Постанова № 16944856, 07.07.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2011 року Справа № 2а/2370/4524/2011

11 год. 10 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Чубар Т.М.,

секретар Кузнецов В.С.,

за участю представника позивача Смілянського комунального виробничого підприємства «Комунальник»ОСОБА_2 за довіреністю № 161 від 15.06.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Смілянського комунального виробничого підприємства «Комунальник»до управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося Смілянське комунальне виробниче підприємство «Комунальник», в якому просить скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області № 158 від 05.04.2011р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 5240 грн. 61 коп.

Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, обґрунтовуючи їх тим, що оскаржуване в судовому порядку рішення в порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»прийняте протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, в силу якого припиняється дія будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не зявився, на адресу суду направив клопотання, в якому просить суд провести розгляд справи за відсутності представника управління за наявними матеріалами справи, адміністративний позов не визнає в повному обсязі.

Заслухавши пояснення та доводи представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010р. (далі по тексту Закон №2464), що набрав чинності з 01.01.2011р.

Відповідно до статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно статті 4 Закону № 2464 є, зокрема:

1) роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) тощо;

2) фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

3) особи, які забезпечують себе роботою самостійно займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Страхувальниками, в свою чергу, вважаються роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Статусу платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зазначені вище субєкти господарювання набувають з дня взяття їх на облік Пенсійним фондом, зокрема на підставі відповідної заяви або відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

З дня набрання чинності Законом № 2464 платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Судом встановлено, що відповідач Смілянське комунальне виробниче підприємство «Комунальник»зареєстрований як субєкт господарювання виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області 13.04.2004р., ідентифікаційний код 05431667 (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 460175).

З огляду на викладені вище норми Закону № 2464 відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України за реєстраційним номером2305020081.

Відповідно до ч. 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зобов'язаний, зокрема:

своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;

подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики тощо.

Так, згідно ч. 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники-роботодавці, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників роботодавців фізичних осіб-підприємців, які використовують працю інших осіб, та фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, календарний рік.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 статті 9 Закону № 2464). Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, в тому числі обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, відповідно до статті 1 Закону № 2464 вважається недоїмкою і стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 статті 25 Закону № 2464).

Так, позивачем в порушення зазначених вище термінів сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період з 21.02.2011р. по 25.03.2011р. неодноразово затримувалась сплата єдиного внеску у звязку з чим управлінням Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області, на підставі статті 25 Закону № 2464, яка передбачає за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладення штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум та одночасне нарахування пені з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, прийнято рішення № 158 від 05.04.2011р., яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 4 102 грн. 72 коп. та нараховано пеню в розмірі 1 137 грн. 89коп., оскарження якого і становить предмет заявлених Смілянським комунальним виробничим підприємством «Комунальник»позовних вимог.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що відповідно до статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№ 2343-XII від 14.05.1992р. (далі Закон про банкрутство) одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

При цьому протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з наданої представником позивача ухвали господарського суду Черкаської області від 01.09.2010р. про порушення провадження у справі № 01/1720 про банкрутство Смілянського комунального виробничого підприємства «Комунальник»даною ухвалою водночас з порушенням провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Станом на час розгляду даної адміністративної справи провадження у справі про банкрутство позивача знаходиться на стадії санації (ухвала господарського суду Черкаської області від 14.09.2010р.).

Отже, оскаржуване в судовому порядку рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області № 158 від 05.04.2011р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску винесено під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що, на думку позивача, не відповідає сутності мораторію, а отже свідчить про порушенням відповідачем порядку нарахування відповідних санкцій.

В той же час, суд зазначає, що згідно з абз. 24 статті 1 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, в силу приписів Закону про банкрутство дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобовязання, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, тобто на вимоги конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 06.01.2007р. у справі №07/01.

Отже, в даному випадку на зобовязання зі сплати штрафних санкцій, що визначені управлінням Пенсійного фонду України, не розповсюджує свою дію мораторій на задоволення вимог кредиторів, який введено з порушенням справи про банкрутство позивача, оскільки відповідні зобовязання виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та є поточною заборгованістю.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області № 158 від 05.04.2011р. про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 5240 грн. 61 коп. було прийнято на підставах та з дотриманням вимог чинного законодавства, а отже не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 11 липня 2011 року.