Рішення № 16948802, 14.07.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2011 р.

Справа № №5004/1143/11

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія"

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістікс"

про стягнення 29 749,71 грн. заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат

Суддя: Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістікс» 29 749,71 грн., в тому числі 26 871,01 грн. заборгованості по оплаті поставленого товару на виконання умов укладеного між сторонами дистрибуторського договору №РВ03 від 16.03.2009р. в січні та березні місяцях 2011 року, 1438,27 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті поставленого товару, 1162,08 грн. суми інфляційних нарахувань за період з 02.02.2011 р. по 08.06.2011р., а також 278,35 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 02.02.2011 р. по 08.06.2011р., нарахованих згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5250,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 16.06.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні, зобов’язано відповідача надати суду письмові пояснення по суті пред’явлених позовних вимог, позивача – надати оригінали документів, долучених до позовної заяви.

24.06.2011 р. позивачем через канцелярію суду було подано оригінали документів, долучених до позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 29.06.2011р. розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представників сторін.

Відповідачем всупереч вимогам ухвал суду від 16.06.2011 р. та 29.06.2011 р. не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред’явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, компетентного представника в судове засідання ТзОВ «Смарт Логістікс» не направило, хоча про день та час розгляду справи в суді було повідомлено належним чином (зазначені ухвали направлялась за адресою товариству: Луцький район, с. Зміїнець, вул.Березова, 22, про що свідчать поштові повідомлення від 29.06.2011 р. За №4563000029962 та від 13.07.2011 . №4563000030979, а.с. 38, 42 а.с. 32).

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу пред’явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, , господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія», м.Тернопіль та товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістікс», с. Зміїнець Луцького району було укладено дистрибуторський договір №РВ03, у відповідності до умов котрого товариством було взято на себе зобов’язання щодо поставки відповідачу товарів в обумовлених між сторонами асортименті та кількості (а.с. 11-13).

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно видаткових накладних №НТ-0000009 від 11.01.2011 р. та №НТ-0000163 від 10.03.2011 р. було відпущено ТзОВ «Смарт Логістікс», а останнім прийнято товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 32401,26 грн.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи видатковими накладними №НТ-0000009 від 11.01.2011 р. та №НТ-0000163 від 10.03.2011 р., довіреностями (а.с. 14-17).

Згідно п. 5.1 договору від 16.03.2009р. відповідач зобов’язувався провести розрахунок на умовах відтермінування платежу на 21 календарний день від дати отримання товару.

Проте, товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістікс» взяті на себе згідно договору від 16.03.2009р. зобов’язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті поставленого товару (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) в повному обсязі не виконало, вартість останнього не оплатило у зв’язку з чим заборгувало товариству з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» 26 871,01 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладений товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія», м.Тернопіль та товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістікс», с. Зміїнець Луцького району дистрибуторський договір №РВ03 від 16.03.2009 р. за своєю природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми дистрибуторський договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору купівлі-продажу, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, отримання їх товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістікс» та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред’явленого до відповідача позову щодо стягнення суми основної заборгованості 26 871,01 грн.

Сума заборгованості 26 871,01 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, та додатково наданими представником позивача оригіналами останніх. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 1162,08 грн. суми інфляційних втрат за період з 02.02.2011р. по 08.06.2011р., а також 278,35 грн. трьох відсотків річних за період прострочки платежів з 02.02.2011р. по 08.06.2011р. (а.с. 18).

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Крім того, відповідачу у відповідності до п. 7.1 договору №РВ03 від 16.03.2009 року (протокол узгодження розбіжностей від 16.03.2009 р., а.с. 13), ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті поставленого товару було нараховано пеню, котра у відповідності до представлених господарському суду розрахунків склала 1438,27 грн. (за період прострочки платежів з 02.02.2011р. по 08.06.2011р.).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов’язання (ч..ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У відповідності із п.1 ст.230, п.6 ст.232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В даному випадку договором від 16.03.2009 р. (п.7.1) передбачено, що у разі прострочення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення. На час розгляду справи відповідач докази погашення заборгованості за договором не надав.

Договір не був предметом судового розгляду, недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 7.1 не визнавався. Відповідач зобов’язання щодо сплати заборгованості не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов’язанням.

Таким чином, сума пені за період з 02.02.2011р. по 08.06.2011р. нарахована позивачем згідно з частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 7.1. договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, як того вимагає Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» складає 1438,27 грн. і підлягає до стягнення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на оплату послуг адвоката в сумі 5250,00 грн. (договір про надання юридичних (адвокатських послуг) та правове обслуговування №01/01/11 від 01.01.2011 р., акт виконаних робіт від 08.06.2011 р., свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю від 20.06.2008 р., квитанція до прибутково касового ордеру №8 від 08.06.2011 р., а.с. 19-23).

У п. 12 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за юридичні послуги, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату юридичних послуг, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на розумну необхідність витрат на оплату послуг адвоката, пов’язаних із захистом прав та представництвом інтересів ТзОВ «Національна торгова компанія» у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката ТзОВ «Національна торгова компанія» у справі, господарський суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу 500,00 грн. витрат, понесених на оплату послуг адвоката.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному об’ємі за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістікс».

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, 509, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 599, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Логістікс» (45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул.. Березова, 22, код ЄДРПОУ 35607079) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» (46027, м. Тернопіль, вул..Громницького, 7-А, код ЄДРПОУ 34950836, р/р 26002181481200 у АТ «Укрсиббанк», МФО 351005) 26 871,01 грн. заборгованості, 1438,27 грн. пені, 278,35 грн. 3% річних, 1162,08 грн. інфляційних втрат, всього: 29749,71 грн., а також 297,50 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 500,00 грн. в повернення витрат по оплаті послуг адвоката.

Суддя В. О. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

14.07.11