Ухвала суду № 16944308, 13.07.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

Справа №2а/1770/2764/2011

13 липня 2011 р. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представникиЯщук Ю.Ю., Мелета А.М., Панасюк Я.М.,,

відповідача: представник Мартинович Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні до початку розгляду справи по суті заяву про збільшення позовних вимог у адміністративній справі за позовом

Публічне акціонерне товариство "Рівневтормет"

доДержавна податкова інспекція у Рівненському районі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

23.06.2011 року Публічне акціонерне товариство "Рівневтормет" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Рівненському районі від 14.06.2011 року за №0000482351/0 та за №0000492351/0.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 24.06.2011 року.

В судовому засіданні 13.07.2011 року, до початку розгляду справи по суті, позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, за змістом якої він просить додатково визнати протиправними дії субєкта владних повноважень Державної податкової інспекції у Рівненському районі.

В прохальній частині вказаної заяви не зазначено, які саме дії ДПІ у Рівненському районі підлягають визнанню протиправними, однак з пояснень зясовано, що це дії по фіксуванню в акті планової виїзної податкової перевірки №387/61/23-141/13969919 від 30.05.2011 року висновків щодо нікчемності правочинів позивача.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

При цьому, названа норма визначає рішення, як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії. В свою чергу, під нормативно-правовими актами розуміються рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб. Правові ж акти індивідуальної дії це рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації.

При цьому, як нормативний так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Що стосується дії суб'єкта владних повноважень, то в розумінні КАС України це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. А бездіяльність суб'єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Акт податкової перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, позаяк не являється рішенням суб'єкта владних повноважень, що спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень. Сам по собі акт не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, він не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Акт податкової перевірки не впливає на права та обов'язки платника податків та не є обов'язковим для виконання. Оскільки акт перевірки лише фіксує факти та не має правового значення у розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, то позовна вимога про скасування акту не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Відповідно і фіксування податковим органом будь-яких висновків в акті перевірки не може розглядатися як дія, що може бути предметом адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Відтак, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію. Наведене відповідає позиції Вищого адміністративного суду України, який у листі №1619/10/13-09 від 30.11.2009 року, вказав, що, у тому випадку, якщо предметом позову є скасування акта перевірки суб'єкта владних повноважень, то судам слід відмовляти у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частин 1 статті 109 КАС України, а відкрите провадження у справі належить закривати на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 зазначеного Кодексу.

Закріплення частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням змісту наведених правових положень та приписів статті 56 Податкового кодексу України, чинного з 01.01.2011 року і статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного до 01.01.2011 року, за якими платнику податків гарантовано право звернення до суду з позовом про скасування рішення податкового органу, прийнятого за результатами планової чи позапланової перевірки, заявлені ПАТ "Рівневтормет" позовні вимоги в частині визнання протиправними дій не відповідають встановленому законом способу захисту права на оскарження рішень субєкта владних повноважень про визначення сум грошового зобовязання і не підлягають розгляду в адміністративному суді.

Зафіксовані в акті податкової перевірки висновки лягають в основу відповідних податкових повідомлень-рішень, а тому право платника може порушуватися внаслідок винесення таких податкових повідомлень-рішень. Відтак і належним способом захисту цього права має бути вимога про скасування податкових повідомлень-рішень.

Оскільки ПАТ "Рівневтормет" реалізувало право на оскарження винесених на підставі акту планової виїзної податкової перевірки №387/61/23-141/13969919 від 30.05.2011 року (в тому числі і на підставі висновків про нікчемність правочинів позивача) податкових повідомлень-рішень, у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог слід відмовити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.109 КАС України.

Керуючись ст.ст.106, 109, 137, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

ПАТ "Рівневтормет" у прийнятті заяви від 13.07.2011 року про збільшення позовних вимог до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Рівненському районі, відмовити.

Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

Суддя Друзенко Н.В.