Рішення № 16980732, 06.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.11 Справа № 13/5009/3545/11

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-комерційна фірма “Газпромсервіс”, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький машинобудівний завод”, м. Запоріжжя

про стягнення 3 930 грн. 00 коп.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 02.06.2011 р.

Від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-комерційна фірма “Газпромсервіс”, м. Запоріжжя про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький машинобудівний завод”, м. Запоріжжя 3 930 грн. 00 коп. заборгованості.

06.07.2011 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 3 930 грн. 00 коп. заборгованості.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив та витребувані докази суду не надіслав, його представник у судове засідання 06.07.2011р. не зявився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, але проігнорував виклик до суду. Клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представника відповідача, суд заслухавши позивача,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до рахунків-фактур №№ ГПС-00900 від 30.11.09 року, ГПС-00902 від 03.12.09 року, ГПС-00908 від 07.12.09 року, ГПС-00703 від 21.09.09 року, ГПС-00730 від 01.10.09 року, ГПС-00866 від 26.11.09 року, ГПС-00857 від 23.11.09 року, ГПС-00869 від 27.11.09 року, ГПС-00879 від 30.11.09 року, ГПС-00894 від 02.12.09 року, ГПС-00464 від 01.07.09 року, ГПС-00368 від 01.06.09 року, ГПС-00294 від 05.05.09 року, ГПС-00215 від 01.04.09 року, ГПС-00152 від 02.03.09 року, ГПС-00066 від 30.01.09 року, ГПС-000014 від 11.01.10 року, ГПС-000029 від 14.01.10 року, ГПС-000077 від 01.02.10 року, ГПС-000098 від 10.02.10 року, ГПС-000153 від 02.03.10 року, ГПС-000171 від 11.03.10 року, ГПС-000180 від 15.03.10 року, ГПС-000190 від 17.03.10 року, ГПС-000224 від 31.03.10 року, ГПС-000250 від 09.04.10 року, ГПС-000273 від 16.04.10 року, ГПС-000285 від 21.04.10 року, між ТОВ «Промислово-комерційна фірма «Газпромсервіс»та ТОВ «Запорізький машинобудівний завод»був укладений усний договір про надання транспортних послуг (доставки товару).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Виконання послуг за договором з боку позивача підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №№ ОУ-0000212 (23.11.09) на суму 300,00 грн., ОУ-0000214 (26.11.09) на суму 300,00 грн., ОУ-000218 (30.11.09) на суму 300,00 грн., ОУ-0000230 (02.12.09) на суму 300,00 грн., ОУ-0000233 (03.12.09) на суму 300,00 грн., ОУ-0000237 (07.12.09) на суму 300,00 грн., ОУ-0000013 (14.01.10) на суму 330,00 грн., ОУ-0000028 (10.02.10) на суму 330,00 грн., ОУ-0000040 (02.03.10) на суму 330,00 грн., ОУ-0000046 (11.03.10) на суму 330,00 грн., ОУ-0000049 (15.03.10) на суму 660,00 грн., ОУ-0000050 (17.03.09) на суму 330,00 грн, ОУ-0000057 (31.03.10)на суму 330,00 грн., ОУ-0000066 (09.04.10) на суму 330,00 грн., ОУ-0000073 (16.04.10) на суму 330,00 грн., ОУ-0000080 (21.04.10) на суму 330,00 грн. Всього на загальну суму 5 430 грн. 00 коп.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обовязки. Обовязки відповідача виразились у оплаті отриманих послуг, а обовязки позивача заключаються в наданні транспортних послуг.

Умови договору про надання послуг були виконані позивачем належним чином.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідачем було здійснено лише часткову оплату отриманих послуг: згідно банківської виписки № БВ 0000037 від 01.03.2010 р. ТОВ «Запорізький машинобудівний завод»перерахувало на рахунок позивача 1 500 грн. 00 коп.

Таким чином, заборгованість ТОВ «Запорізький машинобудівний завод»перед ТОВ “Промислово-комерційна фірма “Газпромсервіс” за надання послуг складає 3 930 грн. 00 коп.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків від 01.07.2011 р., який узгоджений та підписаний обома сторонами на суму 3 930 грн. 00 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором про надання послуг передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На день розгляду справи в господарському суді відповідач оплату за надані транспортні послуги у повному обсязі не здійснив, заборгованість у розмірі 3 930 грн. 00 коп. залишилася не сплаченою.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обовязку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманих послуг.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач 19.05.2010р. направив відповідачу вимогу про сплату суми заборгованості.

Вимога позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Аналіз обставин справи дає підстави для висновку про невідповідність поведінки відповідача у спірних відносинах загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості та добросовісності, які передбачають відповідність поведінки субєктів пануючим у суспільстві морально-етичним і моральним нормам; фактичну чесність субєктів у їх поведінці.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

На підставі статті 85 ГПК України 06.07.2011 року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький машинобудівний завод” (69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 158-б, код ЄДРПОУ 33528556, р/р 26000001000284 в ВАТ "Мотор-Банк", МФО 313009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-комерційна фірма “Газпромсервіс” (69093, м. Запоріжжя, вул. Руставі, 3а/76, код ЄДРПОУ 32393788, р/р 26004980701 в ВАТ "Метабанк" м. Запоріжжя, МФО 313582) 3 930 (три тисячі девятсот тридцять) грн. 00 коп. заборгованості, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 08.07.2011р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва