Постанова № 16945137, 17.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 травня 2011 року 11:40 № 2а-1079/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Дубенчука О.Б.;

відповідача: Гончарової Ю.С.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства “Техпромсервіс”

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30 грудня 2010 року (відповідно до поштової відмітки на конверті) Приватне підприємство “Техпромсервіс” (далі по тексту позивач, ПП “Техпромсервіс”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23 червня 2010 року №0004732312/0, від 30 серпня 2010 року №0004732312/0 та №0006462312/0, від 15 жовтня 2010 року №0004732312/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1079/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18 лютого 2011 року.

18 лютого 2011 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій позовні вимоги викладені наступним чином: скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22 грудня 2010 року №0006462312/1 та від 10 січня 2011 року №0004732312/3.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 17 травня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 22 грудня 2010 року №0006462312/1 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ПП“Техпромсервіс” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 52721,00 грн., в тому числі за основним платежем 35147,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17574,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 10 січня 2011 року №0004732312/3 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ПП“Техпромсервіс” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 460422,00 грн., в тому числі за основним платежем 306948,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 153474,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами здійснення позивачем адміністративного оскарження та на підставі акта від 11 червня 2010 року №1364/23-12/32049435 “Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства “Техпромсервіс” (код ЄДРПОУ 32049435) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю “Сандурс-Компані” (код ЄДРПОУ 35759820) за період серпень 2008р., вересень 2008р., жовтень 2008р., грудень 2008р.” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що за перевірений період ПП “Техпромсервіс” здійснювало господарські операції з ТОВ “Сандурс-Компані”; відповідно до бази даних АІС ОР стан платника ТОВ “Сандурс-Компані” 0 (основний платник), основний вид діяльності інші види оптової торгівлі, основні засоби на підприємстві не рахуються.

Як зазначено в Акті перевірки, досудовим слідством встановлено, що упродовж 2007-2008 років група невстановлених осіб без наміру здійснення підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності придбали зареєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі, ТОВ “Сандурс-Компані”; таким чином, статут та реєстраційні документи не можуть бути здійсненими, оскільки реєстрація даного підприємства була здійснена на підставі неправдивих відомостей без наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Далі по тексту Акта перевірки відповідач, посилаючись на норми Бюджетного та Цивільного кодексів України приходить до висновку про нікчемність угоди, укладеної між ПП “Техпромсервіс” та ТОВ “Сандурс-Компані”, та про недійсність свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ “Сандурс-Компані”.

У звязку з викладеним в Акті перевірки зроблено висновок про порушення ПП“Техпромсервіс” підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 306948,03 грн., в тому числі за вересень 2008 року 42107,03 грн., жовтень 2008 року 183873,00 грн., грудень 2008 року 80968,00 грн., та завищення значення рядка 26 за серпень 2008 року на загальну суму 6203,67 грн.

Відповідно до рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 22 липня 2010 року №5286/10/25-026 зазначено, що допущені позивачем порушення призвели до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 374223,00 грн., у звязку з чим донарахована сума податку на додану вартість за основним платежем збільшена 35147,00 грн., за штрафними санкціями на 17574,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, виходячи з того, господарські операції ПП“Техпромсервіс” з ТОВ “Сандурс-Компані” підтверджені необхідними первинними документами, оплата за придбаний товар здійснена у повному обсязі, а договір спрямований на настання реальних наслідків; придбаний товар в подальшому реалізований іншим субєктам господарювання в результаті виграшу позивачем тендеру на поставку товару (кабелю).

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що 04 серпня 2008 року між ТОВ “Сандурс-Компані” (постачальник) та ПП “Техпромсервіс” (покупець) укладено договір №0408/1, відповідно до якого постачальник зобовязується постачати та передавати у власність покупцю товар, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору; номенклатура товару, його кількість, вартість, якість та строки виготовлення зазначаються в додатку, який є невідємною частиною цього договору. Згідно з додатком №1 до договору постачальник постачає кабель на загальну суму 2168565 грн.

ТОВ “Сандурс-Компані” поставило на адресу позивача кабель відповідно до видаткової накладної від 18 вересня 2008 року №1809/1 на суму 467280 грн., відповідно довидаткової накладної від 29 жовтня 2008 року №2910/1 на суму 1099479 грн., відповіднодо видаткової накладної від 15 грудня 2008 року №1512/1 на суму 678573,85 грн., та виписало податкові накладні від 20 серпня 2008 року №20081, від 18 вересня 2008 року №18091, від 20жовтня 2008 року №29101 та від 15 грудня 2008 року №15121 на загальну суму 2245333,45 грн., в тому числі податок на додану вартість 374222,24 грн.

В оплату за поставлений товар ПП “Техпромсервіс” перерахувало ТОВ “Сандурс-Компані” грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1)встановлення факту здійснення господарської операції; 2) становлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції; 3) встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обовязковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Проподаток на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПП “Техпромсервіс” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень та грудень 2008 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Сандурс-Компані”, та які сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням товару.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ “Сандурс-Компані” був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ “Сандурс-Компані” станом на 24 квітня 2011 року зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, а керівником значиться ОСОБА_3

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №267805 видами діяльності ПП “Техпромсервіс” є: інші види оптової торгівлі, посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами та товарами широко асортименту, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань.

Придбаний у ТОВ “Сандурс-Компані” товар в подальшому був реалізований позивачем ДП “Керченський морський торговельний порт” ,ДП “Маріупольський морський торговельний порт” та ЗАТ “Крейнсервіс Україна”, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару, виписками банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців свідчить, що одним із видів діяльності ТОВ “Сандурс-Компані” є інші види оптової торгівлі.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ“Сандурс-Компані” є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товар, що придбавався позивачем у ТОВ “Сандурс-Компані”, придбавався з метою використання та був використаний у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” Вищий адміністративний суд України зазначив: “…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року”.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ “Сандурс-Компані”, суд дійшов висновку, що зміст зазначеної угоди не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного обєкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім того, суд звертає увагу про неможливість порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що регулює питання складання податкової накладної, оскільки в межах спірних правовідносин позивач податкових накладних не складав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПП “Техпромсервіс” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень та грудень 2010 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими, відтак визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 306 948,00 грн. та 35147,00грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 153474,00 грн. та 17574,00 грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22 грудня 2010 року №0006462312/1 та від 10 січня 2011 року №0004732312/3 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП“Техпромсервіс” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Приватного підприємства “Техпромсервіс” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 22 грудня 2010 року №0006462312/1 та від 10 січня 2011 року №0004732312/3.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Техпромсервіс” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко