Рішення № 16981016, 30.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

30 червня 2011 року справа № 5020-414/2011

За позовом Закритого акціонерного товариства «Науково-технічне підприємство

«Імпульс-2»(99011, м. Севастополь, вул. Ак. Крилова, 5)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99059, АДРЕСА_1)

про стягнення 162016,00 грн.,

Суддя Лазарев С.Г.

Представники:

позивача ОСОБА_2, довіреність №74 від 18.02.2011;

відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство «Науково-технічне підприємство «Імпульс-2»звернулось до суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 162016,00 грн., з яких: 160000,00 грн. основна заборгованість, 2016,00 грн. пеня.

Ухвалою від 22.03.2011 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує умови договору поворотної фінансової допомоги №1657 від 08.07.2010 в частині повернення грошових коштів в розмірі 160000,00 грн.

Ухвалою від 12.05.2011 суд зупинив провадження по справі №5020-414/2011 до розгляду господарським судом міста Севастополя справи №5020-583/2011 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Науково-технічне підприємство «Імпульс-2»про визнання договору недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 07.06.2011 провадження у справі №5020-583/2011 припинено у звязку з відмовою позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від позову.

Ухвалою від 14.06.2011 суд поновив провадження по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 30.06.2011 позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов визнав суму заборгованості за договором в розмірі 160000,00 грн., вважає, що провадження у справі підлягає припиненню, оскільки спір можливо вирішити в досудовому порядку. Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2016,00 грн. зазначає, що не має підстав для задоволення даних позовних вимог.

Відповідач в судове засідання 30.06.2011 не зявився, до початку розгляду справи до суду надійшла заява представника про слухання справи у його відсутності. Представник відповідача у цій заяві зазначив, що позицію, викладену у відзиві на позов від 12.05.2011 підтримує.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк вирішення спору продовжувався судом за клопотанням сторони.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2010 між Закритим акціонерним товариством «Науково-технічне підприємство «Імпульс-2»і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір поворотної фінансової допомоги №1657 (далі Договір), згідно з умовами якого позивач зобовязався надати відповідачу безпроцентну поворотну фінансову допомогу (займ) в сумі 160000,00 грн., а відповідач зобовязався повернути дану суму після закінчення строку договору.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що відповідач зобовязався повернути суму займу не пізніше 25.12.2010.

Відповідно до пункту 2.3. Договору строк, визначений в пункті 3 цього договору, може бути продовжений за письмовою згодою сторін.

Пунктом 5.1. Договору сторони визначили, що дія даного договору припиняється після повного погашення займу.

На виконання умов Договору позивачем була надана Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 поворотна фінансова допомога в розмірі 160000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням, копія якого міститься в матеріалах справи (арк. с. 9).

Відповідач свої зобовязання за Договором в частині повернення грошових коштів в розмірі 160000,00 грн. не виконує, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

20.12.2010 відповідачем на адресу позивача був направлений гарантійний лист (вих. №12/2) з гарантією повернення суми займу за умови пролонгації строку дії договору на один рік (арк. с. 10).

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Позивач листом від 25.12.2010 (вих. №361) повідомив відповідача про те, що не приймає пропозицію про зміну умов договору поворотної фінансової допомоги №1657 від 08.07.2010 та про зобовязання повернути суму займу в розмірі 160000,00 грн. не пізніше 25.12.2010.

Таким чином, сторони не досягли згоди щодо зміни умов договору, а тому суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 160000,00 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України та статтею 546 Цивільного кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 3.2. Договору відповідач за зрив строку повернення займу сплачує позивачу пеню в розмірі 0,02% від суми займу за кожен день прострочення строку, передбаченого пунктом 2.2. даного договору.

Позивачем нарахована пеня за несвоєчасне повернення суми поворотної фінансової допомоги за Договором в розмірі 2016,00 грн.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2016,00 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 49, 77, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99059, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Кредобанк», МФО 324913) на користь Закритого акціонерного товариства «Науково-технічне підприємство «Імпульс-2»(99011, м. Севастополь, вул. Ак. Крилова, 5; код ЄДРПОУ 23449493, р/р 2600430110581 в АТ «Банк «Таврика» м. Київ, МФО 300788) 162016,00 грн., з яких: 160000,00 грн. основна заборгованість, 2016,00 грн. пеня; а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1620,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.Г. Лазарев

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 01.07.2011