Постанова № 16942166, 02.06.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/1034/11

категорія 8.2.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представника позивача Тарнавського В.Я.,

представника відповідача Каленського О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекція

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового-рішення Коростенської ОДПІ від 27.01.2011 року №0000092301/0, яким визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 426040,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством вимог п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку у вересні 2010 року на суму 221026,00грн. та завищено від"ємне значення різниці між сумою податкового зобов"язання та сумою податкового кредиту (р.21 Декларації) за вересень-жовтень 2010 року в сумі 461304,00грн., в т.ч. за вересень 205013,52грн., за жовтень 256290,15грн., оскільки здійснення операцій з придбання на митній території України товарів та послуг підтверджено відповідними первинними документами.

Отже, вважає, що позивачем правомірно та на підставі всіх необхідних документів заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість по операціях з придбання товарів та послуг.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, вказав на те, що при проведені перевірки ВАТ "Бехівський гранітний кар"єр" податковим органом при дослідженні взаємовідносин останнього з ТОВ "Спецгортехніка" досліджено договір оренди майна б/н від 01.01.2007 року, терміном дії 3 роки, акт надання послуг №9 від 30.09.2010 року, податкову накладну №9 від 30.09.2010 року. Вважає наданий для перевірки договір оренди обладнання та виписані на підставі цього договору первинні документи не належним доказом підтвердження вчинення правочину між сторонами з огляду, на те, що даний договір не є нотаріально посвідченим, ні зареєстрованим в установленому законом порядку.

Вказує на те, що виписані податкові накладні та акти надання послуг досліджені під час перевірки складені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: податкова накладна не містить всіх необхідних реквізитів, а акти надання послуг не містять змісту господарської операції та її вимірників (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, що не може слугувати підставою для включення їх до складу податкового кредиту.

Крім того вказав на те, що в результаті співставлення розшифровок податкового кредиту в розрізі контрагентів за вересень 2010 року з податку на додану вартість встановлено розбіжність ТОВ "Бехівський гранітний кар"єр" з ТОВ "Слов"янська спілка підприємців", ДП "Євротранс" ТОВ "Євро", ПП ОСОБА_3, ПП "Укрпалетсистем", яким не відображено податкових зобов"язань.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

У період з 22.12.2010 року по 05.01.2011 року посадовими особами Коростенської ОДПІ на підставі направлення на перевірку та відповідно до плану перевірки проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Бехівський гранітний кар"єр" з питань достовірності виникнення від"ємного значення за вересень-жовтень 2010 року та заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2010 року 658389,00грн. та за жовтень 551501,00грн., про що складено акт №20/23-01/13568156 від 11.01.2011 року.

За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092301/0 від 27.01.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 426040,00 грн..

Судом встановлено, що між ВАТ "Бехівський грантіний кар"єр" та ТОВ "Спецгортехніка" укладено договір оренди спецтехніки та автомобілів №б/н від 01.01.2007 року.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ "Бехівський гранітний кар"єр" до реєстру отриманих податкових накладних за порядковим номером 112 та 128 включено податкові накладні № 9 від 30.09.2010 року та №10 від 31.10.2010 року від ТОВ "Спецгортехніка" за отримані послуги оренди техніки.

Податковим органом під час перевірки при дослідженні взаємовідносин позивача з ТОВ "Спецгортехніка" з посиланням на п.2 ст.793, ст.794, п.1,2 ст.220 ЦК України, зроблено висновок про те, що між сторонами укладено договір оренди майна (будівлі або іншої капітальної споруди) №б/н від 01.01.2007 року, терміном дії 3 роки, який не був нотаріально посвідчений та зареєстрований в установленому законом порядку.

Крім цього, відповідач в акті перевірки зазначив, що позивачем надано податкову накладну, яка повністю повторює зміст акту наданих послуг та не має встановлених Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІУ обов"язкових реквізитів. Акти надання послуг, які були надані для перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, не містять господарської операції та її вимірників (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підпису осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу, в зв"язку з чим податковий орган зробив висновок про те. що в даних актах відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв"язок з підготовкою, організацією, отриманням в оренду, тобто документально не підтверджено, що понесені витрати принесли економічну ефективність для підприємства та його господарської діяльності, тому акти і не можуть слугувати підставою для включення їх до складу податкового кредиту.

Як вбачається з договору оренди №б/н від 01.01.2007 року ТОВ "Спецгортехніка" (Орендодавець) передає ТОВ "Бехівський гранітний кар"єр" (Орендар) у строкове платне користування для здійснення діяльності, передбаченої його Статутом, майно згідно переліку, що визначається в акті приймання-передачі орендованого майна. Згідно вказаного акту Орендодавцем передано позивачу рухоме майно, а саме: спецтехніку та автомобілі.

При цьому відповідач помилково робить висновок про нікчемність укладеного договору оренди з посиланням на п.2 ст.793, ст.794 Цивільного кодексу України, яким визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, строком не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації, оскільки між сторонами було укладено договір оренди рухомого майна.

Оскільки, в даному випадку було укладеного договір рухомого майна, форма якого передбачена ст.799 ЦК України, а саме те, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а підлягає нотаріальному посвідченню за участю фізичної особи .

З урахування викладеного вище, суд приходить до висновку про правомірність віднесення до валових витрат операцій по оренді спецтехніки та автомобілів, та відповідно, сума ПДВ у складі цих операцій віднесена до складу податкового кредиту позивача з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 1.32 ст.1 вказаного Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярно, постійно та суттєво.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв"язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.8 цієї статті.

Пункти 5.3-5.8 ст.5 закону визначають перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат платника податку, однак, вказаними пунктами не передбачено, що віднесення до складу валових витрат підприємства понесених витрат за отримані ним послуги по оренді майна є неправомірними.

Відповідно п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ) встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. п. 7.2.3., п. п. 7.2.4 та п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платник податку.

Відповідно до п. 2, п. 5, п. 6.2 та п. 18 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Мінюсті 23.06.1997 за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені Наказом державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону).

Згідно з п. 7.4.1 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Як зазначалось вище, позивачем надано податкові накладні № 9 від 30.09.2010 року та №10 від 31.10.2010 року, договір оренди №б/н від 01.01.2007 року акти надання послуг № 9 від 30.09.2010 року та №10 від 31.10.2010 року, як доказ сплати отриманих товарів. В даному випадку відбулась і перша і друга події, відповідно позивач з формальної точки зору правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Спецгортехніка".

Крім того, в акті перевірки відображено, що в результаті аналізів та співставлення розшифровок податкового кредиту в розрізі контрагентів за жовтень 2010 року з податку на додану вартість встановлено розбіжність, а саме: у ТОВ "Бехівський гранітний кар"єр" з ПП ОСОБА_3, яким не відображено податкових зобов"язань по даному контрагенту в сумі 1970,05грн. за жовтень 2010 року, так як декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року не визнано податковим органом як податкова звітність; з ПП "Укрпалетсистем", яким не відображено податкових зобов"язань у сумі 2567,93грн.; з ДП "Євротранс ТОВ "Євро", яким не відображено податкові зобов"язання в сумі 41157,58грн.

Отже, податковий орган вважає, що продавець товарів не мав правових підстав для виписки податкових накладних, а, відповідно, покупець не має правових підстав визначених п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" для включення вказаних сум ПДВ по даним операціям, а саме: отриманих товарів, послуг по оформленню вантажно-митних декларацій та по навантаженню гірничої маси та щебневої продукції, перевезенню вантажів до податкового кредиту.

Позивачем на підтвердження понесених валових витрат у взаємовідносинах з ПП ОСОБА_3 та віднесених сум ПДВ у їх складі до податкового кредиту були надані наступні документи: видаткова накладна №РН-0000005 від 05.10.2010 року; податкова накладна №5 від 05.10.2010 року; видаткова накладна №РН-0000012 від 12.10.2010 року; податкова накладна №36 від 12.10.2010 року; видаткова накладна №РН-0000069 від 25.10.2010 року; податкова накладна №64 від 25.10.2010 року; подорожній лист №375077 від 05.10.2010 року; подорожній лист №004988 від 12.10.2010 року; подорожній лист №375097 від 25.10.2010 року, банківські виписки за відповідний період про оплату ПП ОСОБА_3 за отримані товари.

На підтвердження понесених валових витрат та правомірності віднесення цих витрат до валових та сум ПДВ у їх складі до податкового кредиту у взаємовідносинах з ПП "Укрпалетсистем" позивачем надано договір №10 від 16.02.2009 року, акт №343 від 29.10.2010 року, податкову накладну №157/007 від 29.10.2010 року, реєстри вантажно-митних декларацій за жовтень 2010 року та вантажно-митних декларацій за жовтень 2010 року, у взаємовідносинах з ДП "Євротранс" ТОВ "Євро" надано договір №19-10 від 01.07.2010 року, акт виконаних робіт № 311010-7 від 31.10.2010 року, податкову накладну №3111010-7 від 31.10.2010 року, товарно-транспортні накладні, договір про надання послуг №17-10 від 01.06.2010 року, акт №311010-1 від 31.10.2010 року, податкова накладна №184 від 31.10.2010 року, банківські виписки про оплату ДП "Євротранс" ТОВ "Євро" за отримані послуги, ліцензія на право добування корисних копали позивача.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Неможливість здійснити перевірку чи відсутність доказів сплати постачальником позивача ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність товариства як платника ПДВ.

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами по всьому ланцюгу поставок.

Така ж позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Таким чином, позивач діяв на підставі та в межах Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість", а відповідач безпідставно зроби висновок про завищення суми бюджетного відшкодування позивачем у розмірі ПДВ у складі операцій по придбанню товарів, робіт та послуг з контрагентами ПП ОСОБА_3, ПП "Укрпалетсистем", ТОВ "Євротранс" ТОВ "Євро".

Що стосується дослідження взаємовідносин позивача з ТОВ "Слов"янська спілка підприємців", суд не погоджується в висновком податкового органу щодо відсутності у позивача доказів про використання придбаного стартеру в господарській діяльності та зменшення в цій частині суми бюджетного відшкодування з огляду на слідуюче.

На підтвердження отримання від ТОВ "Слов"янська спілка підприємців" товару та правомірності віднесення цих витрат до валових та сум ПДВ у їх складі до податкового кредиту позивачем під час перевірки були надані слідуючі документи: накладна №СП100915-3 від 21.09.2010 року на суму ПДВ 2932,11грн., податкова накладна №11009153 від 15.09.2010 року, прибуткова накладна №725 від 21.09.2010 року, банківські виписки в підтвердження оплати за отриманий товар. Щодо підтвердження використанння придбаного стартеру в господарській діяльності, позивачем надано акт про списання товарів № 1299 від 15.10.2010 року та матеріальний звіт, з яких вбачається, що придбаний стартер використаний на ремонт орендованої техніки, а саме: екскаватора Cat 325 BLN (E 3196). Отже, завищення суми бюджетного відшкодування в цій частині підтверджується вищевикладеним та наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати на те, що спірні правовідносини виникли у жовтні 2010 року під час дії Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в зв"язку з чим посилання Коростенської ОДПІ у спірному податковому повідомленні-рішенні на Податковий кодекс України, який вступив в дію з 01.01.2011 року є помилковим, так як закони та інші нормативно-правові акти, згідно Конституції України, не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум бюджетного відшкодування відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову, а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст.86,94, 158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Коростенської об"єднаної державної податкової інсекції від 27.01.2011 року № 0000092301/0.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр"з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 07 червня 2011 р.