем та його субспоживачами за відповідні розрахункові періоди. На підставі отриманих даних Постачальником електричної енергії формувалися рахунки за споживання електричної енергії.

Такого висновку суд дійшов, зіставивши Акти про використання електричної енергії /том 1, арк. с. 21-54; том 2, арк. с. 21-36/ з відповідними рахунками-актами /том 1, арк. 55-74; том 2, арк. 37-53/.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум заборгованості за активне споживання електроенергії /том 1, арк. с. 20; том 2, арк. с. 20/, суд визнав їх вірними.

За викладених обставин позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” щодо стягнення з відповідача заборгованості за активну електричну енергію у загальному розмірі 310688,75 грн за договором № 5159 від 27.03.2006 та 123652,03 грн за договором № 5159 від 25.05.2006 є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита в сумі 4343,41 грн (1236,52 + 3106,89) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 472,00 грн (236,00 + 236,00) за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Комунального підприємства „Енергосервіс” Севастопольської міської Ради (99003, м. Севастополь, вул. Івана Голубця, 5, ідентифікаційний код 13789271, п/р 26006945579241 в КРФ ПАТ “Укрсоцбанк”, м. Сімферополь, МФО324010, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул.Хрустальова, 44; ідентифікаційний код 05471081, п/р 260073537 в АБ “Перший інвестиційний банк”, м.Київ, МФО 300506) заборгованість за активне споживання електричної енергії у сумі 434340,78 грн (чотириста тридцять чотири тисячі триста сорок грн 78 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 4343,41 грн (чотири тисячі триста сорок три грн 41 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 472,00 грн (чотириста сімдесят дві грн 00коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) В.О.Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

29.06.2011.