Рішення № 16949293, 14.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" липня 2011 р.Справа № 17/5007/62/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 дов. №118 від 01.06.2011р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконті" (м.Житомир)

до Комунального підприємства магазину "Ветеран" (м.Житомир)

про стягнення 365,25грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 365,25грн., з яких: 348,05грн. заборгованості, 3,38грн. 3% річних, 13,82грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором постачання товару №Ф1-0001652 від 03.01.2011р., в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.

В судовому засіданні 14.07.2011р. представник позивача повідомив суд про сплату відповідачем заборгованості та підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3,38грн. 3% річних, 13,82грн. інфляційних нарахувань.

Представник відповідача в судове засідання 14.07.2011р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Марконті" - постачальник (позивач у справі) та Комунальним підприємством магазином "Ветеран" - покупець (відповідач у справі) договору постачання товару №Ф1-0001652 від 03.01.2011р. (а.с. 10), позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 348,05грн., що підтверджується видатковою накладною №Ф1-0010510 від 09.02.2011р. (а.с. 9).

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

В пункті 3.2 вищезазначеного договору сторони передбачили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в готівковому або безготівковому порядку протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого створилась заборгованість в сумі 348,05грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2011р., тобто після пред'явлення позову до суду (згідно відмітки діловодної служби господарського суду Житомирської області позов зареєстровано 14.06.2011р. за вх.№5007/1202/11), відповідач сплатив позивачу 348,05грн. боргу, що підтверджується квитанцією від 11.07.2011р. (а.с. 19).

Отже, станом на день розгляду справи 14.07.2011р. заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 11) 3% річних за період з 16.02.2011р. по 13.06.2011р. становить 3,38грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно провів розрахунок 3% річних не врахувавши, що строк зобов'язання у відповідача закінчується зі спливом 7 календарних днів з моменту отримання товару, а саме за видатковою накладною №Ф1-0010510 від 09.02.2011р. - 16.02.2011р.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних за період з 17.02.2011р. по 13.06.2011р.:

- (348,05 (сума боргу) х 3% х 117 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році) = 3,35грн.

За таких умов, сума 3% річних за період з 17.02.2011р. по 13.06.2011р. складатиме 3,35грн.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 11) за період з 16.02.2011р. по 31.05.2011р. сума інфляційних нарахувань становить 13,82грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача закінчується 16.02.2011р., про що зазначалось вище.

Слід зазначити, що нарахування інфляційних є виключним правом кредитора і здійснюється за весь час прострочення, за умови встановленого факту наявності прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд у постанові від 24.11.2010р. по справі №21/108-10.

Крім того, відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.

При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись за період з березня 2011р. по травень 2011р. (включно).

Таким чином, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних нарахувань в період з березня 2011р. по травень 2011р. (включно):

- (348,05 (сума боргу) х 101,4% (індекс інфляції за березень 2011р.) / 100% - 348,05 (сума боргу)) = 4,87грн.;

- (348,05 х 101,3% (індекс інфляції за квітень 2011р.) / 100% - 348,05) = 4,52грн.;

- (348,05 х 100,8% (індекс інфляції за травень 2011р.) / 100% - 348,05) = 2,78грн.

За таких умов, сума інфляційних нарахувань становить 12,17грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач позов не оспорив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 15,52грн., з яких: 3,35грн. 3% річних, 12,17грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 348,05грн. заборгованості провадження у справі необхідно припинити за відсутністю предмета спору. В частині стягнення 1,65грн. інфляційних нарахувань, 0,03грн. 3% річних в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, ч.2 ст. 625 ЦК України, ст.193 ГК України, керуючись ст.ст.49, 80 п. 1.1, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства магазину "Ветеран", 10029, м. Житомир, вул. Московська, 54, ідентифікаційний код 20419929 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконті", 10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, 79, ідентифікаційний код 36269783 - 3,35грн. 3% річних, 12,17грн. інфляційних нарахувань, 101,53грн. витрат по сплаті державного мита, 234,91грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 348,05грн. заборгованості.

4. В частині стягнення 1,65грн. інфляційних нарахувань, 0,03грн. 3% річних в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

СуддяШніт А.В.

1 - в справу;

2-позивачу;

3-відповідачу (рек. з повід.)