Рішення № 16948813, 14.07.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "11" липня 2011 р.по справі № 5004/1000/11

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Авангард"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-К"

про стягнення 403 600,00 грн.

Суддя: Філатова С.Т

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача:ОСОБА_1, дов. №22-Д від 24.06.2011р.

від відповідача: Чижевський О.В.-директор.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст.22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Авангард" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-К" про стягнення 403 600грн. заборгованості за товар, отриманий згідно акту-приймання передачі товару від 27.04.2010р. по договору купівлі-продажу №2710 від 27.04.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №2710 від 27.04.2010р., акт приймання-передачі товару від 27.04.2010р.

Розгляд спору відкладався згідно зі ст.77 ГПК України у звязку з неподанням витребуваних доказів по справі та необхідності витребування додаткових доказів по справі.

07.07.2011р. позивач звернувся з доповненням до позовних вимог, в якому просить стягнути з ТзОВ «Валон-К»965599,18грн. штрафних санкцій за невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №2710 від 27.04.2010р., в т.ч. пеню в сумі-17139,18грн, штраф в розмірі-141260,00грн., відсотки за користування чужими коштами-807200,00 грн.

Відповідач у відзиві від 07.07.2011р. визнав позовні вимоги в сумі 403600, 00грн. та не заперечив нарахування штрафних санкцій в загальній сумі 965599,18грн. та, відповідно, збільшення суми позову до 1369199,18 грн.

Суд, керуючись ст.ст. 22, 78 ГПК України, не приймає доповнення до позовних вимог від 07.07.2011р. та визнання відповідачем позову в частині вимог про стягнення штрафних санкцій, при цьому виходить із наступного:

Частиною 4 ст.22 ГПК України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Позивач звернувся до суду з заявою-доповненням до позовних вимог 07.07.2011р.

Розгляд справи розпочався 29.06.2011р., заслухані пояснення позивача та відкладено розгляд справи за клопотанням позивача для представлення додаткових доказів.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. № 04-5/103 «Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України») зазначив: зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. У п. З інформаційного листа від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»Вищий господарський суд України на запитання, чи може бути.збільшення розміру позовних вимог пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, відповів таке. Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, наприклад, якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу.

В даному випадку в доповненні позовних вимог позивач не збільшує розмір позовних вимог, а заявляє додаткові вимоги, та просить, крім суми основного боргу, стягнути з відповідача пеню, штраф та відсотки за користування чужими коштами, про які не йшлося у позовній заяві.

Суд не приймає визнання позову в частині цих вимог, як таке, що суперечить вимогам ст.ст. 22, 78 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

27 квітня 2010 року між ПП «Авангард»(продавець) та ТзОВ "Валон-К" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №б/н, за умовами якого продавець зобов'язувався продати, а покупець оплатити та прийняти цукор-пісок в мішках по 50 кг (товар) на умовах, в кількості, асортименті та по ціні, що визначені цим договором (п. 2.1. договору).

Згідно п. 5 договору, покупець зобов'язувався провести оплату за товар в сумі 415598,40грн. не пізніше 20 травня 2010року.

Продавець передав, а покупець прийняв товар, що стверджується актом приймання-передачі товару від 27 квітня 2010р. з відміткою відповідача про отримання товару, скріпленою печаткою відповідача (а.с. 19).

14.01.2011р. відповідачу була надіслана вимога на оплату товару №8/11.

Оплата товару в установлений договором строк не проведена, що спричинило звернення кредитора з позовом до суду.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати в результаті дій субєктів, з якими закон повязує настання правових наслідків. Внаслідок дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобовязання, врегульоване ст. 655 ЦК України, згідно якої одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 403600,00грн., стверджується актом приймання-передачі товару від 27 квітня 2010р. з відміткою відповідача про отримання товару, скріпленою печаткою відповідача (а.с. 19), визнається відповідачем у відзиві від 07.07.2011р. та підлягає до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-К" в силу ст.655 ЦК України, ст.193 ГК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті державного мита в сумі 4036,00грн. та 236грн. платежу за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. 655 ЦК України, ст.ст. 22, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валон-К», м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3а , код ЄДРПОУ 13349709

на користь Приватного підприємства "Авангард", м. Тернопіль, вул. Бригадна, 35, код ЄДРПОУ 30622473

403600,00грн. заборгованості, 4036,00грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. платежу за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Філатова С. Т.

Повний текст рішення виготовлено

14.07.2011р.