Рішення № 16949177, 05.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.07.11 р. Справа № 38/117

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю “Торговий дім “ВЕСТА” м.Горлівка, Донецька область

до відповідача 1: Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції м.Горлівка, Донецька область

до відповідача 2: Головного Управління Державного казначейства в Донецькій області м.Донецьк

про стягнення шкоди в розмірі у сумі 42051,37грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов. №551 від 08.06.2011р.

від відповідача 1: ОСОБА_2- за дов. №21068/05-35 від 04.07.2011р.

від відповідача 2: ОСОБА_3 - за дов. № б/н від 28.12.2010р.

від прокурора: Кліменкова А.В.- за посвідченням №3722

Суть спору:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю “Торговий дім “ВЕСТА” м.Горлівка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 1, Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського правління юстиції м.Горлівка, Донецька область до відповідача 2, Головного Управління Державного казначейства в Донецькій області м.Донецьк про стягнення збитків в розмірі 42051,37грн.

14.04.2011р. позивач до початку розгляду справи по суті надав суду заяву в якій просить суд у звязку з допущеною опискою в прохальній частині тексту позовної заяви вважати вірною позовною вимогою, стягнення шкоди.

Враховуючи, що у тексті позовної заяви нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує, посилаючись на приписи ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини щодо притягнення до відповідальності за заподіяння шкоди, суд приймає до уваги вказану заяву.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок бездіяльності відповідача 1, Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського правління юстиції м.Горлівка до теперішнього часу не здійснено виконання рішення від 22.05.2009р. №2-245/2009 у звязку з чим позивачу була завдана шкода в розмірі 42051,37грн.

14.06.2011р. на адресу суду від відповідача 2 надійшли заперечення на позовну заяву №21/3-04/1731 від 10.06.2011р. в яких відповідач 2 проти позовних вимог заперечує та просить на те, що Головне Управління Державного казначейства в Донецькій області м.Донецьк не може бути відповідачем по справі, оскільки шкоди своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю позивачу не завдало.

Заперечення судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

05.07.2011р. відповідач 1 надав суду клопотання про передачу справи №38/117 до Центрально-Міського районного суду м.Горлівки.

Крім того, 05.07.2011р. відповідач 1 звернувся до суду з клопотанням №21078/05-55, в якому просить суд провадження по справі №38/117 за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю “Торговий дім “ВЕСТА” м.Горлівка про стягнення збитків закрити.

Клопотання судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Відповідач 1 протягом розгляду справи вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позов суду не надав.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем 1 документи у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розгляд справи відкладався, у звязку з неявкою відповідача 1 та необхідністю представлення додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 22.05.2009р. по справі №2-245/2009р. позов Закритого акціонерного товариства “Торгівельний Дім “Веста” до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_4. матеріальну шкоду у розмірі 34 744,67грн., судовий збір у сумі 347,45грн., за інформаційно-технічне забезпечення у сумі 30,00грн. та витрати на правову допомогу у сумі 849,97грн.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16.07.2009р. по справі №22ц-5824/2009 рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 22.05.2009р. залишено без змін.

18 серпня 2009р. Центрально-Міським районним судом м.Горлівки Донецької області були виданні відповідні виконавчі листи для примусового виконання рішення суду.

08 вересня 2009р. позивач звернувся до Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського правління юстиції м.Горлівка з заявою №668 від 02.09.2009р. про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 22.05.2009р. по справі №2-245/2009р.

10.09.2009р. державним виконавцем Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського правління юстиції м.Горлівка була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду.

Як зазначає позивач, тільки 11.01.2010р. відповідно до вимог ст.5 Закону України “Про виконавче провадження (в редакції, що діяла у спірний період) державним виконавцем спрямовані запити до обліково-реєстраційних установ.

11.01.2011р. державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

25.03.2010р. відповідачем 1 здійснений вихід за адресою боржника, зазначеною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 та встановлене місце його роботи, встановлена відсутність у боржника майна.

14.12.2010р., відповідачем 1 було виявлено факт втрати виконавчих документів.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 18.02.2011р. по справі №6-72/2011 (2-245/2009р.) видані дублікати виконавчих листів по рішенню Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 22.05.2009р. про стягнення з ОСОБА_4 на користь ЗАТ “Торгівельний Дім “Веста” матеріальної шкоди у розмірі 34744,67грн. та судового збору у розмірі 347,45грн.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 25.02.2011р. по справі №6-84/2011 (2-245/2009р.) змінено сторону у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_4 на користь ЗАТ “Торгівельний Дім “Веста” матеріальної шкоди у розмірі 34744,67грн. та судового збору у розмірі 347,45грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 849,97грн., визнавши стягувачем у виконавчому провадженні Товариство з додатковою відповідальністю “Торгівельний Дім “Веста”.

Позивач 20.01.2011р. звернувся до Придніпровського управління магістрального аміакопроводу “Укртрансаміак”, де працює боржник ОСОБА_4 з вимогою перерахувати до 15 лютого 2011року суму у розмірі 35972,09грн., збитки від інфляції з квітня по грудень 2010р. у розмірі 2050,41грн.

У відповіді на претензію №90 від 26.01.2011р., ПУМА “Укртрансаміак” відмовлено в задоволенні претензії з мотивів, що виконавчі листи відносно стягнення з робітника ОСОБА_4 суми у розмірі 34 744,67грн., судового збору у розмірі 347,45грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 849,97грн. на підприємство не надходили.

20.01.2011р. позивач звернувся до Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського правління юстиції м.Горлівка та до Головного Управління Держказначейства в Донецькій області з претензією в якій вимагав відшкодувати збитки в розмірі 40 720,41грн., які були завдані підприємству позивача бездіяльності посадових осіб ДВС під час виконання рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 22.05.2009р. по справі №2-245/2009р.

Відповідач 1 залишив вищевказану претензію без відповіді та задоволення.

Відповідач 2 у задоволенні претензії відмовив з мотивів відсутності правовідносин з Товариством з додатковою відповідальністю “Торгівельний Дім “Веста”.

У звязку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду із позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідачів заподіяну шкоду в сумі 42051,37грн. яка складається із суми не стягнутої за рішенням суд у розмірі 35 972,09грн. та збитків від інфляції за період з вересня 2009року по березень 2011року включно, у розмірі 6079,28грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за рахунок відповідача 1, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, що діяла у спірний період) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, що діяла у спірний період) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, що діяла у спірний період), Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.

Згідно ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, що діяла у спірний період), Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено судом, 11.01.2010р. державним виконавцем були спрямовані запити до обліково-реєстраційних установ, винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Враховуючи, що виконавче провадження було відкрито 10.09.2009р., дії направлені на виконання рішення суд були здійснені відповідачем 1 лише через 4 місяці від дня відкриття виконавчого провадження.

Варто зазначити, що Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 22.05.2009р. по справі №2-245/2009р. встановлено факт, що ОСОБА_4 (особа з якої здійснюється стягнення) є власником автомобіля „ДЕУ Ланос”, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Проте, як зазначає позивач, на момент винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження майна у боржника виявлено не було.

Крім того, Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 18.02.2011р. по справі №6-72/2011 (2-245/2009р.) встановлено факт втрати державним виконавцем оригіналів виконавчих листів у звязку з чим, лише 18.02.2011р. були видані відповідні дублікати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виконавче провадження здійснювалось відповідачем 1 з порушенням приписів Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, що діяла у спірний період).

Вищезазначені обставини свідчать про те, що внаслідок невиконання Центрально-Міським відділом Державної виконавчої служби Горлівського міського правління юстиції виконавчих листів за Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 22.05.2009р. по справі №2-245/2009р. зазначене рішення з 10.09.2009р. залишилось не виконаним.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 3 статті 11 Закону України „Про державну виконавчу службу” визначено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до статті 86 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, що діяла у спірний період) стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Спеціальний порядок відшкодування збитків, заподіяних державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження відсутній, загальні підстави притягнення до відповідальності за заподіяння шкоди визначені ст. 1166 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з положень вказаної норми, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний звязок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 1166 ЦК України.

Таким чином, у справі № 38/117 судом встановлено всі необхідні умови відповідальності відповідача 1 щодо відшкодування позивачу шкоди, зокрема:

- дії відповідача 1 суперечать приписам Закону України “Про виконавче провадження”;

- є наявними понесення збитків, які виразились у неотриманні позивачем грошових коштів у розмірі 35972,09грн., стягнутих за Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 22.05.2009р. по справі №2-245/2009р.

- безпосередній причинно-наслідковий звязок між протиправними діями відповідача 1 під час виконання судового рішення та заподіянні зазначених збитків у вигляді неотримання позивачем грошових коштів в розмірі 35972,09грн.;

- неспростована вина відповідача у порушенні приписів Закону України “Про виконавче провадження” при виконанні Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 22.05.2009р. по справі №2-245/2009р.

Статтею 3 Закону України „Про державну виконавчу службу” передбачено, що районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в органах Державного казначейства України, гербову печатку.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що відповідач 1 позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача в цій частині, вимоги останнього підлягають задоволенню за рахунок відповідача 1 в розмірі 35972,09грн.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення шкоди у вигляді збитків від інфляції за період з вересня 2009року по березень 2011року включно, у розмірі 6079,28грн. суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що вона визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила даної статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Проте, за змістом спірних правовідносин, суми за не стягнення яких позивачем нараховані інфляційні за своєю правовою природою є відшкодуваннямшкоди, а не грошовим зобовязанням відповідача перед позивачем, у звязку з чим на нього не можуть бути нараховані інфляційні в порядку ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди у вигляді збитків від інфляції в розмірі 6079,28грн. заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги до відповідача 2 не підлягають задоволенню, оскільки статтею 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Слід також зазначити про те, що особа несе цивільно-правову відповідальність за наявності складу цивільного правопорушення, до якого віднесено: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою та вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

У даному випадку у діях відповідача 2 відсутній склад цивільного правопорушення, а тому позовні вимоги до останнього не підлягають задоволенню.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача 1 про передачу справи №38/117 до Центрально-Міського районного суду м.Горлівки, з огляду на наступне:

Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що згідно ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження” скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншим учасникам виконавчого провадження та особам, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому Законом.

Проте, предметом розгляду справи 38/117 не є розгляд скарги на дії (бездіяльність) органів ВДВС.

Таким чином у суду відсутні правові підстави для задоволення зазначеного клопотання.

Суд також відмовляє в задоволенні клопотання відповідача 1 про закриття провадження по справі №38/117, з наступних підстав:

Як вбачається тексту вказаного клопотання, відповідач 1, нормативно обґрунтовує клопотання ст.ст. 128, 383 Цивільно процесуального кодексу України, а також посилається на те, що позивач повинен був звертатись зі скаргою на дії (бездіяльність) органів ВДВС, але не з позовною заявою.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Право на захист розглядається як субєктивне цивільне право, яке виникає у особи у разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього права або оспорювання цивільного права

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи встановлені ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд важає клопотання відповідача 1 безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того, Господарський процесуальний кодекс України взагалі не перередбачає таку процесуальну дію, як закриття провадження у справі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю “Торговий дім “ВЕСТА” м.Горлівка, Донецька область до відповідача 1, Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського правління юстиції м.Горлівка, Донецька область до відповідача 2, Головного Управління Державного казначейства в Донецькій області м.Донецьк про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 42051,37грн., задовольнити частково.

Стягнути з Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського правління юстиції м.Горлівка, Донецька область (84634, м.Горлівка Донецької області, вул.Інтернаціональна, 4а, ЄДРПОУ 34928800) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Торговий дім “ВЕСТА” м.Горлівка, Донецька область (84601, м.Горлівка Донецької області, пр.Леніна, 6, ЄДРПОУ 13520764) матеріальну шкоду в розмірі 35972,09грн., державне мито у розмірі 359,72грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 201,88грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 05.07.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2011р.

Суддя Лейба М.О.