Постанова № 16948547, 12.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р. Справа № 5005/759/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Панової І.Ю.,

суддів:Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Арбітражного керуючого Корнілова Євгенія Олександровича на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2011

у справі

господарського суду№ 5005/759/2011

Дніпропетровської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Інтерконтакт-2"

доТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Інтерконтакт-2"

про визнання банкрутом

ліквідаторарбітражний керуючий Чеснова Н.В.

за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2011 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна (ТОВ ВК) фірма "Інтерконтакт-2" порушено провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2011 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірмі "Інтерконтакт-2" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Корнілова Є.О., якого зобов'язано опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про визнання боржника банкрутом, подати суду реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2011 (суддя Камша Н.М.) скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської облдирекції на дії ліквідатора Корнілова Є.О. задоволено. Припинено повноваження Корнілова Є.О. як ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Інтерконтакт-2". Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Інтерконтакт-2" арбітражного керуючого Чеснову Н.В.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 (колегія суддів у складі: Виноградник О.М. головуючий, Джихур О.В., Лисенко О.М.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2011 залишено без змін.

В касаційній скарзі арбітражний керуючий Корнілов Є.О. просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції та винести відповідну постанову. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального права, зокрема 23, 25, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст.1 Закону ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Виходячи з викладеного, правова оцінка діям ліквідатора повинна надаватись судами, виходячи з меж його компетенції, як особи, що організовує здійснення ліквідації банкрута.

Відповідно до вимог ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого господарський суд може винести ухвалу .

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає спеціальні наслідки, які виникають у разі неналежного виконання арбітражним керуючим обов'язків в процедурах банкрутства, а саме ч.8 ст. 31 Закону передбачає, що невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, згідно з цим Законом, що завдало значної шкоди боржнику чи кредиторам, може бути підставою для анулювання його ліцензії.

Згідно з ч. 9 вказаної статті Закону невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справи, оголошення про визнання ТОВ ВКФ "Інтерконтакт-2" опубліковано в газеті “Голос України” від 12.03.11р. № 45 (5045).

23.03.2011 до господарського суду звернулося Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської облдирекції зі скаргою на дії ліквідатора банкрута Корнілова Є.О, яка обґрунтована тим, що ліквідатор розпочав продаж майна банкрута на відкритих торгах, без погодження з комітетом кредиторів, з результатами оцінки майна банкрута банк, як кредитор та іпотекодержателя, ознайомлено не було, торги (аукціон) призначено на 19.04.2011 в м.Полтаві, тоді як майно банкрута знаходиться у м.Дніпропетровську, всупереч ч.4 ст.30 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор не звітує щомісячно перед комітетом кредиторів, не надає інформацію про фінансовий стан боржника, про вжиті заходи в ході ліквідпроцедури, використанню коштів, чим порушуються вимоги ч.6 ст.3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Задовольняючи заяву ПАТ місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ліквідатор Конілов Є.О. неналежним чином виконує свої обов'язки, що може призвести до порушення прав кредиторів.

Так, порядок та умови продажу майна у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство регулюються, зокрема, положеннями ст. 30 Закону про банкрутство.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Отже, законодавцем започаткований продаж майна банкрута на відкритих торгах. Комітет кредиторів має право встановити інший порядок продажу майна банкрута.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в газеті "Голос України" № 47 від 16.03.2011 надруковано оголошення про проведення публічних торгів (аукціону) з продажу майна банкрута ТОВ ВКФ "Інтерконтакт-2" об'єктів нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Березинська, буд. 2. Публічні торги призначені на 19.04.2011 в торговій залі Центральної універсальної біржі в м.Полтаві.

Відповідно до вимог ст. 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Абзацами 1, 2, 4 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка має назву "Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна)", визначено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону. Якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується ліквідатором, що ним, одноособово, без погодження з комітетом кредиторів у березні 2010 року укладено договір на проведення оцінки майна та договір про проведення аукціону з продажу майна банкрута. При цьому, створення комітету кредиторів ліквідатор вважає недоцільним, а погодження своїх дій в процедурі ліквідації з комітетом кредиторів вважає таким, що не відповідає вимогам Закону про банкрутство.

Так, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, відповідно до норм ч.9 ст. 7, ст.ст. 16, 51 Закону про банкрутство створення комітету кредиторів у процедурі банкрутства боржника, що ліквідується власником, не є обов'язковим, оскільки формування та створення комітету кредиторів, як органу, що представляє інтереси всіх кредиторів у справі про банкрутство, здійснюється на стадії розпорядження майном, яка в процедурі банкрутства боржника, що ліквідується власником, відсутня.

Між тим, колегія суддів наголошує, що у разі необхідності або наявності ініціативи щодо створення комітету кредиторів у такій справі, слід виходити із загальних положень щодо порядку проведення зборів кредиторів та створення комітету кредиторів, передбачених нормами ст. 16 Закону про банкрутство.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Банк листом від 12.03.2011 звертався до ліквідатора з пропозиціє про призначення та проведення зборів кредиторів, яка ліквідатором задоволена не була.

Відповідно до норм абзацу 1 ч. 3 ст. 16 Закону про банкрутство ініціатива проведення зборів кредиторів належить іншим учасникам провадження у справі про банкрутство: збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою або ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких складає не менше однієї третини всіх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.

Ініціатива ж створення комітету кредиторів, відповідно до норм частин 5, 6 вказаної статті, належить лише зборам кредиторів.

Зважаючи на викладені вимоги чинного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що про ухилення ліквідатора від створення комітету кредиторів банкрута (незважаючи на вимогу одного із кредиторів), ненадання звітів комітету кредиторів та неналежну оцінку виявленого та реалізованого майна з метою погашення та задоволення вимог кредиторів є неналежним виконанням обов'язків ліквідатора щодо дотримання балансу інтересів усіх учасників процесу, порушенням вимог ст.13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та ч. 2 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до яких ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Корнілова Євгенія Олександровича залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 у справі № 5005/759/2011 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.