Рішення № 16980815, 12.07.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2011 р.Справа № 5013/1032/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Груп", м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоатом", м. Кіровоград

про стягнення 66230,90 грн

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 25.06.2011

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Груп" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоатом" заборгованості в сумі 66230,90 грн, з яких 31288,40 грн основного боргу, 28472,44 грн пені, 1370,12 грн 3 % річних, 5099,94 грн інфляційних.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано повністю.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні та подання відзиву на позов, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 21.06.2011 №№ 02223624 та 02223616.

Суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

З огляду на достатність в матеріалах справи доказів для прийняття рішення господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, на що також звернуто увагу відповідача у ухвалі про порушення провадження у справі.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Груп" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоатом" (покупець) укладено договір поставки від 10.01.2008 № 08-Р/2008 (далі за текстом - Договір).

За умовами вказаного Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язався протягом терміну дії Договору виготовляти і систематично поставляти (передавати) покупцеві поліграфічну продукцію, а саме: етикеткову продукцію, а покупець зобов'язувався прийняти цю продукцію і своєчасно сплачувати за неї певну грошову суму в порядку і на умовах, викладених у Договорі.

У відповідності до пункту 1.2 Договору поставка продукції за ним здійснюється окремими партіями за заявками (замовленнями) покупця.

За умовами пунктів 7.1-7.2 Договору розрахунки за кожну окрему партію замовленої покупцем продукції здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Оплата за кожну поставлену партію продукції здійснюється покупцем протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту виставлення постачальником рахунку до оплати. Рахунок надсилається покупцеві разом з готовою етикетковою продукцією в коробці разом з іншими супроводжуючими документами.

У будь-якому разі - оплата за продукцію, що поставляється за кожним окремим замовленням покупця повинна бути здійснена в повному обсязі протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту виконання постачальником своїх зобов'язань згідно п. 3.3 Договору.

За твердженням позивача, на виконання умов укладеного Договору постачальником покупцеві згідно накладних на відвантаження від 20.10.2009 № П-461, від 14.12.2009 № П-595, від 23.02.2010 № П-064 передано обумовлений Договором товар на загальну суму 31404,00 грн.

Вказані первинні документи позивачем долучено до матеріалів справи.

Поміж тим, господарським судом враховується, що у відповідності до пункту 9.1 Договору сторонами констатовано, що договірні відносини триватимуть протягом одного календарного року з моменту його укладення.

Тобто, Договір, на який посилається позивачем як на підставу заявленого позову, укладено терміном на один рік та, відповідно, його дія закінчилась 10.01.2009.

За поясненнями позивача, дію договору не пролонговано та інших письмових договорів між сторонами не укладалось.

Відтак, поставка товару згідно поданих позивачем накладних здійснювалась після закінчення дії укладеного між сторонами Договору.

Господарський суд враховує, що підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

Таким чином, в даній справі підставою позовних вимог був факт поставки товару на підставі договору, укладеного в певній формі, і до предмету доказування входило як доказування факту укладення сторонами письмового договору у певній формі, так і факту здійснення поставки у певній кількості та по певній ціні.

Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на факт здійснення ним поставки відповідачу товару у певній кількості і за певною ціною.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди) - є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 207 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Як зазначено вище, позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 31404,00 грн, що підтверджено відповідними накладними та довіреностями (а.с. 17-25).

З урахуванням викладеного господарський суд дійшов висновку стосовно того, що факт здійснення позивачем правочину з поставки відповідачу товару, та факт здійснення відповідачем правочину з прийняття цього товару від позивача на загальну суму 31404 грн підтверджується накладними, які засвідчують факт укладення сторонами письмових правочинів; позивач в позовній заяві посилався як на обґрунтування своїх вимог на факт здійснення поставки відповідачу певної кількості товару на певну суму, що в тому числі ним підтверджувалось посиланням на дані відповідних накладних.

Відтак, між позивачем та відповідачем в силу ст.ст. 11, 202, 206, 655 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України виникли зобов'язальні відносини, на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, які свідчать про отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 31404,00 грн.

Відповідачем у добровільному порядку частково оплачений поставлений товар на суму 115,60 грн (а.с. 69-75), у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість у сумі 31288,40 грн, що і стало підставою для звернення із даним позовом.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, враховуючи, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, в такому випадку слід керуватися вищевказаною нормою Цивільного кодексу України - ст. 692 ЦК України, яка передбачає, що покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, накладні, за якими відповідач отримав цей товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Господарський суд враховує, що згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відтак, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми основного боргу в сумі 31288,40 грн.

Аналогічна правова позиція відносно підстав стягнення заборгованості та настання строку її погашення викладена у постановах ВГСУ від 16.09.2010 у справі № 9/131, від 25.11.2010 у справі № 22/132, від 23.06.2011 у справі № 14/17.

Окрім того, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1370,12 грн (розрахунок здійснено за кожною накладною окремо), та інфляційні збитки в сумі 5099,94 грн за період з листопада 2009 року по травень 2011 року.

За правилами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи обґрунтованість розрахунку позивача 3 % річних господарський суд задовольняє вимогу про їх стягнення у повному обсязі на суму 1370,12 грн.

Поміж тим, за розрахунком господарського суду сума інфляційних збитків за визначений позивачем період: за накладною від 20.10.2009 № П-461 на суму 13708,40 грн за період з листопада 2009 року по травень 2011 року (середній індекс інфляції за період 117,4%) складає 2385,26 грн (16093,66 - 13708,40 грн = 2385,26 грн); за накладною від 14.12.2009 № П-595 на суму 11400,00 грн за період з січня 2010 року по травень 2011 року (середній індекс інфляції за період 115,1%) складає 1721,40 грн (13121,40 грн - 11400 грн = 1721,40 грн); за накладною від 23.02.2010 № П-064 на суму 6180,00 грн за період з березня 2010 року по травень 2011 року (середній індекс інфляції за період 110,0%) складає 618,00 грн (6798,00 грн - 6180,00 грн = 618,00 грн), що всього складає 4724,66 грн, відтак позовні вимоги про їх стягнення з відповідача господарським судом задовольняється частково на суму 4724,66 грн.

В частині позовних про стягнення інфляційних збитків у сумі 375,28 грн слід відмовити.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 28472,44 грн, як передбачено п. 8.2 Договору від 10.01.2008, за 182 прострочення виконання відповідачем зобов'язання стосовно оплати заборгованості в сумі 31288,40 грн.

При розгляді даної позовної вимоги господарський суд враховує наступне.

У відповідності до положень статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Поміж тим, як передбачено статтею 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на вказане та враховуючи, що між сторонами відсутній письмовий правочин стосовно забезпечення виконання зобов'язання, оскільки у письмового Договору, укладеного між сторонами, закінчився термін його дії на момент здійснення позивачем поставок за поданими накладними, у господарського суду відсутні належні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення пені в сумі 28472,44 грн.

В цій частині позовних вимог слід відмовити.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоатом" (25006, м. Кіровоград, вул. В'ячеслава Чорновола, 40, ідентифікаційний код 31844758) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Груп" (79035, м. Львів, вул. Зелена, 115-б, ідентифікаційний код 23273893) - основну заборгованість у сумі 31288,40 грн, збитки від інфляції у сумі 4724,66 грн, 3 % річних у сумі 1370,12 грн, державне мито у сумі 373,81 грн та 133,20 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г. Кабакова

Повне рішення складено 15.07.2011