Рішення № 16949754, 12.07.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.07.2011 Справа № 5024/1021/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Малацковській М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі

позивача-1: Херсонської міської ради

позивача-2: Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж-Тайфун-Юг"

про стягнення 4773 грн. 15 коп.

за участю помічника прокурора м. Херсон - Настич В.О., посв. № 10 від 02.03.09 р.

позивача -1: ОСОБА_3 - завідуючий сектора судово-претензійної роботи юридичного відділу, дов. № 9-18-9/21 від 06.01.11 р.

позивача - 2: ОСОБА_1 - начальник юридичного відділу, дов. №4008-15 ві 24.12.10 р., ОСОБА_2 - спеціаліст з претензійної роботи, дов. №113-15 від 17.01.11 р.

відповідача: ОСОБА_4. - представник, дов. №24 від 23.06.11 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивача-1: Херсонської міської ради та позивача-2: Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", яким просить стягнути з розрахункового рахунку відповідача на користь позивача-2 3972 грн. 48 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 288 грн. 91 коп. пені, 414 грн. 10 коп. штрафу, 23 грн. 75 коп. 3% річних та 73 грн. 91 коп. інфляційних втрат.

В клопотанні від 07.07.2011 року №3979-15 погодженим з прокурором позивачем-2 повідомлено, що в позовній заяві помилково зазначено суму основного боргу, яка заявлена до стягнення в розмірі 3972 грн. 48 коп., просив вважати заявленою до стягнення суму боргу - 3942 грн. 48 коп.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, представник відповідача проти позовних вимог заперечував посилаючись на те, що Договір про постачання теплової енергії укладений між сторонами не відповідає вимогам законодавства, що діяли на час його укладення. Заперечує проти нарахування пені та штрафу, оскільки розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня та вважає неможливим притягнення до подвійної відповідальності за одне порушення зобов'язань. Також стверджує, що позов не зачіпає інтересів держави, а тому прокурором поданий безпідставно.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до умов укладеного між позивачем-2 та відповідачем договору про постачання теплової енергії від 01.10.2006 року №883 (надалі за текстом - Договір), позивач зобов'язався виробити та поставити відповідачу теплову енергію в обумовлених договором обсягах, а останній приймати теплову енергію і оплачувати її за встановленими тарифами у строки, передбачені цим Договором.

Відповідно до умов пунктів 6.6. та 6.8. Договору відповідач зобов'язався до 20 числа кожного місяця отримати у позивача рахунок та оплатити його протягом 5 банківських днів після одержання.

Відповідачем протягом січня - березня 2011 року було спожито теплової енергії загальною вартістю 4942 грн. 48 коп., що підтверджується підписаними сторонами Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №149 від 31 січня 2011 року, №609 від 28.02.2011 р. та №1046 від 31.03.2011 р.

Позивачем-2 були виписані відповідачу рахунки №267 від 07 лютого 2011 року на суму 1826 грн. 84 коп. для оплати вартості теплової енергії спожитої в січні 2011 року, №602 від 10 березня 2011 року на суму 1739 грн. 25 коп. для оплати вартості теплової енергії спожитої в лютому 2011 року, №940 від 11 квітня 2011 року на суму 1376 грн. 39 коп. для оплати вартості теплової енергії спожитої в березні 2011 року.

Отже, у відповідності до положень пункту 6.6. Договору відповідач зобов'язаний був оплатити: рахунок №267 від 07 лютого 2011 року на суму 1826 грн. 84 коп. до 14.02.2011 року, рахунок №602 від 10 березня 2011 року на суму 1739 грн. 25 коп. до 18.03.2011 року, №940 від 11 квітня 2011 року на суму 1376 грн. 39 коп. до 18.04.2011 року.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості спожитої теплової енергії виконувались несвоєчасно та не в повному обсязі. Так відповідачем перераховано позивачу-2 платіжним дорученням №76 від 28 квітня 2011 року 1000 грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 3942 грн. 48 коп.

Несплата заборгованості в сумі 3942 грн. 48 коп. стала підставою для звернення прокурором до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи відповідачем суму заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 3942 грн. 48 коп. сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №93 від 01 червня 2011 року про сплату 1000 грн., прибутковим касовим ордером №1796 від 09 червня 2011 року про сплату 2000 грн., платіжними дорученнями №@2PL304996 від 10 червня 2011 року про сплату 942 грн. 48 коп.

Враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу після звернення позивачем до суду, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставою вказаної норми позивач-2 за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року на суму простроченої заборгованості нарахував відповідачу 23 грн. 75 коп. 3% річних та 73 грн. 91 коп. інфляційних втрат.

Як вбачається із здійснених позивачем-2 розрахунків інфляційні втрати та проценті річні ним також нараховані й на заборгованість по оплаті теплової енергії поставленої у грудні 2010 року. Проте, вимог про стягнення заборгованості за грудень 2010 року позивачем-2 не заявлялось, доказів поставки теплової енергії відповідачу у грудні 2010 року, її обсягу та вартості суду не надано, як не надано й доказів прострочення її оплати відповідачем. Отже, інфляційні втрати, 3% річних, пені та штраф, що нараховані за прострочення сплати боргу за грудень 2010 року заявлені безпідставно.

Також, позивачем-2 при здійсненні розрахунків інфляційних втрат та 3% річних не вірно взято початкову дату нархування.

Пунктом 6.6. Договору встановлено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем протягом 5-ти банківських днів після одержання рахунку.

Рахунки на оплату теплової енергії спожитої у січня та лютому 2011 року одержані відповідачем 15.03.2011 року, рахунок за березень 2011 року - 15.04.2011 року.

Так, у відповідності до пункту 6.6. Договору та здійсненої оплати 28 квітня 2011 року в розмірі 1000 грн., за прострочення оплати теплової енергії спожитої у січні 2011 року строком розрахунку є з 23.03.2011 року по 27.04.2011 на суму боргу 1826,84 грн., а з 28.04.2011 року по 31.05.2011 року на суму 826,84 грн.

За прострочення оплати теплової енергії спожитої у лютому 2011 року строком розрахунку є з 23.03.2011 року по 31.05.2011 року на суму 1739,25 грн.

За прострочення оплати теплової енергії спожитої у березні 2011 року строком розрахунку є з 25.04.2011 року по 31.05.2011 року на суму 1376,39 грн.

Здійсненим судом розрахунком сума інфляційних втрат становить 73 грн. 17 коп., сума 3% річних - 25 грн. 02 коп.

Таким чином, позивачем-2 було безпідставно збільшено розмір інфляційних втрат. Сума 3% річних підлягає до стягнення в розмірі, що був заявлений до стягнення - 23 грн. 75 коп., враховуючи відсутність повноважень суду виходити за межі позовних вимог.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з пунктом 7.3.3. Договору в разі несвоєчасного розрахунку сторони передбачили сплату відповідачем пені у розмірі 0,1% вартості наданих послуг за кожний день прострочки, а за прострочення понад 30 днів - штрафу у розмірі 7% вказаної вартості.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобовязань перед позивачем-2, йому нараховано 288 грн. 91 коп. пені та 414 грн. 10 коп. штрафу.

При здійсненні судом перевірки нараховних позивачем-2 штрафу та пені, судом встановлено, що їх також безпідставно збільшено. Сума штрафу становить 345 грн. 98 коп., сума пені 362 грн. 67 коп. - в розмірі встановленому пунктом 7.3.3. Договору - 0,1% вартості наданих послуг за кожний день прострочки платежу. Сума пені підлягає до стягнення в розмірі, що був заявлений до стягнення - 288 грн. 91 коп., також з огляду на відсутність повноважень суду виходити за межі позовних вимог.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. До стягнення підлягає 288 грн. 91 коп. пені, 345 грн. 98 коп. штрафу, 23 грн. 75 коп. 3% річних та 73 грн. 17 коп. інфляційних втрат. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу має бути припинено. В задоволенні решти позову - відмовлено.

В задоволенні позовних вимог поданих прокурором в особі Херсонської міської ради має бути відмовлено, оскільки буд-які зобов'язання за Договором про постачання теплової енергії від 01.10.2006 року №883 перед позивачем-1 у відповідача відсутні.

Заперечення представника відповідача проти позовних вимог з посиланням на невідповідність Договору укладеного між сторонами вимогам законодавства не можуть бути прийнятими судом до уваги з огляду на презумпцію правомірності правочину встановленої статтею 204 ЦК України. Договір про постачання теплової енергії від 01.10.2006 року №883 судом недійсним не визнаний.

З приводу заперечень відповідача проти позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.

Твердження відповідача, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня спростовується положеннями ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" та пунктом 7.3.3. Договору.

Статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ж до положень ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Такі види забезпечення зобов'язання як стягнення з відповідача пені та штрафу у разі прострочення виконання зобов'язання передбачені сторонами в Договорі на свій розсуд і погоджені ними, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Договір в цій частині не дійсним в судовому порядку не визнаний.

Щодо повноважень прокурора для звернення з даним позовом, то відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 р., прокурор, або його заступник, подають до господарського суду позови в інтересах держави. Прокурор, або його заступник, самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави та в чому існує загроза інтересам держави, тобто прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту у судовому порядку. Згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва у суді інтересів держави є наявність загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є звернення до суду з позовами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави. В даному випадку прокурор обґрунтував необхідність захисту права юридичної особи для запобігання порушення економічних інтересів держави.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та враховуючи, що спір доведено до суду з вини відповідача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 44, 49, пунктами п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в:

1. Позов прокурора в інтересах держави в особі МКП "Херсонтеплоенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж-Тайфун-Юг" (код ЄДРПОУ 14134075, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 21-А, р\рахунок 26009052303061 в ХФ КБ "Приватбанк", МФО 352479:

а) на користь Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 31653320, 73019, місто Херсон, Острівське шосе, 1, р\рахунок 26003060153834 в ХФ "Приватбанк", МФО 352479) - 288 грн. 91 коп. пені, 345 грн. 98 коп. штрафу, 23 грн. 75 коп. 3% річних та 73 грн. 17 коп. інфляційних втрат;

б) на користь держави в доход державного бюджету (одержувач: код 24104230 Відділення Держказначейства, м. Херсон, Банк Управління Держказначейства в Херсонській області, МФО 852010, р/р 31119095700002, призначення платежу: код 22090200, символ звітності 095) - 100 грн. 98 коп. витрат по сплаті державного мита;

в) на користь держави в доход державного бюджету (одержувач платежу: УДК м. Херсона, р/р р/р 31218264700002 банк ГУ ДКУ в Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 24104230 одержувач платежу УДК м. Херсона, призначення платежу ККД 22050003 символ звітності банку 264) - 233 грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення суми 3942 грн. 48 коп. основного боргу припинити.

4. В задоволенні решти позову прокурора в інтересах держави в особі МКП "Херсонтеплоенерго" відмовити.

5. В задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Херсонської міської ради відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.І. Александрова

Дата підписання

рішення 15.07.2011 р.