Ухвала суду № 16947508, 09.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2011 року                               м. Київ                                        К-22112/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Костенка М.І.

                                                                      Ланченко Л.В.

                                                                      Островича С.Е.

                                                                      Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню № 95” Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва “Трест Південтранстехмонтаж”

на рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2005

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2007

у справі №32/732-33/6

за позовом          Дочірнього підприємства “Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню № 95” Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва “Трест Південтранстехмонтаж”

до          Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

про                              визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство “Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню № 95” Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва “Трест Південтранстехмонтаж” (далі по тексту –позивач, ДП “Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню № 95” ВАТ “Трест Південтранстехмонтаж”) звернулась до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва) № 000156/2302/0 від 30.05.2003 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 60531,36 грн., в т.ч. 40354,24 грн. основного платежу та 20177,12 грн. штрафних (фінансових) санкцій; зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 21964,76 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2005, яке залишене без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2007, в позові відмовлено, з мотивів безпідставності й необґрунтованості позовних вимог.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами комплексної позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП “Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню № 95” ВАТ “Трест Південтранстехмонтаж” за період з 01.07.2000 по 01.01.2003, складено акт № 64/23-211/01381062 від 28.05.2003, в якому встановлено порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 та п. 10.3 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: внаслідок порушення складання та подання податкової звітності було занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість за 2001-2002 роки, що спричинило донарахування ПДВ в розмірі 40354,24 грн., зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 21964,76 грн., застосування фінансових санкцій у розмірі 20177,12 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 28.05.2003 ДПІ у Солом’янському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення № 000156/2302/0 від 30.05.2003 про донарахування податку на додану вартість в сумі 62319 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20177,12 грн.

Також судами встановлено, що позивачем були подані до податкового органу податкові декларації по податку на додану вартість за серпень, грудень 2001 року, червень, жовтень 2002 року.

До кожної з поданих декларацій позивач подавав уточнену податкову декларацію із зменшеним від’ємним значенням податкових зобов’язань по податку на додану вартість та довідки про зміну податкових зобов’язань в результаті виправлення самостійно виявлених помилок, в якій зазначав нараховані штрафні санкції у розмірі 10%.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Будь-які помилки виявлені в поданій платником податків декларації повинно було виправити шляхом подання уточнюючої декларації. Декларація складається не на суму виявленої помилки, а на повну суму (з урахуванням виправленої помилки) обсягів продажу, податкових зобов’язань, обсягів придбання, податкового кредиту та інших показників. Форма, за якою має подаватись уточнена декларація визначається виходячи з тієї форми податкової звітності, яка була діючою в тому звітному періоді, в якому допущено помилку, що виправляється. До уточненої декларації додається самостійно заповнена платником довідка про суми ПДВ, які збільшують або зменшують податкові зобов’язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах. Довідка подається з метою визначення суми, яка має бути перенесена в картку особового рахунку, тобто яка фактично збільшить або зменшить податкові зобов’язання платника у зв’язку з виправленням помилки. В довідці платником самостійно нараховується сума штрафних санкцій у розмірі 10 %, як це передбачено п.п. 17.1 та 17.2 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Донараховані суми сплачуються платником самостійно, але в рахунок сплати донарахованої суми податку та штрафу автоматично зараховується будь-яка сума переплати, незалежно від дати та причини її виникнення, яка рахується на особовому рахунку платника на дату подання уточненої декларації. Посилання позивача на обов’язок відповідача виявити методологічні помилки, які допущено позивачем при складанні довідок до уточнених декларацій, при реєстрації їх надходження не відповідає вимогам ст. 4 Закону № 2181, згідно якої прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу; податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників; відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою. Крім цього, податковим законодавством не передбачено інших документів, крім акту перевірки, які можуть підтверджувати наявність заявлених порушень податкового або валютного законодавства. З огляду на наведене, місцевий суд вважав, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки щодо порушень позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 та п. 10.3 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: заниження податкових зобов’язань по ПДВ у періоді, що перевірявся на суму 40354,24 грн. і завищення санкцій з цього податку у розмірі 20177,12 грн. є правомірними та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, тощо.

Таким чином, судами вірно зазначено, що податковий орган правомірно визначив позивачу суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 40354,24 грн., застосував штрафні санкції на суму 20177,12 грн. та зменшив суму бюджетного відшкодування на 21964,76 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню № 95” Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва “Трест Південтранстехмонтаж” відхилити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 30.03.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Степашко