Постанова № 16977913, 12.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"12" липня 2011 р. Справа № 5015/412/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В.,Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача

третьої особи- не з'явився,

- не з'явився,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ПП "ТрастТер" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011

у справі№5015/412/11

за позовом ПП "ТрастТер"

до

(третя особаДТГО "Львівська залізниця"

- ТОВ "Компанія "Лізинговий дім")

прозобов'язання відповідача повернути заявку від 06.04.2010, подану на реєстрацію залізничних вагонів (із зняттям ознаки оренди), як таку, що не була належним чином перевірена

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.02.2011 (суддя Т.Рим), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 (судді: Орищин Г.В., Галушко Н.А., Краєвська М.В.), в позові відмовлено у зв'язку з недоведеністю порушення відповідачем прав і інтересів позивача та невідповідністю пред'явленого позову способам захисту цивільних прав, встановленим ст.16 ЦК України.

ПП "ТрастТер" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст.15,16,651 ЦК України, ст.188 ГК України та ст.ст.35,101,104 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що на момент подачі заявки від 06.04.2010 договір фінансового лізингу від 11.03.2008 №396/0308 не був припинений та розірваний у встановленому порядку. Заявник також вказує на його звернення з вимогою про визнання відсутності на прийняття документів на здійснення реєстрації напіввагонів.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову у позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

11.03.2008р. між ТОВ “Компанія “Лізинговий дім” (лізингодавець) та ПП “ТрастТер” (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу(оренди) №396/0308.

У зв'язку з достроковим припиненням договору фінансового лізингу №396/0308 від 11.03.2008 ПП “ТрастТер” передало, а ТОВ “Компанія “Лізинговий дім” прийняло напіввагони 4-х вісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2 –01124454-032-2004 в кількості 3-х штук за №№56263122,56263130,56263148 шляхом підписання акту прийому-передачі майна від 01.07.2009 (а.с.59).

06.04.2010 року ТОВ “Компанія “Лізинговий дім” (власником даних вагонів) подано Укрзалізниці заявку на реєстрацію (перереєстрацію) власних вантажних вагонів з проханням зняти ознаку оренди в базі ГІОЦ Укрзалізниці.

Позивач вважає дії відповідача щодо реєстрації цієї заявки неправомірними та вчиненими без перевірки факту припинення договору фінансового лізингу №396/0308 від 11.03.2008

Однак, цивільним законодавством та договором фінансового лізингу №396/0308 від 11.03.2008 не передбаченого обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів шляхом зобов'язання ДТГО "Львівська залізниця" повернути заявку від 06.04.2010, подану на реєстрацію залізничних вагонів (із зняттям ознаки оренди), як таку, що не була належним чином перевірена.

Окрім того, матеріалами справи, зокрема, актом прийому-передачі майна від 01.07.2009 (а.с.16) та судовими рішеннями у справі №22/241 (за участю ПП "ТрастТер" та ТОВ “Компанія “Лізинговий дім”) встановлено факти порушення заявником умов лізингового договору в частині внесення лізингових платежів, дострокового припинення договору фінансового лізингу №396/0308 від 11.03.2008 та добровільного повернення предмета лізингу лізингодавцю.

Оскільки договір фінансового лізингу №396/0308 від 11.03.2008 достроково припинено його сторонами з моменту підписання акта прийому-передачі майна від 01.07.2009, відтак, станом на день подання третьою особою заявки позивач не має ніякого відношення залізничних напіввагонів, а тому дії відповідача щодо прийняття чи неприйняття заявки товариства не можуть порушувати прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак, у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Позов лізингоодержувача про зобов'язання ДТГО "Львівська залізниця" повернути заявку від 06.04.2010, подану на реєстрацію залізничних вагонів (із зняттям ознаки оренди), як таку, що не була належним чином перевірена, не відповідає способам захисту цивільних прав, встановленим ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, оскільки по суті є вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, а такі факти мають встановлюватися лише при розгляді конкретних спорів про право цивільне.

Наведене заявником не спростовано.

Касаційна інстанція враховує, що судами попередніх інстанцій з посиланням акт прийому-передачі майна від 01.07.2009 (а.с.16) та судові рішення у справі №22/241 (за участю ПП "ТрастТер" та ТОВ “Компанія “Лізинговий дім”) достеменно встановлено факти порушення заявником умов лізингового договору в частині внесення лізингових платежів, дострокового припинення договору фінансового лізингу №396/0308 від 11.03.2008, добровільного повернення предмета лізингу лізингодавцю.

Вказані факти, які не спростовані в загальному порядку (ч.5 ст.35 ГПК України), свідчать про недоведеність порушення відповідачем чи третьою особою прав позивача станом на дату подання заявки від 06.04.2010 та її реєстрації відповідачем, оскільки заявник з 01.07.2009 року вже втратив статус лізингоодержувача.

Таким чином, бездоказове твердження позивача про те, що на момент подачі заявки від 06.04.2010 договір фінансового лізингу від 11.03.2008 №396/0308 не був припинений та розірваний у встановленому порядку, не відповідає фактичним обставинам справи.

Зважаючи на різний суб'єктний склад сторін у справах №22/242 та №5015/412/11, колегія погоджується з доводами скаржника щодо помилкового застосування апеляційним судом припису ч.2 ст.35 ГПК України.

Разом з тим, враховуючи те, що помилкове застосування судами ч.2 ст.35 ГПК України не зробило неможливим встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, тобто не призвело до прийняття неправильних по суті судових рішень, тому в розумінні п.3 ст.1119 ГПК України вказана обставина не може бути достатньою підставою для їх скасування.

Водночас, з врахуванням абзацу 2 ч.2 ст.20 ГК України, порушені заявником питання щодо його звернення з вимогою про визнання відсутності права на прийняття документів на здійснення реєстрації напіввагонів можуть бути лише предметом іншого позовного провадження.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 у справі №5015/412/11 залишити без змін, а касаційну скаргу ПП "ТрастТер" - без задоволення.

Головуючий, суддя           В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун