Постанова № 16948628, 12.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р. Справа № 46/61

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача),

Коробенка Г.П.

розглянувши

касаційну скаргуНаціональної комісії регулювання електроенергетики України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 року

у справі

господарського суду№ 46/61

міста Києва

за позовомПАТ "Страхова компанія "Металург"

доНаціональної комісії регулювання електроенергетики України,

ЗАТ "Страхова компанія "Крона"

про стягнення 61 021, 62 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники :

від Національної комісії регулювання електроенергетики України: ОСОБА_1 (довіреність від 28.12.2010 року № 1),

від позивача:не з'явились,

від ЗАТ "Страхова компанія "Крона":не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

у лютому 2010 року ЗАТ "Страхова компанія "Металург" (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом яким, з урахуванням уточнення позовних вимог відповідно до Заяви № 549 від 14.04.2010 року, просило стягнути з двох відповідачів: Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі відповідача-1) 34 726,36 грн. страхового відшкодування, 550 грн. вартості послуг з огляду та оцінки матеріального збитку, 83,00 грн. витрат на отримання розгорнутої довідки ДАІ та 31,13 грн. витрат на отримання довідки про включення відповідача 1 до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та з ЗАТ "Страхова компанія "Крона" (далі відповідача 2) 25 500,00 грн. страхового відшкодування та 31,13 грн. витрат на отримання довідки про включення відповідача 1 до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2011 року (суддя Омельченко Л.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Національної комісії регулювання електроенергетики України на користь ПАТ "Страхова компанія "Металург" 34 726,36 грн. страхового відшкодування, 650,00 грн. вартості послуг огляду та оцінки матеріального збитку, 83,00 грн. витрат на отримання розгорнутої довідки з ДАІ; 354,60 грн. витрат по сплаті державного мита, 232,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з ЗАТ "Страхова компанія "Крона" на користь ПАТ "Страхова компанія "Металург" 25 000,00 грн. страхового відшкодування, 250,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 1,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено (том 3, а.с. 68-73).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Національна комісія регулювання електроенергетики України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову, мотивуючи неврахуванням судом першої інстанції доказів вини водія транспортного засобу, застрахованого позивачем у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 року рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2011 року у справі № 46/61 частково скасовано. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Національної комісії регулювання електроенергетики України (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 19, ідентифікаційний код 00012701) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург" (69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, 27, ідентифікаційний код 20496084) 34 726,36 грн. страхового відшкодування, 650,00 грн. вартості послуг огляду та оцінки матеріального збитку, 353,76 грн. державного мита, 136,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Крона" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 30726778) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург" (69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, 27, ідентифікаційний код 20496084) 25 500 (двадцять п'ять тисяч) грн. страхового відшкодування, 255,00 грн. державного мита, 98,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову відмовити."

В решті рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2011 року залишено без змін (том 3, а.с. 162-165).

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, Національна комісія регулювання електроенергетики України звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову апеляційної інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 509, 1187, 1188, 1191, 1192, Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника Національної комісії регулювання електроенергетики України, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 1 статті 1187 Цивільного Кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ міста Запоріжжя № 8465193 02.09.2009 року близько 15 год. 15 хв. у місті Запоріжжя по вул. Північне Шосе сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю Nissan "Note", державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Deawoo "Lanos", державний номер НОМЕР_2, що належить Національній комісії регулювання електроенергетики України під керуванням ОСОБА_4 (том 1, а.с. 26).

Внаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль Nissan "Note", державний номер НОМЕР_1, та його власнику ОСОБА_2 заподіяно матеріальну шкоду в сумі 60 226,36 грн., що підтверджується Звітом автотоварознавчого дослідження № 102 від 14.09.2009 року (том 1, а.с. 29-48).

ЗАТ "Страхова компанія Металург", правонаступником якого є ПАТ "Страхова компанія "Металург", як страховик, виплатило власнику пошкодженого автомобіля Nissan "Note", державний номер НОМЕР_1, відповідно до умов укладеного з ним договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 1442 ИТ/08 від 11.09.2008 року (далі Договір страхування) (том 1 а.с. 7-12), на підставі страхового акту № 414 від 17.09.2009 року (том 1, а.с. 51) суму страхового відшкодування у розмірі 50 188,63 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 21.09.2009 року, 24.09.2009 року та 29.09.2009 року (том 1, а.с. 52-54).

Згідно із доплатою від 25.11.2009 року до страхового акту № 414 від 17.09.2009 року позивачем додатково виплачено власнику пошкодженого автомобіля Nissan "Note", державний номер НОМЕР_1, 10 037,73 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 01.12.2009 року, який було подано в судовому засіданні 12.05.2011 року та долучено до матеріалів справи (том 1, а.с. 58).

У відповідності до умов вищезазначеного Договору страхування, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода. Страхова сума за цим договором для наземного транспорту складає 110 112,00 грн. Строк дії Договору згідно із Додатковою угодою № 1 до 17.09.2009 року.

Судами встановлено, що Постановою Заводського районного суду міста Запоріжжя від 24.09.2009 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 16.10.2009 року, у адміністративній справі № 3-2 005/2009 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні ДТП 02.09.2009 року внаслідок порушення пункту 10.4 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України (том 1, а.с. 59-62).

Також, суди встановили, що цивільно-правова відповідальність Національної комісії регулювання електроенергетики України, як власника автомобіля Deawoo "Lanos", державний номер НОМЕР_2, була застрахована ЗАТ "Страхова компанія "Крона" (відповідачем -2) згідно із Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2744266 від 26.01.2009 року строк дії якого до 25.01.2010 року з лімітом відповідальності за шкоду 25500грн., без франшизи (том 1, а.с. 28).

З огляду на встановлене суди дійшли висновку про те, що до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача-2 компенсації шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02.09.2009 року в сумі 25 500,00 грн.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неправильність висновків суду першої інстанції про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 25 000,00 грн. страхового відшкодування, оскільки із Заяви про уточнення позовних вимог № 549 від 14.04.2010 року позивач просив суд стягнути зазначену суму з відповідача-2 (том 3, а.с. 1-6).

Також, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками апеляційного суду про стягнення з відповідача-1 збитків, не покритих Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВС/1289320 в розмірі 35 257,49 гри. та 650,00 грн. збитків (вартості послуг огляду та оцінки транспортного засобу) та 83 грн. витрат на отримання розгорнутої довідки ДАІ.

Доводи скаржника про сумісну вину водіїв у скоєнні дорожньо-транспортної події спростовано судом апеляційної інстанції.

Так, апеляційний суд прийняв, як належний доказ вини водія відповідача-1 ОСОБА_4 Постанову Заводського районного суду міста Запоріжжя від 24.09.2009 року, залишену без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 16.10.2009 року, в адміністративній справі № 3-2 005/2009, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні ДТП 02.09.2009 року внаслідок порушення пункту 10.4 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України. Також апеляційний суд зазначив, що водій транспортного засобу, застрахованого позивачем у справі ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не притягувався, його вини у скоєнні дорожньо-транспортної події працівники міліції не встановили. А висновки експерта №3-2 005/2009 від 24.09.2009року суди відхилили як такі, що не визначили конкретного порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 а були надані у різних варіантах відповідно до пояснень водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не відображаючи об"єктивних обставин дорожньо-транспортної події 02.09.2009року.

Доводи скаржника щодо неповного з'ясування судами попередніх інстанцій всіх обставин справи судом касаційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки вони зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції касаційного суду відповідно до статті 111-7 ГПК України. Отже, колегія суддів касаційного суду вважає їх необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування прийнятого у справі рішення апеляційного суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Національної комісії регулювання електроенергетики України залишити без задоволення.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 року у справі № 46/61 залишити без змін.

Головуючий Н. Ткаченко

Судді Л. Катеринчук

Г. Коробенко