Рішення № 16980365, 14.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.07.11 р. Справа № 7/154

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

при секретарі судового засідання М.І. Прилуцьких,

розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства „ Донецькобленерго” м. Горлівка

До відповідача: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення 3% річних 30828, 67 грн., інфляційних 128547, 14 грн., пені 13697, 60 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довір.

від відповідача: ОСОБА_2 довір.

СУТЬ СПОРУ:У судовому засіданні 06.07.2011р. оголошувалась перерва до 14.07.2011р. відповідно до ст.77 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення 3% річних 30828, 67 грн., інфляційних 128547, 14 грн., пені 13697, 60 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду договір про використання електричної енергії №181 від 25.03.2002р. з додатковою угодою до нього;

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечив частково, не погоджуючись із розрахунком пені та посилаючись на арифметично невірний розрахунок інфляційних.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

25.03.2002р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії №181 від 25.03.2002р. (далі Договір), згідно з умовами якого, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невідємними частинами.

Як вбачається з матеріалів справи, у період виникнення боргу, на який нараховані заявлені до стягнення суми, сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно заявлених вимог та пояснень позивача, спірні суми по даній справі нараховані у звязку із невиконанням відповідачем грошового зобовязання по сплаті вартості спожитої з 01.07.2010 по 28.02.2011р. електроенергії.

Позивач надав рішення господарського суду Донецької області від 29.07.2010р. №7/152, яким встановлено факт наявності заборгованості та прострочення виконання грошового зобовязання Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” з оплати за спожиту електроенергію за вищевказаний період.

Вказаним рішенням господарського суду Донецької області від 29.07.2010р. №7/152, копія якого міститься в матеріалах справи, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення заборгованості за активну електричну енергію в розмірі 1591334,38 грн., за реактивну електричну енергію в розмірі 90891, 00 грн., пені в розмірі 151197, 35 грн., 3% в розмірі 22522, 24 грн., інфляційних в розмірі 71948, 85 грн. задовольнити частково.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, посилаючись на невиконання належним чином відповідачем основного договірного зобовязання по сплаті встановленого рішенням суду від 29.07.2010р. №7/152 боргу, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача за період з 01.07.2010р. 31.07.2011р. 3% річних в сумі 30828, 67 грн. та інфляційні в сумі 128547, 14 грн.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, проте правового обґрунтування своїх заперечень суду не надав.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобовязання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобовязань.

Таким чином, приписи даної норми права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобовязаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобовязання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, стягнена в межах справи №7/152 заборгованість, як база для нарахування заявлених у позові 3% річних та інфляційної індексації, розцінюється судом як преюдиціальний, у розумінні ч.2 ст. 35 ГПК України, факт наявності простроченого відповідачем грошового зобовязання.

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаний в розрахунку позивача період, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором по сплаті за спожиту електроенергію у повному обсязі не виконав. Таким чином, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем, що виникло з договірних правовідносин, не зважаючи на прийняття рішення господарським судом Донецької області не можна вважати таким, що припинило своє існування, оскільки главою 50 “Припинення зобовязань” Цивільного кодексу України такої правової підстави припинення зобов'язань не передбачено.

Дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних саме за вказаний ним у розрахунку період є обґрунтованими та правомірними.

3% річних та інфляційні перераховані судом у відповідності до вимог діючого законодавства та складають:

інфляційні 116577, 10 грн.

3% річних 30828, 67 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 30828, 67 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги щодо стягнення інфляційних частково в сумі 116577, 10 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в залишковій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору з урахуванням редакції протоколу погодження розбіжностей до Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.2 -2.2.3 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до цього договору, споживач оплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Посилаючись на наведені вище приписи позивач просить стягнути донараховану пеню за період з 01.07.2010р. по 13.07.2010р. на борг за грудень 2009р. та за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. на борг за січень 2010р. в загальному розмірі 13697, 60 грн.

Відповідач заявив клопотання щодо застосування стоку позовної давності в частині стягнення з нього пені, нарахованої на суму боргу за грудень 2010р.

Позивач вважає, що строк позовної давності для нарахування пені, яка нарахована на суму боргу за грудень 2010р. не сплив, посилаючись на той факт, що пеня нараховується за кожен день прострочення платежу протягом 6 місяців від дня прострочення основного грошового зобовязання, отже і строк позовної давності спливає через один рік після здійснення такого нарахування (строк позовної давності починає свій перебіг за кожен день прострочення платежу окремо на кожну суму пені).

Оскільки відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2 ст.258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахуванні штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Отже, враховуючи той факт, що пеня виникає не одномоментно, а нараховується протягом певного часу (протягом шести місяців) перебіг позовної давності для нарахування суми пені також спливає за кожним нарахуванням окремо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені є необґрунтованими.

Факт наявності прострочення грошового зобовязання у відповідача перед позивачем по сплаті вартості за спожиту, в тому числі, у грудні 2010р. електроенергії підтверджено відповідачем та доведено матеріалами справи. Дослідивши матеріали справи, судом зясовано, що в період, за який здійснено розрахунок пені на боргу за грудень 2010р. (01.07.2010р. по 13.07.2010р.) сума боргу відповідачем погашена не була. Період нарахування позивачем визначено правомірно, з урахуванням приписів п.6 статті 232 Господарського кодексу України та п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Тобто, подавши позов до суду 16.06.2011р., позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені за період з 01.07.2010р. по 13.07.2010р., нарахованої на заборгованість, яка виникла у грудні 2010р.

Пеня перерахована судом у відповідності до вимог діючого законодавства та умов договору і складає 13608, 24 грн.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 13608, 24 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають з огляду на безпідставність заявлення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 549, 551, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 231, 232, 233, 256, 258, 261, 267, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ Донецькобленерго” м. Горлівка до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення 3% річних 30828, 67 грн., інфляційних 128547, 14 грн., пені 13697, 60 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства „ Донецькобленерго” м. Горлівка (84601, Донецька обл.., м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131468, п/р структурної одиниці Центральних електричних мереж №26001301636289 у філії відділення ПІБ в м.Єнакієве, Донецька обл.., МФО 334215, ЄДРПОУ Центральних електричних мереж 00130903) 3% річних 30828, 67грн., пеню 13608, 24грн., інфляційні 116577, 10грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька обл., м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131468, п/р структурної одиниці Центральних електричних мереж №26009190725600 в обл..дирекції Укрсоцбанку м.Донецьк, МФО 334011, ЄДРПОУ Центральних електричних мереж 00130903) державне мито 1610, 14 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 219, 56 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В залишковій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 14.07.2011р.

Суддя Сгара Е.В.