Постанова № 16944724, 08.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

08 липня 2011 р. №2а-978/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.

за участю сторін: представника позивача - Дончик В.Г.,

представника відповідача - Ламанової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-СИСТЕМ" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-СИСТЕМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.10.2010 року №0003902302/0 та від 29.12.2010 року №0003902302/1 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток у розмірі 84454,20 грн., та податкові повідомлення-рішення від 25.10.2010 року №0003912302/0, та від 29.12.2010 року №0005042302/1 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - ПДВ у розмірі 82457,10 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведена перевірка ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.11.2009 року по 30.06.2010 рік, якою встановлені порушення п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5, п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, складено акт №5913/23-506/36816313 від 12.10.2010 року, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення №0003902302/0 від 25.10.2010 року на суму 84454,20 грн., №0003912302/0 від 25.10.2010 року на суму 82457,10 грн. В результаті адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, винесені податкові повідомлення-рішення від 29.12.2010 року №0003902302/1 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток у розмірі 84454,20 грн., від 29.12.2010 року №0005042302/1 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - ПДВ у розмірі 82457,10 грн. Позивач зазначив, що висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова є необґрунтованим, оскільки висновки про нікчемність угод та нереальність характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "ОСОБА_3.", ТОВ "ХАРОПТТОРГ" не відповідають дійсним обставинам справи і ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях ДПІ Київському районі м.Харкова. Зазначена позиція спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентами.

Відповідач ДПІ у Київському районі м. Харкова проти позову заперечував, від в.о. начальника ДПІ у Київському районі міста Харкова Борщ Л.М. до суду надійшли письмові заперечення, в яких зазначили наступне. В ході виїзної планової перевірки ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" встановлено укладення договорів про надання послуг між позивачем та ТОВ "ОСОБА_3." та ТОВ "ХАРОПТТОРГ" щодо надання у користування майно. До складу валового доходу ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" по зазначеним господарським операціям віднесено 11310488,00 грн., в тому числі у 4 кварталі 2009 р. - 1834133,00 грн., 1 кварталі 2010 р. - 9476355,00 грн. та до складу податкового зобов'язання ПДВ віднесено суму 2262097,00 грн., в тому числі грудень 2009 р. - 366826,00 грн., січень 2010 р. - 631757,00 грн., лютий 2010 р. - 631757,00 грн., березень 2010 р. - 631757, 00 грн. Відповідач зазначає, що ТОВ "ОСОБА_3." не надавало податкову звітність з податку на прибуток за 2009 р., 1 квартал 2010 р. та півріччя 2010 р., остання податкова декларація по ПДВ надана підприємством до податкового органу за червень 2010 р. та не визнана і якості податкової звітності. У ТОВ "ОСОБА_3." відсутні основні фонди, тобто, надане в користування позивачу в грудні 2009 р. майно не є власним майном ТОВ "ОСОБА_3.". Позивач за договором користування майном №141209-к від 14.12.2009 року, укладеним з ТОВ "ОСОБА_3.", розрахунки не здійснював, станом на 30.06.2010 р. значиться кредиторська заборгованість перед ТОВ "ОСОБА_3." у сумі 24944211,87 грн., в тому числі ПДВ - 4157368,65 грн. (загальна сума отриманих послуг користування майном складає 2494421,87 грн.). При цьому від ТОВ "ХАРОПТТОРГ" по договору №14-12-09-3 від 14.12.2009 р. на надання послуг користування майном на розрахунковий рахунок ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" надійшло 68749379,46 грн. Дані податкової звітності ТОВ "ОСОБА_3." свідчать про відсутність на підприємстві управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), тобто необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності. Таким чином, встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність проведених господарських операцій ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" з ТОВ "ОСОБА_3." (в частині формування валових витрат і податкового кредиту) та з ТОВ "ХАРОПТТОРГ" у частині права користування майном отриманого від ТОВ "ОСОБА_3.". Крім того, відповідач зазначає, що декларація з податку на прибуток за півріччя 2010 року ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" не визнана в якості податкової звітності, нова звітна декларація за цей період позивачем надана не була. Відповідач зазначив, що на підставі наданих до перевірки первинних документів встановлено, що ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" не задекларовано у 2 кварталі 2010 р. валовий дохід, отриманий від операції з надання послуг з користування майном в адресу ТОВ "ХАРОПТТОРГ" у розмірі 31571523,00 грн. та не задекларовано валові витрати у розмірі 31312188 грн. (послуги користування будівлями та спорудами за договором з АТ "Концерн АВЕК та КО" у розмірі 31290732,00 грн., інші послуги - 1556,00 грн., витрати з оплати у розмірі - 14550,00 грн., страхові збори до фондів загальнообов'язкового страхування - 5350,00 грн.), що призвело до заниження обєкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 259335, 00 грн. Також, ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" до бази оподаткування податком на додану вартість не включено обсяги продажу товарів (робіт, послуг) за квітень-червень 2010 р., внаслідок чого занижено податкове зобов'язання у розмірі 6314304,00 грн. (квітень 2010 р. - 2104768,00 грн., травень 2010 р. - 2104768,00 грн., червень 2010 р. - 2104768,00 грн.) та не включено до складу податкового кредиту суми податку, що сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням на території України товарів (робіт, послуг) за квітень-червень 2010 р. у розмірі 6258198 грн. (квітень 2010 р. - 2086049,00 грн., травень 2010 р. - 2086049,00 грн., червень 2010 р. - 2086049,00 грн.), що призвело до заниження сплати суми податку бюджету у розмірі 56106,00 грн., у тому числі квітень 2010 р. - 18668,00 грн., травень 2010 р. - 18719,00 грн., червень 2010 р. - 18719,00 грн.). Таким чином, ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" в порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено податкові зобов'язання на загальну суму 4052207,00 грн.

Представник позивача - Дончик В.Г. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, посилаючись на наведені у позові обставини.

Представник відповідач - Ламанова Т.В. у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-СИСТЕМ" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 06.11.2009 року №14801020000054368, свідоцтво серія А01 №422172, види діяльності за КВЕД: здавання в оренду власного нерухомого майна, надання інших індивідуальних послуг, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, що підтверджується довідкою АА №130526 від 09.11.2009 року. Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова як платник податків з 09.11.2009 року №26136, згідно довідки від 09.11.2009 року №2394, та є платником ПДВ, що підтверджує свідоцтво №100256126 від 25.11.2009 року НБ №122591.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.11.2009 року по 30.06.2010 рік.

За результатами перевірки складений акт №5913/23-506/36816313 від 12.10.2010 року, яким встановлені порушення:

1) п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5, п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток у 2 кварталі 2010 р. на суму 64834,00 грн.;

2) п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати на загальну суму 56105,00 грн. (квітень 2010 р. - 18668,00 грн., травень 2010 р. - 18719,00 грн., червень 2010 р. - 18719,00 грн.);

3) п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" - позивачем не надано декларацію з податку на прибуток за півріччя 2010 р. та декларацію з ПДВ за червень 2010 р.;

4) ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ", з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями, а саме: ТОВ "ОСОБА_3." (код 35973278) по договору №141209-к від 14.12.2009 р., ТОВ "ХАРОПТТОРГ" (код 23471357) по договору №14-12-09-3 від 14.12.2009 р. у частині права користування майном, отриманого ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" від ТОВ "ОСОБА_3." по договору №14122009-к від 14.12.2009 р.

На підставі акту перевірки начальником ДПІ у Київському районі м.Харкова винесені повідомлення-рішення №0003902302/0 від 25.10.2010 року на суму 84454,20 грн., №0003912302/0 від 25.10.2010 року на суму 82457,10 грн. В результаті адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, винесені податкові повідомлення-рішення від 29.12.2010 року №0003902302/1 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток у розмірі 84454,20 грн. (64834,00 грн. - основний платіж, 19620, 20 грн. - штрафні (фінансові) санкції), від 29.12.2010 року №0005042302/1 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - ПДВ у розмірі 82457,10 грн. (56106,00 грн. - основний платіж, 26351,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Позивач не погодився з вказаними рішеннями і оскаржив їх до суду.

Щодо викладених в акті перевірки порушень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, судом встановлено наступне.

В акті перевірки відповідач посилається на те, що перевіркою відображених у рядку 01.1 Декларацій "Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" показників за період з 09.11.2009 року по 30.06.2010 р. у загальній сумі 48317359,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із надання послуг користування будівлями та спорудами, майном. Завищення доходу від продажу товарів (робіт, послуг) у 4 кварталі 2009 р. та 1 кварталі 2010 р. в сумі 11310488,00 грн., заниження валових витрат за 2 квартал 2010 року на суму 31290732,00 грн., за висновками відповідача, сталося внаслідок включення позивачем до складу валового доходу суми доходу, отриманого від надання послуг користування майном підприємству ТОВ "ХАРОПТТОРГ", в частині права користування майном, отриманого ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" від ТОВ "ОСОБА_3." по договору №141209-к від 14.12.2009 року, який має ознаки нікчемності.

Судом встановлено, що ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" надавалися послуги користування майном підприємству ТОВ "ХАРОПТТОРГ" (код 23471357) згідно договору №14-12-09-3 від 14.12.2009 р. Згідно додаткової угоди від 28.05.2010 року, термін дії договору подовжено до 30.06.2010 року, розірвано договір угодою від 28.06.2010 року (останній день користування майном - 30.06.2010 р). Платою за користування встановлена сума 16021402,00 грн. у т.ч. ПДВ 2670233,67 грн. на місяць., згідно додаткової угоди від 17.02.2010 р. за вказаним договором збільшено плату за користування майном за рахунок включення у перелік торгівельно-виставочного центру та гостьової автостоянки до суми 16335402,00 грн. у т.ч. 2722567,00 грн. на місяць.

ТОВ "ХАРОПТТОРГ" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 11.08.1995 року, свідоцтво серія А00 №504603, видами діяльності за КВЕД якого є: здавання в оренду власного нерухомого майна, інші види оптової торгівлі, будівництво будівель, будівництво місцевих трубопроводів, ліній звязку та енергопостачання, діяльність автомобільного вантажного транспорту, що підтверджується довідкою АА №424602 від 20.06.2011 року.

Позивачем суду надано також копію договору оренди №141209-1 від 14.12.2009 року, згідно з яким позивач ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" як орендодавець передає, а ТОВ "ХАРОПТТОРГ" як орендар приймає згідно додатку №1 та акту прийому-передачі у користування об'єкти оренди (адміністративні будівлі, нежитлове приміщення, тощо) загальної відновною вартість 226509,92 грн., орендна плата яких складає 69790,83 грн.+ ПДВ 13958,17 грн. на місяць. Вказаний договір був розірваний угодою від 28.06.2010 р., згідно акту прийому-передачі від 01.07.2010 р. орендоване майно повернуто ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ".

До матеріалів справи позивачем надано копію договору №14-12-09-3 від 14.12.2009 року, згідно з яким позивач передає у користування ТОВ "ХАРОПТТОРГ" майно згідно переліку, визначеному у додатку №1 (блоки з контейнерів, кіоски, тощо). Факт отримання майна ТОВ "ХАРОПТТОРГ" підтверджується актом прийому-передачі від 14.12.2009 року. Згідно додаткової угоди від 17.02.2010 року загальною відновною вартістю майна є 104127989,31 грн., а плата за користування майном є сума в розмірі 16335402,00 грн. у т.ч. 2722567,00 грн. на місяць. Згідно додаткової угоди від 28.05.2010 року, термін дії договору подовжено до 30.06.2010 року, розірвано договір угодою від 28.06.2010 року (останній день користування майном - 30.06.2010 р.), факт повернення майна підтверджується актом прийому-передачі від 01.07.2010 року. Також суду надані копії податкових накладних, виписок банку по особовому рахунку позивача, які підтверджують часткову оплату вказаних послуг по даному договору.

Відповідно рішення Господарського суду Харківської області по справі № 5023/1224/11 від 07.04.2011 року по справі за позовом ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" до ТОВ "ХАРОПТТОРГ" про стягнення суми заборгованості за договором №14-12-09-3 від 14.12.2009 року, яке набрало законної сили, встановлено, що на користь ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" з ТОВ "ХАРОПТТОРГ" стягнуто несплачену частину заборгованості за вказаним договором у сумі 417799,64 грн. на виконання зазначеного рішення позивачем отримано наказ на примусове виконання рішення, копію якого залучено до матеріалів справи.

Надане в користування підприємству ТОВ "ХАРОПТТОРГ" майно ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" було отримане в користування від АТ "КОНЦЕРН АВЕК та КО" (код 2249344) за договором №141209-и від 14.12.2009 року, а також ТОВ "ОСОБА_3." (код 35973278) за договором №14122009-к від 14.12.2009 р.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно договору №141209-к від 14.12.2009 року, укладеного між ТОВ "ОСОБА_3." та ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ", позивач приймає за плату на визначений строк у користування майно для здійснення господарської діяльності на умовах, визначених цим договором. До вказаного договору вносились зміни від 28.05.2010 року щодо його строку дії, а саме до 30.06.2010 року. Згідно акту прийому-передачі від 14.12.2009 року та додатку №1 до договору №141209-к від 14.12.2009 року визначений перелік майна, що було фактично передано від ТОВ "ОСОБА_3." до ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" уповноваженою особою позивача - ОСОБА_6, згідно довіреності від 14.12.2009 року.

Згідно витягу з ЄДРПОУ, ТОВ "ОСОБА_3." зареєстроване 15.07.2008 року за адресою: 62472, Харківська область, м.Мерефа, вул.Південна, 19, видами діяльності за КВЕД є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами, здавання в оренду власного нерухомого майна (довідка АА №315504 з ЄДРПОУ), взятий на облік до Харківської ОДПІ 16.07.2008 року №684 (довідка №2136 від 21.01.2010 року), є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100270692 НБ №195446 від 05.08.2008 року, яке діє з 23.02.2010 року.

Доводи відповідача щодо втрати ТОВ "ОСОБА_3." статусу платника ПДВ в лютому 2010 року спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме копією свідоцтва платника ПДВ ТОВ "ОСОБА_3." №100270692 НБ №195446 від 05.08.2008 року, листом заступника начальника ХОДПІ від 08.02.2010 року №1548/10/15-222, з якого вбачається, що ТОВ "ОСОБА_3." повернуто оригінал свідоцтва платника ПДВ.

У письмових запереченнях відповідач посилається на те, що ТОВ "ОСОБА_3." за договором №141209-к від 14.12.2009 року надавало у користування позивачу майно, на яке не мало право власності. При цьому в акті перевірки зазначено, що ТОВ "ОСОБА_3." надавало у користування позивачу майно, яке не є власним майном підприємства ТОВ "ОСОБА_3.", а є майном, отриманим від ТОВ «ПРАВО ФАРМІНГ». Проте будь-яких доказів на підтвердження зазначених фактів відповідачем суду не надано.

У свою чергу, позивачем надано до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу майна №010909-1 від 01.09.2009 року, згідно якого ТОВ "Аграрна фірма "Росія" як продавець передала у власність покупцю ТОВ "ОСОБА_3." відповідне майно, перелік якого зазначений в самому договорі. Також суду наданий акт прийому-передачі майна від 01.09.2009 року за вказаним договором, що підтверджує фактичне передання у власність переліку майна.

Як вбачається з копії договору №141209-к від 14.12.2009 року, саме придбане ТОВ "ОСОБА_3." у ТОВ "Аграрна фірма "Росія" майно в подальшому було використано ТОВ "ОСОБА_3." для укладення договору №141209-к від 14.12.2009 року з позивачем.

Суду надані податкові накладні №1/1 від 31.01.2010 року на суму 3790542,00 грн. (ПДВ - 631757,00 грн.), №5 від 28.02.2010 року на суму 3790542, 00 грн. (ПДВ - 631757,00 грн.), №12 від 31.03.2010 року на суму 3790542,00 грн. (ПДВ - 631757,00 грн.), №20 від 30.04.2010 року на суму 3790542,00 грн. (ПДВ - 631757,00 грн.), №26 від 31.05.2010 року на суму 3790542,00 грн. (ПДВ - 631757,00 грн.), №36 від 30.06.2010 року на суму 3790542,00 грн. (ПДВ - 631757,00 грн.), банківські виписки з особового рахунку позивача, акт звірки розрахунків між позивачем та ТОВ "ОСОБА_3." станом на 01.11.2010 року по договору №141209-к від 14.12.2009 року, згідно з яким заборгованість ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" перед ТОВ "ОСОБА_3." станом на 01.11.2010 року відсутня, що також підтверджує надання послуг та їх оплату, та спростовує твердження відповідача щодо відсутності розрахунків між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, позивачем до матеріалів справи надано первинні документи, які опосередковують надання - ТОВ "ОСОБА_3." послуг за договором №141209-к від 14.12.2009 року, що підписані сторонами та скріплені печатками, які відповідно до умов договору визначають вартість наданих послуг та фіксують факт надання послуг в повному обсязі.

Крім того, в акті перевірки відповідач зазначив, що заниження валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у 2 кварталі 2010 року в сумі 31290732,00 грн. виявилось внаслідок ненадання ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року, та, відповідно, невключення позивачем до складу валових витрат суми витрат на придбання послуг користування будівлями та спорудами, майном, послуг оренди нежитлових приміщень від АТ "КОНЦЕРН АВЕК та КО" згідно договорів: оренди №06/11/09 від 06.11.2009 року, договір №141209-н від 14.12.2009 року, договір №141209-и від 14122009 року.

Вказаний висновок спростовується наданими копіями відповідних податкових декларацій, податкових накладний, виписок з особового рахунку та договорів №141209-н від 14.12.2009 року, №141209-и від 14122009 року.

Одним з порушень, які зазначені в акті перевірки, та, на думку відповідача, призвели до неповноти декларування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість є невизнання відповідачем декларацій з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, декларацій з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року в якості податкової звітності.

Проте зазначені висновки відповідача спростовано постановою Харківського окружного адміністративного від 09.12.2010 року по справі 10905/10/2070, що набрала законної сили відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 року, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-СИСТЕМ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування рішень задоволено у повному обсязі, а саме: скасовано рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова про невизнання податкової декларації ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" з податку на додану вартість за квітень 2010 року, відповідно до повідомлення № 10690/10/28-318 від 26.05.2010 року; скасовано рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова про невизнання податкової декларації ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" з податку на додану вартість за травень 2010 року, відповідно до повідомлення № 13068/10/28-317 від 21.06.2010 року, скасовано рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова про невизнання податкової декларації ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" з податку на додану вартість за червень 2010 року, відповідно до повідомлення № 15554/10/28-317 від 21.07.2010 року, скасовано рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова про невизнання податкової декларації ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" з податку на додану вартість за липень 2010 року, відповідно до повідомлення № 17819/10/28-317 від 19.08.2010 року, скасовано рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова про невизнання податкової декларації ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року, відповідно до повідомлення № 17047/10/28-317 від 09.08.2010 року, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0008851503/0 від 04.08.2010 року, прийняте ДПІ у Київському районі м. Харкова, яким до ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" застосовано штрафні санкції.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи встановлені зазначеною постановою суду обставини, висновок відповідача щодо порушення позивачем п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" не знайшов підтвердження у ході розгляду справи.

Крім того, згідно детальних інформацій по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, наданих відповідачем, вбачається, що контрагентами позивача за період перевірки задекларовано податкові зобовязання по взаємовідносинам з ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ", розбіжності виникли внаслідок дій відповідача щодо неприйняття звітності від позивача, які визнані рішенням суду неправомірними, тому зазначена інформація не взята судом до уваги, а декларування зобов'язань контрагентами, підтверджує висновки суду щодо реальності вчинених правочинів.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, у п.5.3 - п.5.8 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат. В пунктах 5.3 - 5.8 вказаного Закону відсутні норми, які б визначали неможливість віднесення до складу валових витрат вартості наданих послуг позивачу та позивачем згідно правочинів із його контрагентами.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містить значення терміну “послуга”. Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України послуга споживається замовником в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання послуги до складу валових витрат є наявність звязку послуги з господарською діяльністю підприємства. Придбання такої послуги повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" та ТОВ "ОСОБА_3." № 141209-к від 14.12.2009 року, між ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" та ТОВ "ХАРОПТТОРГ" №14-12-09-3 від 14.12.2009 року є чинними та не визнані в установленому порядку недійсною.

Таким чином, судом встановлено, що надання послуг ТОВ "ОСОБА_3." для ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ", а в подальшому ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" для ТОВ "ХАРОПТТОРГ" безпосередньо повязані з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ", що направлена на отримання доходу.

Відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано доказів того, що вказані первинні документи містять недостовірні відомості або визнані недійсними.

На підставі зазначеного вище, з врахуванням порядку відображення в податковому обліку субєкта підприємницької діяльності з податку на прибуток підприємств витрат на придбання послуг для використання у власній господарській діяльності, судом встановлено правомірність віднесення витрат на придбання послуг в 2-му кварталі 2010 року у сумі 64834,00 грн. до складу валових витрат позивача на підставі первинних документів.

Щодо порушення п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати на загальну суму 56105,00 грн. (квітень 2010 р. - 18668,00 грн., травень 2010 р. - 18719,00 грн., червень 2010 р. - 18719,00 грн.), з акту перевірки вбачається, що на думку відповідача, вказане порушення сталося внаслідок ненадання позивачем декларацій з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року, та відповідно невключення ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" до складу податкових зобов'язань суми по операціям із надання послуг користування майном підприємству ТОВ "ХАРОПТТОРГ" за виключенням права користування майном, отриманого ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" від ТОВ "ОСОБА_3." по договору №14122009-к від 14.12.2009 року, який має ознаки нікчемності (викладеного в п.3 акту перевірки).

Суд не погоджується із вказаними висновками відповідача, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість врегульовано Законом України “Про податок на додану вартість”, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Надане в користування підприємству ТОВ "ХАРОПТТОРГ" майно ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" було отримане в користування від АТ "КОНЦЕРН АВЕК та КО" (код 2249344) за договором №141209-и від 14.12.2009 року, ТОВ "ОСОБА_3." за договором №14122009-к від 14.12.2009 р.

Як встановлено судом вище - відповідно договору №141209-к від 14.12.2009 року між ТОВ "ОСОБА_3." та ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ", позивач приймає за плату на строк до 30.06.2010 року у користування майно для здійснення господарської діяльності на умовах визначених цим договором. Фактичне передання майна підтверджується актом прийому-передачі від 14.12.2009 року та додатку №1 до договору №141209-к від 14.12.2009 року в яких визначений перелік майна, що передано від ТОВ "ОСОБА_3." до ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" уповноваженою особою позивача - ОСОБА_6, згідно довіреності від 14.12.2009 року.

Відповідно до абз.3 пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Проподаток на додану вартість”, податкова накладна є звітнимподатковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Позивачем до суду надані податкові накладні №1/1 від 31.01.2010 року на суму 3790542,00 грн. (ПДВ - 631757,00 грн.), №5 від 28.02.2010 року на суму 3790542, 00 грн. (ПДВ - 631757,00 грн.), №12 від 31.03.2010 року на суму 3790542,00 грн. (ПДВ - 631757,00 грн.), №20 від 30.04.2010 року на суму 3790542,00 грн. (ПДВ - 631757,00 грн.), №26 від 31.05.2010 року на суму 3790542,00 грн. (ПДВ - 631757,00 грн.), №36 від 30.06.2010 року на суму 3790542,00 грн. (ПДВ - 631757,00 грн.)

Податкові накладні відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Таким чином, ТОВ "ОСОБА_3." виконала свої зобов'язання за договором надання послуг, а позивач прийняв послуги за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність посилання відповідачана порушення позивачем п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Щодо встановленого відповідачем порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз.1 ч. 2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абз.1 ч. 2 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч.2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Між позивачем та ТОВ "ОСОБА_3.", ТОВ "ХАРОПТТОРГ" були укладені договори про надання послуг користування майном.

Зазначені договори, як встановлення в ході розгляду справи, відповідно до їх умов, є двосторонніми договорами, а саме договорами надання у користування майна.

Згідно з ч.2 ст.207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст.181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1,2 ч.1 ст.208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст.181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст.180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що договори надання послуг між позивачем та ТОВ "ОСОБА_3.", та ТОВ "ХАРОПТТОРГ" у встановленому законом порядку недійсними визнані не були.

Факт укладання даних правочинів та виконання його умов підтверджується відповідними наявними в матеріалах справи та дослідженими судом у судовому засіданні доказами.

За таких обставин, посилання відповідача на невідповідність договорів надання послуг вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Таких доказів щодо посадових осіб ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ", ТОВ "ОСОБА_3.", ТОВ "ХАРОПТТОРГ" відповідачем не надано.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача на наявність ознак нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "ОСОБА_3.", та ТОВ "ХАРОПТТОРГ" в розумінні ч.1 ст.215 ЦК України, як наслідок, безпідставність посилання відповідачана порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", та порушення п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5, п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", щодо віднесення до податкового кредиту сум ПДВ та до складу валових витрат - витрат ТОВ "РЕНТА-СИСТЕМ" по взаємовідносинах з ТОВ "ОСОБА_3.", та ТОВ "ХАРОПТТОРГ", які були понесені за нікчемною угодою, яка в силу ст. 216 ЦК не створює юридичних наслідків.

Згідно ч.1 ст. 204 ЦК України, - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 25.10.2010 року №0003902302/0 та від 29.12.2010 року №0003902302/1 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток у розмірі 84454,20 грн., та податкові повідомлення-рішення від 25.10.2010 року №0003912302/0, та від 29.12.2010 року №0005042302/1 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - ПДВ у розмірі 82457,10 грн.

Враховуючи те, що донарахування суми податку на прибуток підприємства та донарахування податку на додану вартість було зроблено відповідачем неправомірно, неправомірним також є і визначення штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 25.10.2010 року №0003902302/0, від 29.12.2010 року №0003902302/1, від 25.10.2010 року №0003912302/0, та від 29.12.2010 року №0005042302/1 прийняті відповідачем необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, є неправомірними, тому підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-СИСТЕМ" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 25.10.2010 року №0003902302/0, від 29.12.2010 року №0003902302/1, від 25.10.2010 року №0003912302/0, від 29.12.2010 року №0005042302/1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова виготовлена у повному обсязі 13.07.2011 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.