Постанова № 16945231, 15.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 лютого 2011 року 14:15 № 2а-19441/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Кулинич Т.В.;

відповідача: не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Росичі”

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30 грудня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Росичі” (далі по тексту позивач, ТОВ “Росичі”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 02 жовтня 2009року №0000922320/0; від 10 грудня 2009 року 0000922320/1; від 10 грудня 2009 року №0000922320/2 та від 07 травня 2010 року №0000922320/3.

Крім того, позивач подав клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2011 року поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду, відкрито провадження в адміністративній справі №2а-19441/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 31 січня 2011 року.

В судовому засіданні 31 січня 2011 року представник позивача уточнив позовні вимоги стосовно податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2009 року №0000922320/2 та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17лютого 2010 року №0000922320/2; у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, судом оголошено перерву до 09 лютого 2011 року.

09 лютого 2011 року суд оголосив перерву до 15 лютого 2011 року у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 15 лютого 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 02жовтня 2010 року №0000922320/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та за порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Росичі” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 540831,00 грн., в тому числі за основним платежем 360554,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 180227,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийняла податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2009 року 0000922320/1; від 17 лютого 2010 року №0000922320/2 та від 07 травня 2010 року №0000922320/3 аналогічного змісту.

Податкові повідомлення-рішення від 02 жовтня 2010 року №0000922320/0, від 10грудня 2009 року 0000922320/1; від 17 лютого 2010 року №0000922320/2 та від 07 травня 2010 року №0000922320/3 прийняті на підставі висновків акта від 23 вересня 2009 року №3067/23-622-21649265 “Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Росичі” (код за ЄДРПОУ 21649265) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 по 31.03.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 по 31.03.09” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що ТОВ “Росичі” сформувало податковий кредит за липень 2008 року на підставі податкових накладних від 10 серпня 2007 року №108, від 26жовтня 2007 року №139, від 15 листопада 2007 року №151; за вересень 2008 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Захистспецсервіс”, від 21 листопада 2007року №152, від 13 листопада 2007 року №149, від 27 лютого 2008 року №12, від 25березня 2008 року №19, від 27 березня 2008 року №21, від 28 березня 2008 року №22 та від 08 квітня 2008 року №26; за березень 2009 року на підставі податкової накладної, виписаної ПП “Будівельна компанія “Стікбуд” від 21 березня 2008 року №116.

Відповідач, посилаючись на норми підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, зазначив в Акті перевірки, що розмір податкового зобовязання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду; та прийшов до висновку, що позивач мав право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду за наявності таких підстав: у ТОВ “Росичі” виникло право на податковий кредит; у разі виникнення права на податковий кредит у випадку здійснення списання коштів в оплату товару та не отримання податкової накладної від продавця подання одночасно з декларацією за такий період відповідної скарги на такого постачальника, яка і є підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

На думку відповідача, ТОВ “Росичі” прийнято рішення не формувати податковий кредит за листопад 2007 року, лютий, березень, квітень 2008 року та на дату виникнення податкового кредиту таким правом не скористалось, оскільки не подавало скарги стосовно постачальників щодо відмови у наданні податкових накладних.

За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 360554,00 грн., в тому числі за липень 2008 року 61667,00 грн., за вересень 2008 року 122167,00 грн., за березень 2009 року 176720,00 грн.

Позивач не погоджується з встановленими в Акті перевірки порушеннями та мотивує позовні вимоги наступним: абзац другий підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не встановлює обовязку платника податку подавати до податкового органу скаргу; податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту в межах встановлених строків давності (1095 днів) з моменту виписки такої податкової накладної, визначених статтею 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; таким чином, у випадку коли право платника податку на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, зазначені в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Відповідач повністю підтримує висновки Акта перевірки, а його доводи, викладені в письмовому запереченні ідентичні висновкам Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання, виходячи з наступних мотивів.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Проподаток на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Проподаток на додану вартість”, податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Проподаток на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ “Росичі” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

При визначенні податкового кредиту також має враховуватися рівень звичайних цін на такі товари та послуги.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач в податкових декларації з податку на додану вартість за липень, вересень 2008 року та березень 2009 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у межах своєї господарської діяльності.

Порушень з приводу вартості придбаних позивачем товарів та послуг відповідачем не встановлено.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з обставин та матеріалів справи, зокрема, додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в складі податкового кредиту за липень, вересень 2008 року та березень 2009 року ТОВ “Росичі” зазначило суми податку на додану вартість за податковими накладними, які були виписані до вказаних звітних періодів.

На думку суду, Закон України “Про податок на додану вартість” повязує дату права виникнення на податковий кредит або з датою списання коштів в оплату вартості товарів (послуг), або з датою отримання відповідної податкової накладної. При цьому Закон не встановлює обовязку платника податку формувати податковий кредит за певний звітний період на підставі податкових накладних, складених виключно за такий звітний період та не передбачає обовязку платника податку надавати податковому органу будь-яких документальних підтверджень отримання від постачальників податкових накладних саме в тому періоді, в якому вони відображені.

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В матеріалах справи містяться копії податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податкових кредит за період липень, вересень 2008 року та березень 2009 року; суд встановив, що зазначені податкові накладні видані особами, які на момент їх складання були зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені належним чином та відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, на підставі документів наданих позивачем в матеріали справи, а саме: копій договору про виконання робіт від 03 серпня 2007 року №08-01, укладеного між ТОВ“Росичі” та ТОВ “Захистспецсервіс”, договору підряду на виконання будівельних робіт від 12 лютого 2008 року, укладеного між ТОВ “Росичі” та ПП “Будівельна компанія Стикбуд”, актів здачі-прийняття виконаних робіт, актів приймання виконаних підрядних робіт, податкових накладних, виписок банку, суд встановив, що здійснені ним операції є реальними, а придбані позивачем роботи та послуги призначені для використання у межах господарської діяльності.

Суд також погоджується, що з доводами позивача, що абзац другий підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України, який передбачає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг), не є імперативною нормою, а передбачає лише право платника податку звернутися до податкового органу зі скаргою і саме у випадку відмови постачальника надати податкову накладну.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно формував податковий кредит за періоди липень, вересень 2008 року та березень 2009 року, тому висновок ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та заниження податку на додану вартість на суму 360554,00 грн. є помилковим, а визначення суми податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 360554,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку ТОВ“Росичі”, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 180227,00 грн. є також протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ“Росичі” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Росичі” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 02 жовтня 2009 року №0000922320/0, від 10 грудня 2009 року №0000922320/1, від 17 лютого 2010 року №0000922320/2 та від 07 травня 2010 року №0000922320/3.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Росичі” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко