Ухвала суду № 16947008, 24.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2011 р.                               м. Київ                                        8/100н-ад

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                                  Степашка О.І.

суддів:                                                            Карася О.В.

Костенка М.І.

                                                                      Островича С.Е.

                                                                      Федорова М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24.10.2006

у справі №8/100н-ад

за позовом          Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів»

до          Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

про          скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство «Лисичанський завод залізобетонних виробів»(далі по тексту –позивач, КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів») звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом про скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області (далі по тексту –відповідач, ДПІ в м. Лисичанську Луганської області) № 0000132301/0 від 01.02.2006 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 212369,10 грн., в т.ч. 143570,12 грн. основного платежу та 68798,98 грн. штрафних санкцій; визнання недійсною вимоги про зобов’язання сплатити до бюджету борг з податку з доходів фізичних осіб: за 2004 рік –у сумі 40964, 01 грн. та за 2005 рік –у сумі 127686,41 грн., всього на суму 168650,42 грн.; зобов’язання відповідача здійснити розрахунок заборгованості з податку з доходів фізичних осіб перед бюджетом за період 2004-2005 роки, з урахуванням дійсно сплачених сум; зобов’язання податкової інспекції урахувати амортизаційні відрахування чотирьох станків на суму 136000 грн. за період 2004 та 2005 роки.

Постановою Господарського суду Луганської області від 14.04.2006 по даній справі позов задоволено частково; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення; зобов’язано податкову інспекцію врахувати амортизаційні відрахування на чотири станки на суму 136000 грн. до суми валових витрат КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів», здійснених ним у 2004-2005 роках; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 постанову Господарського суду Луганської області від 14.04.2006 скасовано; позов задоволено частково; скасоване спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування податку на прибуток у розмірі 129842 грн., в т.ч. 89640 грн. основного платежу та 40202 штрафних санкцій; в решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Лисичанську Луганської області просить частково скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення по справі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв’язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що за результатами проведеної виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 30.09.2005, складено акт № 4/23-01235834 від 24.01.2006.

Підставами для визначення зобов’язання позивачу з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2004 по 30.09.2005, донарахування податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій стало заниження, на думку податкового органу, суми податку на прибуток за 2004 рік на суму 108 222,62 гри. та за 3 квартали 2005 року –на 35 347,50 грн., внаслідок порушення вимог пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4; пп. 5.2.1 п. 5.2; пп. 5.4.9 та 5.4.10 п. 5.4, пп. 5.6.1 п. 5.6, п. 5.9; пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5; пп. 8.2.2 п. 8.2; пп. 8.3.9 п. 8.3, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: безпідставне включення позивачем до валових витрат у 2004 році та впродовж 3-ьох кварталів 2005 року амортизаційних відрахувань за 4 станки, загальною вартістю 1360000 грн.; несвоєчасна сплата податку на прибуток по узгоджених податкових зобов’язаннях за період з 13.01 по 11.05.2005.

На підставі результатів вказаної перевірки, відповідачем 01.02.2006 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000132301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 212369,10 грн., в т.ч. 143570,12 грн. основного платежу та 68798,98 грн. штрафних санкцій.

В зв’язку з тим, що відповідач фактично оскаржує рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, суд касаційної інстанції, з урахуванням меж перегляду, зазначає наступне.

Задовольняючи позов частково Луганський апеляційний господарський суд виходив з того, що амортизаційні відрахування по 4 станкам документально підтверджені та використовувались вказані станки в господарській діяльності позивача.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Оскільки судами встановлено правомірність включення позивачем амортизаційних відрахувань по 4 станкам до валових витрат, тому висновок апеляційного суду про неправомірність нарахування податковим органом податкового зобов’язання позивачу з податку на прибуток в розмірі 89640 грн. є вірним.

Враховуючи викладене, з урахуванням меж перегляду, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку встановленим по справі обставинам. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції у даній справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко

Судді(підпис)О.В. Карась

(підпис)М.І. Костенко

(підпис)С.Е. Острович

(підпис)О.В. Федоров З оригіналом згідно Секретар судового засіданняГончарук І. Ю.