Рішення № 16949564, 20.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

20 червня 2011 року справа № 5020-641/2011 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99006, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5)

до Орендного підприємства «Радіотелевізійна майстерня»(99058, місто Севастополь, вулиця Гагаріна, 10)

про стягнення заборгованості по договору оренди, розірвання договору та звільнення приміщення

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність б/н від 05.01.2011;

відповідача: Шаровська Л.О. директор, наказ № 1 від 01.04.1994; ОСОБА_2 дов. № 22 від 18.05.2011 року;

суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Орендного підприємства “Радиотелевизионная мастерская” про стягнення 14694,73 грн., розірвання договору оренди та спонукання виконати певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору оренди №599 від 17.02.1994 в частині належного та своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою від 26.04.2011 позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Відповідач з позовом не погодився, надав відзив на позов, в якому вважає відсутньою заборгованість по орендній платі. В обгрунутвання власних доводів посилається на рішення господарського суду м.Севастополя від 19.12.2008 у справі № 5020-11/471, яким встановлено, що договір оренди № 599 є продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, у зв`язку з чим орендна плати за квітень 2008 року складає 253,62 грн. як при укладенні договору за перший місяць оренди у листопаді 1998 року.

Відповідач також посилається на необхідність застосування до орендних правовідносин Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 316, якою встановлено оренду плату суб`єктам малого підприємництва за період з квітня 2009 року по 01.01.2011 в розмірі 45% від встановленого обсягу.

Таким чином, відповідач вважає, що у нього відсутня заборгованість по орендній платі та існує переплата в сумі 13040,43 грн., що виключає наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Представникам сторін у судовому засіданні були роз`яснені їх процесуальні права і обов`язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

17.02.1994 року між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради Орендодавець, та орендним підприємством «Радіотелевізійна майстерня»- Орендар, було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 599, відповідно до пункту 1.1 якого Оредодавець здав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Севастополь, просп. Гагаріна, 10 площею 366,35 кв.м. для розташування майстерні (а.с.12-13).

З матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення площею 366,35 кв.м. за адресою: м.Севастополь, просп. Гагаріна, 10 було передано за Актом прийому-передачі (а.с.14).

Відповідно до пункту 1.6 Договору, строк дії договору встановлюється у 7 років з 01.04.1994 року по 31.03.2001 року.

Судом встановлено, що між сторонами у даній справі мав місце судовий спір - у справі № 5020-11/471 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до орендного підприємства «Радіотелевізійна майстерня»про усунення перешкод в користуванні майном та розпорядження майном. Рішенням господарського суду м.Севастополя від 19.12.2008 року у вказаній справі у задоволенні позову Фонду комунального майна Севастопольської міської ради було відмовлено та встановлено, що договір № 599 від 17.02.1994 року, в результаті внесення змін до нього, мав строк дії до 31.03.2008 року, однак, в порядку частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та статті 764 Цивільного кодексу України, був продовжений на той самий строк, який був передбачений в самому договорі.

Порушення Орендним підприємством «Радіотелевізійна майстерня»умов договору в частині своєчасної сплати орендної плати з`явилось підставою для звернення Фонду комунального майна до суду з позовом у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частинами 1 та 3 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з часиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»також передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У відповідності з п. 4.4. договору орендар зобовязувався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, повязані з використанням обєкту оренди, у тому числі оплату послуг, які надаються підприємствами комунальної сфери.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач зазначає, що відповідач порушує прийняті на себе зобовязання по оплаті орендної плати, у звязку з чим за період з лютого 2009 року по 31.03.2011 є наявною заборгованість по орендній платі в сумі 13057,67 грн.

Пунктом 1.2 Договору (в редакції протоколу від 22.10.1998 погоджень змін до договору) сторони встановили, що за користування приміщенням Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату, розмір якої визначається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 «Про Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна»та за перший місяць оренди складає 253,62 грн. (а.с.16).

Згідно з пунктом 13 вказаної вище Методики, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Дослідивши представлений позивачем розрахунок заборгованості по орендній платі по договору оренди № 599 від 17.02.1994, судом встановлено, що позивачем, згідно з протоколом від 22.10.1998 погоджень змін до договору, орендну плату у листопаді 1998 року визначено в розмірі 253,62 грн., а в подальшому місячна орендна плата корегувалась на індекс інфляції за поточний місяць.

У зв`язку з цим, позивачем вірно встановлено, що у лютому 2009 року до оплати належало 937,43 грн. з подальшим корегуванням розміру місячної орендної плати на індекс інфляції.

Відповідач у відзиві на позов посилається на рішення господарського суду м.Севастополя від 19.12.2008 у справі № 5020-11/471, яким встановлено, що договір оренди № 599 є продовженим на той самий строк та на тих самих умовах. На думку відповідача орендна плати за квітень 2008 року має складає 253,62 грн. як за перший місяць оренди у листопаді 1998 року (згідно з протоколом погодження змін до договору).

Однак, суд не може погодитись з такими доводами, оскільки рішенням господарського суду м.Севастополя від 19.12.2008 у справі № 5020-11/471 договір оренди № 599 від 17.02.1994 визнано продовженим на той самий строк та на тих самих умовах.

Орендні правовідносини між сторонами у даній справі не припинялись, новий договір оренди не укладався, нова орендна плата не встановлювалась.

Тому, суд вважає, що орендна плата вірно рахується позивачем виходячи із змісту пункту 1.2 Договору (в редакції протоколу від 22.10.1998 погоджень змін до договору) з урахуванням вимог пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 «Про Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна».

Посилання відповідача на ухвалу господарського суду м.Севастополя від 17.06.2009 у справі № 5020-1/019, якою припинено провадження у справі за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ОП “Радиотелевизионная мастерская” про стягнення заборгованості по орендній платі, суд приймає до уваги, однак зазначає, що жодних фактів в розумунні статті 35 Господарського процесуального кодексу України зазначеною ухвалою по відношенню до даної справи не встановлено.

Із змісту вказаної ухвали вбачається, що Фондом комунального майна заявлявся позов про стягнення з відповідача заборгованості станом на січень 2009, однак в процесі розгляду справи встановлено відсутність станом на січень 2009 року заборгованості.

В той же час, у даній справі заборгованість стягується за інший період з лютого 2009 року по 31.03.2011.

Перевіривши наданий позивачем до позову розрахунок заборгованості в сумі 13057,67 грн., суд вважає його вірним та таким, що враховує всі здійснені відповідачем оплати за користування майном (а.с.1-зворот).

Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 316, якою встановлено оренду плату суб`єктам малого підприємництва за період з квітня 2009 року по 01.01.2011 в розмірі 45% від встановленого розміру, суд не може визнати обгрунтованим, оскільки вказана постанова регулює «Деякі питання оплати державного майна».

Жодних вказівок на розповсюдження вказаної Постанови на правовідносини, що регулюють питання оренди комунального майна, сама Постанова № 316 від 25.03.2009 не містить.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 13057,67 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних суд вважає обґрунтованим. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд вважає такий розрахунок вірним, у звязку з чим, вважає за необхідне стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 368,96 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1268,10 грн. штрафу, посилаючись при цьому на пункти 3.1 та 4.2 Договору.

Так, відповідно до пункту 4.2 Договору оренди № 599 від 17.02.1994, у випадку порушення умов пункту 3.1 договору, Орендар окрім відшкодування спричиненої шкоди, зобов`язаний внести на рахунок Орендодавця штраф в розмірі 5-ти кратного розміру від суми орендної плати за місяць.

Відповідно до частин 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги той факт, що сторони при укладенні договору оренди № 599 від 17.02.1994 самостійно на власний розсуд погодили пункт 4.2 договору про необхідність сплати штрафу в пятикратному розмірі місячної орендної плати, суд вважає позовні вимоги в цій частині (1268,10 грн.) обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про розірвання договору оренди у звязку з порушенням орендарем зобовязань по внесенню орендної плати та зобовязання відповідача повернути орендодавцю орендовані приміщення.

Так, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до статті 33 Господарського процессуального колдексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлює, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Однак, позивач, на думку суду, не довів факту істотного порушення відповідачем умов договору, оскільки з матеріалів справи вбачається періодичне внесення орендних платежів, однак в меншому розмірі, ніж належало до оплати. При цьому, відповідач протягом всього спірного періоду своєчасно вносив саме ту суму, яку кожен місяць в рахунку на оплату орендної плати визначав сам Фонд комунального майна (а.с.57-73).

На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для розірвання договору оренди № 599 від 17.02.1994.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з орендного підприємства «Радіотелевізійна майстерня» (99028, м. Севастополь, просп. Гагаріна, 10, ідентифікаційний код 22287746) на користь Фонду коммунального майна Севастопольської міської ради (99011, м.Севастополь, вул. Луначарського, 5) заборгованість по орендній платі в сумі 13057,67 грн., з яких:

- 97 % місцевий бюджет - 12657,62 грн. на р/р 33213870700001 у ГУ ДК України у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400, ЗКПО 23895637;

- 3 % місцевий бюджет 400,05 грн. на р/р 31516933700001 у ГУ ДК України у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 50110007, ЗКПО 23895637;

3 % річних в сумі 368,96 грн., з яких:

- 97 % місцевий бюджет 357,38 грн. на р/р 33213870700001 у ГУ ДК України у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400, ЗКПО 23895637;

- 3 % місцевий бюджет 11,58 грн. на р/р 31516933700001 у ГУ ДК України у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 50110007, ЗКПО 23895637;

штраф в сумі 1268,10 грн., з яких:

- 97 % місцевий бюджет 1230,06 грн. на р/р 33213870700001 у ГУ ДК України у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400, ЗКПО 23895637;

- 3 % місцевий бюджет 38,04 грн. на р/р 31516933700001 у ГУ ДК України у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 50110007, ЗКПО 23895637;

3. Стягнути з орендного підприємства «Радіотелевізійна майстерня» (99028, м. Севастополь, просп. Гагаріна, 10, ідентифікаційний код 22287746) на користь Фонду коммунального майна Севастопольської міської ради (99011, м.Севастополь, вул. Луначарського, 5) державне мито в розмірі 146,95 грн., а також витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 22.06.2011.