Рішення № 16949383, 12.07.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2011 р. Справа № 5010/1019/2011-24/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Дичковській І. М., за участю представників позивача Грици І. Ю. та Герули З. Й., представника відповідача Заворотного А. В., у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг", про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

19 травня 2011 р., господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 5010/1019/2011-24/25 за позовом ПАТ "Івано-Франківськторф" про визнання виконавчого напису № 440 від 14 березня 2011 р., вчиненого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, таким, що не підлягає виконанню (а. с. 1). В обґрунтування своїх вимог, як видно із змісту позовної заяви (а. с. 3), позивач посилається на те, що відповідач в установленому договором порядку не повідомив позивача про відмову від укладеного між сторонами договору фінансового лізингу та вилучення предмету лізингу. У зв'язку з цим, на думку позивача договір фінансового лізингу не був припинений у встановленому законом і договором порядку, а відповідач не набув права вимагати повернення предмету лізингу.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (а. с. 55), в якому просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема, відповідач зазначив, що претензією від 08 лютого 2011 р. (а. с. 20) позивач був повідомлений про намір відповідача відмовитись від договору лізингу у випадку несплати позивачем заборгованості по сплаті лізингових платежів протягом десятиденного строку з моменту отримання даної претензії, а оскільки відповіді на дану претензію від позивача не надходило і заборгованість у встановлений час погашена не була, відповідач вважає, що в розумінні ст. 212 ЦК України це обумовило набрання чинності відмови відповідача від договору фінансового лізингу. Крім того, відповідач зазначив, що відсутність в претензії чіткого формулювання про відмову від договору пояснюється наданням позивачу додаткової можливості врегулювати спір та погасити заборгованість по сплаті лізингових платежів.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 направив суду письмові пояснення (а. с. 78), із змісту яких видно, що третя особа просила суд у задоволенні позову відмовити, оскільки, виконавчий напис вчинено відповідно до вимог діючого законодавства. Крім того, третя особа просила суд розглядати справи без його участі.

Ухвалою від 31 травня 2011 р. (а. с. 51) господарський суд Івано-Франківської області задовольнив заяву про вжиття заходів до забезпечення позову (а. с. 37) й зупинив стягнення на підставі виконавчого напису № 440 від 14 березня 2011 р., вчиненого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, до вирішення по суті спору у справі № 5010/1019/2011-24/25 та набрання рішенням суду в цій справі законної сили.

31 травня 2011 р., розгляд справи суд відклав згідно ст. 77 ГПК України.

21 червня 2011 р., суд оголошував перерву в засіданні до 12 липня 2011 р.

Подану в судовому засіданні представником позивача заяву про зміну предмету позову (а. с. 86) суд залишив без задоволення, зокрема, керуючись положеннями ст. 16 ЦК України, де не передбачено такого способу захисту права як визнання відсутності права.

Також представниками сторін в засіданні були надані суду письмові пояснення по справі (а. с. 88, 91).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

31 березня 2008 р., між ТОВ "Техноторг-Лізинг" (лізингодавець) та ВАТ "Івано-Франківськторф" (з 18 січня 2011 р. - ПАТ "Івано-Франківськторф") (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 217 (а. с. 10), згідно умов пунктів 1.1 і 1.2 якого лізингодавець зобов'язався набути у власність та передати у користування лізингоодержувачу на визначений договором строк і за умови сплати лізингоодержувачем авансового платежу два трактори "БЕЛАРУС-1025" загальною вартістю 300 000 грн.

Згідно положень пунктів 2.2 та 2.3 Договору, розмір склад і графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю визначається у відповідності з додатком № 1 до цього Договору. Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі в безготівковій формі шляхом переказу на рахунок лізингодавця. У випадку прострочення лізингоодержувачем сплати лізингових платежів він несе відповідальність згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до умов пп. 9.1.1 Договору, лізингодавець вправі вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача, зокрема, у разі не сплати або сплати не в повному обсязі лізингоодержувачем лізингових платежів, якщо прострочення становить більше тридцяти днів з дня настання відповідних строків оплати.

Згідно п. 9.2 Договору, у випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених у пп. 9.1.1 - 9.1.8 та п. 2.7 цього Договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмета лізингу із зазначенням місця його передачі (в межах міста Миколаєва). Процедура вилучення предмета лізингу здійснюється у відповідності з чинним законодавством України і цим Договором.

На виконання умов зазначеного договору, 22 квітня 2008 р., відповідач передав, а позивач прийняв у користування два трактори "БЕЛАРУС-1025" вартістю по 150 000 грн кожен, що підтверджується даними актів прийому-передачі у фінансовий лізинг сільськогосподарської техніки № 217-1 та № 217-2 (а. с. 16-17).

28 січня 2011 р., у зв'язку з настанням несприятливих обставин, пов'язаних із охопившою країну фінансовою кризою, що спричинило затримання розрахунків за договором фінансового лізингу, лізингоодержувач звернувся до лізингодавця з листом, в якому просив прийняти до уваги зазначені обставини й продовжити термін сплати лізингових платежів на шість місяців з одночасним переглядом графіка сплати (а. с. 19).

Разом з тим, 08 лютого 2011 р., від лізингодавця до лізингоодержувача надійшла претензія з вимогою сплати заборгованості по лізинговим платежам за період листопад 2010 р. - лютий 2011 р. у розмірі 35 544 грн 16 коп. протягом десяти днів з моменту отримання даної претензії (а. с. 20).

Оскільки, протягом встановленого у претензії строку заборгованість лізингоодержувач не погасив, лізингодавець звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 для вчинення виконавчого напису.

14 березня 2011 р., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 440, про повернення від ВАТ "Івано-Франківськторф" майна - колісного трактора "БЕЛАРУС-1025", 2008 року випуску, реєстраційний НОМЕР_3, заводський НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5, вартістю 12 633 грн 97 коп. та колісного трактора "БЕЛАРУС-1025", 2008 року випуску, реєстраційний НОМЕР_6, заводський НОМЕР_7, двигун № НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8, вартістю 12 633 грн 96 коп., що були передані в користування на умовах фінансового лізингу за договором № 217, укладеним між ТОВ "Техноторг-Лізинг" та ВАТ "Івано-Франківськторф" 31 березня 2008 р. за невиплачену в строк до 27 лютого 2011 р. заборгованість.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про визнання вчиненого приватним нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Так, за змістом ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору фінансового лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до положень ст. 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно вимог ст. 89 Закону України "Про нотаріат", у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Як визначено у п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 р. № 20/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформація, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Відтак чинним законодавством безспірне повернення предмета лізингу від лізингоодержувача до лізингодавця безпосередньо пов'язано із вчиненою у встановленому порядку відмовою лізингодавця від договору фінансового лізингу.

Аналогічного змісту умови сторони передбачили й в укладеному між ними договорі фінансового лізингу.

Так, згідно пп. 9.1.1 Договору, лізингодавець (відповідач) вправі вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача (позивача), зокрема, в разі несплати лізингоодержувачем, або сплати в неповному обсязі лізингових платежів, якщо прострочення становить більше тридцяти календарних днів з дня настання відповідних строків платежів.

Відповідно ж до умов п. 9.2 Договору, у разі настання обставини передбаченої пп. 9.1.1 лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмета лізингу із зазначенням місця його передачі (в межах м. Миколаєва).

За загальним правилом, згідно ч. 3 ст. 214 ЦК України, відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 782 ЦК України, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

В ході розгляду справи суд установив, що лізингоодержувачем дійсно було допущено прострочення сплати лізингових платежів понад тридцять днів, чого не заперечували в засіданні й представники позивача.

У зв'язку з виникненням такого прострочення, позивач звертався до відповідача з листом, в якому зазначив про причини прострочення, зокрема, пов'язані із фінансовою кризою в країні, а також запропонував відповідний шлях вирішення указаного питання (а. с. 19).

Посилання позивача на фінансову кризу в країні, що спричинило певні негативні наслідки для стабільності підприємницької діяльності позивача, у тому числі підтверджуються положеннями Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 31 жовтня 2008 р.

В свою чергу, у відповідь відповідач направив позивачу претензію (а. с. 20), із змісту якої вбачається вимога відповідача до позивача у десятиденний строк оплатити заборгованість по сплаті лізингових платежів, а також попередження у разі непогашення заборгованості про можливе повернення предмету лізингу.

Претензією, за змістом положень ст. 222 ГК України та ст. 6 ГПК України, є письмовий документ, з яким учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, має право звернутись з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів.

Тож, враховуючи правову природу претензії, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що направлена позивачу претензія фактично була відмовою від укладеного між сторонами договору фінансового лізингу та відповідно повідомленням про вилучення предмета лізингу.

Також суд звертає увагу, що як видно із змісту даних відтиску печатки вхідної кореспонденції позивача на претензії, цей документ позивачем був отриманий 28 лютого 2011 р. (а. с. 20). За змістом претензії, відповідач вимагав погашення заборгованості у десятиденний строк. Разом з тим, із змісту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що його було вчинено за невиплачену в строк до 27 лютого 2011 р. заборгованість, що в будь-якому разі є передчасним.

Крім того, предметом лізингу за умовами укладеного між сторонами договору фінансового лізингу є два трактори "БЕЛАРУС-1025" вартістю 150 000 грн кожен. При цьому, у виконавчому написі нотаріусом були зазначені як предмети, що підлягають вилученню, два трактори "БЕЛАРУС-1025" вартістю 12 633 грн 97 коп. та 12 633 грн 96 коп. відповідно. В засіданні представник відповідача пояснив суду, що зазначена невідповідність вартості тракторів зумовлена їх амортизацією, тобто зазначена у виконавчому написі нотаріуса вартість тракторів відповідає їх балансовій вартості. Разом з тим, жодних документів на підтвердження такої балансової вартості предмету лізингу відповідач суду не надав, як не надав й копій документів, з якими відповідач звертався до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, хоча суд неодноразово зобов'язував відповідача надати указані матеріали (а. с. 1, 53). В той же час, у своїх поясненнях суду представник відповідача зазначав, що нотаріусу були надані документи, які передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наведених фактичних обставин справи, суд вважає, що вчинений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виконавчий напис № 440 від 14 березня 2011 р. слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно вимог ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити;

виконавчий напис приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 14 березня 2011 р., зареєстрованого в реєстрі за № 440, - визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду 3; ідентифікаційний код 34234628) на користь приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" (76007, м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 59; ідентифікаційний код 05489158): 85 (вісімдесят п'ять) грн державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Визначене ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31 травня 2011 р. забезпечення позову - скасувати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ. В. Ткаченко

повне рішення складено 15 липня 2011 р.

ст. 82