Постанова № 16945143, 21.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 квітня 2011 року 15:49 № 2а-13923/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря ХижнякІ.В. та представників:

позивача: Чорного А.М.;

відповідача: Корнієнка В.П.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ”

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

30 вересня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний банк “Київ” (далі по тексту позивач, ПАТ “АКБ “Київ”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту відповідач, СДПІ), в якому просить: 1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30січня 2010 року №0000124320/0, від 20 квітня 2010 року №0000124320/1, від 13 липня 2010 року №0000124320/2, від 24 вересня 2010 року №0000124320/3; 2) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000114320/0, від 20 квітня 2010 року №0000114320/1, від 13 липня 2010 року №0000114320/2, від 24 вересня 2010 року №0000114320/3; 3) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000104320/0, від 20квітня 2010 року №0000104320/1, від 13 липня 2010 року №0000104320/2, від 24 вересня 2010 року №0000104320/3; 4) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000094320/0, від 20квітня 2010 року №0000094320/1, від 13 липня 2010 року №0000094320/2, від 24 вересня 2010 року №0000094320/3; 5) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000074320/0, від 20 квітня 2010 року №0000074320/1, від 13 липня 2010 року №0000074320/2, від 24 вересня 2010 року №0000074320/3; 6) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000084320/0, від 20квітня 2010 року №0000084320/1, від 13 липня 2010 року №0000084320/2, від 24 вересня 2010 року №0000084320/3; 7) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000044320/0, від 20квітня 2010 року №0000044320/1, від 13 липня 2010 року №0000044320/2, від 24 вересня 2010 року №0000044320/3; 8) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000054320/0, від 20 квітня 2010 року №0000054320/1, від 13 липня 2010 року №0000054320/2, від 24 вересня 2010 року №0000054320/3; 9) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000144320/0, від 20квітня 2010 року №0000144320/1, від 13 липня 2010 року №0000144320/2, від 24 вересня 2010 року №0000144320/3; 10) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000154320/0, від 20квітня 2010 року №0000154320/1, від 13 липня 2010 року №0000154320/2, від 24 вересня 2010 року №0000154320/3; 11) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000064320/0, від 20 квітня 2010 року №0000064320/1, від 13 липня 2010 року №0000064320/2, від 24 вересня 2010 року №0000064320/3; 12) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000024320/0, від 20квітня 2010 року №0000024320/1, від 13 липня 2010 року №0000024320/2, від 24 вересня 2010 року №0000024320/3; 13) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000034320/0, від 20квітня 2010 року №0000034320/1, від 13 липня 2010 року №0000034320/2, від 24 вересня 2010 року №0000034320/3; 14) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000014320/0, від 20 квітня 2010 року №0000014320/1, від 13 липня 2010 року №0000014320/2, від 24 вересня 2010 року №0000014320/3; 15) покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2010року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-13923/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01 листопада 2010 року.

В судовому засіданні 01 листопада 2010 року оголошено перерву до 22 листопада 2010 року.

22 листопада 2010 року, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, судом оголошено перерву до 16 грудня 2010 року.

В судовому засіданні 16 грудня 2010 року оголошено перерву до 24 січня 2011 року. 24 січня 2011 року, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд оголосив перерву до 11 лютого 2011 року.

11 лютого 2011 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій визнає неправомірність віднесення понесених витрат Івано-Франківською філією у звязку з страхуванням орендного майна при відсутності права власності на майно до валових витрат; віднесення до валових витрат Подільською філією суми послуг по господарським операціям, де відсутнє документальне підтвердження отримання результатів робіт від платника, по яким не було підтверджено статус платника податку на прибуток; визначення Житомирською філією балансової вартості ІІІ групи основних фондів станом на 01 липня 2007 року внаслідок арифметичної помилки, що призвело до завищення суми амортизаційних відрахувань за 2008-2009 роки.

В судовому засіданні 11 лютого 2011 року оголошено перерву до 01 березня 2011року.

01 березня 2011 року, у звязку з клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи та його неявкою в судове засідання, судом оголошено перерву до 05 квітня 2011 року. 05 квітня 2011 року оголошено перерву до 21 квітня 2011 року.

В судовому засіданні 21 квітня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 30 січня 2010 року №0000124320/0 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання передбаченого пунктом 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання ПАТ “АКБ “Київ” зобовязано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 6528,36грн. за платежем податки, не віднесені до інших категорій.

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 30 січня 2010 року №0000114320/0 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання передбаченого пунктом 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання ПАТ “АКБ “Київ” зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 15,10 грн. за платежем податки, не віднесені до інших категорій.

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 30 січня 2010 року №0000104320/0 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання передбаченого пунктом 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання ПАТ “АКБ “Київ” зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 49 654,77 грн. за платежем податки, не віднесені до інших категорій.

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 30 січня 2010 року №0000094320/0 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання передбаченого пунктом 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання ПАТ “АКБ “Київ” зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 89,31 грн. за платежем податки, не віднесені до інших категорій.

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 30 січня 2010 року №0000074320/0 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання передбаченого пунктом 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання ПАТ “АКБ “Київ” зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 39 604,34 грн. за платежем податки, не віднесені до інших категорій.

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 30 січня 2010 року №0000084320/0 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання передбаченого пунктом 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання ПАТ “АКБ “Київ” зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 495 396,07 грн. за платежем податки, не віднесені до інших категорій.

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 30 січня 2010 року №0000044320/0 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання передбаченого пунктом 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання ПАТ “АКБ “Київ” зобовязано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 27915,77грн. за платежем податки, не віднесені до інших категорій.

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 30 січня 2010 року №0000054320/0 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання передбаченого пунктом 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання ПАТ “АКБ “Київ” зобовязано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 5120,50грн. за платежем податки, не віднесені до інших категорій.

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 30 січня 2010 року №0000144320/0 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання передбаченого пунктом 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання ПАТ “АКБ “Київ” зобовязано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 262,71грн. за платежем податки, не віднесені до інших категорій.

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 30 січня 2010 року №0000154320/0 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання передбаченого пунктом 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання ПАТ “АКБ “Київ” зобовязано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 86225,48грн. за платежем податки, не віднесені до інших категорій.

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 30 січня 2010 року №0000064320/0 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання передбаченого пунктом 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання ПАТ “АКБ “Київ” зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 24 388,36 грн. за платежем податки, не віднесені до інших категорій.

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 30 січня 2010 року №0000024320/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ПАТ “АКБ “Київ” визначено суму податкового зобовязання за платежем збір за право використання символіки м. Києва у розмірі 2 361 740,13 грн. в тому числі основний платіж 1 365 469,27 грн., штрафні (фінансові) санкції 996 270,86 грн.

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 30 січня 2010 року №0000034320/0 згідно з підпунктом “а” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ПАТ “АКБ “Київ” визначено суму податкового зобовязання за платежем збір за право використання символіки м. Києва у розмірі 680,00 грн. в тому числі основний платіж 0,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 680,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 30 січня 2010 року №0000014320/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та за порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.3, 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.3.2 пункту 8.3, підпунктів 8.4.1, 8.4.4 пункту 8.4, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, підпункту 11.2.3. пункту 11.2 статті 11, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ПАТ “АКБ “Київ” визначено суму податкового зобовязання податку на прибуток у розмірі 123488,43грн. в тому числі основний платіж 82 325,62 грн., штрафні (фінансові) санкції 41 162,81 грн.

За результатами адміністративного оскарження до СДПІ, Державної податкової адміністрації у місті Києві та Державної податкової адміністрації України зазначені податкові повідомлення-рішення, крім податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2010року №0000024320/0, залишені без змін, а відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2010 року через дріб 1; від 13 липня 2010 року - через дріб 2; 24 вересня 2010 року - через дріб 3 аналогічного змісту.

Відповідно до рішення СПДІ про результати розгляду первинної скарги від 15 квітня 2010 року №4498/10/25-022 податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000024320/0 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 682 734,64 грн. та штрафних (фінансових) санкцій передбачених підпунктом 17.1.6 цієї статті у розмірі 313 536,22 грн. та засновані штрафні (фінансові) санкції, передбачені підпунктом 17.1.2 цієї статті у розмірі 682 734,64 грн.

Відповідно до рішення про результати розгляду повторних скарг Державної податкової адміністрації у місті Києві від 05 липня 2010 року №3512/10/25-114 податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000024320/0 (з урахуванням рішення СДПІ від 15 квітня 2010 року №4498/10/25-022) скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 33295,83 грн. відповідно до підпункту 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За результатами адміністративного оскарження СДПІ податкового повідомлення-рішення податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000024320/0 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 20 квітня 2010 року №0000344320/1, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем збір за право використання символіки м. Києва у розмірі 2048203,91 грн. в тому числі основний платіж 1 365 469,27 грн., штрафні (фінансові) санкції 682734,64 грн.; від 13 липня 2010 року №0000464320/2, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем збір за право використання символіки м. Києва у розмірі 2014908,08 грн. в тому числі основний платіж 1 365 469,27 грн., штрафні (фінансові) санкції 649438,81 грн.; від 24 вересня 2010 року №0000464320/3, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем збір за право використання символіки м. Києва у розмірі 2014908,08 грн. в тому числі основний платіж 1 365 469,27 грн., штрафні (фінансові) санкції 649438,81 грн.

Відповідно до підпункту “б” підпункту 6.4.1 пункту 6.4. статті 6 Закону України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобовязання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження, податкове повідомлення вражається відкликаним.

Згідно з підпунктом 6.4.3 пункту 6.4 вказаної статті, у випадках, визначених підпунктом “б” підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

З огляду на те, що податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000024320/0 та від 20 квітня 2010 року №0000344320/1 в силу вимог Закону України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є відкликаними, позовні вимоги в частині скасування цих податкових повідомлень-рішень задоволенню не підлягають.

Таким чином, розгляду в межах предмету даного спору підлягають позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2010 року №0000464320/2 та від 24 вересня 2010 року №0000464320/3.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акта від 19січня 2010 року №17/43-20/14371869 “Про результати виїзної планової документальної перевірки Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку “Київ” код за ЄДРПОУ 14371869, МФО 322498, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 року” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.3, 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.3.2 пункту 8.3, підпунктів 8.4.1, 8.4.4 пункту 8.4, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, підпункту 11.2.3. пункту 11.2 статті 11, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 31 995 072,16 грн., в тому числі 2007 рік 4092,98грн.; 2008 рік 81039,37 грн., 9 місяців 2009 року 31909939,81 грн., та завищення відємного значення обєкту оподаткування по податку на прибуток за І квартал 2009 року на суму 101189,95 грн.

- пункту 6.2, пункту 6.3 розділу VI “Положення про збір за право на використання символіки міста Києва”, затвердженого рішенням Київської міської ради від 09 березня 2006 року №149/3240 в результаті чого занижено податкове зобовязання па сплаті збору за право використання символіки міста Києва на суму 1 365 469,27 грн., та порушено підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині неподання податкових декларацій зі зору на використання символіки міста Києва за IV квартал 2008 року та І, ІІ, ІІІквартали 2009 року.

- пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, позивачем неодноразово порушувалися терміни перерахування до бюджету податків, які перераховувалися клієнтами банку у вигляді готівкових коштів через касу банку.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та мотивує позовні вимоги наступним: 1) підставою для визначення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є невідомі банку суми несплаченого податкового зобовязання клієнтів банку, Акт перевірки не містить описової частини щодо встановленого порушення та не містить у висновках грошового вираження щодо несплат податкового зобовязання клієнтів банку; податковий орган неправомірно застосовує пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, оскільки встановлено порушення строків виконання саме платіжних доручень клієнтів банків; крім того вказані штрафні санкції застосовані в період дії мораторію; 2)Київська міська рада незаконно розширила базу оподаткування відносно справляння збору за право використання місцевої символіки, назва “Київ”, як загальновживаного географічного обєкту не відноситься до місцевої символіки, оскільки не є гербом міста або іншого населеного пункту, ні назвою чи зображенням архітектурних, історичних памяток та не потребує реставрації як історичної памятки, а лише визначає його графічне розташування, а тому ПАТ “АКБ “Київ” не є платником збору за право використання місцевої символіки; стосовно формування валових витрат по придбанню легкового автомобілю законодавство припускає неоднозначне (множинне) тлумачення; 3) джерела безперебійного живлення, комутатори та маршрутизатори не можуть відноситися до 1 групи основних фондів, оскільки є електронним обладнанням; мобільна дизель-електростанція відноситься до 2 групи основних фондів, оскільки не є структурним компонентом будівлі.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ПАТ “АКБ “Київ”, виходячи з наступних підстав.

В Акті перевірки встановлено, що ПАТ “АКБ “Київ” неодноразово порушувалися терміни перерахування до бюджету податків, які перераховувалися клієнтами банку.

Судом встановлено, що позивач не перераховував або несвоєчасно перераховував кошти згідно платіжних доручень, поданих платниками податків клієнтами банку.

Відповідно до підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення строків перерахування податків, зборів (обовязкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обовязкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно з підпунктом 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк зобовязаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобовязаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пункт 1.22 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлює, що операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, суд приходить до висновку, що банк несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій у розмірі, встановленому підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” виключно за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обовязкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, тобто у випадку своєчасного надходження відповідного податку та збору до бюджету, на думку суду, зазначені штрафні санкції до банку не застосовуються.

Як свідчить зміст підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, розмір штрафних санкцій залежить від погашеної суми податкового боргу та строки затримки сплати узгодженої суми податкового зобовязання платником податків.

Однак, на думку суду, відповідальність банку не повязана з діями платника податків щодо визначення суми податкових зобовязань та своєчасності їх погашення, а тому, розмір штрафних санкцій, що застосовується до банку на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обовязкового платежу) до бюджету, в даному випадку саме за несвоєчасне виконання платіжного доручення, залежить від суми, зазначеної клієнтом (платником податків) у платіжному дорученні та від кількості днів прострочення виконання такого платіжного доручення.

Крім того, суд звертає увагу, що банк не може нести відповідальності за несвоєчасне погашення платником податків податкового боргу, який виник раніше дати подання платником податків до банку платіжного доручення.

Відповідач надав суду пояснення та розрахунок застосованих до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в розрізі спірних податкових повідомлень-рішень та платників податків - клієнтів банку, платіжні доручення яких виконані несвоєчасно або не виконані позивачем. З наданого розрахунку вбачається, що розмір штрафних санкцій визначався виходячи із суми погашеного податкового боргу, граничного строку погашення узгодженої суми податкового зобовязання та кількості днів прострочення сплати узгодженої суми податкового зобовязання; крім того, мало місце нарахування штрафних санкцій у випадку відсутності несвоєчасної сплати суми податкового зобовязання платником податків та зарахування коштів згідно платіжних доручень в рахунок погашення податкового боргу платника податків, що виник раніше.

Разом з цим слід зазначити, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обовязкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, зокрема несвоєчасне виконання платіжного доручення, банк несе відповідальність у вигляді сплати пені за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, незалежно від своєчасності та повноти внесення до бюджету того чи іншого податку, збору.

Крім того, обставини справи свідчать, що відповідно до постанови Національного банку України від 06 лютого 2009 року №53 з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану позивача введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 09 лютого 2009 року по 09 серпня 2009 року.

Згідно зі статтею 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (в редакції, чинній на момент введення мораторію) з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобовязання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоровю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у звязку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобовязаний сплатити кредиторам за грошовими зобовязаннями та зобовязаннями щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до підпункту 16.5.3 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом: за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку; за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії.

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обовязкових платежів) у розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію; фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом, за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

Матеріали справи свідчать, що штрафні санкції згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовані відповідачем на підставі платіжних доручень клієнтів ПАТ “АКБ “Київ”, які були подані до введення дії мораторію, тобто до 09 лютого 2009 року.

Наданий відповідачем розрахунок штрафних санкцій свідчить, що до строку прострочення виконання платіжних доручень відповідач зараховував період дії мораторію.

Враховуючи введення в ПАТ “АКБ “Київ” мораторію з 09 лютого 2009 року, з огляду на те, що платіжні доручення подані до банку до 09 лютого 2009 року, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” мають застосовуватися від дати надходження платіжного доручення до 09 лютого 2009 року, та у разі виконання платіжного доручення після закінчення дії мораторію, - з моменту його закінчення (09серпня 2009 року) до дати фактичного виконання платіжного доручення.

Проаналізувавши наданий відповідачем розрахунок штрафних санкцій, по кожному зі спірних податкових повідомлень-рішень суд зазначає наступне.

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000124320/0 від 20 квітня 2010 року №0000124320/1; від 13 липня 2010 року №0000124320/2; від 24 вересня 2010 року №0000124320/3.

Платником податків ВАТ Завод “Маяк” подано до ПАТ АКБ “Київ” платіжні доручення на перерахування до бюджету податкового зобовязання з плати за землю від 21та 26 січня 2009 року, кошти перераховані банком 31 липня 2009 року; однак сума податкового зобовязання по земельному податку сплачена платником податків своєчасно через інший банк, що свідчить про відсутність порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору до бюджету та виключає застосування штрафних санкцій до позивача на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Платіжне доручення ЗАТ “Елпо” від 27 січня 2009 року на сплату орендної плати за землю в сумі 32 284,62 грн. не було виконано ПАТ АКБ “Київ”, що призвело до виникнення податкового боргу у платника податків. Податковий борг погашено 24 лютого 2009 року та 19 березня 2009 року, у звязку з чим відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірі 6482,44 грн. На думку суду, розмір штрафних санкцій має нараховуватися до 09 лютого 2009року та становити 10% від суми вказаної у платіжному дорученні 3228,46 грн.

В свою чергу спірним податковим повідомленням-рішення зобовязано сплатити штраф у розмірі 6528,36 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000124320/04 від 20 квітня 2010 року №0000124320/1; від 13 липня 2010 року №0000124320/2; від 24 вересня 2010 року №0000124320/3 підлягають скасуванню в частині застосування штрафу у розмірі 3299,90 грн. (6528,36 3228,46).

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000114320/0, №000010320/0 від 20 квітня 2010 року №0000114320/1, №0000104320/1; від 13 липня 2010року №0000114320/2, №0000104320/2; від 24 вересня 2010 року №0000114320/3, №0000104320/3.

Платником податків ВАТ Завод “Маяк” подано до ПАТ АКБ “Київ” платіжні доручення на перерахування до бюджету податкового зобовязання з плати за землю від 21та 26 січня 2009 року, кошти перераховані банком 31 липня 2009 року; однак сума податкового зобовязання по земельному податку сплачена платником податків своєчасно через інший банк, що свідчить про відсутність порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору до бюджету та виключає застосування штрафних санкцій до позивача на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в повному обсязі.

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000094320/0 від 20 квітня 2010 року №0000094320/1; від 13 липня 2010 року №0000094320/2; від 24 вересня 2010 року №0000094320/3.

Платіжне доручення ПП “Гук” від 14 січня 2009 року на сплату єдиного податку в сумі 470,00 грн. не було виконано ПАТ АКБ “Київ”, що призвело до виникнення податкового боргу у платника податків. Податковий борг погашено 15 квітня 2009 року, у звязку з чим відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірі 89,31 грн. На думку суду, розмір штрафних санкцій має нараховуватися до 09 лютого 2009 року та становити 10% від суми вказаної у платіжному дорученні 47,00 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000094320/0 від 20 квітня 2010 року №0000094320/1; від 13 липня 2010 року №0000094320/2; від 24вересня 2010 року №0000094320/3 підлягають скасуванню в частині застосування штрафу у розмірі 42,31 грн. (89,31 47,00).

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000084320/0 від 20 квітня 2010 року №0000084320/1; від 13 липня 2010 року №0000084320/2; від 24 вересня 2010 року №0000084320/3.

Платником податків ВАТ Завод “Маяк” подано до ПАТ АКБ “Київ” платіжні доручення на перерахування до бюджету податкового зобовязання з податку на додану вартість від 16, 21, 23, 26 та 29 січня 2009 року, кошти перераховані банком 31 липня 2009року; однак сума податкового зобовязання з податку на додану вартість сплачена платником податків своєчасно через інший банк, що свідчить про відсутність порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору до бюджету та виключає застосування штрафних санкцій до позивача на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 подала до ПАТАКБ “Київ” платіжне доручення 27 січня 2009 року на сплату податку на додану вартість у розмірі 1860,00 грн.; банком кошти перераховано 07 липня 2009 року, у звязку з чим відповідачем застосовано штраф у розмірі 926,82 грн.

На думку суду, розмір штрафних санкцій має нараховуватися до 09 лютого 2009 року та становити 10% від суми вказаної у платіжному дорученні 186,00 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000084320/0 від 20 квітня 2010 року №0000084320/1; від 13 липня 2010 року №0000084320/2; від 24вересня 2010 року №0000084320/3 підлягають скасуванню в частині застосування штрафу у розмірі 247512,04 грн. (247698,04 - 186,00).

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000074320/0 від 20 квітня 2010 року №0000074320/1; від 13 липня 2010 року №0000074320/2; від 24 вересня 2010 року №0000074320/3.

Платіжне доручення АТЗТ “Укрінтерекспедиція” від 03 лютого 2009 року на сплату податку в сумі 38 000,00 грн. виконано ПАТ АКБ “Київ” 25 лютого та 06 травня 2009 року, в результаті чого відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірі 7464,47 грн. На думку суду, розмір штрафних санкцій має нараховуватися до 09 лютого 2009 року та становити 10% від суми вказаної у платіжному дорученні 3 800,00 грн.

ТОВ “Рембуд” подано до банку платіжне доручення від 15 січня 2009 року на сплату податку на прибуток у розмірі 3806,00 грн.; кошти перераховані банком 28 квітня 2009 року, у звязку з чим застосовано штрафні санкції у розмірі 456,40 грн. На думку суду, розмір штрафних санкцій має нараховуватися до 09 лютого 2009 року та становити 10% від суми вказаної у платіжному дорученні 380,60 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000074320/0 від 20 квітня 2010 року №0000074320/1; від 13 липня 2010 року №0000074320/2; від 24вересня 2010 року №0000074320/3 підлягають скасуванню в частині застосування штрафу у розмірі 3740,27 грн. (7920,87 3800,00 380,60).

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000044320/0 від 20 квітня 2010 року №0000044320/1; від 13 липня 2010 року №0000044320/2; від 24 вересня 2010 року №0000044320/3.

Платником податків ПП “Рік” подано до ПАТ АКБ “Київ” платіжне доручення від 22січня 2009 року на перерахування до бюджету податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 7798,00 грн.; кошти перераховані банком з порушенням граничного терміну сплати на 41 день; однак сума податкового зобовязання з податку на додану вартість сплачена платником податків своєчасно, а кошти перераховані банком спрямовувалися на погашення податкового боргу, що виник раніше; наведене свідчить про відсутність порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору до бюджету та виключає застосування штрафних санкцій до позивача на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

ЗАТ “Київський палац спорту” подано до банку платіжне доручення від 15 січня 2009року на сплату податку на додану вартість у розмірі 90000,00 грн.; кошти перераховані банком 02 лютого 2009 року, у звязку з чим відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірі 9000,00 грн. На думку суду, розмір штрафних санкцій визначено відповідачем правомірно.

ДП Київський туристичний готель “Дружба” українського ЗАТ по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” подано до ПАТ АКБ “Київ” платіжне доручення від 19 січня 2009року на перерахування до бюджету податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 113 000,00 грн.; грошові кошти не перераховані вчасно; сума податкового боргу платником податків погашалася частинами через інші банки, у звязку з чим відповідачем застосовані штрафні санкції у розмірі 18854,51 грн. На думку суду, розмір штрафних санкцій має нараховуватися до 09 лютого 2009 року та становити 10% від суми вказаної у платіжному дорученні 11300,00 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000044320/0 від 20 квітня 2010 року №0000044320/1; від 13 липня 2010 року №0000044320/2; від 24вересня 2010 року №0000044320/3 підлягають скасуванню в частині застосування штрафу у розмірі 7615,77 грн. (27915,77 9000,00 11300,00).

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000054320/0 від 20 квітня 2010 року №0000054320/1; від 13 липня 2010 року №0000054320/2; від 24 вересня 2010 року №0000054320/3.

ПП “Рік” подано до ПАТ АКБ “Київ” платіжне доручення від 06 лютого 2009 року на перерахування до бюджету податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 6174,00 грн.; кошти перераховані до бюджету з порушенням граничного строку сплати на 21день, у звязку з чим відповідачем застосовані штрафні санкції у розмірі 610,50 грн. На думку суду, розмір штрафних санкцій має нараховуватися до 09 лютого 2009 року та становити 10% від суми вказаної у платіжному дорученні 617,40 грн.

ТОВ “Юніфарма” подано до ПАТ АКБ “Київ” платіжні доручення на перерахування до бюджету податкового зобовязання з податку на прибуток від 28 січня 2009 року на суму 11200,00 грн. та від 05 лютого 2009 року у розмірі 32 500,00 грн.; у звязку з чим відповідачем застосовані штрафні санкції у розмірі 4370,00 грн., що, на думку суду, є правомірним.

Платіжне доручення АТЗТ “Укрінтерекспедиція” від 03 лютого 2009 року на сплату податку в сумі 38 000,00 грн. виконано ПАТ АКБ “Київ” 25 лютого та 06 травня 2009 року, в результаті чого відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірі 140,00 грн. Однак, за вказане порушення вже застосовано штрафні санкції згідно податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000074320/0 від 20 квітня 2010 року №0000074320/1; від 13 липня 2010 року №0000074320/2; від 24 вересня 2010 року №0000074320/3.

Всього за податковими повідомленнями-рішеннями від 30 січня 2010 року №0000054320/0 від 20 квітня 2010 року №0000054320/1; від 13 липня 2010 року №0000054320/2; від 24 вересня 2010 року №00000454320/3 застосовано штрафних санкцій у розмірі 5120,50 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000054320/0 від 20 квітня 2010 року №0000054320/1; від 13 липня 2010 року №0000054320/2; від 24вересня 2010 року №00000454320/3 підлягають скасуванню в частині застосування штрафу у розмірі 133,10 грн. (5120,50 617,40 4 370,00).

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000144320/0 від 20 квітня 2010 року №0000144320/1; від 13 липня 2010 року №0000144320/2; від 24 вересня 2010 року №0000144320/3.

НВП ТОВ “Вінімікс-софт” подано до ПАТ АКБ “Київ” платіжне доручення від 15січня 2009 року на сплату єдиного податку у розмірі 4000,00 грн., банком вказані кошти перераховані 06 лютого 2009 року, у звязку з чим відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірі 262,71 грн. На думку суду, розмір штрафних санкцій має нараховуватися до 09лютого 2009 року та становити 10% від суми вказаної у платіжному дорученні 400,00грн.

Враховуючи, що суд не наділений повноваженнями збільшувати розмір застосованих штрафних санкцій, податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000144320/0 від 20 квітня 2010 року №0000144320/1; від 13 липня 2010 року №0000144320/2; від 24вересня 2010 року №0000144320/3 є правомірними.

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000154320/0 від 20 квітня 2010 року №0000154320/1; від 13 липня 2010 року №0000154320/2; від 24 вересня 2010 року №0000154320/3.

Платником податків ВАТ Завод “Маяк” подано до ПАТ АКБ “Київ” платіжні доручення на перерахування до бюджету податкового зобовязання з податку на додану вартість від 16, 21, 23, 26 та 29 січня 2009 року, кошти перераховані банком 31 липня 2009року; однак сума податкового зобовязання з податку на додану вартість сплачена платником податків своєчасно через інший банк, що свідчить про відсутність порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору до бюджету та виключає застосування штрафних санкцій до позивача на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

ЗАТ “Піастрелла - К” подано до ПАТ АКБ “Київ” платіжне доручення від 20 січня 2009 року на сплату земельного податку у розмірі 10249,60 грн.; кошти банком не перераховані; податковий борг погашено через іншу банківську установу 20 лютого 2009року, у звязку з чим відповідач застосував штрафні санкції у розмірі 1024,96 грн., що на думку суду узгоджується з приписами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та є правомірним.

Всього за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 86225,48 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000154320/0 від 20 квітня 2010 року №0000154320/1; від 13 липня 2010 року №0000154320/2; від 24вересня 2010 року №0000154320/3 підлягають скасуванню в частині застосування штрафу у розмірі 85200,52 грн. (86225,48 1024,48).

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000064320/0 від 20 квітня 2010 року №0000064320/1; від 13 липня 2010 року №0000064320/2; від 24 вересня 2010 року №0000064320/3.

Платником податків ПП “Рік” подано до ПАТ АКБ “Київ” платіжне доручення від 22січня 2009 року на перерахування до бюджету податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 7798,00 грн.; кошти перераховані банком з порушенням граничного терміну сплати на 41 день; однак сума податкового зобовязання з податку на додану вартість сплачена платником податків своєчасно, а кошти перераховані банком спрямовувалися на погашення податкового боргу, що виник раніше; наведене свідчить про відсутність порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору до бюджету та виключає застосування штрафних санкцій до позивача на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Платником податків ВАТ Завод “Маяк” подано до ПАТ АКБ “Київ” платіжні доручення на перерахування до бюджету податкового зобовязання з податку на додану вартість від 16, 21, 23, 26 та 29 січня 2009 року, кошти перераховані банком 31 липня 2009року; однак сума податкового зобовязання з податку на додану вартість сплачена платником податків своєчасно через інший банк, що свідчить про відсутність порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору до бюджету та виключає застосування штрафних санкцій до позивача на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_4 подала до ПАТАКБ “Київ” платіжне доручення від 26 січня 2009 року на сплату податку на додану вартість у розмірі 5848,00 грн.; банком кошти не перераховано, податковий борг погашено через інший банк 20 березня 2009 року, у звязку з чим відповідачем застосовано штраф у розмірі 1138,80 грн.

На думку суду, розмір штрафних санкцій має нараховуватися до 09 лютого 2009 року та становити 10% від суми вказаної у платіжному дорученні 584,80 грн.

ДП Київський туристичний готель “Дружба” українського ЗАТ по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” подано до ПАТ АКБ “Київ” платіжне доручення від 19 січня 2009року на перерахування до бюджету податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 113 000,00 грн.; грошові кошти не перераховані вчасно; сума податкового боргу платником податків погашалася частинами через інші банки, у звязку з чим відповідачем застосовані штрафні санкції у розмірі 1545,27 грн. Однак, за вказане порушення вже застосовано штрафні санкції згідно податкових повідомлень-рішень від 30січня 2010 року №0000044320/0 від 20 квітня 2010 року №0000044320/1; від 13 липня 2010 року №0000044320/2; від 24 вересня 2010 року №0000044320/3.

Всього за податковими повідомленнями-рішеннями від 30 січня 2010 року №0000064320/0 від 20 квітня 2010 року №0000064320/1; від 13 липня 2010 року №0000064320/2; від 24 вересня 2010 року №00000654320/3 застосовано штрафних санкцій у розмірі 24388,36 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000064320/0 від 20 квітня 2010 року №0000064320/1; від 13 липня 2010 року №0000064320/2; від 24вересня 2010 року №0000064320/3 підлягають скасуванню в частині застосування штрафу у розмірі 23803,56 грн. (24388,36 584,80).

Що стосується встановлення в Акті перевірки порушення позивачем пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, то суд погоджується з доводами позивача в цій частині та зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк зобовязаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

За визначенням пунктів 1.7, 1.30 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Тобто, висновок про порушення пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” буде обґрунтованим у випадку не виконання банком документу на переказ готівки; в свою чергу, Акт перевірки містить посилання на не перерахування та несвоєчасне перерахування позивачем коштів згідно платіжних доручень, які свідчать про переказ коштів у безготівковій формі.

Таким чином, висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” є помилковим.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за наявності факту порушення ПАТ “АКБ “Київ” строків перерахування до бюджету податків, зборів (обовязкових платежів), помилкове зазначення в Акті перевірки про порушення вказаної правової норми не є самостійною підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПАТ “АКБ “Київ” в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Стосовно порушення пункту 6.2, пункту 6.3 розділу VI “Положення про збір за право на використання символіки міста Києва”, затвердженого рішенням Київської міської ради від 09 березня 2006 року №149/3240.

Обставини справи свідчать, що позивач використовує у своїй назві слово “Київ”, а тому, на думку відповідача, ПАТ “АКБ “Київ” є платником збору на право використання місцевої символіки. В свою чергу ПАТ “АКБ “Київ” за перевірений період збір на право використання місцевої символіки не сплачувало, відповідні податкові розрахунки не подавало.

Згідно зі статтею 143 Конституції України, яка є Основним Законом України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про систему оподаткування” одним з принципів побудови системи оподаткування є єдиний підхід, який полягає у забезпеченні єдиного підходу до розробки податкових законів з обовязковим визначенням платника податку і збору (обовязкового платежу), обєкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обовязкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обовязкового платежу), строків та порядок сплати податку, підстав для надання пільг.

Як вбачається з підпункту 9 пункту 2 статті 15 Закону України “Про систему оподаткування”, збір за право використання місцевої символіки відноситься до місцевих зборів (обовязкових платежів).

Частина третя статті 15 Закону України “Про систему оподаткування” встановлює, що місцеві податки і збори (обовязкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Пункт 49 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” відносить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади.

Відповідно до статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних памяток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Рішенням Київської міської ради від 09 березня 2006 року №149/3240 Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради народних депутатів від 15 лютого 1994року №7 “Про введення збору за право на використання символіки м. Києва” затверджено Положення про збір за право на використання символіки м. Києва.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про збір за право на використання символіки м.Києва до місцевої символіки відносяться назви і зображення обєктів та історичних памяток міста згідно з затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15 січня 1996 року №39 Переліком назв обєктів та історичних памяток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку (далі - Перелік). Це: герб м. Києва; прапор м. Києва; назви (похідні від назв) історичних памяток міста згідно з Переліком, які використовуються в найменуваннях підприємств або окремих видах продукції (крім найменувань, які слугують для визначення місцезнаходження); зображення обєктів історичних памяток міста згідно з Переліком, які використовуються при виготовленні друкованої (за виключенням бланків ділових паперів), сувенірної, рекламної продукції тощо.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 Положення про збір за право на використання символіки м. Києва обєктом оподаткування збором для юридичних і фізичних осіб є виготовлена продукція (виконані роботи, надані послуги) з використанням символіки м. Києва з комерційною метою. Розрахунковою базою оподаткування збором юридичних осіб є: загальна вартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) підприємств, організацій, установ, у власних назвах або товарних знаках яких використовується символіка міста у комерційних цілях; вартість окремих видів продукції (робіт, послуг), при виготовленні (виконанні, наданні) яких використовується символіка м. Києва; загальна сума доходів банку.

Розділ ІІІ Положення про збір за право на використання символіки м. Києва встановлює, що платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших субєктів підприємницької діяльності, які використовують в найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.

Відповідно до пункту 4.1 Положення про збір за право на використання символіки м. Києва збір з юридичних осіб стягується у розмірі 0,1 відсотка вартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) з використанням символіки м. Києва (за вирахуванням податку на додану вартість).

Пунктом 76 “Переліку назв обєктів та історичних памяток, що відноситься до місцевої символіки”, в редакції Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15 січня 1996 року №39, назву “Київ” включено до переліку назв обєктів та історичних памяток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку.

Зазначена правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в постанові від 15 квітня 2010 року №К-4425/07.

Сума доходів банку, визначена відповідачем на рівні 1 365 469 270,00 грн., яка є розрахунковою базою оподаткування збором за право на використання символіки м. Києва, позивачем не заперечується.

Судом також встановлено, що податкові розрахунки зі збору за право використання місцевої символіки за IV квартал 2008 року та І, ІІ та ІІІ квартали 2009 року позивачем не подавалися.

На думку суду, позивач використовує назву “Київ” у комерційних цілях, а тому, враховуючи викладене, визначення відповідачем суми податкового зобовязання по сплаті збору за використання місцевої символіки м. Києва у розмірі 1 365 469,27 та застування штрафних санкцій за неподання відповідного податкового розрахунку є правомірними, відтак позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000024320/0, від 20 квітня 2010 року №0000344320/1, від 13липня 2010 року №0000464320/2, від 24 вересня 2010 року №0000464320/3 задоволенню не підлягають.

Стосовно порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.3, 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.3.2 пункту 8.3, підпунктів 8.4.1, 8.4.4 пункту 8.4, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, підпункту 11.2.3. пункту 11.2 статті 11, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно наданого відповідачем розрахунку сума податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 82 325,62 грн. (без врахування штрафних санкцій) визначена відповідачем за шістьма епізодами порушення, а саме: 1) нарахування амортизаційних відрахувань на суму податку на додану вартість по придбаним автомобілям, що призвело до визначення суми податкового зобовязання у розмірі 59906,96 грн.; 2) віднесення джерел безперебійного живлення, комутаторів, маршрутизаторів до 2 та 4 груп основних фондів замість 1 групи основних фондів, що призвело визначення суми податкового зобовязання у розмірі 15433,72 грн.; 3) віднесення вартості придбаної мобільної дизельної електростанції та інформаційної панелі світлової технології до складу 2 групи основних фондів, яку необхідно віднести до 1 групи основних фондів, що призвело до визначення суми податкового зобовязання у розмірі 5307,94 грн.; 4) невірне визначення балансової вартості 3 групи основних фондів внаслідок арифметичної помилки, що призвело до визначення суми податкового зобовязання у розмірі 143,37 грн.; 5) неправомірне віднесення до витрат зі страхування вартості орендованого майна, що призвело до визначення суми податкового зобовязання у розмірі 71,5 грн.; 6) віднесення до інших витрат господарських витрат без документального підтвердження, що призвело до визначення суми податкового зобовязання у розмірі 1318,75 грн.

Як встановлено вище, позивач погоджується з правомірністю встановлених відповідачем порушень по трьом останнім епізодам, про що зазначено у заяві про зменшення позовних вимог, а тому дослідженню судом підлягає правомірність встановлених порушень по першим трьом епізодам.

По першому епізоду порушення.

На думку відповідача, позивач порушив вимоги підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме завищив суми амортизаційних відрахувань по придбаним автомобілям сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля, який буде включено до складу основних фондів, не включається до складу валових витрат та не збільшує балансову вартість другої групи основних фондів.

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “основні фонди слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

При цьому згідно з підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” автомобільний транспорт відноситься до групи 2 основних фондів, а витрати на його придбання підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у звязку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Разом з тим, за правилами підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є обєктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

З огляду на викладені правові норми, суд вбачає наявність конфлікту інтересів, а саме неоднозначність порядку відображення в податковому обліку суми податку на додану вартість, сплаченої при придбанні автомобіля: за підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку на додану вартість включається до валових витрат; за правилами підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму податку на додану вартість, що не включена до складу податкового кредиту, У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком; відповідно до підпунктом 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 цього Закону балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання без урахування сплаченого податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи викладене, висновки СДПІ про порушення позивачем вимог підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та завищення амортизаційних відрахувань визначених по податку на додану вартість за придбаними автомобілями є помилковим, а визначення суми податкового зобовязання по даному епізоду у розмірі 59906,96 грн. є протиправним.

По другому епізоду порушення.

Відповідач зазначає про порушення ПАТ “АКБ “Київ” вимог підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” віднесення джерел безперебійного живлення, комутаторів, маршрутизаторів до 2 та 4 груп основних фондів замість 1 групи основних фондів, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на суму 97 433,01 грн.

Джерела безперебійного живлення, комутаторів, маршрутизаторів віднесено позивачем до 2 та 4 групи основних фондів

Суд погоджується з доводами позивача про неправомірність висновків відповідача стосовно того, що витрати на джерела безперебійного живлення, комутатори та маршрутизатори в податковому обліку відображаються як створення основних фондів групи 1 (передавальні пристрої), виходячи з наступного.

Підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що під терміном “амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, повязані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, компютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

На підставі пояснень представників позивача, інструкцій по експлуатації, суд встановив, що джерела безперебійного живлення, комутатори та маршрутизатори, які використовуються в компютерній мережі ПАТ “АКБ “Київ”, є активними елементами цієї мережі, пристроями, можуть бути демонтовані у будь-який момент у разі потреби, вони не є елементами будівель, споруд, що використовуються у господарській діяльності банку.

Виходячи із загальних визначень понять та технічних характеристик, маршрутизатор це інтелектуальний пристрій міжмережевої взаємодії, який на підставі інформації про топологію компютерної мережі та визначених правил (керується спеціальним програмним забезпеченням) приймає рішення про надсилання пакетів мереженого рівня між різними сегментами мережі; маршрутизатор захищає мережеву локальну мережу від зовнішніх погроз, обмежує доступ користувачів локальної мережі до ресурсів Інтернету, роздає ІР адреси, шифрує трафік тощо; комутатор це пристрій для обєднання у межах одного сегменту вузлів компютерної мережі; він направляє дані, інформацію виключно конкретному отримувачу; при використанні комутатора продуктивність та захищеність значно зростають; джерела безперебійного живлення це автоматичний пристрій, що дозволяє підключеному обладнанню деякий час працювати від акумуляторів джерела безперебійного живлення при зниженні електричного струму або при відхиленні його параметрів від допустимих норм, здатний змінювати параметри електроживлення для досягнення рекомендованих; застосовується для забезпечення безперебійної роботи компютерів.

Тобто джерела безперебійного живлення, комутатори та маршрутизатори придбані позивачем з метою забезпечення нормального та якісного функціонування власної компютерної мережі.

Відповідно до Національного стандарту №2 “Оцінка нерухомого майна”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1442, споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тунелі, естакади, мости тощо); а передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії звязку тощо).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Закон України “Протелекомунікації” в частині визначення поняття “телекомунікаційна мережа”, оскільки цей Закон визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обовязки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами, тобто не є Законом з питань оподаткування; крім того зазначені вище основні фонди, на переконання суду, не є частиною телекомунікаційної мережі в розумінні Закону України “Про телекомунікації”.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що джерела безперебійного живлення, комутатори та маршрутизатори не відповідають ознакам основних фондів 1 групи, оскільки не є будівлями, спорудами, чи їх структурними компонентами чи передавальними пристроями, тому висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та завищення суми амортизаційних відрахувань є помилковим, а визначення суми податкового зобовязання за даним епізодом порушення у розмірі 15433,72 грн. є протиправним.

По третьому епізоду порушення.

За змістом Акта перевірки встановлено порушення філією позивача “Відрадне” порушення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: віднесено вартість придбаної мобільної дизельної електростанції до складу 2 групи основних фондів, яку слід було віднести до 1 групи основних фондів, та до 2 групи основних фондів віднесено вартість придбання та монтажу інформаційної панелі світлодіодної технології (“бігаючий рядок”), яку необхідно було віднести до 3 групи основних фондів.

При цьому відповідач не наводить в Акті перевірки підстав для віднесення мобільної дизельної електростанції до 1 групи основних фондів та інформаційної панелі світлодіодної технології (“бігаючий рядок”) до 3 групи основних фондів.

Згідно з підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, повязані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Відповідно до інструкції про експлуатацію дизельна електростанція являє собою прилад, здатний створювати електричний струм, принцип дії якої полягає на перетворенні механічної енергії, що виробляється при роботі двигуна внутрішнього згоряння, в електричну енергію за допомогою генератора перемінного струму. Судом встановлено, що дизель-електростанція є мобільною, оскільки встановлена на причепі, що дозволяє здійснювати її переміщення в будь-який момент, а тому не відповідає ознакам основних фондів 1 групи, тобто не є будівлею, спорудою, чи їх структурним компонентом, не є передавальним пристроєм.

За таких підстав, висновок відповідача про необхідність віднесення мобільної дизельної електростанції до 1 групи основних фондів є помилковим.

Крім того, суд не погоджується з висновком Акта перевірки про необхідність віднесення позивачем інформаційної панелі світлодіодної технології (“бігаючий рядок”) до складу 3 групи основних фондів, виходячи з наступного.

Суд звертає увагу, що висновок про належність інформаційної панелі світлодіодної технології (“бігаючий рядок”) до 3 групи основних фондів відповідач жодними чином не обґрунтовує.

Як встановлено в Акті перевірки, вартість придбання та монтажу інформаційної панелі світлодіодної технології в ІІІ кварталі 2007 року позивачем віднесено до 2 групи основних фондів.

Згідно з підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до 2 групи основних фондів відносяться: автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

Суд погоджується з доводами позивача, що інформаційна панель світлодіодної технології (світлодіодне табло) це пристрій, що призначений для відображення інформації в графічному чи текстовому вигляді та являється як електромеханічним, так і оптичним приладом, та вважає підставним віднесення такого пристрою до 2 групи основних фондів.

Доказів на підтвердження того, що зазначений вище пристрій має відноситься до 3групи основних фондів, відповідачем не надано.

Таким чином, висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є помилковими, а визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток за даним епізодом порушення у розмірі 5307,94 грн. - протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за вказаними вище епізодами порушень у розмірі 40324,32 грн. є також протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року №0000014320/0, від 20 квітня 2010 року №0000014320/1; від 13 липня 2010 року - №0000014320/2 та від 24 вересня 2010 року №0000014320/3 мають бути скасовані в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 120972,94 грн., в тому числі за основним платежем 80648,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 40324,32 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, СПДІ у м. Києві по роботі з ВПП часткового доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ “АКБ “Київ” підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 30 січня 2010 року №0000014320/0, від 20 квітня 2010 року №0000014320/1; від 13 липня 2010 року №0000014320/2; від 24 вересня 2010 року №0000014320/3 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 120972,94 грн., в тому числі за основним платежем - 80648,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 40324,32 грн.

3.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 30 січня 2010 року №0000114320/0, №0000104320/0; від 20 квітня 2010 року №0000114320/1, №0000104320/1; від 13 липня 2010 року №0000114320/2, №0000104320/2; від 24 вересня 2010 року №0000114320/3, №0000104320/3.

4.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 30 січня 2010 року №0000124320/0; від 20 квітня 2010 року №0000124320/1; від 13 липня 2010 року №0000124320/2; від 24 вересня 2010 року №0000124320/3 в частині застосування штрафу у розмірі 3299,90 грн.; від 30 січня 2010 року №0000094320/0; від 20 квітня 2010 року №0000094320/1; від 13 липня 2010 року №0000094320/2; від 24 вересня 2010 року №0000094320/3 в частині застосування штрафу у розмірі 42,31 грн.; від 30 січня 2010 року №0000084320/0; від 20 квітня 2010 року №0000084320/1; від 13 липня 2010 року №0000084320/2; від 24 вересня 2010 року №0000084320/3 в частині застосування штрафу у розмірі 247512,04 грн.; від 30 січня 2010року №0000074320/0; від 20 квітня 2010 року №0000074320/1; від 13 липня 2010 року №0000074320/2; від 24 вересня 2010 року №0000074320/3 в частині застосування штрафу у розмірі 3740,27 грн.; від 30 січня 2010 року №0000064320/0; від 20 квітня 2010 року №0000064320/1; від 13 липня 2010 року №0000064320/2; від 24 вересня 2010 року №0000064320/3 в частині застосування штрафу у розмірі 23804,36 грн.; від 30 січня 2010року №0000054320/0; від 20 квітня 2010 року №0000054320/1; від 13 липня 2010 року №0000054320/2; від 24 вересня 2010 року №0000054320/3 в частині застосування штрафу у розмірі 133,10 грн.; від 30 січня 2010 року №0000044320/0; від 20 квітня 2010 року №0000044320/1; від 13 липня 2010 року №0000044320/2; від 24 вересня 2010 року №0000044320/3 в частині застосування штрафу у розмірі 7615,77 грн.; від 30 січня 2010 року №0000154320/0; від 20 квітня 2010 року №0000154320/1; від 13 липня 2010 року №0000154320/2; від 24 вересня 2010 року №0000154320/3 в частині застосування штрафу у розмірі 85200,52 грн.

5.В іншій частині адміністративного позову відмовити.

6.Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” судові витрати у розмірі 1,70 грн. (одну гривню сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВ.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 10 травня 2011 року.