Рішення № 16949188, 05.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.07.11 р. Справа № 40/91

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Тітовій С.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення 12 482 грн. 24 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Горожанкін В.Ю. - юрисконсульт

від відповідача: ОСОБА_2 юрисконсульт

Суть спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 21.11.10р. по лютий 2011 року в сумі 4 415 грн. 22 коп. згідно договору оренди №2641/2006 від 31.03.06р.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи їх наступними обставинами, зокрема:

·позивач самостійно та безпідставно змінив призначення платежу у розрахункових документах відповідача зарахувавши орендну плату за рахунок сплати відповідачем неустойки за прострочення повернення майна, що суперечить вимогам діючого законодавства;

· відповідачем сплачувалися орендні платежі за майно передане в оренду, однак не в повному обсязі, у звязку з чим у позивача були відсутні правові підстави для відмови від договору оренди, з посиланням на приписи частини другої статті 782 ЦК України. ( пунктом 3.3 договору визначений порядок сплати орендних платежів у відсотковому співвідношенні 50% - на рахунок балоансоутримувача);

· відмовитися від зобовязання чи змінити його умови в односторонньому прядку діючим законодавством не передбачено. Умови припинення договору або його розірвання встановлені статтями 188, 291 ГК України, однак пункт 10.8 не містить такого застереження, як-то відмови сторін від договору;

·заява про збільшення розміру позовних вимог надійшла на його адресу без додатків, що позбавляє відповідача права надати свій контррозрахунок.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

До прийняття рішення у справі позивач згідно статті 22 ГПК України збільшив розмір своїх позовних вимог та намагається стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 12482 грн. 24 коп. за період з 10.11.10р. по квітень 2011 року. Відповідача було повідомлено належним чином про збільшення розміру позовних вимог та надано можливість навести свої доводи та заперечення відносно вказаних дій позивача. Мотиви збільшення розміру позовних вимог обґрунтовує наявністю обставин визнані господарським судом загальновідомими та які не потребують доказуванню.

Так, ухвалою господарського суду Донецької області у справі №16/97пн від 24.05.11р. було встановлено, що спірне майно, яке є предметом договору оренди №2641/2006 від 31.03.06р. у даній справі було повернуто за актом прийому-передачі від 30.04.11р. на адресу балансоутримувача - Донецького національного технічного університету, що кореспондується спірного договору оренди.

Позов мотивовано тим, що 31.03.06р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, надалі Орендодавець, та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, надалі Орендар, було укладено договір оренди №2641/2006 нерухомого державного майна нежитлового вбудованого приміщення розташованого на 1-му поверсі гуртожитку №9, загальною площею 33,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться на балансі Донецького національного технічного університету, надалі Балансоутримувач.

Факт передачі спірного майна у користування підтверджено актом прийому передачі від 31.03.06р., підписаного сторонами без зауважень та пропозицій, що відповідає вимогам пунктів 2.1 та 7.1 договору.

Додатковою угодою №2 від 22.03.10р. до договору оренди нерухомого майна №2641/2006 від 31.03.06р. строк дії спірного договору було продовжено до 05.03.11р.

Листом №20-06-03-12510 від 03.11.10р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди №2641/2006 від 31.03.06р. та зобовязав останнього повернути майно за актом прийому-передачі на адресу балансоутримувача, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 10.11.10р. Майно на адресу балансоутримувача не було своєчасно повернуто, акт приймання-передачі не підписано, про що свідчить лист балансоутримувача від 07.02.11р. №14-27/10.

Таким чином, за весь час прострочення повернення обєкта оренди позивачем нарахована неустойка в сумі 12482 грн. 24 коп. за період з 10.11.10р. по квітень 2011 року. Всі кошти перераховані орендарем до державного бюджету за використання державного майна після закінчення вищезазначеного договору оренди були зараховані у вигляді неустойки, що не суперечить вимогам законодавства .

Тому, позивач, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог намагається стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 12 482 грн. 24 коп. за період з 10.11.10р. по квітень 2011 року, з посиланням на приписи частин першої та другої статті 785 ЦК України.

Надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін, суд дійшов висновку, що доводи позивача обґрунтовані, виходячи із наступного:

Предмет договору перебуває у державній власності, тому до правовідносин сторін слід застосувати вимоги статей 10, 17, 18, 19, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", із змінами та доповненнями.

За приписами статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та пункт перший статті 785 ЦК України у випадку припинення договору оренди орендар зобовязаний негайно повернути орендодавцеві обєкт оренди.

Статтею 764 ЦК України визначені правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку найму, зокрема - за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця. Підставою для припинення договору є закінчення строку його дії за умови, що наймодавець зажадає повернення йому майна.

Дійсно згідно приписів статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Втім, відмову від договору слід відрізняти від розірвання договору.

Посилання відповідача на дотримання сторонами вимог пункту 10.8 договору оренди №2641/2006 від 31.03.06р. щодо припинення його дії не приймається судом до уваги, так як договір оренди державного майно відповідає вимогам закону, і жодна із сторін не наполягала на його розірванні, внесення до нього змін, а тому не позбавляє права Орендодавця відмовитися від договору згідно закону.

Позивач відмовився від договору на підставах визначених законом, а саме, невнесення Орендарем більше трьох місяців орендної плати. Випадок коли сторона має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, передбачений у частині другої статті 782 ЦК України. Для односторонньої відмови від договору достатньо заяви однієї сторони, незалежно від умов встановлених сторонами в договорі.

Матеріали справи містять лист, в якому позивач повідомив відповідача про відмову від спірного договору. Цей лист, відповідач отримав 10.11.10р. про що свідчить поштове повідомлення про вручення. Отже, з цієї дати договір припинив свою дію.

Частиною другою статті 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обвязку щодо повернення речі, наймодавець (орендодавець) має право вимагати від наймача (орендаря) сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Фактичні матеріали справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що договір припинив свою дію з 10.11.10р., майно було повернуто на адресу балансоутримувача Донецького національного технічного університету за актом прийому-передачі лише - 30.04.11р. Судом перевірено наданий позивачем розрахунок неустойки та відповідність умовам закону та договору.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Стаття 34 ГПК України встановлює, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено факт прострочення повернення відповідачем спірного майна, яке перебувало в оренді. Натомість, відповідач мотиви утримання майна та його несвоєчасне повернення на адресу Балансоутримувача суду не надав.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за період з 10.11.10р. по квітень 2011 року в сумі 12 482 грн. 24 коп. згідно договору оренди №2641/2006 від 31.03.06р, який припинив свою дію, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача про самостійну зміну позивачем призначення платежів у розрахункових документах на час перерахування орендної плати є хибними, оскільки предметом спору у даній справі є не стягнення орендних платежів, а встановлення факту несвоєчасне повернення майна та нарахування, з цього приводу неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Таким чином, порушення позивачем вимог статті 6 Указу Президента України від 16.03.95 р. № 227/95 “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України”, вимог статті 35 Закону України “Про платіжні системи на переказ коштів в Україні” від 05.04.01 р. № 2346-ІІІ не відбулося та не приймається судом у якості доказів, передбачених ст.ст. 33,36 ГПК України.

Доказом вказаного, є - залучені до матеріалів справи розрахункові документи (платіжні доручення) відповідача, які містять призначення платежів, зокрема: „...за оренду державного майна в бюджетних установах, пені, без ПДВ, у тому числі визначення конкретного місяця за користування вказаним майном...”. Факт отримання позивачем грошових коштів, їх несвоєчасне повернення, без вказівок призначення платежу, у тому числі самостійне їх зарахування до інших платежів можє бути предметом іншого спору між сторонами.

Щодо несвоєчасного отримання відповідачем додатків до заяви про збільшення позивачем розміру позовних вимог то такі обставини не ґрунтується на матеріалах справи та наданих сторонами доказам. Залучена до матеріалів справи заява про збільшення розміру позовних вимог від 22.06.11р. з додатками, була надіслана на адресу відповідача згідно поштової квитанції від 21.06.11р.

Позивач звільнений від сплати державного мита у встановленому законом порядку, у звязку з чим воно підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету, оскільки останній не звільнений від сплати державного мита ( ст.ст. 44, 49 ГПК України).

Питання розподілу витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу не вирішується судом по даній справі, оскільки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. за №411 „ Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, позивач, у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, а тому розмір витрат встановлений для нього на час подання позову за нульовою ставкою.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.07.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 17, 18, 19, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна”, ст. ст. 526, 762, 764, 782, ч.ч 1, 2 ст. 785, ч. 2 ст. 795 ЦК України, ст.ст. 188, 193, 284, 291 ГК України, ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-1, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1 від 14.12.04р., АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер платника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_2, на користь:

- державного бюджету в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 97, р/р 31115093700004, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач УДК у м. Донецьку ГУДКУ у Донецькій області, ід. код 34686537, неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 12 482 грн. 24 коп., видавши наказ;

- держбюджету України державне мито в сумі 124 грн., 82 коп., видавши наказ та надіславши його для виконання до Державної податкової адміністрації у Донецькій області .

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Підченко Ю.О.

Повний рішення складено 05.07.11р.