Ухвала суду № 16947206, 14.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 року                               м. Київ                                        К-21410/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Рибченка А.О.

суддів:                               Голубєвої Г.К.

                                                            Карася О.В.

Островича С.Е.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову Господарського суду Одеської області від 02 липня 2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року

у справі № 14/170-07-3825А

за позовом Фінансової компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Материк-Інвест»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Одеської області від 02 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року, позов Фінансової компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Материк-Інвест»(далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі –відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000182210/0 від 05 квітня 2007 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Одеської області від 02 липня 2007 року, ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року та прийняття нового рішення –про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ФК ТОВ «Материк-Інвест»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт № 2892/22-10/22502647/15 від 23 березня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000182210/0 від 05 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1 571,65 грн. (721,65 грн. –основний платіж, 850,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 5.2.5, 5.2.17 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 334/94-ВР) у зв’язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат коштів у вигляді членських внесків, сума яких перевищує 0,2 відсотка фонду оплати праці.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.2.17 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців та їх об’єднанням, створеним відповідно до закону з цього питання, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 відсотка фонду оплати праці платника податку у розрахунку за звітний рік.

Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок»професійна діяльність учасників фондового ринку, крім депозитаріїв та фондових бірж, здійснюється за умови членства щонайменше в одній саморегулівній організації.

Отже, обов’язковою умовою здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів є членство в саморегулівній організації, у зв’язку з чим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач став учасником однієї з таких організацій, а саме –Асоціації «Південноукраїнська торгівельно-інформаційна система» (далі –Асоціація) відповідно до рішення ради Асоціації від 30 червня 1998 року.

Крім того, згідно з пунктом 4 рішення Державної комісії з цінних паперів та фондовому ринку від 17 липня 1997 року № 17 «Про членство професійних учасників ринку цінних паперів у сертифікованих ДКЦПФР об’єднаннях»недотримання особою вимоги щодо обов'язкового членства в Об’єднаннях є підставою для анулювання відповідного дозволу (ліцензії) на право професійної діяльності на ринку цінних паперів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що перерахування ФК ТОВ «Материк-Інвест» як професійним учасником ринку цінних паперів коштів у вигляді членських внесків до Асоціації здійснювалось у зв’язку з веденням основного виду діяльності, а тому позивач правомірно відніс витрати по сплаті членських внесків до складу валових витрат.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси відхилити, а постанову Господарського суду Одеської області від 02 липня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Голубєва Г.К.

Карась О.В.

                                        Острович С.Е.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко