Постанова № 16944297, 29.06.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2258/2011

29 червня 2011 року 11год. 22хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Буковський В.М.

відповідача: представник Бухта Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Закритого акціонерного товариства "Рівнешляхбуд"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ :

Закрите акціонерне товариство "Рівнеавтошляхбуд" (далі ЗАТ "Рівнеавтошлях-буд") звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м.Рівне) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000691742 від 23.05.2011 року в частині нарахування суми податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 16219,59 грн. основного платежу та 4054,90 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги підтримані в судовому засіданні представником позивача, який на їх обґрунтування покликався на те, що в силу вимог п.12.3 ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, який діяв на час існування відповідних правовідносин, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи, то саме така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих платником податку від такого продажу. Враховуючи ту обставину, що позивач придбавав транспортний засіб у гр.ОСОБА_3 за посередництвом Товарної біржі "Альнц", то саме біржа і виступила у вказаних правовідносинах податковим агентом та саме на неї законодавцем покладено функцію по утриманню та перерахуванню до бюджету податку на доходи фізичної особи. А відтак, висновки податкового органу про те, що ЗАТ "Рівнеавтошляхбуд" є податковим агентом, і як наслідок, нарахування позивачу спірними рішеннями податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15% від виплаченої суми та застосування штрафної санкції у розмірі 25%, є протиправними. В обґрунтування такої позиції покликався на листи ДПА України №6347/6/17-0216 від 08.06.2006 року та №23557/7/17-2117 від 01.12.2004 року. Крім того, зазначив, що позивач не міг порушити усі ті норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, які зазначені в спірному податковому повідомлення-рішення, позаяк переважна більшість з них містить лише визначення термінів, а не зобовязання для платників податку. На таких підставах просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, мотивуючи заперечення тим, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства. Доводила, що позивач, в порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, не утримав і не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 16219,59 грн., у випадку, коли ним, як податковим агентом не було оподатковано дохід в сумі 108130,60 грн. виплачений гр.ОСОБА_3 за придбаний у нього автомобіль. Вказувала, що біржа не нараховує і не виплачує дохід платнику податку, а тому функції податкового агента може виконувати лише в частині перевірки факту сплати податку. Крім того, зазначила, що оскільки, біржова угода була укладена 10 липня 2008 року, а оплата позивачем транспортного засобу проведена 11 та 21 липня 2008 року, то товарна біржа під час реєстрації угоди взагалі не могла проконтролювати правильність сплати належної суми податку. На таких підставах, просила в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши докази, зібрані в справі, суд встановив наступне.

В період з 11 квітня по 04 травня ДПІ у м.Рівне проведено планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2019 року. Її результати оформлені актом №570/23-100/31435931 від 12.05.2011 року (а.с.6-25).

На підставі викладених у розділі 3.5.1 акту перевірки висновків, 23.05.2011 року ДПІ у м.Рівне винесено податкове повідомлення-рішення №0000691742, згідно якого ЗАТ "Рівнеавтошляхбуд" збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в розмірі 20409,51 грн., в тому числі 16283,89 грн. за основним платежем та 4125,62 грн. - за штрафними санкціями (а.с.26).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем лише в частині нарахування суми грошового зобовязання у розмірі 16219,59 грн. основного платежу та 4054,90 грн. штрафних санкцій.

Податкове повідомлення-рішення в оскаржуваній частині винесене згідно з пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України на підставі встановлених актом перевірки №570/23-100/31435931 від 12.05.2011 року порушень вимог пп."ж" п.1.3, п.1.15 ст.1, пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.3.4 ст.3, пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.12.1 п.12.2 ст.12, пп."а" п.17.2 ст.17, пп."а" п.19.2 ст.19, пп."а" п.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, що був чинним до 01.01.2011 року.

Актом зафіксовано, що згідно біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу, зареєстрованого Товарною біржею "Альянц" за №2195/18-08 від 10.07.2008 року, ЗАТ "Рівнеавтошляхбуд" придбало у гр.ОСОБА_3 належний йому на праві власності транспортний засіб Skoda Octavia, 2007 року випуску, за договірною ціною. Копія вказаного біржового договору долучена до матеріалів справи (а.с.27,46) і з його змісту вбачається, що продавцем являється ОСОБА_3 від імені якого на підставі довіреності діє член біржі ТОВ "Добромиль" в особі брокера ОСОБА_4, а покупцем ЗАТ "Рівнеавтошляхбуд" від імені якого на підставі довіреності діє член біржі ТОВ "Добромиль" в особі брокера ОСОБА_5 Ціна, за якою продається транспортний засіб, у договорі не вказана.

Згідно платіжного доручення №1721 від 11.07.2008 року ЗАТ "Рівнеавтошляхбуд" перерахувало на рахунок гр.ОСОБА_3 грошові кошти за автомобіль в сумі 45450,00 грн. з призначенням платежу "45000,00 грн. за транспортний засіб та 450,00 грн. за послуги банку" (а.с.48). Згідно платіжного доручення №1794 від 21.07.2008 року ЗАТ "Рівнеавтошляхбуд" перерахувало на рахунок гр.ОСОБА_3 грошові кошти за автомобіль в сумі 62680,60 грн. з призначенням платежу "62060,00 грн. за транспортний засіб та 620,60 грн. за послуги банку" (а.с.47).

Загальна сума сплачена на користь гр.ОСОБА_3 становить 108130,60 грн. Нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб із зазначеної виплати фізичній особі коштів ЗАТ "Рівнеавтошляхбуд" не проведено. Відповідно до цього ДПІ у м.Рівне зроблено висновки про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, що був чинним на час існування відповідних правовідносин, і про необхідність нарахування грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15% від суми виплаченого доходу 108130,60 грн. х 15% = 16219,59 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 25% від суми донарахованого грошового зобовязання 16219,59 грн. х 25% = 4054,90 грн.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, вважає доводи позивача необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, що був чинним до 01.01.2011 року, доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Доходом з джерелом походження з України відповідно пп."ж" п.1.3. ст.1 Закону є доход від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу обєкту рухомого майна) підлягає державній реєстрації чи нотаріальному засвідченню відповідно до закону України чи коли місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України. Факт зміни власника транспортного засобу, в силу вимог ст.34 Закону України "Про дорожній рух" №3353-XII від 30.06.1993 року тягне за собою державну реєстрацію (перереєстрацію).

Доходи з джерелом їх походження з України, в силу вимог пп.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, що був чинним до 01.01.2011 року є об'єктом оподаткування і підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті. Ставка податку, відповідно до п.7.1. ст.7 Закону, становить 15% від об'єкта оподаткування, який відповідно до вимог ст.12 Закону, визначається з вартості об'єкта рухомого майна.

В силу вимог пп."а" п.17.2 ст.17 Закону, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, відповідно до положень пп.8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку, та сплачує податок до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Аналогічні норми містяться і в розділі IV Податкового кодексу України, що діє на даний час.

Враховуючи ту обставину, що позивач, будучи юридичною особою, безпосередньо здійснив виплату на користь фізичної особи продавця транспортного засобу, грошових коштів, які в силу вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, розуміються як оподатковуваний дохід з джерелом походження з України, він у даних правовідносинах набув статусу податкового агента, визначеного п.1.15 ст.1 даного Закону. А відтак був зобовязаний здійснити утримання за рахунок таких коштів податку і перерахувати його до бюджету. Оскільки ж як встановлено в ході податкової перевірки він цього не зробив, відповідач, з врахуванням приписів пп."а" п.20.3 ст.20 Закону, яка визначає, що особою, відповідальною за погашення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є податковий агент, обґрунтовано і правомірно донарахував йому грошове зобовязання по даному виду податку в сумі 16219,59 грн. А відповідно, і цілком правомірно застосував до позивача, встановлену п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України штрафну санкцію у розмірі 25% від суми донарахованого грошового зобов'язання, позаяк така санкція є нижчою за санкцію, встановлену пп.17.1.9 пп.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року за аналогічне порушення.

Доводи сторони позивача про те, що у даних правовідносинах функцію податкового агента виконував не він, а товарна біржа, суд відхиляє з огляду на наступне.

В силу вимог п.12.3 ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, не розкриває змісту посередництва як ознаки податкового агента. В той же час, відповідно до ч.1 ст.295 ГК України №436-IV від 16.01.2003 року, комерційне посередництво є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Відтак, посередництво означає діяльність уповноваженого суб'єкта із вчинення юридичних дій в інтересах іншої особи від імені цієї особи або від власного імені.

Відповідно до ч.1 ст.279 ГК України №436-IV від 16.01.2003 року,товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям. А в силу вимог ч.7 цієї статті, товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про товарну біржу" №1956-XII від 10.12.1991 року, товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Правовий статус товарної біржі свідчить, що вона здійснює організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу товарів, які продаються на цих торгах, засвідчує факт укладення біржових угод та гарантує їх виконання. Така діяльність біржі не є здійсненням юридичних дій в інтересах іншої особи, а тому не є посередництвом.

Частиною 2 ст.15 Закону України "Про товарну біржу" №1956-XII від 10.12.1991 року, встановлено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Однак це не означає, що товарна біржа через схожість юридичних наслідків реєстрації біржових угод з нотаріальним посвідченням договорів має статус податкового агента.

Враховуючи наведене, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку при купівлі через товарну біржу буде юридична особа, яка безпосередньо виплачує дохід на користь фізичної особи продавця, отже, податковим агентом при виплаті доходу на користь фізичної особи під час проведення вказаних операцій з придбання рухомого майна через товарну біржу є позивач.

Покликання сторони позивача на листи ДПА України №6347/6/17-0216 від 08.06.2006 року та №23557/7/17-2117 від 01.12.2004 року щодо спірних правовідносин не може бути правовою підставою для задоволення позову, позаяк ці листи не є нормативно-правовими актами в розумінні законодавства України, а тому висновки суду щодо спірних правовідносин не можуть ґрунтуватись на таких листах.

Та обставина перевіряв чи ні податковий орган факт самосійного внесення гр.ОСОБА_3 до бюджету податку на доходи, не має значення для вирішення даного публічно-правового спору, позаяк в силу вимог пп."в" п.17.2 ст.17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, обовязок по нарахуванню і сплаті в бюджет отриманих фізичною особою доходів, покладено на неї лише при отримані таких доходів від осіб, які не мають статусу податкових агентів.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним визначення позивачу суми основного платежу податку з доходів фізичних осіб за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням в розмірі 16219,59 грн. та, як наслідок, застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4054,90 грн.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Закритому акціонерному товариству "Рівнешляхбуд" в позові до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000691742 від 23.05.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в розмірі 20274,49 грн., з яких 16219,59 грн. основний платіж та 4054,90 грн. - штрафні санкції, відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.