Постанова № 16945285, 27.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2011 року 16:46 № 2а-387/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Слюсара С.А.;

відповідача: Єненко М.С.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11 січня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” (далі по тексту позивач, ПАТ “АК “Київводоканал”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту відповідач, СДПІ), в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 05 жовтня 2010 року №000104220/0 та від 23 грудня 2010 року №0001024220/1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-387/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03 лютого 2011 року.

В судовому засіданні 03 лютого 2011 року оголошено перерву до 24 березня 2011року. 24 березня 2011 року, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, судом оголошено перерву до 13 квітня 2011 року. 13 квітня 2011 року оголошено перерву до 27квітня 2011 року.

В судовому засіданні 27 квітня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ від 05 жовтня 2010 року №000104220/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ВАТ “АК “Київводоканал” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5263627,00 грн., в тому числі за основним платежем 3512 418,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1756 209,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення скасовано в частині 120293,00 грн. застосованих штрафних санкцій та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2010 року №0001024220/1, відповідно до якого сума податкового зобовязання з податку на додану вартість становить 5148 334,00 грн., в тому числі за основним платежем 3512 418,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1635 916,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 22 вересня 2010року №506/42-20/03327664 “Про результати документальної невиїзної перевірки ВАТ“АК “Київводоканал” (код ЄДРПОУ 03327664) з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ “С Профіт” код за ЄДРПОУ (25691569), ТОВ “Технобудкомунікації” код ЄДРПОУ (34000141)” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що за період квітень-червень 2010 року позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень у сумі 8912620,00 грн., за травень 2010 року у сумі 7610611,00 грн., за червень 2010 року 8781679,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на суму 3512418,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму 874000,00грн., за травень 2010 року на суму 561488,00 грн., за червень 2076930,00 грн.

Податковий кредит за вказані періоди сформовано позивачем на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами-постачальниками ТОВ “С Профіт” та ТОВ“Технобудкомунікації”.

Згідно аналізу “Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” встановлено, що підприємства-постачальники не подавали до податкового органу податкові декларації за відповідні звітні періоди, а тому відповідач вважає, що податкові накладні, виписані такими постачальниками, є такими, що заповнені з порушенням вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165.

На думку відповідача, розмір податкового зобовязання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

У звязку з викладеним в Акті перевірки зроблено висновок про порушення ВАТ“АК“Київводоканал” підпунктів 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3512418,00, в тому числі за квітень 2010 року в сумі 874000,00 грн., за травень 2010 року в сумі 561488,00 грн., за червень 2010 року в сумі 2076930,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, виходячи з того, що Закон України “Про податок на додану вартість” не містить обовязку покупця здійснювати контроль за поданням звітності контрагентами або здійснювати контроль за відповідністю даних в будь-яких електронних базах; умови договорів з постачальниками виконані в повному обсязі, що підтверджується видатковими та податковими накладними, а підприємства-постачальники на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, за перевірений період позивач придбавав у ТОВ “С Профіт” реагенти для очистки води (сульфат алюмінію технічний очищений), на підтвердження чого постачальником виписано видаткові та податкові накладні за квітень, травень та червень 2010 року.

Позивач в оплату за поставлений товар перерахував ТОВ С Профіт” грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Також відповідно до договору підряду від 05 травня 2010 року №5/10, укладеного між ВАТ “АК “Київводоканал” (замовник) та ТОВ “Технобудкомунікації” (підрядник), підрядник виконує роботи з ремонту приміщень, будівель та споруд Департаменту соціального розвиту ВАТ “АК “Київводоканал”. Виконання робіт підтверджується актами приймання будівельних робіт №1 та №2 за період з 01 травня 2010 року по 31 травня 2010року. ТОВ “Технобудкомунікації” виписало н адресу позивача податкову накладну від 31 травня 2010 року №52 на загальну суму 399126,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 66521,00 грн.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував ТОВ “Технобудкомунікації” грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПАТ “АК “Київводоканал” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень та червень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість у розмірі 3512 418 грн., що були сплачені ним у звязку з придбанням товарів у ТОВ С Профіт” та послуг у ТОВ “Технобудкомунікації”.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що контрагенти позивача ТОВ С Профіт” та ТОВ“Технобудкомунікації”. на момент складання податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

На думку суду, неподання підприємствами-постачальниками податкових декларацій з податку на додану вартість до податного органу за місцем реєстрації не є підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Реальність здійснених господарських операцій та використання придбаних позивачем товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується.

Разом з тим, суд на підставі копій документів та пояснень, наданих представником позивача, встановив, що придбані у ТОВ “С Профіт” реагенти для очистки води (сульфат алюмінію) використав для очищення води від забруднень, що свідчить про безпосередню повязаність таких операцій з господарською діяльністю позивача.

На підтвердження реальності виконаних ТОВ “Технобудкомунікації” будівельних робіт позивач надав фотознімки обєктів ПАТ “АК “Київводоканал”, на яких здійснювалися будівельні роботи підрядником.

Крім того, суд звертає увагу на неможливість порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що регулює питання складання податкової накладної, оскільки в межах спірних правовідносин позивач податкових накладних не складав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПАТ “АК “Київводоканал” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень, травень та червень 2010 року, тому висновки Акта перевірки про порушення позивачем 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Проподаток на додану вартість” є помилковими, а визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3512 418,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є також протиправним.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами позивача про те, що використання відповідачем інформації з компютерної автоматизованої інформаційної системи “Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” суперечить положенням Закону України “Продержавну податкову службу в Україні”, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

За визначенням пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Виходячи з викладеного, Закон встановлює, що документальну невиїзну перевірку необхідно та достатньо здійснювати на підставі поданих платником податку документів, а саме податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, відповідачем проводилася саме документальна невиїзна перевірка позивача. Тобто така перевірка мала проводитися в приміщенні відповідача та лише на підставі поданих позивачем податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Крім того, закони України з питань оподаткування, зокрема, Закони України “Продержавну податкову службу в Україні”, “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про податок на додану вартість” не містять посилань на компютерні автоматизовані інформаційні системи, на підставі інформації з яких податковий орган може встановлювати порушення податкового законодавства платником податків.

Посилання відповідача на наказ Державної податкової адміністрації України від 18квітня 2008 року №266 “Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів” не приймається судом до уваги, оскільки зазначений документ не є нормативно-правовим актом і носить інформативний характер.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення СДПІ від 05 жовтня 2010року №0001024220/0 та від 23 грудня 2010 року №0001024220/1 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, СДПІ не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ “АК “Київводоканал” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 05 жовтня 2010 року №0001024220/0 та від 23 грудня 2010 року №0001024220/1.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (тригривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко