Постанова № 16942056, 14.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2011 р. справа № 2а/0570/11010/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Логойди Т. В.

при секретаріЧегринець А.М.

з участю представника позивача Калашнікової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У липні 2011 року Донецький міський центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна ОСОБА_2 з 25 травня 2010 року по 25 серпня 2010 року за договором про виконання робіт від 18 травня 2010- року №63715, укладеному між нею та відкритим акціонерним товариством «Донецькгормаш», виконувала роботу з контролю та приймання надходячого металу та комплектуючих виробів, тобто належала до зайнятого населення, про що центр зайнятості не повідомила. Одночасно вона отримала допомогу по безробіттю в розмірі 906,70 грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття суму незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 906,70 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причин неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не надсилала.

Враховуючи наведене суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що 17 березня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття із заявою про надання статусу безробітного.

На заяві написала розписку про те, що вона як субєкт підприємницької діяльності не зареєстрована, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

В той же день заяву задоволено - з 17 березня 2010 року призначено допомогу по безробіттю.

В результаті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним позивачем складено акт від 01 квітня 2011 року №237, яким встановлено, що з 25 травня 2010 року по 25 серпня 2010 року відповідач за договором про виконання робіт від 18 травня 2010- року №63715, укладеним між нею та відкритим акціонерним товариством «Донецькгормаш», виконувала роботу з контролю та приймання надходячого металу та комплектуючих виробів, тобто належала до зайнятого населення, за що отримала визначену договором винагороду.

Про вказані обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, вона центр зайнятості не повідомляла.

Одночасно за період з 17 березня 2010 року по 22 липня 2010 року центром зайнятості відповідачу виплачено допомогу по безробіттю в сумі 906,70 грн.

26 липня 2010 року прийнято наказ №НТ100726 про зняття з обліку у звязку з працевлаштуванням безробітної.

27 квітня 2011 року прийнято наказ №НТ110427 про повернення незаконно отриманих нею коштів за вказаний період в розмірі грн., про що на її адресу направлено лист від 10 травня 2011 року №08-09/1185.

Лист отримано відповідачем 19 травня 2011 року, однак сума зайве сплаченої допомоги не повернута.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються, зокрема, працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна виконувала роботи за договором про виконання робіт (договором підряду), за що отримала визначену договором винагороду, тобто належала до зайнятого населення, що виключало можливість виплати їй допомоги по безробіттю.

Про вказані обставини вона центр зайнятості не повідомила, чим порушила вимоги частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яка покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обовязок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Внаслідок цього їй було зайве сплачено допомогу по безробіттю.

Згідно з пунктом 6.6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, допомога по безробіттю нараховується до дня останнього відвідування центру зайнятості включно.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

З огляду на наведене та враховуючи вимоги законодавства зайве сплачена допомога по безробіттю підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (розрахунковий рахунок № 37176002002327, ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 25671511) допомогу по безробіттю в сумі 906 (девятсот шість) грн. 70 (сімдесят) коп.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя Логойда Т. В.