Постанова № 16942037, 07.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2011 р. справа № 2а/0570/9585/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Малій С.Ю.,

за участю:

представника позивачаКаморнікова Ю.С.,

представників відповідачаБаєвої Є.П., Радченко А.В., Сорокуна Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, 83017, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2011 № 0000621322/22960/10/15-16-23/5, -

В С Т А Н О В И В:

Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2011 № 0000621322/22960/10/15-16-23/5.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 по 30.09.2010, про що складено акт № 163/15-16-23/5/08596860 від 14.03.2011. За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000351322/12447/10/15-16-23/5 від 28.03.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища за основним платежем 366526,40 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 91631,60 грн. Прийняте податкове повідомлення-рішення було позивачем оскаржено до ДПА в Донецькій області, рішенням якої воно було частково скасовано на суму збільшення грошового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 324092,35 грн., у т.ч. за основним платежем 259273,88 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64818,47 грн., а в іншій частині залишено без змін. 03.06.2011 позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011 № 0000621322/22960/10/15-16-23/5, яким визначено суму грошового зобовязання із вказаного збору за основним платежем 107252,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26813,13 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011 № 0000621322/22960/10/15-16-23/5 таким, що суперечить приписам Податкового кодексу України, Законам України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про відходи», якими передбачено справляння збору саме за викиди, скиди та розміщення забруднюючих речовин, а не за використання потенційно шкідливих предметів за їх призначенням. У період з 01.10.2009 по 30.09.2010 позивачем було придбано 657 люмінесцентних ламп, жодна з яких не була скинута у навколишнє природне середовище або розміщена у місцях зберігання забруднюючих речовин. Відповідач помилково ототожнив списання ТМЦ під звіт матеріально-відповідальним особам із скиненням їх у навколишнє природне середовище. При проведенні перевірки відповідач не переконався, що усі 657 ламп є у наявності та використовуються, а не зберігаються. До того ж, податкове зобовязання було визначено відповідачем на підставі законодавства, яке втратило чинність у звязку із прийняттям Податкового кодексу України.

Просив позов задовольнити (а.с. 4-7).

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Також надав суду письмові пояснення, у яких обґрунтував свою позицію посиланнями на норми діючого законодавства (а.с. 117-118, 151-152).

Представники відповідача надали письмові заперечення проти позову, у яких зазначили, що перевіркою позивача було встановлено, що ним за період з 01.10.2009 по 30.09.2010 було задекларовано збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 9432,06 грн., тобто збір занижено на загальну суму 104663,71 грн. Договори на утилізацію люмінесцентних ламп відсутні. Згідно з актами списання та видатковими накладними підприємством було списано люмінесцентні лампи та автомобільні шини, що не придатні до експлуатації, а саме: лампи у кількості 189 штук, автошини у кількості 115 штук або 0,9513 тонн, які залишились на підприємстві. Залишок не було враховано у розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за відповідні періоди. Виходячи з пояснень наглядача ОСОБА_5 та слюсаря-ремонтника підприємства ОСОБА_6 за період, що перевірявся, люмінесцентні лампи видавались на всі підрозділи підприємства. Світильники для люмінесцентних ламп видавалися тільки головному підприємству, але за цей період не установлювалися. Таким чином, за перевіряємий період люмінесцентні лампи не могли бути встановлені замість звичайних люмінесцентних ламп, а встановлювались замість згорілих.

Виходячи з приписів Закону України «Про відходи», Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303, Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 № 162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 № 544/3837, підприємство повинно нараховувати та сплачувати збір за розміщення відходів у частині люмінесцентних ламп та автошин. Згідно з п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 12218 «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» підприємству повинні затверджуватися ліміти на розміщення відходів. До перевірки підприємством не надані документи, що підтверджують встановлення лімітів на розміщення відходів. За понадлімітні обсяги розміщення відходів збір обчислюється в десятикратному розмірі, у звязку із чим позивач повинен сплатити суму збору у розмірі 104663,71 грн., у т.ч. 103693,71 грн. за люмінесцентні лампи, 969,99 грн. за автошини.

Крім того, вважали необґрунтованими посилання позивача на приписи Податкового кодексу України, оскільки перевірка проводилася за період, коли діяли Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про відходи». Податковий кодекс України не звільняє від відповідальності за порушення, що були вчинені до набрання ним чинності.

Просили відмовити у задоволенні позову (а.с. 72-75).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області зареєстровано як юридична особа 30.08.1993 виконавчим комітетом Донецької міської ради, зареєстровано у ЄДРПОУ за № 08596860, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 739162 (а.с. 8), довідкою Департаменту інформаційних технологій від 03.03.2011 № 16/1-945 (а.с. 9). Позивач перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку та є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

З 31.01.2011 по 04.03.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку проводилася планова виїзна перевірка Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010, за наслідками якої було складено акт № 163/15-16-23/5/08596860 від 14.03.2011 (а.с. 10-16).

Згідно з п. 2 розділу 4 акту перевірки (висновок), позивачем допущено порушення п.п. 2, 4, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303 (далі за текстом Порядок № 303), п.п. 3.1 п. 3, п.п. 6.4 п. 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 № 162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 за № 544/3837 (далі за текстом - Інструкція), та п. 7 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1218 (далі за текстом Порядок № 1218), в результаті чого занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів на загальну суму 366526,40 грн., у т.ч. за IV квартал 2009р. на суму 86695,86 грн., за І квартал 2010р. на суму 188972,98 грн., за ІІ квартал 2010р. на суму 35231,53 грн., за ІІІ квартал 2010р. на суму 55626,03 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки, надіслав на нього заперечення, які були залишені відповідачем без задоволення (а.с. 58-59).

На підставі акту перевірки та відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000351322/12447/10/15-16-23/5 від 28.03.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища за основним платежем 366526,40 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 91631,60 грн. (а.с. 17).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПА в Донецькій області (а.с. 47-48).

Для підготовки та прийняття обґрунтованого рішення за результатами розгляду скарги та відповідно до п.п 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПА у Донецькій області доручила Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку провести документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми грошового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.10.2009 по 30.09.2010 (а.с. 50).

У період з 19.05.2011 по 20.05.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області з питань нарахування грошових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.10.2009 по 30.09.2010, за наслідками якої складено акт від 23.05.2011 № 344/15-16-23/5-08596860 (а.с. 52-55).

Згідно з розділом 4 акту перевірки (висновок), позивачем допущено порушення п.п. 2, 4, 8 Порядку № 303, п.п. 3.1 п. 3, п.п. 6.4 п. 6 Інструкції, п. 7 Порядку № 1218, в результаті чого занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів на загальну суму 104663,71 грн., у т.ч. за IV квартал 2009р. на 37242,88 грн., за І квартал 2010р. на 51565,08 грн., за ІІ квартал 2010р. на 307,02 грн., за ІІІ квартал 2010р. на 15548,73 грн. (а.с. 55).

Не погоджуючись з таким висновком акту перевірки, позивач надіслав заперечення на нього (а.с. 57), які були залишені без задоволення (а.с. 51)

Рішенням ДПА у Донецькій області від 27.05.2011 № 10070/10/25-213-1 податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку № 0000351322/12447/10/15-16-23/5 від 28.03.2011 було частково скасовано на суму збільшення грошового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 324092,35 грн., у т.ч. за основним платежем 259273,88 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64818,47 грн., а в іншій частині залишено без змін (а.с. 60-62).

02.06.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000621322/22960/10/15-16-23/5, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання із вказаного збору за основним платежем 107252,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26813,13 грн. (а.с. 63).

Згідно розрахунку штрафних санкцій, вони були нараховані як 25% від суми донарахованого податкового зобовязання відповідно до ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (а.с. 64).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 0000621322/22960/10/15-16-23/5 від 02.06.2011, позивач 08.06.2011 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом (а.с. 4-7).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Згідно даних податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за періоди 2009р. 9 місяців 2010р., позивач задекларував збору до сплати у розмірі 9432,06 грн., у т.ч. у 2009р. 1833,04 грн., за 9 місяців 2010р. 7599,02 грн. (а.с. 77-80). Як вказує відповідач, до вказаних сум збору позивачем не було віднесено збір за розміщення відходів - люмінісцентних ламп та автошин, чим порушено приписи п.п. 2, 4, 8 Порядку № 303, п.п. 3.1 п. 3, п.п. 6.4 п. 6 Інструкції, п. 7 Порядку № 1218 (у редакціях, що діяли на момент обчислення сум збору за забруднення навколишнього природного середовища та подання податкових розрахунків).

Як свідчить акт позапланової виїзної перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, позиція податкового органу щодо порушення позивачем зазначених вище приписів законодавства ґрунтується на тому, що позивач занизив збір за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.10.2009 по 30.09.2010 на суму 104663,71 грн. внаслідок списання люмінесцентних ламп у кількості 189 штук та автошин у кількості 115 штук або 0,9513 тонн, які залишились на підприємстві та залишок яких не було враховано у розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за відповідні періоди. Оскільки списані люмінесцентні лампи та автошини є відходами у розумінні ст. 1 Закону України «Про відходи», то позивач відповідно до п.п. 2, 4, 8 Порядку № 303, п.п. 3.1 п. 3, п.п. 6.4 п. 6 Інструкції повинен був нараховувати та сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення таких відходів, що ним зроблено не було. Оскільки відповідно до п. 7 Порядку № 1218 ліміти на розміщення відходів підприємством не затверджувалися, то збір обчислюється у десятикратному розмірі, тобто складає 104663,71 грн., у т.ч. 103693,71 грн. люмінесцентні лампи, 969,99 грн. автошини.

У податковому повідомленні-рішенні № 0000621322/22960/10/15-16-23/5 від 02.06.2011 зазначено суму донарахованого збору 107252,52 грн., яка визначена на підставі рішення ДПА в Донецькій області про результати розгляду скарги від 27.05.2011 № 10070/10/25-213-1 (а.с. 60-62).

У частині визначення суми збору за розміщення відходів автошин позивач податкове повідомлення-рішення не оспорює, та здійснив сплату збору у сумі 970 грн. за основним платежем та 242,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 119, 120).

Таким чином, у межах розгляду даної адміністративної справи спірною є сума донарахування податкового зобовязання на суму 106282,52 грн. за основним платежем (107252,52 грн. 970 грн. = 106282,52 грн.), що визначена внаслідок неврахування позивачем при розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів люмінесцентних ламп, та відповідна сума штрафних (фінансових) санкцій 26570,53 грн. (26813,13 грн. 242,50 грн. = 26570,53 грн.).

Разом із тим, суд зазначає, що у даному випадку з боку позивача не мало місце розміщення відходів люмінесцентних ламп.

Так, як передбачено ст. 1 Закону України «Про відходи», відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Лампи люмінесцентні та відходи, які містять ртуть, інші зіпсовані або відпрацьованівіднесено до № 7710.3.1.26за Державним класифікатором відходів ДК 005-96, затвердженим і введеним в дію наказом Держстандарту України від 29.02.1996 № 89.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 303, збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється, у тому числі, за розміщення відходів.

Згідно з п. 4 Порядку № 303, суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерелкоригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Згідно з п. 3.1 р. 3 Інструкції, об'єктами обчислення збору є для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Стаття 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що ліміти скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва, а також інші види шкідливого впливу в цілому на території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються:

у разі якщо це призводить до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення, територій інших областей, - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;

в інших випадках - у порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) радами, за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Пунктом 7 Порядку № 1218 передбачено, що власникам відходів, які здійснюють лише їх розміщення, затверджується ліміт на розміщення відходів.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1218, ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях; понадлімітне розміщення відходів - виявлений у власника обсяг відходів, на які у нього немає дозволу на розміщення і які підлягають обов'язковому розміщенню за окремим дозволом органів Мінекоресурсів на місцях.

Відповідно до приписів п. 5.3 р. 5 Інструкції, ліміти на розміщення відходів установлюються терміном на один рік і після затвердження місцевою державною адміністрацією доводяться до власників відходів до першого жовтня поточного року. Ліміти на утворення та розміщення відходів розробляються, затверджуються і переглядаються в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року N 1218.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, позивачу не було установлено та затверджено лімітів розміщення відходів на 2009, 2010р.р.

Пунктом 8 Порядку № 303 передбачено, що у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі. Аналогічні приписи містяться у п. 5.4 Інструкції.

Висновок про розміщення позивачем відходів у вигляді люмінесцентних ламп відповідач обґрунтовує актами про списання цих ламп та поясненнями наглядача ОСОБА_5 та слюсаря-ремонтника підприємства ОСОБА_6, згідно яких люмінесцентні лампи видавались на всі підрозділи підприємства. Світильники для люмінесцентних ламп видавались тільки головному підприємству, але у перевіряємий період не встановлювались.

Згідно письмових пояснень, наданих представниками відповідача у судове засідання (а.с. 139-140), нарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища було здійснено виходячи з кількості люмінесцентних ламп 196 штук за даними актів списання від 30.11.2009, 31.12.2009, 31.01.2010, 15.03.2010, 28.05.2010, та за серпень 2010р.

Як свідчать матеріали справи, позивачем дійсно у 2009-2010р.р. були придбані люмінесцентні лампи та світильники для таких ламп, що підтверджується відповідними витратними накладними та накладними (а.с. 121-132, 153, 156, 160, 164, 167, 171-173, 177, 180).

Як вбачається з вказаних актів на списання матеріалів, люмінесцентні лампи були списані на наступні потреби: регулярна заміна ламп в адмінбудівлі МОГСО 25 шт. (а.с. 21), заміна неробочих ламп у коридорах 1-го і 2-го поверхів адмінбудівлі Ворошиловського МОГСО, у гаражних приміщеннях 9 шт. та 25 шт. (а.с. 21), заміна на згорілі 20 шт. (а.с. 28), заміна на згорілі у кабінетах 5 шт. та 5 шт. (а.с. 29), заміна на згорілі 30 шт. (а.с. 30), заміна на згорілі у кабінеті та підвалі 25 шт. (а.с. 32), використано та замінено на згорілі 25 шт. та 2 шт. (а.с. 34), тобто люмінесцентні лампи у кількості 171 шт. (а не 196 шт.) були списані для використання з метою заміни згорілих ламп (тобто, для експлуатації).

Отже, у даному випадку у вказаних актах йдеться про списання люмінесцентних ламп для їх використання, а не про списання згорілих люмінесцентних ламп на зберігання або утилізацію. Більш того, у актах списання не зазначено, що здійснювалась заміна саме згорілих люмінесцентних (а не інших) ламп, а при проведенні перевірки відповідачем не досліджувалися обставини щодо наявності в позивача відходів у вигляді згорілих люмінесцентних ламп, не перевірялися відповідні рахунки бухгалтерського обліку, де обліковуються відходи, не аналізувався облік операцій з цими відходами, що також не було відображено у акті перевірки та є порушенням приписів п. 5.2 розділу 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772. До того ж, як свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 073 (а.с. 185), на обліку позивача перебуває 1058 люмінесцентних ламп, щодо яких відсутні відомості про їх утилізацію.

Тобто, у даному випадку на підставі наявних у справі документів, що надавалися відповідачу до перевірки, не можливо стверджувати, що позивачем здійснювалось розміщення відходів у розумінні ст. 1 Закону України «Про відходи».

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на пояснення наглядача ОСОБА_5 та слюсаря-ремонтника ОСОБА_6 (а.с. 142-143), оскільки вони не доводять факту розміщення позивачем відходів. Суд зауважує, що вказані особи не є відповідальними працівниками за списання люмінесцентних ламп. Відповідно до функціональних обовязків відповідальною особою за списання господарського інвентарю та канцтоварів є завідуючий господарством, а відповідальною особою за відпуск товарно-матеріальних цінностей зі складу в підрозділи є завідувач складом (а.с. 135-136). Крім того, пояснення цих осіб спростовані наданими суду актами про установку світильників для люмінесцентних ламп (а.с. 157, 158, 161, 165, 174, 178), актами прийомки виконаних робіт з монтажу цих світильників (а.с. 163, 168-169) та актом списання будівельних матеріалів (а.с. 181-183), які посвідчують факти установки позивачем світильників для люмінесцентних ламп. Таким чином, висновок відповідача на підставі пояснень наглядача ОСОБА_5 та слюсаря-ремонтника ОСОБА_6 про те, що люмінесцентні лампи були використані при встановленні нових замість згорілих ламп, є необґрунтованим та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

Крім того, відповідно до п.250.12 ст.250 Податкового кодексу України органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Відповідачем у порушення вказаних приписів Податкового кодексу України при визначені обсягу розміщення відходів у вигляді згорілих люмінесцентних ламп не було залучено фахівців з питань охорони навколишнього природного середовища, що свідчить про неповноту дослідження фактичних обставин порушення при проведенні обох перевірок позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач не довів обґрунтованість донарахування позивачу податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 106282,52 грн., що визначена за розміщення відходів люмінесцентних ламп.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування контролюючим органом податкових зобовязань позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26570,53 грн., передбачених ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення у позовній заяві та, водночас, про його скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про протиправність рішення субєкта владних повноважень є його скасування. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення субєкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Оскільки приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування рішення податкового органу, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку від 02.06.2011 № 0000621322/22960/10/15-16-23/5 підлягає скасуванню на суму основного платежу 106282,52 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій 26570,53 грн., а позовні вимоги частковому задоволенню.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2011 № 0000621322/22960/10/15-16-23/5 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку від 02.06.2011 № 0000621322/22960/10/15-16-23/5 у частині донарахування Управлінню державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області суми податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища у розмірі 106282 (сто шість тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 52 коп. за основним платежем, та 26570 (двадцять шість тисяч пятсот сімдесят) грн. 53 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 37 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 06 липня 2011 року.

Постанова виготовлена в повному обсязі 11 липня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.