Рішення № 16948719, 12.07.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 липня 2011 р. Справа 8/79/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Грабика В.В.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" (код ЄДРПОУ 13304871, 21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, б.150)

до: відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (код ЄДРПОУ 04366719, 24412, с. Війтівка, вул. Леніна, буд. 170, Бершадський район, Вінницька область)

про стягнення боргу та штрафних санкцій

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2. - за довіреностями

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю “ АВІС” 20.06.2011 р. звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом про стягнення 39 004,04 грн. з відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський".

Позов обґрунтовано наступним. 31.12.2010 р. між ТОВ підприємством “АВІС” та ВАТ “Птахокомбінат “Бершадський” укладено договір № 31/12/155, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 78 600 грн.. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, внаслідок чого заборгував позивачу 33 960 грн..Неналежне виконання відповідачем умов договору є підставою для нарахування та стягнення з нього основного боргу в сумі 33 960 грн., 2 872,14 грн. пені, відповідно до ст.625 ч.2 ЦК України інфляційних нарахувань в сумі 1 746,79 грн. та 425,11 грн. - 3% річних. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 22.06.11 р. порушено провадження у справі № 8/79/2011/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 12.07.11 р..

В наданих суд письмових поясненнях № 809 від 11.07.2011 р. позивач вказав наступне. Передача товару за спірними накладними відбувалася саме на виконання умов договору № 31/12/155 від 31.12.2010р., у пункті 3.3. якого зазначається, що документами, які додаються до товару є ".. податкова накладна, товарна накладна, а також документи, перелічені в п. 2.2". Між позивачем і відповідачем у спірному періоді жодні інші договори купівлі-продажу (поставки), у т.ч. в усній формі або у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами та інше не укладалися. Крім того, ціна позову складає 39 004,04 грн., а не 33 960 грн., як це помилково зазначено у позовній заяві. Також в даних поясненнях позивач зазначив, що 05 липня 2011 року відповідач перерахував на рахунок позивача кошти у сумі 13 960,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 05.07.2011р. Отже, на день розгляду справи сума основного боргу складає 20 000,00 грн..

В судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті, представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 20 000 грн., у зв'язку з надходженням від відповідача коштів у сумі 13 960 грн..

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач правом участі у розгляді справи не скористався, витребуваних судом документів та письмових пояснень по суті позову не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції відповідачу 25.06.2011 р. за № 20872602, про поважність причин неявки та неподання витребуваних судом документів не повідомив.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки відповідачем відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи в судовому засіданні судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

31.12.2010 р. між ТОВ - підприємством “АВІС” та ВАТ “Птахокомбінат “Бершадський” укладено договір № 31/12/155. Договором передбачено наступне: продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах франко склад ТОВ "АВІС" Крижопільський масло-пресовий завод - жмих соняшниковий (п.1.1.); одиниця виміру - тона, кількість 100 тон± 5% (п.2.1.); документи, що додаються до товару: податкова накладна, товарна накладна, а також документи перелічені в п.2.2. (п.3.3.); ціна на товар складає: 2000,00 (дві тисячі грн.) за одну тону, враховуючи ПДВ (п.4.1.); загальна сума договору складає: 200 000,00 грн. (двісті тисяч грн.) враховуючи ПДВ (п.4.2.); платежі за товар, що поставляється по даному договору, здійснюються покупцем на р/р продавця (п.5.1.); оплата за товар може здійснюватися за фактично відвантажений товар , та як попередня оплата (п.5.2.); даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в любому випадку до 31.12.2011р. (п.6.1.); за прострочення оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п.7.1.).

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач, через представників, які діяли за довіреностями АВ № 797 від 31.12.2010 р. та АВ № 28 від 13.01.2011 р. (а.с.14,15), прийняв товар на загальну суму 78 600 грн., що стверджується видатковими накладними № АV-0047615 від 31.12.2010 р. на суму 19 640 грн., № АV-0001214 від 06.01.2011 р. на суму 18 920 грн., № АV-0001894 від 13.01.2011 р. на суму 18 200 грн., № АV-0004458 від 15.01.2011 р. на суму 21 840 грн. (а.с.10-13).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково. Так, відповідно до банківських виписок, відповідач сплатив позивачу 44 640 грн., а саме: 06.01.2011 р. - 19 640 грн., 13.01.2011 р. - 25 000 грн. (а.с.16-22).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків, обопільно підписаного сторонами 31.05.2011 р., заборгованість відповідача становить 33 960 грн. (а.с.23).

Після звернення позивача до суду, відповідач з метою погашення заборгованості перерахував ще 13 960 грн., що підтверджується банківською випискою від 05 липня 2011 року.

Згідно наданих позивачем письмових розрахунків відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 2 872,14 грн., з яких по накладній № АV-0047615 від 31.12.2010 р. з суми боргу 19 640 грн. за період з 01.01.2011 р. по 05.01.2011р. в розмірі 41,70 грн., по накладній № АV-0001214 від 06.01.2011 р. з суми боргу 18 920 грн. за період з 07.01.2011 р. по 12.01.2011р. в розмірі 48,20 грн., по накладній № АV-0001894 від 13.01.2011 р. з суми боргу 18 200 грн. за період з 14.01.2011 р. по 10.06.2011р. в розмірі 761,73 грн., по накладній № АV-0004458 від 15.01.2011 р. з суми боргу 21 840 грн. за період з 17.01.2011 р. по 10.06.2011р. в розмірі 1 344,80 грн.(а.с.5).

Нараховано збитки від інфляції в сумі 1 746,79 грн., з яких по накладній № АV-0001894 від 13.01.2011 р. з суми боргу 12 120 грн. за період з лютого 2011 р. по травень 2011 р. в розмірі 541,98 грн., по накладній № АV-0004458 від 15.01.2011 р. з суми боргу 21 840 грн. за період з січня 2011 р. по травень 2011 р. в розмірі 1 204,81 грн.(а.с.5,6).

Нараховано 3% річних в сумі 425,11 грн., з яких по накладній № АV-0047615 від 31.12.2010 р. з суми боргу 19 640 грн. за період з 01.01.2011 р. по 05.01.2011р. в розмірі 8,07 грн., по накладній № АV-0001214 від 06.01.2011 р. з суми боргу 18 920 грн. за період з 07.01.2011 р. по 12.01.2011р. в розмірі 9,33 грн., по накладній № АV-0001894 від 13.01.2011 р. з суми боргу 18 200 грн. за період з 14.01.2011 р. по 10.06.2011р. в розмірі 147,43 грн., по накладній № АV-0004458 від 15.01.2011 р. з суми боргу 21 840 грн. за період з 17.01.2011 р. по 10.06.2011р. в розмірі 260,28 грн. (а.с.6).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оцінивши в сукупності докази надані сторонами та які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами склались правовідносини із договору поставки. Договором передбачений обов'язок продавця поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах обумовлених у цьому договорі. Поставка товару на суму 78 600 грн. відбулась, що стверджується видатковими накладними. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 44 640 грн., що стверджується банківськими виписками. Згідно акту звірки взаємних розрахунків, обопільно підписаного сторонами 31.05.2010 р., заборгованість відповідача станом на 31.05.2010 р. становила 33 960 грн.. 05.07.2011 р. відповідачем сплачено позивачу 13 960 грн. в рахунок заборгованості, що стверджується банківською випискою від 05.07.2011 р.. На час розгляду справи в суді відповідач не надав суду доказів проведення остаточних розрахунків з позивачем за придбаний товар . Оскільки позивачем надані докази, сплати відповідачем частини боргу в сумі 13 960 грн. під час розгляду справи - 05.07.2011р., суд приймає заявлене позивачем зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст.22ч.6 ГПК України та припиняє провадження у справі в цій частині відповідно до ст.80ч.1п.1-1 ГПК України.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача - боржника який прострочив виконання, на користь позивача 20 000 основного боргу підлягають задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими ним та дослідженими судом письмовими доказами, а саме договором № 31/12/155, видатковими накладними, банківськими виписками, актом звірки.

Оскільки відповідач не розрахувався за отриманий товар в порядку та строки передбачені договором, то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимоги про стягнення з нього на користь позивача трьох процентів річних в сумі 425,11 грн. та 2 196,43 грн. пені відповідно ч.2 ст.625 ЦК України .

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Позивачем при проведенні розрахунку інфляційних нарахувань допущені математичні помилки. Так згідно проведеного судом підрахунку (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97) загальний розмір інфляційних нарахувань становить 1 746,60 грн., а не 1 746,79 грн., як вказано в позові.

Судові витрати зі сплати держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 4-2 - 4-5, 33-34, 43, 49ч.2, 69, 82-85, 115 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2.Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідлача боргу в сумі 13 960грн..

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" 20 000 грн. основного боргу, 2 196,43 грн. пені, 425,11 грн. - 3% річних, 1 746,60 грн. інфляційних нарахувань, 390,04 грн. витрат на сплату державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Грабик В.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 липня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (24412, с. Війтівка, вул. Леніна, буд. 170, Бершадський район, Вінницька область)