Постанова № 16949918, 12.07.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р.Справа № 5024/581/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарях судового засідання Мартинюк К.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 12.07.2011р.:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №6 від 21.03.2011р. ;

від відповідача: ФО-П ОСОБА_3, паспорт;

ОСОБА_4, довіреність №1447 від 2.06.2011р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Херсонської області

від 21 квітня 2011 року

по справі №5024/581/2011

за позовом Приватного підприємства «Техпромсервіс»

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

про стягнення 43374,18 грн., розірвання договору оренди та виселення

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладався на 05.07.2011р., в судовому засідання 05.07.2011р. оголошено перерву до 12.07.2011р..

В судовому засіданні 12.07.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.04.2011р. по справі №5024/581/2011 (суддя Людоговська В.В.) задоволено позов ПП «Техпромсервіс»до ФО-П ОСОБА_3 про стягнення 43374,18 грн., розірвання договору та виселення: стягнуто з відповідача на користь позивача 43374,18 грн., 603,74 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, розірвано договір оренди нежилого приміщення №17 від 01.10.2008р., укладений між ПП «Техпромсервіс»та ФО-П ОСОБА_3, на оренду нежилого приміщення, площею 47 кв.м., на другому поверсі торгівельного центру за адресою: м. Херсон, вул. Миколаївське шосе, 26, виселено ФО-П ОСОБА_3 з орендованого нею у ПП «Техпромсервіс»нежилого приміщення, площею 47 кв.м., на другому поверсі торгівельного центру за адресою: м. Херсон, вул. Миколаївське шосе, 26, з посиланням на те, що між ПП «Техпромсервіс»(орендодавець) та ФО-П ОСОБА_3 (орендар) 01.10.2008р. укладено договір оренди нежитлового приміщення № 17, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нежитлове приміщення на другому поверсі торгового центру по вул. Миколаївське шосе, 29, площею 47 кв.м., відповідно до п. 3.1. договору орендна плата складала 750 грн. та повинна вноситися щомісячно до 7-го числа розрахункового місяця. 01.04.2010р. між позивачем та відповідачем було підписано додаток №1 до договору №17 від 01.10.2008р., в якому сторони узгодили розмір орендної плати, яка складала 1410,00 грн. та повинна була вноситися щомісячно до 7-го числа розрахункового місяця. Матеріали справи свідчать, що відповідно до договору від 16.08.2010р. про відступлення права вимоги, - ПП «Техпромсервіс»є новим кредитором у зобовязаннях, що виникли між ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ «Техпромсервіс»за боргами по оплаті комунально-експлуатаційних послуг. Матеріалами справи підтверджено обґрунтованість позовних вимог ПП «Техпромсервіс» щодо стягнення з відповідача 22170,00 грн. боргу з орендної плати та 15858,10 грн. боргу за комунально-експлуатаційні послуги підлягають задоволенню. Наявність заборгованості по сплаті орендної плати стала підставою для нарахування пені у розмірі 1684,55 грн., передбаченої п. 3.2. договору, 3% річних у сумі 841,16 грн. та втрат від інфляції у розмірі 2820,37 грн., судом перевірено розрахунки пені, 3% річних та втрат від інфляції, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені 3% річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню. Судом встановлено, що 24.02.2011р. позивач направив відповідачу пропозицію про розірвання договору оренди, яку відповідач отримав 28.02.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але залишив без відповіді та реагування. Несплата орендної плати є порушенням виконання орендарем своїх договірних умов і орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди, тому суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №17 від 01.10.2008 року. Згідно з приписами ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, у звязку з наведеним позивачем також заявлено позовні вимоги про виселення відповідача із орендованого приміщення. Позивач обґрунтував зазначені вимоги тими обставинами, що в добровільному порядку відповідач після отримання повідомлення про розірвання договору оренди та сплату боргу, залишив вищевказане повідомлення без відповіді та реагування; майно не повернув, хоча позивач в листі від 24.02.2011р. просив повернути орендоване майно за актами приймання-передачі. Враховуючи викладене, суд задовольняє вимогу про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулась ФО-П ОСОБА_3 з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 21.04.2011р., прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 30018,41 грн., розірванні договорів оренди, а в частині позовної вимоги про виселення провадження у справі припинено, мотивуючи це тим, що господарським судом порушено норми чинного процесуального законодавства, оскільки справу розглянуто за відсутністю відповідача. Крім того, господарським судом не враховано того, що господарським судом Херсонської області 03.11.2010р. прийнято рішення по справі №10/142-10, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП «Техпромсервіс»до ФО-П ОСОБА_3 про стягнення 30018,41 грн. заборгованості по договору оренди №17 від 01.10.2008р. з урахуванням пені, інфляції, 3% річних, заборгованості з експлуатаційних витрат, про визнання договору оренди №17 від 01.10.2008р. розірваним та про виселення відповідача із займаного приміщення. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2010р. по справі №10/142-10 рішення господарського суду Херсонської області від 03.11.2010р. залишив без змін, проте з інших мотивів, зокрема у постанові Одеського апеляційного господарського суду вказано, що договір оренди від 01.06.2008р., укладений між ТОВ «Техпромсервіс»та ПП «Техпромсервіс»є неукладеним згідно з положеннями ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, у звязку з чим неукладеними були визнані й договір оренди та додаткова угода до нього. Таким чином, господарським судом Херсонської області та Одеським апеляційним господарським судом під час розгляду справи 10/142-10 було встановлено про відсутність правовідносин з оренди між сторонами. Між тим, під час розгляду справи №5024/581/2011 господарським судом не прийнято до уваги ст. ст. 34, 35 Господарського процесуального кодексу України, чим порушено вимоги ст. 293, 230, 231, 283, 285, 291 Господарського кодексу України. Крім того, позивачем надано до матеріалів справи сфальсифіковані документи, оскільки в матеріалах справи такі документи були відсутні та не досліджувалися.

05.07.2011р. та 11.07.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від ФО-П ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач додатково обґрунтовував свої доводи.

Крім того, 05.07.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від ФО-П ОСОБА_3 надійшло клопотання про призначення у справі №5024/581/2011 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставити наступні питання: 1) Чи виконаний підпис в додатку №1 від 01.04.2010р. до договору оренди нежитлового приміщення №17 від 01.10.2008р. від імені ОСОБА_3 нею самою або іншою особою? на час проведення експертизи провадження у справі зупинити.

Розглянувши заявлене клопотання, Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку про його відхилення, оскільки в матеріалах справи відсутній такий документ як додаток №1 від 01.04.2010р. до договору оренди нежитлового приміщення №17 від 01.10.2008р., натомість в матеріалах справи наявна копія такого документу як «Доповнення (дополнение мовою оригіналу) №1від 01.04.2010р. до договору оренди нежитлового приміщення №17 від 01.10.2008р., між тим ФО-П ОСОБА_3 не уточнювало вимог клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_3, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 01.06.2008р. між ТОВ «Техпромсервс»(орендодавець) та ПП «Техпромсервіс»(орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення на 1-3 поверхах торгівельного центру по Миколаївському шосе, 26 згідно з додатком, що є невідємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата за орендовані приміщення становить 20000 грн. на рік, сплата орендних платежів здійснюється щоквартально протягом першого місяця кварталу.

В той же день, 01.06.2008р. між ПП «Техпромсервіс»(орендодавець) та ФО-П ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 17 (фактично суборенди), відповідно до умов якого орендодавець зобовязався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення на другому поверсі торгівельного центру по вул. Миколаївське шосе, 26, площею 47 кв.м..

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору строк його дії становить: з моменту його підписання та діє до 07.11.2010р., якщо за місяць до закінчення договору не надійшло відмови від оренди із сторін, то договір пролонгується на той же строк.

Пунктом 3.1 договору №17 від 01.06.2008р. встановлено, що орендна плата за 1 кв.м. площі приміщення складає 65 грн., враховуючи розмір орендної плати за метр квадратний, розмір загальної орендної плати складає 3055 грн., оплата орендних платежів здійснюється щомісячно до 7-го числа розрахункового місяця.

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили, що орендар самостійно оплачує витрати, повязані з управлінням та експлуатацією орендованого приміщення, а також відшкодовує витрати по комунально-експлуатаційним послугам на підставі калькуляції ТОВ «Техпромсервіс” шляхом проведення відповідних платежів не пізніше 15-го числа наступного за розрахунковим місяця.

Факт передачі обєкту оренди в користування відповідача підтверджується наданим до матеріалів справи актом приймання-передачі від 01.06.2008р. (арк. спр. 10).

01.10.2008р. між ПП «Техпромсервіс»(орендодавець) та ФО-П ОСОБА_3 (орендар) також укладено договір оренди нежитлового приміщення № 17 (фактично суборенди), відповідно до умов якого орендодавець зобовязався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення на другому поверсі торгівельного центру по вул. Миколаївське шосе, 26, площею 47 кв.м..

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору строк його дії становить: з моменту його підписання та діє до 07.11.2010р., якщо за місяць до закінчення договору не надійшло відмови від оренди із сторін, то договір пролонгується на той же строк.

Пунктом 3.1 договору №17 від 01.10.2008р. встановлено, що орендна плата за 1 кв.м. площі приміщення складає 15,96 грн., враховуючи розмір орендної плати за метр квадратний, розмір загальної орендної плати складає 750 грн., оплата орендних платежів здійснюється щомісячно до 7-го числа розрахункового місяця.

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили, що орендар самостійно оплачує витрати, повязані з управлінням та експлуатацією орендованого приміщення, а також відшкодовує витрати по комунально-експлуатаційним послугам на підставі калькуляції ТОВ «Техпромсервіс” шляхом проведення відповідних платежів не пізніше 15-го числа наступного за розрахунковим місяця.

01.04.2010р. між ПП «Техпромсервіс»(орендодавець) та ФО-П ОСОБА_3 (орендар) укладено доповнення №1 до договору оренди нежитлового приміщення №17 від 01.10.2008р., в якому сторони змінили п. 2.1 договору щодо строку дії договору, вказавши: договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.03.2011р.; також сторони змінили розмір орендної плати, зазначивши, що орендна плата за 1 кв.м площі приміщення складає 30 грн., враховуючи розмір орендної плати за метр квадратний, розмір загальної орендної плати складає 1410 грн., оплата орендних платежів здійснюється щомісячно до 7-го числа розрахункового місяця.

16.08.2010р. між ТОВ «Техпромсервіс»(первісний кредитор) та ПП «Техпромсервіс»(новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передав належне йому право вимоги згідно з договором №17 від 01.10.2008р., а новий кредитор прийняв право вимоги, що належне первісному кредитору за договором оренди від 01.10.2008р. між ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ «Техпромсервіс»за боргами по оплаті комунально-експлуатаційних послуг.

За твердженням ПП «Техпромсервіс», ФО-П ОСОБА_3 в порушення умов договору оренди від 01.10.2008р. не сплачує з вересня 2009 року орендну плату, а з травня 2009 року не сплачує комунально-експлуатаційні платежі.

24.02.2011р. ПП «Техпромсервіс»направило на адресу ФО-П ОСОБА_3 повідомлення про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та сплату боргу, вказаний лист №2 ФО-П ОСОБА_3 отримала 28.02.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 18).

Наявність у ФО-П ОСОБА_3 заборгованості по орендній платі та комунально-експлуатаційним платежам стала підставою для звернення ПП «Техпромсервіс»до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ФО-П ОСОБА_3 про стягнення 43374,18 грн., розірвання договору оренди нежитлового приміщення №17 від 01.10.2008р. та виселення відповідача з орендованого житлового приміщення.

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір оренди нежитлових приміщень.

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Обєктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські обєкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений обєкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить субєктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 285 Господарського кодексу України орендар може бути зобовязаний використовувати обєкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду; орендар зобовязаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством, орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан обєкта оренди, орендна плата встановлюється у грошовій формі, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Аналогічні положення містяться й у главі 58 Цивільного кодексу України, що регулює правовідносини найму (оренди).

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Техпромсервіс»належним чином виконало умови договорів оренди нежитлового приміщення №17 від 01.06.2008р. та від 01.10.2008р., передало у строкове платне користування нежитлове приміщення на другому поверсі торгівельного центру по вул. Миколаївське шосе, 26, загальною площею 47 кв.м..

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що ФО-П ОСОБА_3 з вересня 2009 року оренду плату та комунально-експлуатаційні послуги не оплачувало.

Підставою несплати орендних платежів та комунально-експлуатаційних послуг відповідач вказував те, що орендар не знаходився у орендованому приміщенні.

Як на доказ ФО-П ОСОБА_3 посилалася на те, що господарським судом Херсонської області 03.11.2010р. прийнято рішення по справі №10/142-10, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП «Техпромсервіс»до ФО-П ОСОБА_3 про стягнення 30018,41 грн. заборгованості по договору оренди №17 від 01.10.2008р. з урахуванням пені, інфляції, 3% річних, заборгованості з експлуатаційних витрат, про визнання договору оренди №17 від 01.10.2008р. розірваним та про виселення відповідача із займаного приміщення. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2010р. по справі №10/142-10 рішення господарського суду Херсонської області від 03.11.2010р. залишив без змін, проте з інших мотивів, зокрема у постанові Одеського апеляційного господарського суду вказано, що договір оренди від 01.06.2008р., укладений між ТОВ «Техпромсервіс»та ПП «Техпромсервіс»є неукладеним згідно з положеннями ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, у звязку з чим неукладеними були визнані й договір оренди та додаткова угода до нього. Таким чином, господарським судом Херсонської області та Одеським апеляційним господарським судом під час розгляду справи 10/142-10 було встановлено про відсутність правовідносин з оренди між сторонами.

У апеляційній скарзі ФО-П ОСОБА_3 вказувала, що під час розгляду справи №5024/581/2011 господарським судом не прийнято до уваги ст. ст. 34, 35 Господарського процесуального кодексу України, чим порушено вимоги ст. 293, 230, 231, 283, 285, 291 Господарського кодексу України.

21.06.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду з господарського суду Одеської області надійшла витребувана апеляційним господарським судом справа №10/142-10 за позовом ПП «Техпромсервіс»до ФО-П ОСОБА_3 про стягнення 26546,99 грн., визнання договору розірваним та зобовязання звільнити приміщення.

За ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається відповідач у апеляційній скарзі, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Дослідивши матеріали справи №10/142-10, зокрема постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2010р., в якій зазначено, що: висновок, викладений в резолютивній частині судового рішення відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, разом з тим, апеляційна інстанція вважає, що вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції не звернув належної уваги на наявні в матеріалах справи докази, не надав їм (таким доказам) відповідної правової оцінки, в звязку з чим припустився помилок, обґрунтовуючи свій, по суті правильний, висновок. При цьому, апеляційна інстанція погоджується з посиланнями скаржника про помилковість встановлення судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення деяких обставини, а саме: щодо розірвання Договору у серпні 2009р.; щодо невірного визнання судом належності та допустимості наданих відповідачем в якості доказів акту прийому-передачі, складеного ПП ОСОБА_3 та іншими особами, які не мають відношення до спірних правовідносин; укладеного відповідачем договору оренди від 03.09.2010 р. з іншим орендодавцем; дозволу на експлуатацію обєкта торгівлі, громадського харчування та сфери послуг за іншою адресою. Між тим, з матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право власності ТОВ «Техпромсервіс»являється власником нежитлової будівлі торгового центру, розташованого за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 26, загальною площею 1655,1 кв. м., позивач, в підтвердження свого права на передачу в суборенду спірного приміщення, надав в якості доказу договір оренди нежитлового приміщення від 01.06.2008р. Дослідивши вказаний договір, судова колегія приходить до висновку, що він не може вважатись укладеним на ч. ч. 2, 3 ст. 283, ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, є неукладеним, а тому не може бути визнаний належним доказом отримання позивачем права на передачу приміщень в торговому комплексі по вул. Миколаївське шосе, 26, в суборенду. Отже договір № 17 також не може бути визнаний належним і допустимим доказом позовних вимог.

Проаналізувавши обставини справ №10/142-10 та №5024/581/2011, апеляційний господарський суд дійшов висновку про неможливість врахування обставин, викладених у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.210р. по справі №10/142-10, оскільки предметом дослідження у цій справі був договір оренди нежитлового приміщення від 01.06.2008р., який визнаний судом неукладеним, а предметом дослідження у справі №5024/581/2011 є договір оренди нежитлових приміщень від 01.06.2008р., відповідно до умов якого ТОВ «Техпромсервіс» передало, а ПП «Техпромсервіс»прийняло у строкове платне користування нежитлові приміщення на 1-3 поверхах торгівельного центру по Миколаївському шосе, 26, загальною площею 997,42 кв.м. згідно з додатком №1 до договору (арк. спр. 23), що є невідємною частиною даного договору. Пунктом 3.1 вказаного договору встановлено, що орендна плата за орендовані приміщення становить 20000 грн. на рік, сплата орендних платежів здійснюється щоквартально протягом першого місяця кварталу.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підставі вищевказаного договору ПП «Техпромсервіс»набуло право на передачу в суборенду відповідачу приміщення, площею 47 кв.м., відповідно до договорів оренди нежитлового приміщення №17 від 01.06.2008р. та 01.10.2008р..

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Між тим, як свідчать матеріалами справи, та не доведено протилежного відповідачем, за період з вересня 2008 року по березень 2011 року орендар не сплачувалася орендна плата та плата за комунально-експлуатаційні послуги.

Таким чином, господарським судом першої інстанції, правомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача 22170,00 грн. боргу з орендної плати та 15858,10 грн. боргу за комунально-експлуатаційні послуги.

Крім того, у позовній заяві ПП «Техпромсервіс»просив стягнути з відповідача 1684,55 грн. пені.

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобовязання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.3.2. договору та договору 2 у випадку несвоєчасної оплати нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Апеляційний господарський суд перевірив розрахунок пені, доданий позивачем до позовної заяви, та встановив, що він відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у звязку з господарським судом правомірно задоволено позовну вимогу про стягнення пені у розмірі 1684,55 грн..

Також у позовній заяві ПП «Техпромсервіс»просило стягнути з ФО-П ОСОБА_3 3% річних та інфляційні втрати на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд перевірив розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, що додані позивачем до позовної заяви, та встановив, що вказані розрахунки відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у звязку з господарським судом правомірно задоволено позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат в сумі 2820,37 грн. та 3 % річних в сумі 841,16 грн..

Крім того, ПП «Техпромсервіс»просила господарський суд розірвати договір оренди від 01.10.2008р., укладений між ПП «Техпромсервіс»та ФО-П ОСОБА_3.

Частинами 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, договір також може бути розірвано за рішенням суду за вимогою однієї із сторін при суттєвому порушенні договору іншою стороною, суттєвим є таке порушення стороною договору, якщо внаслідок заподіяної цим шкоди інша сторона в значній мірі втрачає те, на що розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2011р. ПП «Техпромсервіс»направило ФО-П ОСОБА_3 пропозицію про розірвання договору оренди, яку відповідач отримав 28.02.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.18), але залишив без відповіді та реагування.

Несплата орендної плати є порушенням виконання орендарем своїх договірних умов і орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди, тому суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №17 від 01.10.2008 року.

Таким чином, господарським судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу про розірвання договору оренди та розірвано договір оренди нежитлового приміщення №17 від 01.10.2008р., укладеного між ПП «Техпромсервіс»та ФО-П ОСОБА_3.

Згідно з приписами ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про виселення відповідача із орендованого приміщення, обґрунтовуючи це тим, що в добровільному порядку відповідач після отримання повідомлення про розірвання договору оренди та сплату боргу, залишив вищевказане повідомлення без відповіді та реагування; майно не повернув, хоча позивач в листі від 24.02.2011р. просив повернути орендоване майно за актами приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене, господарським судом правомірно задоволено вимогу про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 21.04.2011р. по справі №5024/581/2011 слід залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_3 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Херсонської області від 21.04.2011р. по справі №5024/581/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 15.07.2011р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.