Рішення № 16979712, 11.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.07.11 р. Справа № 7/52

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання М.І. Прилуцьких

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Дочірньої компаній „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-Енергія” м.Донецьк.

Предмет спору: стягнення пені 255534, 92 грн., інфляційних 471300, 57 грн., 3% річних 158566, 78 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - довір.

від відповідача: ОСОБА_2 довір.

СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 10.05.2011р. оголошувалась перерва до 23.05.2011р., у судовому засіданні 23.05.2011р. перерва до 06.06.2011р. відповідно до ст.77 ГПК України.

Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-Енергія” м. Артемівськ про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у сумі 2896193,28 грн., пені 277 106, 95 грн., інфляційних 475 490, 94 грн., 3% річних 162 738, 73 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання №06/09-1594БО-6 від 23.09.2009р. з додатковими угодами; акти передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів від 31.10.2009р., 30.11.2009р., 31.12.2009р., 31.01.2010р., 28.02.2010р., 31.03.2010р., 30.04.2010р., 31.05.2010р., 30.06.2010р., 31.07.2010р., 31.08.2010р., 30.09.2010р.; акт звірки розрахунків від 28.02.2011р.

Заявою №31/10-6102 від 19.05.201р. позивач зменшив позовні вимоги в порядку ст.22 ГПК України та просить стягнути з відповідача пеню 255534, 92 грн., інфляційні 471300, 57 грн., 3% річних 158566, 78 грн. Заява про зменшення позовних вимог підписана повноважним представником позивача та прийнята судом.

Відповідач у відзиві та у судових засіданнях повідомив про сплату суми основного боргу у повному обсязі, в частині вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних просить відмовити. Зазначив про збитковість свого підприємства.

Відповідач також надав свій контррозрахунок заявлених до стягнення сум, згідно якого пеня складає 71053,11 грн., 3% річних 13087, 38 грн., інфляційні 34304, 70 грн.

Відповідач просить зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних до 10000, 00 грн., посилаючись на скрутний фінансовий стан свого підприємства.

Склад суду в ході розгляду спору змінювався. Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 10.05.2011р. справу №7/52 передано на розгляд судді Е.В.Сгара.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання №06/09-1594БО-6 від 23.09.2009р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками до нього.

Строк дії Договору встановлено до 30.09.2010р., а в частині розрахунків до повного їх здійснення (п.11.1 Договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 09.04.2010р. до Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення боргу, на який нараховані заявлені до стягнення суми, сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) згідно з цим Договором зобовязується передати у власність покупцеві (відповідачу) природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному статті 2 Договору.

Обсяги газу, що повинен бути поставлений відповідачу сторони узгодили у статті 2 Договору та додаткових угодах №1 від 21.12.2009р., №2 від 09.04.2010р. до Договору.

Якість газу, умови здійснення оплати, поставки товару, ціна на газ визначені сторонами у розділах 2, 4 та 5 Договору та додаткових угодах №№1-4 до Договору.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання з постачання природного газу за Договором у жовтні 2009р. вересні 2010р. виконав належним чином, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами приймання-передачі за вказаний період, підписаними обома сторонами без зауважень.

Відповідач свої зобовязання стовно оплати отриманого у спірний період газу у повному обсязі не виконав, отриманий газ сплатив з простроченням встановленого Договором терміну, що підтверджено матеріалами справи та обома сторонами у письмових та усних поясненнях.

У звязку з наведеним вище, посилаючись на несвоєчасну сплату отриманого природного газу, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 158566, 57 грн. за період з 11.11.2009р. по 16.03.2011р. та інфляційні у сумі 471300, 57 грн. за період листопад 2009р. лютий 2011р.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, надав свій контррозрахунок, згідно якого заявлені до стягнення суми складають: 3% річних 13087, 38 грн., інфляційні 34304, 70 грн. Разом з цим, правового обґрунтування своїх заперечень відповідач не надав.

Розрахунок відповідача судом до уваги не прийнято з огляду на той факт, що його зроблено без урахування п.6.1 Договору. Доказів внесення змін у діючий Договір в частині строків оплати за отриманий природний газ відповідачем в порядку ст.33 ГПК України суду не надано. Посилання відповідача на лист №01/29 від 12.01.2011р., в якому йдеться про сплату боргу (на який нараховані заявлені до стягнення суми) із його розстроченням протягом січня-квітня 2011р., судом до уваги не приймаються з огляду на наступне: даний лист є одностороннім документом та фактично він не змінює строки та порядок оплати вартості природного газу, передбачених умовами Договору; відповідач в порядку ст.33 ГПК України не надав жодного належного доказу (поштова квитанція, опис вкладення у цінний лист, реєстр відправленої кореспонденції, повідомлення про вручення поштового відправлення тощо) в підтвердження факту отримання такого листа позивачем по справі, та, разом з цим, у письмових та усних поясненнях повідомив, що даний лист залишився без відповіді, тобто без згоди позивача на таку розстрочку заборгованості.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що у відповідача за зазначений у розрахунку позивача період значилась заборгованість перед позивачем у звязку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобовязань, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 158566, 57 грн. за період з 11.11.2009р. по 16.03.2011р. та інфляційних у сумі 471300, 57 грн. за період листопад 2009р. лютий 2011р. є обґрунтованими та правомірними.

Розрахунок вказаних сум перевірено судом, який здійснено позивачем арифметично вірно, у відповідності до приписів чинного законодавства та з урахуванням умов Договору і здійснених відповідачем проплат.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 158566, 57 грн. та інфляційних у сумі 471300, 57 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У звязку з наведеним вище, посилаючись на несвоєчасну сплату отриманого природного газу, позивач також просить стягнути з відповідача за період з 16.09.2010р. по 16.03.2011р. пеню у сумі 255534, 92 грн.

Відповідач надав свій контррозрахунок суми пені, згідно якого пеня повинна складати 71053,11 грн. Оскільки розрахунок пені наданий відповідачем здійснено аналогічно з розрахунком 3% річних, такий розрахунок не приймається господарським судом з вищевикладених обставин.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.3 Договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 Договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.10 Договору передбачено, що неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 Договору, покупець зобовязується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми сплаченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі вищенаведеного, враховуючи той факт, що у зазначений в розрахунку пені період у відповідача існувала заборгованість, вимоги позивача про стягнення пені обґрунтовані та правомірні.

Розрахунок пені перевірено судом, який здійснено позивачем арифметично вірно, у відповідності до приписів чинного законодавства та з урахуванням умов Договору.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 255534, 92 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Господарським судом розглянуто клопотання відповідача про зменшення пені, 3% річних та інфляційних до 10000,00 грн. У задоволенні клопотання господарським судом відмовлено з наступних підстав:

- у відповідності до приписів діючого законодавства, ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зменшити лише розмір неустойки (пені, штрафу), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання. Разом з цим, інфляційні та 3% річних за своїми ознаками не є штрафними санкціями. Індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

- зменшення суми пені (неустойки) господарський суд може здійснити лише прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

- пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені) у виняткових випадках. Відповідач не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

- у клопотанні відповідач просить одночасно зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних до 10000,00 грн., проте не визначає до якої суми (на скільки відсотків) необхідно зменшити кожну із заявлених сум пені, 3% річних та інфляційних окремо.

Таким чином, при відмові у задоволенні вказаного клопотання господарським судом враховані вищезазначені норми права та обставити, а також майнові інтереси обох сторін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 232, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компаній „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-Енергія” м.Донецьк про стягнення пені 255534, 92 грн., інфляційних 471300, 57 грн., 3% річних 158566,78 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-Енергія” (84500, Донецька обл.., м.Артемівськ, вул.Зелена, 41; ЄДРПОУ 34776960; р/р 26009190275901 в АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) на користь Дочірньої компаній „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, р/р 26008301970 у ВАТ „Ощадбанк”, МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827) пеню в сумі 255534, 92 грн., інфляційні в сумі 471300, 57 грн., 3% річних в сумі 158566,78 грн., державне мито у сумі 8854,02грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 54,82 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2011р.

Суддя Сгара Е.В.