Рішення № 16981071, 01.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

01 липня 2011 року справа № 5020-831/2011 за позовом Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” (99018, місто Севастополь, вул. Крестовського, 54, ідентифікаційний код 30709115)

до приватного підприємства “Кримбал-Трейд” (99003, місто Севастополь, вул. Кожанова, 10 кв. 2, ідентифікаційний код 34680417)

про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: ОСОБА_1 довіреність № 1-юр від 18.05.2011; Кузнецов О.А. директор, рішення № 1/10-06 від 17.10.2006;

суть спору:

Приватне підприємство “Юкраін-Сервіс” в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пахаєва А.М., звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “Кримбал-Трейд” про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу виробничої ділянки цеху кераміки від 25.10.2006 недійсним та повернення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням під час укладення договору вимог законодавства статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а також спричиненням збитків державі та позивачу означеною угодою, враховуючи навмисне заниження реальної вартості відчуженого нерухомого майна. Позивач, в особі ліквідатора, в якості підстави для визнання спірного договору недійсним також посилається на перевищення директором товариства обсягу наданих йому статутом повноважень. Також в якості підстави позову ліквідатор вказує відсутність настання наслідків, обумовних договором, оскільки вартість придбаного об`єкту не була сплачена.

Ухвалою суду від 30.05.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Представники відповідача у судовому засіданні 01.07.2011 надали відзив на позов, в якому з доводами позовних не погодились, зазначивши, що директор Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” діяв в межах наданих йому повноважень на підставі рішення власника про продаж нерухомого майна; вартість об`єкта була визначена виходячи з балансової вартості на підставі довідки-характеристики БТІ з урахуванням балансової вартості. Відповідачі також вказує на те, що оплату за придбаний об`єкт фактично було здійснено в повному обсязі, у зв`язку з чим, вважають відсутніми підстави, передбачені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання договору недійсним.

Ліквідатор позивача, представник позивача у судове засідання не з`явивлись, принину неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

01.07.2011 представником Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” було заявлено клопотання про витребування доказів, в якому зазначалось про необхідність витребування у приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу Долгополової І.Г. документів, на підставі яких було нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу від 25.10.2006 № 3380.

Суд відмовив у задоволенні заявленого клопотання з огляду на зміст статті 38 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

В даному випадку представником позивача належним чином не обгрунтовано необхідності витребування у приватного нотаріуса документів, а також не вказано конкретних обставин, які можуть підтвердити або спростувати такі докази.

Приймаючи до уваги той факт, що матеріали справи повною мірою характеризують стан спірних правовідносин суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Представникам відповідача у судовому засіданні були роз`яснені їх процесуальні права, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

Встановив:

25.10.2006 між Приватним підприємством “Юкраін-Сервіс” Продавець, та Приватним підприємством “Кримбал-Трейд” Покупець, було укладено договір купівлі-продажу, відпоповідно до пункту 1 якого Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає майно майнового комплексу виробничої ділянки цеху кераміки, який складається з будівель та споруд, перелік яких наведений в пункті 1 договору (а.с.10-13).

Пунктом 3 вказаного договору встановлено, що відчужуване майно знаходиться на земельній ділянці № 1 площею 1,4162 га по вул. Гончарна, 10, що згідно Державного акту ІІ-КМ № 002460, виданого 25.12.2001 Севастопольською міською державною адміністрацією і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1186, надану у постійне користування для обслуговування будинків і споруджень виробничої ділянки цеху кераміки з віднесенням цих земель до категорії населених пунктів, наданих для виробництва будівельних матеріалів відповідно до пункту 1.10.4 Українського класифікатора цільового використання землі, знаходиться в користуванні Продавця.

Згідно з пунктом 6 договору, продаж відчужуваних будівель, споруд та обладнання майнового комплексу виробничої ділянки цеху кераміки, розташованого за адресою: м.Севастополь, вул. Гончарна, 10 за домовленістю сторін вчинено за 150000,00 грн. (сто п`ятдесят тисяч), які покупець зобов`язується внести за придбане майно в строк 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на об`єкт купівлі-продажу. Строк оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів на умовах внесення Покупцем не менше 50 відсотків від вартості відчужуваного об`єкта.

В пункті 7 договору сторони погодили, що їм відомо, що ціна, за яку провадиться продаж нерухомого майна, значно нижче звичайної ринкової ціни. У зв`язку з цим, сторони стверджують, що вони не припустилися помилки при укладенні цього договору та що договір не є фіктивним й укладається з наміром дійсно створити для сторін правові наслідки.

Відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці, виданої КП БТІ і ДРОНМ Севастопольської міської ради № 2009 від 20.10.2006, вартість нерухомого майна, що продається, становить 66282,03 грн. (пункт 5 договору).

Пунктом 6 договору закріплено, що балансова вартість відчужуваних будівель, споруд та обладнання майнового комплексу складає 121324,00 грн.

Зазначений договір купівлі-продажу нотаріально посвідчено та проведено його державну реєстрацію.

25.10.2006 між Приватним підприємством “Юкраін-Сервіс” та Приватним підприємством “Кримбал-Трейд” було підписано акт прийому-передачі майна, яке є предметом договору купівлі-продажу (а.с.16-18).

Постановою господарського суду м.Севастополя від 08.02.2011 у справі № 5020-5/350-9/067-10/329 Приватне підприємство “Юкраін-Сервіс” визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором призначено арбітражного керубючого Пахаєва А.М.

30.04.2011 Приватне підприємство “Юкраін-Сервіс” в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пахаєва А.М., звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “Кримбал-Трейд” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.10.2006 та повернення майна.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

В даному випадку, ліквідатором подано позов про визнання договору недійсним не з підстав, передбачених частиною 10 статті 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а з підстав невідповідності його вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з виклаленим, даний позов розглядається у позовному провадженні.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників відповідача, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Надаючи оцінку укладеному між сторонами у справі договору купівлі-продажу на предмет його відповідності вимогам статті 203 Цивільного кодексу України суд виходить з наступного.

Пункт 1 статті 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В даному випадку між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу можливість укладення якого прямо передбачена главою 54 параграфом 1 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Однак, позивач не представив суду жодних доказів невідповідності нормам чинного законодавства наведеного вище договору в цілому або окремих його умов. Дослідивши вимоги чинного цивільного, господарського законодавства судом також не виявлено порушення вимог закону.

Пункт 2 статті 203 Цивільного кодексу України - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Ліквідатор Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” посилається на перевищення директором підпримства власних повноважень на укладення спірного договору.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що рішенням № 4 від 20.11.2001 власник Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” Зубарев К.В., на підставі пункту 11.2 Статуту вказаного підприємства, прийняв рішення про призначення з 21.11.2001 директором товариства Тарасову Людмилу Яківну.

В подальшому, рішенням № 3/10 від 24.10.2006 власник Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” Зубарев К.В. прийняв рішення про укладення з Приватним підприємством “Кримбал-Трейд” договору купівлі-продажу майнового комплексу виробничої ділянки цеху кераміки та обладнання, розташованих за адресою: м.Севастополь, вул. Гончарна, 10 за ціною 150000,00 грн. (балансова вартість згідно з довідкою-характеристикою БТІ складає 55042,00 грн.).

Пунктом 2 рішення № 3/10 від 24.10.2006 директора Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” Тарасову Л.Я., у відповідності з пунктом 11.3 Статуту, було уповноважено укласти з Приватним підприємством “Кримбал-Трейд” договір купівлі-продажу.

Із змісту договору купівлі-продажу від 25.10.2006 вбачається, що збоку продавця - Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс”, його було підписано директором Тарасовою Л.Я.

Пунктом 4.1 Статуту Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” встановлено, що власник здійснює свої права по управлінню Підприємством через уповноважений ним орган директора Підприємства.

Згідно з пунктом 4.2 Статуту, директор Підприємства здійснює оперативно-розпорядчі функції по реалізації прав та обов`язків Підприємства, пов`язаних з його діяльністю.

З цією метою директор здійснює, зокрема, керівництво поточною діяльністю Підприємства, приймає рішення про укладення господарчих та інших договорів, діє без доручення від імені підприємства згідно з чинним законодавством і наданими власником повноваженнями, розпоряджається майном підприємства, укладає будь-які угоди та інші юридичні акти.

Таким чином, судом встановлено, що рішення про продаж майна приймалось власником підприємства, а сам договір укладався директором в межах наданих йому повноважень.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на частину 4 статті 92 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

В даному випадку, збоку самого Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” з моменту вчинення 25.10.2006 директором підприємства Тарасовою Л.Я. оспорюваного правочину та станом на момент розгляду справи про банкрутство в суді не заявлялось жодних претензій про відшкодування збитків, завданих діями директора юридичній особі.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, суд також зазначає, що договір купівлі-продажу від 25.10.2006 засвідчено печаткою Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс”.

Частина 1 статті 181 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно з пунктом 3.4 Інструкції «Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів», затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 № 17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств.

При цьому, суду не представлено жодних доказів того, що станом на 25.10.2006 печатка Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” була втрачена, викрадена або іншим способом вибула з володіння відповідальної посадової особи вказаного товариства.

Таким чином, наявність підстав для визнання спірних правочинів недійсними в силу пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України суд вважає недоведеними.

Пункт 3 статті 203 Цивільного кодексу України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як зазначалось, рішення про продаж майна збоку Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” приймалось власником підприємства, а сам договір укладався директором в межах наданих йому Статутом повноважень.

Збоку Приватного підприємства “Кримбал-Трейд” договір також укладено директором, який одночасно є власником підприємства. Укладення договору відбувалось на підставі рішення № 2/10 від 24.10.2006 про придбання нерухомого майна.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Однак, доказів відсутності вільного волевиявлення у сторін договору суду не доведено.

Пункт 4 статті 203 Цивільного кодексу України - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно з частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України, нравочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Стаття 210 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

В даному випадку оспорюваний ліквідатором Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” договір купівлі-продажу нотаріально посвідчено та проведено його державну реєстрацію (а.с.10-14), у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для визнання такого правочину недійсним з підстав невідоповідності його вимогам пункту 4 статті 203 Цивільного кодексу України.

Пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

25.10.2006 між Приватним підприємством “Юкраін-Сервіс” та Приватним підприємством “Кримбал-Трейд” було підписано акт прийому-передачі майна, яке є предметом договору-купівлі-продажу (а.с.16-18).

Платіжним дорученням № 2 від 26.10.2006 підтверджується факт перерахування Приватним підприємством “Кримбал-Трейд” грошових коштів в сумі 150000,00 грн. на користь Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” в якості оплати за нерухоме майно по договору купівлі-продажу від 25.10.2006.

Таким чином, Приватне підприємство “Юкраін-Сервіс” продало та фактично передало, а Приватне підприємство “Кримбал-Трейд” прийняло і оплатило спірне майно, у зв`язку з чим, немає підстав посилатись на відсутність реального настання правових наслідків укладеного правчину.

Посилання ліквідатора на ту обставину, що об`єкт нерухомості продано за ціною, яка є нижчою від ринкової, суд не може визнати обгрунтованими.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Стаття 632 Цивільного кодексу України встановлює, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

В даному випадку договір купівлі-продажу укладався між приватними підприємствами, ліквідатором не надано суду доказів існування ціни на спірний об`єкт, яка мала встановлюватись або регулюватись уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Тому, суд вважає, що сторони правочину мали право встановлювати ціну за власною домовленістю.

Сторонами договору купівлі-продажу ціна товару була визначена в розмрі 150000,00 грн., при тому, що відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці, виданої КП БТІ і ДРОНМ Севастопольської міської ради № 2009 від 20.10.2006, вартість нерухомого майна, що продається, становить 66282,00 грн., а балансова вартість 121324,00 грн.

Посилання ліквідатора на той факт, що відчужуваний об`єкт знаходиться на земельній ділянці площею 1,4162 га суд також не може визнати огрунтованими. Ліквідатор жодним чином не вказує правових наслідків перебування спірного об`єкту на земельній ділянці площею 1,4162 га та жодним чином не обгрунтовує яке вказані обставини мають правове значення при вирішення питання про недійсність правочину.

Пункт 6 статті 203 Цивільного кодексу України - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. До правовідносин у даній справі вказаний пункт не відноситься.

На підставі викладених обставин, суд вважає позовні вимоги не доведеними фактичними обставинами справи, у зв`язку з чим, підстави для задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу від 25.10.2006 недійсним відсутні.

Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено згідно з вимогами

статті 84 ГПК України та підписано

04.07.2011