Рішення № 16981108, 29.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

29 червня 2011 року справа № 5020-3/001-646/2011 За позовомЗаступника військового прокурора

Військово-Морських Сил України

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41)

в інтересах держави Міністерства оборони України,

в особіідентифікаційний код 00034022

(03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6)

до відповідачів:1.Приватного підприємства “Украгросервіс 2008”,

ідентифікаційний код 35760511

(01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 34/2, офіс 15)

2.Закритого акціонерного товариства

„Релаксаційний центр „Маріот”,

ідентифікаційний код 32080747

(97546, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Миколаївка,

пр. Нахімова, 16)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних на предмет спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6), Товариства з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст” (99043, м. Севастополь, вул. Каліча, 2).

за участю третіхТовариства з обмеженою відповідальністю

осіб, які не“Обєднана торгівельна група”

заявляють самостійнихідентифікаційний код 30726130

вимог на предмет спору(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 12)

на стороні відповідача:Закритого акціонерного товариства „Страхове товариство”,

ідентифікаційний код 31088682

(01042, м. Київ, бульвар Дружби народів, 9)

Товариства з обмеженою відповідальністю „Сефан”,

ідентифікаційний код 36124447

(03055, м. Київ, вул. Старокиївська, 14, оф. 109)

про визнання права власності та витребування майна,

Суддя О.С. Погребняк

Представники:

Прокурор (Заступник прокурора ВМС України) - Бучко Р.В. - прокурор відділу військової прокуратури ВМС України, посвідчення № 299 від 28.09.2007;

Позивач ( Міністерство оборони України) ОСОБА_1, представник, довіреність №220/336/д від 31.01.2011;

Відповідач (ПП “Украгросервіс 2008”) не зявився;

Відповідач (ЗАТ "Релаксаційний центр "Маріот") - ОСОБА_2 - представник, довіреність № б/н від 20.05.2011;

Третя особа (ЗАТ „Страхове товариство") не зявився;

Третя особа (ТОВ „Сефан”) не зявився;

Третя особа (ТОВ “Обєднана торгівельна група”) не зявився;

Третя особа (РВ Фонд державного майна України в АР Крим та місті Севастополі) - ОСОБА_3 - головний спеціаліст, довіреність № 94 від 30.12.2010.

Третя особа (ТОВ «ТК БСРЗ «Металіст») ОСОБА_4, юрисконсульт, довіреність №б/н від 12.05.2010.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Приватного підприємства „Украгросервіс 2008” про визнання права власності та витребування майна.

Позов обґрунтований тим, що рішення господарського суду міста Севастополя від 25.09.2007 по справі №20-4/374, яким було визнано дійсним договір між Міністерством оборони України та ТОВ «Обєднана торгівельна група»від 23.03.2006 №11/012/03-062 про компенсацію пайової участі Міністерства оборони України в договорі №11/011/03-061/КБп62 від 15.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) обєктів житлово-цивільного призначення та визнано право власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Набережна Назукіна, причал №262 Балаклавської бухти було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008 та направлено на новий розгляд, за наслідками якого позов було залишено без розгляду. Скасування рішення суду про визнання договору дійсним, на думку прокурора, є підставлю вважати договір неукладеним та таким, що не створив жодних юридичних наслідків, таких як виникнення права власності на спірні обєкти у ТОВ «Обєднана торгівельна група», яке, в свою чергу не мало повноважень на відчуження спірного майна на користь ПП «Украгросервіс».

З огляду на означене, посилаючись на статті 388, 392 Цивільного кодексу України прокурор просив визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме державне майно, розташоване за адресою: Набережна Назукіна, причал 262 Балаклавської бухти у місті Севастополі та витребувати у ПП «Украгросервіс»означене майно.

Ухвалою від 14.01.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

У ході розгляду справи прокурор надав заяву про уточнення позовних вимог, у який просив витребувати у ЗАТ «РЦ «Маріот»нерухоме державне майно, розташоване по вул Набережна Назукіна причал №262 Балаклавської бухти, площею 250,9 кв.м, вартістю 318000 грн. (т.2, арк.с. 144).

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України ПП «Украгросервіс 2008»надав відзив на позовну заяву прокурора, зазначивши про те, що вважає позов прокурора безпідставним, оскільки жодного доказу наявності права власності позивача на спірне майно не було представлено суду (т.1, арк.с. 37-39).

У ході розгляду справи третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Сефан», у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надала письмові пояснення по суті спору, зазначивши, що вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи те, що ТОВ «Сефан»придбало спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2008, укладеного між ЗАТ «Страхове товариство»та ТОВ «Сефан», однак ТОВ «Сефан»не провело повні розрахунки за Договором купівлі-продажу. Тому, ЗАТ «Страхове товариство»відступило своє право вимоги ТОВ «Обєднана торговельна група», яке, в свою чергу здійснило стягнення заборгованості в судовому порядку рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2009 було задоволено позовні вимоги ТОВ «Обєднана торгівельна група»до ТОВ «Сефан»та підставі виконавчого провадження було проведено стягнення на майно боржника (т. 2, арк.с. 130-131).

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач, Закрите акціонерне товариство „Релаксаційний центр „Маріот”, надав відзив на позовну заяву, зазначивши про те, що вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи те, що спірний обєкт нерухомості відповідачем (ЗАТ «РЦ «Маріот») був набутий на публічних торгах, про що свідчить Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, тому є добросовісним набувачем нерухомого майна.

З огляду на вказане відповідач вважає, що нерухоме майно не може бути повернуто позивачу у порядку статті 388 Цивільного кодексу України (т. 2, арк.с. 77-78), (т.3, арк.с. 1-4).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.12.2010 в позові було відмовлено повністю (т. 3, арк.с. 13-20).

Рішення суду обґрунтовано відсутністю належних доказів - правовстановлювальних документів, які б підтверджували існування за позивачем права власності на спірне майно. Висновок суду ґрунтується на змісті додатку № 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, в якому наведений виключний перелік правовстановлювальних документів, які у позивача відсутні.

Крім того, суд виходив з того, що закрите акціонерне товариство "Релаксаційний центр "Маріот" є добросовісним набувачем, оскільки на час придбання майна існували правові підстави для набуття ним права власності. У звязку з цим суд зазначив, що згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано у відповідача.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 рішення господарського суду міста Севастополя у справі №5020-3/001 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011 у справі №5020-3/001 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 та рішення господарського суду міста Севастополя від 01.12.2010 було скасовано.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила у постанові, що судами не було встановлено чи є спірний обєкт нерухомого майна гідротехнічною спорудою та чи віднесений він до реєстру гідротехнічних споруд, враховуючи те, що гідротехнічні захисні споруди згідно із частиною 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути обєктами оренди та не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», оскільки є обєктами загальнодержавного значення.

Також у постанові Вищого господарського суду України викладено, що при новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене та встановити чи є причал №262, площею 250,9 кв.м., розташований за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Набережна Назукіна, б/н гідротехнічною спорудою, а також встановити чи внесений він до реєстру гідротехнічних споруд.

Відповідно до статті 111№І Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

26.04.2011 матеріали справи надійшли на адресу Господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою суду від 27.04.2011 справу прийнято до провадження суддею Погребняком ОС., з привласненням справі №5020-3/001-646/2011, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі, розгляд справи призначено на 16.05.2011.

У ході розгляду справи представник відповідача (ЗАТ "Релаксаційний центр "Маріот") у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав письмові пояснення по суті спору, зазначивши, що вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У ході розгляду справи прокурор надав письмові пояснення по суті спору (№5728/11 від 30.05.2011), відповідно до яких зазначив, що спірне майно було незаконно відчужено з державної власності та, відповідно, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (т.4, арк.с. 115-117).

Представник третьої особи (РВ ФДМУ в АРК та місті Севастополі) у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав письмові пояснення по суті позовних вимог, зазначивши, що Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 06.01.1999 №07-р затверджений Реєстр причальних споруджень, розташованих на узбережжі міста Севастополя. Згідно із схемою причалів на балансі ТОВ «ТК БСРЗ «Металіст»значиться корінь причалу (пірсу) №262 (т.4, арк.с. 121).

У судовому засіданні 29.06.2011 представник третьої особи (ТОВ «ТК БСРЗ «Металіст») надав витребувані судом документи, зокрема, Договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст» та додаткову угоду до нього.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 06.01.1999 №07-р було затверджено «Реєстр причальних споруд, розташованих на узбережжі міста Севастополя та їх нумерацію (Додатки 1 та 2) (т.4, арк.с. 122- 126), за змістом якого у якості власника (користувача) причалу (пірсу) №262 вказано ДП «БСРЗ «Металіст»(т.4, арк.с. 128).

Державне підприємство “Балаклавський судноремонтний завод “Металіст” Міністерства оборони України - підприємство, засноване на майні Збройних сил України, що є загальнодержавною власністю, та створеним Міністерством оборони України і підпорядкованим йому. Правонаступником означеного підприємства на даний час є ТОВ «Трудовий колектив «БСРЗ «Металіст».

23.03.2006 між Державою Україна в особі Міністерства оборони України (сторона 1) та ТОВ «обєднана торговельна група»(сторона 2) був укладений Договір №11/012/03-062/КБп62 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства Оборони України в інвестиційному договорі від 15.03.2006 №11/011/03-061/КБп62 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) обєктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: м. Севастополь, набережна Назукіна, причал 262 Балаклавської бухти, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (т.1, арк.с. 11-13).

За змістом означеного договору Сторона 2 здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Сторони 1 у Договорі від 15.03.2006 №11/011/03-061/КБп62 шляхом купівлі-продажу майна, розташованого за адресою: м. Севастополь, набережна Назукіна, причал 262 Балаклавської бухти, та становить розмір пайової участі (паю) сторони 1, а саме: причал, площею 250,9 кв.м, бетонний технічний майданчик установки антени звязку і трансформатора площею 22,3 кв.м.

Відповідно до пункту 6 Договору Сторона 2 приймає у власність майно, що становить розмір пайової участі (паю) сторони 1 за договором від 15.03.2006 №11/011/03-061/КБп62, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 25.09.2007 у справі №20-4/374 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Обєднана торгівельна група” до Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України „Укроборонбуд” про визнання дійсним договору №11/012/03-062/КБп62 від 23.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №11/011/03-061/КБп62 від 15.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) обєктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: м. Севастополь, набережна Назукіна, причал №262 Балаклавської бухти, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін; визнання права власності на нерухоме майно: причал площею 250,9 м2, бетонний технічний майданчик установки антени звязку і трансформатора площею 22,3 м2 /том 1, арк. с. 11-13/, - визнано дійсним договір № 11/012/03-062/КБп62 від 23.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі № 11/011/03-061/КБп62 від 15.03.2006; а також визнано право власності за товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група" на нерухоме майно: причал площею 250,9 м2, бетонний технічний майданчик установки антени зв'язку і трансформатора площею 22,3 м2.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008 рішення господарського суду м. Севастополя від 25.09.2007 у справі №20-4/374 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя /том 1, арк. с. 14-19/.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.07.2008 справі був присвоєний номер 5020-4/374-2/242 та залучено до участі у справі іншого відповідача Міністерство оборони України, ухвалою від 09.09.2008 справу було передано до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.

Ухвалою від 23.12.2008 Господарського суду міста Києва позовну заяву ТОВ «Обєднана група»було залишено без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України (т.1, арк.с. 20-22).

12.06.2008 між ТОВ „Обєднана торгівельна група” (продавець) та ПП „Украгросервіс” (покупець) укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за змістом якого продавець передав у власність покупця нерухоме майно - причал площею 250,9 м2, бетонний технічний майданчик для установки антени звязку і трансформатора площею 22,3 м2, розташовані за адресою: м. Севастополь, набережна Назукіна, причал №262 Балаклавської бухти (т.1, арк.с. 9-10).

Згідно з пунктом 1.2 Договору право приватної власності продавця на обєкт підтверджується рішенням Господарського суду міста Севастополя від 25.09.2007 по справі №20-4/374, на підставі якого Комунальним підприємством «БТІтаДРОНМ»СМР була проведена державна реєстрація прав власності на обєкт.

Відповідно до даних КП «БТІтаДРОНМ»СМР від 15.04.2009, 16.10.2007 на підставі рішення господарського суду міста Севастополя від 25.09.2007 БТІ було здійснено реєстрацію право власності ТОВ „Обєднана торгівельна група” на обєкт нерухомого майна причал №262 по набережній Назукіна у місті Севастополі.

18.06.2008 зареєстрований перехід права власності на означений обєкт нерухомого майна від ТОВ „Обєднана торгівельна група” до ПП «Украгросервіс»на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2008 (т.1, арк.с. 8).

24.07.2008 між Приватним підприємством «Украгросервіс 2008»(продавець) та ЗАТ «Страхове товариство»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна причалу (літер І), площею 250,90 кв.м, яке розташовано у місті Севастополі, набережна Назукіна, причал №262, що належить продавцю на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2008 (т.2, арк.с. 73-74).

Спірне майно було належним чином зареєстровано в органі державної реєстрації обєктів нерухомого майна за ЗАТ «Страхове товариство», про що свідчить довідка №11651 від 11.11.2010 (т.2, арк.с. 92).

31.10.2008 між ЗАТ «Страхове товариство»(продавець) та ТОВ «Сефан»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень спірного нерухомого майна.

На підставі цього договору спірний обєкт на праві власності був зареєстрований за ТОВ «Сефан»(довідка №11651 від 11.11.2010) (т.2, арк.с. 92).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2009 у справі №30/234 за позовом ТОВ «Обєднана торговельна група»до ТОВ «Сефан»про стягнення 270327,29 грн, - було стягнуто з ТОВ «Сефан»на користь ТОВ «Обєднана торгівельна група»251603,80 грн. основного боргу, 12311,33 грн пені та 2639,15 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.2, арк.с. 132-137).

23.09.2009 постановою відділу ДВС Ярмолинецького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання наказу суду №30/234 від 15.06.2009 про стягнення 266672,28 грн. (т.2, арк.с. 138-139).

Відповідно до Акту проведення прилюдних торгів від 23.12.2009, затвердженим підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Хмельницької області було звернуто стягнення на належне ТОВ «Сефан»нерухоме майно - причал, площею 250,90 кв.м, бетонний технічний майданчик для установки антен звязку та трансформатора, площею 22,30 кв.м за адресою: м. Севастополь, набережна Назукіна. Означене нерухоме майно було передано на реалізацію у Хмельницьку філію ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція».

ПП «СП «Юстиція»18.12.2009 було проведено прилюдні торги по реалізації переданого на реалізацію майна, за результатами яких переможцем було визнано ВАТ «РЦ «Маріот»(т.3, арк.с. 5).

Свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів від 15.01.2010 було посвідчено, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Сефан»належить на праві власності майно причал, площею 250,90 кв.м бетонного технічного майданчику для установки антен звязку та трансформатора площею 22,30 кв.м, розташованих за адресою: м. Севастополь, наб. Назукіна, причал №262 Балаклавської бухти, що належало на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 31.10.2008 за реєстровим №6558, зареєстрованого у КП «БТІтаДРОНМ»СМР 02.12.2008 за реєстровим №4250 придбано Закритим акціонерним товариством «Релаксаційний центр «Маріот»за 295000,00 грн. (т.2, арк.с. 81).

На підставі вказаного свідоцтва КП «БТІтаДРОНМ»СМР 16.03.2010 було зареєстровано право власності на спірне майно за ЗАТ «РЦ «Маріот».

Відповідно до даних КП «БТІтаДРОНМ»СМР від 11.11.2010 №11651 право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за ПП «Обєднана торговельна група»на підставі рішення господарського суду від 25.09.2007; за ПП «Украгросервіс 2008»на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2008; за ЗАТ «Страхове товариство»на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2008; за ТОВ «Сефан»на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2008; за ЗАТ «РЦ «Маріот»на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2010 (т.2, арк.с. 92).

Таким чином, що станом на теперішній час спірне майно причал, площею 250,9 м2 та технічний майданчик для установки антени звязку і трансформатора площею 22,3 м2, що розташоване за адресою: м. Севастополь, набережна Назукіна - зареєстроване Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради за Закритим акціонерним товариством „Релаксаційний центр „Маріот” (відповідач-2), що підтверджується правовстановлювальним документом свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) серії ВМК №636736, виданим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 15.01.2010 /том 2, арк. с. 81/, з відповідним реєстраційним написом Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради /том 2, арк. с. 81, зворотний бік/.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.01.2010 у справі №16/488, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2010, визнано недійсним договір №11/011/03-061/КБп62 від 15.03.2006 /том 2, арк. с. 29-31, 32-37, 53-57/.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.10.2009 у справі №16/487, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2010, визнано недійсним договір №11/012/03-062/КБп62 від 23.03.2006 /том 2, арк. с. 38-41, 42-46/.

Тобто, судовими рішеннями визнані недійсними обидва договори, які були покладені в основу рішення господарського суду м. Севастополя від 25.09.2007 у справі №20-4/374 про визнання права власності на спірне майно за ТОВ „Обєднана торгівельна група”.

Також судом встановлено наступне: 06.08.2008 на підставі постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2008 та ухвали від 28.07.2008 по справі №5020-9/131-2/032, між ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст»та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та в м. Севастополі було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст».

Згідно з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2008 по справі №5020-9/131-2/032 означений договір укладений на строк 25 років, та діє з „16” березня 2007 року по 16 „березня" 2032 року включно.

Додатковою угодою до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 06.08.2008, на виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 17.11.2009 та ухвали від 14.12.2009 сторони домовилися про внесення змін і доповнень в Додаток № 3 до договору «Акт прийому передачі», а саме Додатком №1 від 18.12.2009 до переліку майна було включено, зокрема, корінь причалу №262 розміру 26,59м Х 11,94 м (Пункт 8 Додатку № 3 до договору “Акт прийому передачі”: “Причали” (т.5).

Державне підприємство “Балаклавський судноремонтний завод “Металіст” Міністерства оборони України - державне підприємство, засноване на майні Збройних сил України, що є загальнодержавною власністю, та створено Міністерством оборони України і підпорядкованим йому.

За даними статуту ТОВ «Трудовий колектив БСРЗ «Металіст», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «ТК БСРЗ «Металіст»згідно з протоколом №9 від 09.02.2011, товариство є правонаступником всіх прав та обовязків Державного підприємства Міністерства оборони України «Балаклавський Судноремонтний завод «Металіст», діяльність якого була припинена шляхом його реорганізації на підставі наказу Міністра оборони України №207 від 20.04.2010.

В той же час, ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст»є самостійним господарюючим субєктом, діючим на основі комерційного разрахунку, самофінансування та самоокупності, здійснюючий свою діяльність за рахунок власних або позичених коштів на договірній основі, має відокремлене майно, самостійний баланс (пункти 1.2-1.3 Статуту).

Враховуючи означене, станом на теперішній час ТОВ «ТК БСРЗ «Металіст»є орендарем спірного нерухомого майна причалу №262, що розташований у м. Севастополь, набережна Назукіна.

Вважаючи власником спірного майна Державу Україна в особі Міністерства оборони України та стверджуючи, що це майно вибуло з володіння власника не з його волі, прокурор звернувся до суду із даним позовом, у звязку з чим виник спір про право власності на нерухоме майно, що розглядається судом у даній справі.

Тобто, предметом спору є визнання права власності та витребування майна, яким є причал № 262, площею 250, 9 кв. м.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд вважає позовні вимоги прокурора такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають, зокрема, акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення тощо.

Загальнодержавне значення, з огляду на положення п. “г” ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", зокрема, мають:

акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій;

водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

Відповідно до Інструкції щодо складання державного статистичного спостереження за формою N 2-вод "Звіт про наявність власних морських і річкових суден, вантажних та пасажирських причалів-набережних", затвердженої наказом Державного комітету статистики України №102 від 22 лютого 2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2001 року за №221/5412 - причал - гідротехнічна споруда (або їх комплекс), яка функціонує у складі порту або самостійно і призначена для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо. Механізований причал - берегова споруда, оснащена закріпленими береговими і плавучими навантажувально-розвантажувальними механізмами.

Відповідно до ГОСТ 19185-73 «Гідротехніка. Основні поняття»та ОСТ 31.0006-77 «Гідротехніка. Морські гідротехнічні споруди. Терміни та визначення»до гідротехнічних споруд відносяться: набережна (огороджувальна або захисна споруда уздовж берегової смуги); причал (гідротехнічна споруда, яка має швартовні та вбійні пристрої та призначена для стоянки, обробки та обслуговування суден).

Правила технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 29.03.2004 року за № 251 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 27.07.2004 року за № 932/9531 (надалі Правила), в п. 1.4 берегоукріплювальну споруду визначають як гідротехнічну споруду для захисту берега від розмивання та обвалів, гідротехнічну споруду (ГТС) - як споруду для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливою дією вод, причальну споруду - як гідротехнічну споруду для швартування суден. Правила технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд регламентують порядок експлуатації, підтримання у робочому стані і ремонту причальних, загороджувальних та берегоукріплювальних споруд, а також акваторій рейдів і підхідних каналів у річкових портах України (п. 1.1).

Відповідно до пункту 2.9 Правил, свідоцтво про придатність портових гідротехнічних споруд до експлуатації та свідоцтво про реєстрацію портових гідротехнічних споруд за встановленою формою оформляє Регістр судноплавства України.

Обєктами реєстрації Реєстру гідротехнічних споруд, що знаходяться в експлуатації під технічним наглядом Регістра судноплавства України є судноплавні гідротехнічні споруди гідровузлів Дніпровського каскаду, причальні гідротехнічні споруди всіх типів та призначень, берегоукріплювальні та огороджувальні споруди, суднопідйомні споруди, підхідні канали та акваторії.

Суд встановив, що спірний обєкт нерухомого майна не включений до Реєстру гідротехнічних споруд Регістру судноплавства України станом на 31.12.2010 (т. 4, арк.с. 12-112) відповідно до Положення про ведення Реєстру гідротехнічних споруд №2-07-13, що затверджене Державним департаментом морського і річкового транспорту України наказом №138 від 24.06.2005, тому підстави вважати його гідротехнічною спорудою, як таку, що підлягає обовязкової реєстрації у Регістру судноплавства України з видачею відповідного свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди у суду відсутні.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати спірний обєкт нерухомого майна таким, що має загальнодержавне значення та не підлягає приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та таким, що не може бути об'єктом оренди.

Відповідно до статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 392 Цивільного кодексу України надає право власнику майна пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно з частиною 1 статті 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 Цивільного кодексу України).

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України також передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Виходячи із змісту статей 11, 202, 328 Цивільного кодексу України захист або відновлення права власності повязано з встановленням у особи, що вимагає захисту своїх прав, виникнення права власності, яке повязано з юридичним фактом, джерелом виникнення права власності.

Отже, вирішення питання обґрунтованості вимог про визнання права власності знаходиться у безпосередньому звязку із встановлення наявності у особи, яка звернулась до суду, відповідних прав власника спірного майна.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 9 Листа Вищого арбітражного суду України №01-8/98 від 31.01.2001 „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, повязані із здійсненням права власності та його захистом” визначено, що вирішуючи спори, повязані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи.

Перелік таких документів наведено у додатку №2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (з наступними змінами і доповненнями).

Так, до правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно відносяться:

1. Договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у звязку з передачею права власності на нерухоме майно, договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, спадковий договір (за наявності свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть чи рішення суду про оголошення особи померлою), договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній власності, про поділ нерухомого майна, що є у спільній власності.

2. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, що видається нотаріусом.

3. Свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом.

4. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), видане нотаріусом.

5. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видане нотаріусом.

6. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування.

7. Свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень державного та комунального житлового фонду.

8. Свідоцтво про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, видане консульською установою України.

9. Договір відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладений шляхом проведення цільового біржового чи позабіржового аукціону з метою погашення податкового зобовязання.

10. Рішення суду про визнання права власності на обєкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на обєкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

11. Ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

12. Рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.

13. Дублікат правовстановлювального документа, виданий нотаріусом, органом місцевого самоврядування, органом приватизації, копія архівного правовстановлювального документа, видана державним архівом.

14. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, що видається Фондом державного майна.

15. Свідоцтво про право власності, видане Державним управлінням справами на житлові та нежитлові обєкти субєктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.

Жодного документу із наведеного переліку, що підтверджують наявність права власності позивача на спірне майно прокурором або позивачем суду не надано.

Згідно з частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до частини другої статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Частина друга статті 388 ЦК України гарантує особам, які придбали майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень, захист їхніх прав від можливої віндикації, а боржники не є стороною в таких правовідносинах. Ця норма фактично спрямована на повний захист інтересів добросовісного набувача, який набув у такому порядку майно, а відтак не допускає можливості витребування його власником за будь-яких умов.

Означена правова позиція викладена у Постановах Вищого господарського суду України від 29.05.2008 по справі №5/158, від 26.04.2011 по справі №51/232.

За змістом частини 5 ст. 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується.

Головна ознака добросовісності набувача полягає в тому, що такий набувач не знає і не повинен знати, що особа, у якої він придбав майно, не мала права його відчужувати.

Із матеріалів судової справи вбачається, що Закрите акціонерне товариство „Релаксаційний центр „Маріот”, є добросовісним набувачем майна, який набув право власності на спірний об'єкт нерухомості за прилюдними торгами, що проведені з метою примусового виконання судового рішення. Право власності відповідача на майно зареєстроване Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради за Закритим акціонерним товариством „Релаксаційний центр „Маріот” (відповідач-2), що підтверджується належним правовстановлювальним документом свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) серії ВМК №636736, виданим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 15.01.2010 /том 2, арк. с. 81/, з відповідним реєстраційним написом Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради /том 2, арк. с. 81, зворотний бік/.

Отже, у Закритого акціонерного товариства „Релаксаційний центр „Маріот”, який придбав майно у зв'язку з його продажем у порядку, встановленому для виконання судових рішень, витребування майна не допускається.

В силу приписів ст. ст. 316, 317, 321 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Прокурором та позивачем не довело недобросовісності набуття права власності на майно, що було продано на прилюдних торгах, тому відсутні правові підстави передбачені частиною 1 ст. 388 Цивільного кодексу України для витребування майна від добросовісного набувача.

За таких обставин підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

З урахуванням викладеного та керуючись статями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлене відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписане 04.07.2011.